«Монетизовані пільги» (живі гроші) на комунальні послуги держава видає давно, але невеликій кількості сімей. Більшість з тих українців, хто користувався пільгами, одержували їх у іншій формі: платили за «комуналку» за урізаним, «соціальним» тарифом.
В теорії «соціальний» тариф працює так. Щоб обласні газові компанії мали змогу постачати українцям дешевий газ, «Нафтогаз» продає їм його за зниженою ціною — дешевше, ніж для промисловості. Дефіцит «Нафтогазу» при цьому покривається з бюджету, тобто з наших податків. На практиці «соціальний» тариф породжує корупцію: облгази можуть заробити, якщо купують дешевий газ «для населення» і продають його промисловцям за ринковою ціною.
Тому, коли в 2014—2015 роках Міжнародний валютний фонд (МВФ) домовлявся з Україною про програму фінансування на 17,5 мільярда доларів, однією з перших його вимог було зрівняти ціну для всіх — а значить, підняти тарифи для населення. Зробити це уряду допомогла вже існуюча система субсидій: українці оформляли субсидії, а державний бюджет розраховувався з постачальниками газу замість них. Але живих грошей постачальники не побачили. Натомість їм списували старі борги або податки — це були так звані «взаємозаліки».
Якщо раніше корупцію породжував «соціальний» тариф, то тепер до неї призводять «взаємозаліки» між постачальниками газу та бюджетом. Крім того, на субсидії доводилося витрачати все більше грошей (у минулому році — 70 мільярдів гривень, що майже вдвічі більше, ніж на освіту). Тому, коли МВФ в черговий раз переглядав програму співпраці з Україною, він зажадав реформувати систему субсидій — відмовитися від «взаємозаліків» і видавати субсидії живими грошима (монетизувати пільги), які громадяни потім могли б віддавати постачальникам. Тоді постачальники зможуть вкладати ці гроші в розвиток, а споживач матиме стимул заощаджувати.
Перший етап нинішньої реформи — монетизація розрахунків із постачальниками — розпочався ще у 2018 році. Із постачальниками в регіонах держава почала розраховуватися живими грошима. Вже працює і монетизація пільг для споживачів: кілька сот тисяч українських сімей роками (і без особливих проблем) отримують гроші та купують на них скраплений газ та тверде паливо. Два останніх роки держава монетизує і залишки субсидій на електроенергію: після того як ви розплатилися за рахунком, залишок можна витратити на свій розсуд. Поки що ажіотажу немає, як і свідоцтв того, що програма допомагає економити електроенергію. Частково провина лежить на самому уряді — він не пояснив споживачам, що вони можуть заощадити і монетизувати залишок субсидії.
Монетизація «для всіх» повинна початися у 2019 році — і це лише побічно повʼязано з виборами президента. За законом «Про житлово-комунальні послуги», з 1 січня 2019 року пільги повинні виплачувати грошима «в порядку, встановленому Кабінетом міністрів». Кабінет міністрів вирішив почати повноцінну монетизацію лише з наступного опалювального сезону, тобто з кінця 2019 року. Але в середині січня на нараді в адміністрації Петра Порошенка «було ухвалено політичне рішення» — почати монетизацію у березні. Гроші на монетизацію є, вони вже закладені в державний бюджет. За оцінкою міністра соціальної політики Андрія Реви, знадобиться 5—6 мільярдів гривень.
За моделлю, яку оголосив президент, споживачі отримають гроші на свої особисті рахунки і після того, як розрахуються за комунальні послуги, зможуть їх витратити на що завгодно. Це означає, що монетизують не всю субсидію цілком, а лише її залишок наприкінці опалювального сезону. Не у всіх залишок буде обчислюватися тисячами й не у всіх він, в принципі, буде. Останніми роками Україна систематично скорочувала нормативи споживання, за якими нараховують субсидії, і з кожним опалювальним сезоном залишки ставали все меншими.
Щороку українські медіа пишуть про те, що борги за «комуналку» ростуть, але насправді українці — доволі відповідальні платники. Не платять 10—15 відсотків споживачів — це хороший показник платіжної дисципліни. Заголовки «про зростання боргів» зʼявляються тому, що у цифри Держстату на початку опалювального сезону потрапляють нараховані, але ще не сплачені субсидії; до закінчення опалювального сезону в тій же статистиці вже присутні переплати, а не борги.