Двадцять років тому закінчилось «Шоу довгоносиків». Ми побували в гостях у бутафора, який створював для нього носи

Вадим Тупчій — корінний киянин. Йому 59 років. Вадим за освітою актор, але чим тільки не займався: коли йому було 18 років, працював монтажником декорацій у Театрі драми та комедії, у 21 рік влаштувався на роботу на завод духових музичних інструментів, у 25 разом з майбутнім «довгоносиком», актором Віктором Андрієнком грав у театрі «Шарж». Вони з Андрієнком досі товаришують.

У 1996 році режисер «Довгоносиків» Віктор Приходько шукав людину, яка б змайструвала для шоу носи. Йому порадили звернутись до Тупчія, який робив декорації для фільмів. Тупчій наліпив довгоносикам сотні латексних носів — тільки для Андрієнка було зроблено 20 штук різної форми. Формочки, з яких виліплювали носи, досі зберігаються в майстерні. «Ми спочатку вважали, що цей гумор для дітей та високочолих інтелектуалів. З часом виявилося, що студенти та енергійні підприємці — теж наша аудиторія. Часто траплялось так, що сценарій ми отримували безпосередньо в день зйомок, вже в павільйоні. Тому доводилось імпровізувати, художники миттєво будували декорацію з мʼятого паперу, я робив реквізит (наприклад, кінокамеру) з якогось мотлоху та картонних коробок. Художники по костюмах та гриму — це теж корпус швидкого реагування. Створювали нових персонажів за лічені хвилини».

У квартирі на Русанівці Вадим Тупчій працює близько 19 років. За цей час тут назбиралось безліч баночок, масок, музичних інструментів та різноманітного мотлоху. Наприклад, з висушених грейпфрутових шкірок, які припадають пилом на кухонній полиці поряд з десятками коробок і книжок, Тупчій планує зробити колобків. «Тут око, тут око, і маєш», — показує він, крутячи шкірки в руках.

У кімнаті стоїть маленьке одномісне ліжко: коли багато роботи, Тупчій ночує в майстерні. На стіні біля ліжка висить колекція музичних інструментів: дві гітари, дві скрипки без струн, тар. Це не просто прикраси. Тупчій — музикант, у 1981 році він разом зі своєю дружиною та ще одним подружжям створив квартет «Шляпа», який проіснував шість років. Тупчій грав на гітарі, губній гармошці і контрабасі. Музиканти створювали інструменти з підручних засобів, наприклад, консервних бляшанок.

Тупчій збирає колекцію люльок. Всього їх штук 50, серед них є «сніданкові», а є «вечірні». Тупчій входить до клубу «люлькокурів», відвідує четвергові зібрання та брав участь у їхньому змаганні, де виграє той, хто зможе найдовше прокурити люльку.

Зі стелі в коридорі звисає голова змії, яка прикручена до батога у формі її хвоста. Це реквізит для циркового номера. До полиці в кімнаті підвішена зелена квітка зі щупальцями. Це, пояснює Тупчій, реквізит для реклами. Якої — вже й сам не пам’ятає.

Під стелею ряд глиняних масок і лице одноокої потвори. Виявляється, це інопланетянин, якого Тупчій конструював для соціальної реклами в 2009 році.

У квартирі зберігаються далеко не всі роботи бутафора. Більшість він віддав, викинув та продав. Згадка про них залишилась у фотоальбомах. Тупчій показує один з них. На світлинах — макет зруйнованого четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС, який Тупчій майстрував у 2004 році. Зараз він зберігається у Прип’яті й до нього возять туристів.

Сьогодні, каже Вадим Тупчій, формат телебачення змінився, і його послуги там уже не потрібні. Натомість він продовжує робити декорації та бутафорію для театрів і цирків і називає себе «вільним бутафором з міста Києва».