«Дау» — другий фільм Іллі Хржановського. Сценарій до першого, що називався «4», написав відомий російський письменник і драматург Володимир Сорокін, картина отримала один з головних призів Роттердамського кінофестивалю, а Хржановського прийняли в Європейську кіноакадемію.
Зняти фільм про Льва Ландау, одного з найвідоміших науковців ХХ століття, Хржановський вирішив, коли прочитав мемуари його вдови Конкордії Дробанцевої — «Академік Ландау: Як ми жили». Ця книга не тільки про сімʼю ексцентричного фізика, але й про особисте життя друзів пари з радянської інтелігенції. Хржановський обіцяв, що подивиться на життя Ландау з різних ракурсів.
Гроші на проект виділили відразу кілька європейських кінокомпаній, російський Мінкульт і навіть Держкіно України. У 2008 році, після початку зйомок, бюджет оцінювали приблизно в десять мільйонів доларів. Головним спонсором «Дау» неофіційно називають російського бізнесмена Сергія Адоньєва, статки якого оцінюють у 700 мільйонів доларів. Завдяки його підтримці Хржановський знімав стільки, скільки вважав за потрібне. Термінів виходу фільму не дотрималися, тому російське Міністерство культури через суд стягнуло виділені гроші назад.
Більшу частину фільму знімали в Харкові. Там Ландау пʼять років працював в Українському фізико-технічному інституті. На кастинг прийшло більше 50 тисяч людей, з яких режисер відібрав кілька тисяч статистів. Роль самого Ландау виконав грецький і російський диригент Теодор Курентзіс, його дружини — українська актриса Радміла Щоголева (у кінці 90-х вона грала Гелю у «СВ-Шоу» Андрія Данилка).
Щоб правдоподібно відтворити радянську атмосферу 30-х, на місці занедбаного басейну площею у шість тисяч квадратних метрів Хржановський побудував мономісто. На цій закритій території він створив невелику авторитарну державу. У деталях.
Фільм планували зняти за 60 днів, але зйомки розтягнулися на чотири роки. На цей період учасники здали телефони, свої речі та відмовилися від спілкування з близькими. Залишати зйомки, як і в 30-х виїжджати з СРСР, було заборонено. На знімальному майданчику «Дау» був аналог радянського НКВС і навіть карцер, куди відправляли за порушення дисципліни. Ходила радянська валюта, яку можна було заробити, і розплатитися нею за товари.
Справжнім вченим, які теж знімалися у фільмі, Хржановський виділяв лабораторії та хороші квартири. Ті, кому дісталися простіші ролі — кухарів, охоронців, офіціантів, робітників, листонош, прибиральників, жили в бараках радянського зразка. На знімальному майданчику постійно працювали камери та була увімкнена прослушка. Хржановський спостерігав за всіма, а монітори відключали тільки, коли герої займалися сексом, але й ці сцени фіксували камери.
Бійки, насильство і секс у «Дау» теж справжні. В одній зі сцен головну героїню спочатку роздягають, а потім засовують їй у піхву пляшку. Інший учасник зйомок зізнавався, що його спеціально напоїли, після чого він зайнявся сексом із дівчиною. На ранок він майже нічого не памʼятав, але розповів, що Хржановський маніпулює людьми на знімальному майданчику: у нього немає сценарію, але є план, за яким він змушує діяти інших. А на майданчику панує постійне психологічне та сексуальне насильство.
Від насильства під час зйомок постраждав і американський художник — помічник Марини Абрамович Ендрю Ондрежак. Його побив і зґвалтував відомий російський неонацист Максим Марцинкевич із друзями. Також на зйомках Марцинкевич відрізав голову живій свині. Зараз Марцинкевич відбуває десятирічний термін у колонії суворого режиму за напади на людей.
Набагато більше пощастило українським політикам, які теж знялися в «Дау» і візуально не постраждали. У минулому депутати-регіонали Михайло Добкін і Нестор Шуфрич, екс-депутат Михайло Бродський зіграли різного рівня партійних діячів. Журналіст Дмитро Гордон — комбрига. У невеликому епізоді зʼявився навіть колишній мер Києва Леонід Черновецький.
Дублювали фільм світові зірки: Моніка Беллуччі, Фанні Ардан, Ізабель Юппер, Жерар Депардьє та інші. У 2011 році, коли зйомки закінчилися, масштабні декорації підірвали, а на руїнах влаштували дискотеку.
Спочатку фільм планували показати на Каннському кінофестивалі 2011 року, але постпродакшн затягнувся. У 2014 році в Канни привезли уривок з «Дау», з якого глядачеві було мало що зрозуміло. Навесні 2018 року Хржановський вперше представив пʼятигодинну версію стрічки на закритому показі в київському кінотеатрі «Жовтень».
Світова премʼєра повинна була відбутися в Берліні — у жовтні 2018 року. Хржановський планував заново відбудувати частину Берлінської стіни на центральному бульварі Унтер-ден-Лінден. Він хотів орендувати квартал, обнести його муром і пропускати глядачів усередину за платними візами. Але місцева влада в останній момент йому відмовила, і премʼєру довелося перенести в Париж.
Із 700 годин відзнятого матеріалу Хржановський змонтував 13 повнометражних фільмів, які покажуть з 24 січня по 17 лютого. Для цього на території театру Шатле, театру де ла Вілль і Центру Помпіду збудували декорації, у яких відтворили атмосферу радянських наукових лабораторій і квартир того часу. Частину приміщень обшили червоним оксамитом і повісили там портрети радянських вождів. Проект позиціонують як подорож у часі до Радянського Союзу. Відвідувачам запропонують надіти шолом, у якому за допомогою електричних розрядів можна досягти оргазму. Гості зможуть поговорити зі священиками, імамами та шаманами, а потім подивитися запис цієї розмови.
Щоб потрапити на територію «Дау», доведеться здати всі електронні прилади, заповнити анкету і заздалегідь придбати візу. На шість годин — 35 євро, на добу — 75 євро, на три тижні — 150 євро. До дня відкриття, 24 січня, організатори не встигли підготувати усі програми. Глядачі, які приїхали в Париж на премʼєру, у соцмережах таку неготовність називають частиною задуму Хржановського. Усі дії відвідувачів на території показів будуть записувати камери, як любить режисер.