Ігорю Смешку 64 роки. Він народився в невеликому містечку Христинівка Черкаської області. Закінчив військове училище, служив у лінійних частинах ракетних військ. Після цього, як каже він сам, зайнявся наукою і викладав. Крім України, до 1991 року служив у НДР.
Він працював інженером-ракетником, дипломатом, військово-повітряним аташе з питань оборони України у США. З 1995 по 1998 рік очолював Комітет з питань розвідки при президентові України, у серпні 1998-го отримав звання генерал-лейтенанта. З 1997 по 2000 рік паралельно керував військовою розвідкою. У цей період близько спілкувався з президентом Леонідом Кучмою. Він стверджує, що на посаді голови комітету розвідки хотів, щоб президент отримував інформацію з кількох джерел, а не тільки від Служби безпеки. Для цього він створив паралельний канал інформації, що спричинило серйозний конфлікт між двома відомствами.
Через протистояння Служби безпеки, розвідки і РНБО послабився вплив тодішнього секретаря РНБО Володимира Горбуліна, до орбіти якого входив Смешко. Проти нього та членів його команди порушили кримінальні справи, провели низку обшуків. У Смешка обшукали будинок і дачу. Рятуючись від переслідувань, він поїхав у Швейцарію — працювати військовим аташе при посольстві України.
У 2002 році, повернувшись до України, він очолив Комітет з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю при президентові України. Його завданням, багато в чому, було погасити скандал щодо радіолокаційних станцій «Кольчуга». Їх, як стверджувала українська опозиція, попри санкції США, Україна продавала в Ірак. Кучма сподівався, що американці охочіше підуть на контакт із тим, кого знають, і тому зупинився на кандидатурі Смешка. Останньому вдалося організувати зустріч тодішнього глави Адміністрації президента Віктора Медведчука з відомим дипломатом і політологом Генрі Кіссінджером. Президент це оцінив.
У 2002 році він став заступником секретаря РНБО. У 2003 очолив Службу безпеки України, з якою колись люто воював. «Для СБУ Смешко був чужим, і багатьма сприймався як ворог», — писала журналіст Юлія Мостова .За інформацією її джерел у відомстві, одним із перших його розпоряджень після призначення був відданий серед ночі телефоном наказ: «Припинити палити документи!»
Своїм призначенням, стверджує Мостова, Смешко зобовʼязаний Медведчуку. Він же раніше нібито допоміг військовому стати заступником секретаря РНБО та головою Комітету з питань військово-технічного співробітництва.
Сам Смешко розповідає, що сприяв безкровній передачі влади від Кучми Віктору Ющенку в 2005 році. Нібито його дзвінок допоміг зупинити колону бронетехніки, яка їхала розганяти помаранчевий Майдан.
Найгучніший скандал, повʼязаний зі Смешком, — отруєння діоксином кандидата у президенти Віктора Ющенка. Останній зустрічався зі Смешком на дачі його заступника. Хто отруїв Ющенка — досі невідомо, але Смешко багато років ходив на допити у цій справі і стверджував, що ніякого отруєння не було.
Після Майдану Смешко пішов із СБУ та зайнявся суспільно-політичною діяльністю: очолив Центр стратегічних досліджень та аналізу, а в 2009 році заснував громадську організацію «Сила і Честь». Пізніше вона виросла в партію, а Смешко став її головою.
У 2014 році, після Євромайдану, виконуючий обовʼязки президента Олександр Турчинов призначив Смешка своїм радником. Пізніше генерал отримав ту ж посаду від Петра Порошенка, але невдовзі його звільнили, зробивши позаштатним радником. Як писало видання ZN.ua, Смешко пішов за власною волею — через конфлікт із Турчиновим. Останній, очоливши СБУ, нібито знищив документи у справах, які курирував Смешко. У 2014 році «Сила і Честь» намагалася потрапити в Раду, але набрала менше одного відсотка голосів.
Журналіст і видавець Дмитро Гордон 12 січня 2019 року записав і опублікував відео із закликом підтримати Смешка на президентських виборах. Ролик набрав 1,8 мільйона переглядів. За три дні до першого туру виборів, 28 березня, підтримати Смешка в колективному листі закликали ще 15 відомих людей. Серед них лікар-педіатр Євген Комаровський, психіатр Семен Глузман, нардеп від «Самопомочі» Іван Мірошниченко та інші.
Смешко розповідав, що під час передвиборчої кампанії обʼєднатися йому пропонували лідер «Громадянської позиції» Анатолій Гриценко і засновник партії «Основа» Сергій Тарута. Але союз, за словами Смешка, не склався: кандидати не змогли сказати, «чи погоджуються вони з ідеологією побудови в Україні консервативної демократії». Що це — до кінця незрозуміло, проте відомі основні тези програми Смешка. Усі вони досить обтічні: захист національної безпеки й оборони, патріотичне виховання, аграрні реформи, підвищення рівня освіти, науки та культури.
У підсумку кандидат отримав шість відсотків. Це приблизно на півтора відсотка більше, ніж прогнозували соціологи. Директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна каже, що цей результат — відображення потреби виборців у сильній руці. Таких «рук» на виборах було дві — Смешко та Гриценко, і частина прихильників останнього пішла до Смешка.
Поки соціологи не включали партію «Сила і Честь» в опитування щодо парламентських виборів. Чи вдасться йому за півроку збільшити результат, досягнутий на президентських виборах, поки незрозуміло. Але, можливо, політик розраховує на допомогу впливових знайомих із закритого таємного товариства, про яке він всерйоз говорить в інтервʼю. «Це зібрання дуже впливових людей, колишніх керівників держав... Ці люди збираються, щоб дивитися вперед і запобігати глобальним проблемам, які перед людським співтовариством постають», — говорить він цитатами у стилі майстра Йоди.