«Собаку — на гілляку». На вуличній акції в Києві вимагали відправити у відставку главу МВС і переатестувати поліцію — фоторепортаж

Біля станції метро «Арсенальна» купа народу: хлопці в спортивних підкатаних штанях, куртках і чорних шапках пʼють каву. У деяких з них шеврони «Правого сектора». Натовп збирається біля МАФу, щоб разом іти на акцію «Бандеро, вставай» під Будинок офіцерів на розі Кріпосного провулку і вулиці Грушевського. Двоє хлопців сперечаються:

— Я тобі казав скільки разів? Поки в метро, шеврона не ліпи на рукав. Як прийшов на акцію, то вже й ліпи.

Хлопцям на вигляд не більше 15-ти років. Коли 18 лютого 2014 року людей розстрілювали на вулиці Інститутський, їм, певно, було по десять. Зовні вони схожі на учасників руху «Національні дружини», але в руках у них плакати з написами проти очільника МВС Арсена Авакова.

В околицях Будинку офіцерів, в Маріїнському парку, пʼють каву працівники поліції у штатському. Вони роблять вигляд, ніби прогулюються вечірнім містом. З їхніх кишень стирчать рації. На годиннику 18:00, під Будинком офіцерів не більше 200 людей. Тут «Правий сектор», «С14», «Автомайдан», люди в камуфляжі.

Хтось із червоно-чорним прапором, хтось із прапором України. Партійної символіки майже немає, крім двох жінок у кепках ВО «Свобода». Одна з них дошкуляє активістам:
— У всьому світі пенсія яка?

— Яка?

— А така — не менше ніж тисяча євро на кожного. А у нас скільки?

— Скільки?

— 1 400 гривень. А хто винний? Порошенко! А ви до Авакова прийшли.

Поруч стоїть літній чоловік, у нього в руках пляшка з пивом:

— Хлопці, що за акція, за кого і проти кого? Ви що, не політики? Не знаєте, куди йдете?

Хлопці нічого не відповідають та прямують до натовпу. Там лідер «С14» Євген Карась охоче роздає коментарі на камери. Люди потрохи збираються навпроти Будинку офіцерів. З боку Грушевського підходять депутати від «Самопомочі» Єгор Соболєв та Семен Семенченко. З ними група підтримки — чоловіки та жінки у камуфляжі піскового кольору.

Семенченко відразу підходить до камер журналістів і розповідає про вимоги акції. Їх кілька, основні: деполітизувати МВС, заборонити поліцейським використовувати маски, провести переатестацію. Народ продовжує збігатись під Будинок офіцерів. Карась забрався на кучугуру.

— Дякую вам, що ви всі прийшли сьогодні на нашу акцію. У нас прості вимоги: посилити відповідальність працівників правоохоронних органів та їхніх керівників за приховування або відсутність номера нагрудного знака на однострої та шоломі, заборонити використання балаклав під час охорони публічного порядку, провести деполітизацію поліції, притягнути до відповідальності усіх правоохоронців, які порушували свободу мирних зібрань, перевищували свої повноваження, вчиняли злочини щодо протестувальників.

Карась кілька разів повторює, що акція мирна. З правоохоронців у натовпі тільки «Поліція діалогу» — хлопці та дівчата в жилетах. Той самий чоловік, який ходив з пляшкою пива, вже допив його та продовжує цікавитись:

— От ви — поліція діалогу, а так на акцію подивитись, то в нас діалогу з поліцією й нема.

Карась закликає шикуватись та йти до будівлі МВС на вулиці Богомольца. У натовпі чоловік з рюкзаком роздає фаєри. Колона вирушає. Основні гасла: «Авакова, собаку, повісить на гілляку», «Люстрація — переатестація». Люди тримають в руках фото побитих та вбитих на Майдані 18 лютого 2014 року. Запалюють фаєри, натовп скандує: «Авакова — у відставку».

Біля міністерства — оточення з поліцейських, пропускають крізь маленькі ворота. Двоє правоохоронців намагаються перевірити металошукачами всіх, хто прийшов на акцію. Виходить погано: натовп напирає, поліцейські не встигають відреагувати на звуки металодетекторів.

Поруч стоять парамедики у червоній формі та з рюкзаками. Говорять між собою, сміються:

— Ну, хоч теракт буде, так у нас ліки є.

На будівлю з проектора транслюють напис: «Бандеро, вставай». Вулиця Богомольця перекрита: два щільних кордони нацгвардійців, будівля теж оточена.

Серед людей ходить чоловік із пакетом та рушником на шиї:

— Це шо, за пенсію тут мітинг?

— Діду, йди звідси.

— Я просто зрозуміти хочу.

Якась жінка марно намагається пройти крізь перекриту вулицю:

— Хлопці, ну що ж ви. Як мені додому потрапити? Я ж тут мешкаю.

— Ніяк. Йди в обхід. Отам, через дві вулиці, є прохід.

— Так я ж з пакунками.

— Не дозволено.

На вулиці доволі холодно. Люди переминаються з ноги на ногу, щоб не мерзнути. Знов запалюють фаєри. Кілька хлопців підходять до поліцейських:

— Ми тут дещо намалюємо? Ви ж не проти?

— Це адміністративна стаття…

— Та не бійтеся. Ми просто хочемо запитати: «Хто ж замовив Катю Гандзюк».

— А от цього не треба.

Натовп прямує просто до дверей будівлі. Поліцейські дещо розгублені. Що робити — не зрозуміло. У рацію старшому хтось каже, що «все нормально». Натовп відступає. Карась бере гучномовець:

— Вони такі підготовлені, що навіть речника поліції у будівлі немає.

Хлопець у камуфляжі каже: «Хоч би вже штурм, чи що». Карась повторює: «У нас мирна акція». Похід до дверей нічим не закінчується. Хтось говорить в гучномовець, ще раз лунають вимоги. На годиннику 20:30, люди починають розходитись. Біля автозаку фотографуються хлопці — вони пародіюють фото «Беркуту» з Майдану і сміються. Нацгвардійці зляться, але нічого не можуть зробити:

— Та вам через пару років 18. Теж у Нацгвардію заберуть. Подивимось, як ви пофоткаєтесь.

Старший хлопець збирає всіх докупи:

— Буль, давай, остання фотка і на базу.

Натовп вирушає до метро «Арсенальна». Поліція і нацгвардійці ще деякий час стоять на вулиці.