УПЦ КП
В Української православної церкви Київського патріархату два можливих претенденти: митрополит Переяславський та Білоцерківський Епіфаній та митрополит Луцький і Волинський Михайло. На соборі Української православної церкви Київського патріархату, який відбувся 13 грудня, єдиним кандидатом обрали саме Епіфанія. Із 40 архієреїв за нього віддали голоси 30. Але це не заважає іншим представникам церкви висунути свої кандидатури.
Світське імʼя митрополита Епіфанія — Сергій Думенко, йому 39 років. Він намісник патріарха Філарета, тобто автоматично займе його місце у разі смерті. У 2006 році Епіфаній навчався в Афінському університеті на спеціальності філософія. У 2008 році став секретарем Філарета і почав займатися справами Київської патріархії. У 2012 році захистив докторську дисертацію і отримав ступінь доктора богословських наук. У 2013 році указом Філарета возведений в сан митрополита з титулом Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський, а в 2017 став Переяславським і Білоцерківським. Зараз Епіфаній — ректор Київської православної богословської академії та член Спілки журналістів України.
Про необхідність створити єдину українську церкву Епіфаній говорив ще в 2013-му. «Якщо відверто, від РПЦ нам надходять пропозиції про обʼєднання. Але вони не підходять, тому що ми не хочемо бути під омофором [у церковній юрисдикції] Московської патріархії. Нас не задовольняє і те, щоб ми стали екзархатом або митрополією Константинопольського патріархату. Тому що тоді будуть дві визнані українські церкви: Українська православна церква Московського патріархату і Українська православна церква Константинопольського патріархату. А де ж тоді буде справжня Українська православна церква?»
Епіфаній входить до найближчого оточення Філарета і досить молодий у порівнянні з іншими церковними провідниками його рівня, він — фактично десниця чинного патріарха УПЦ КП.
Митрополита Луцького і Волинського Михайла в миру звуть Тимофій Зінкевич, йому 52 роки. З 1990 по 1994 роки навчався у Санкт-Петербурзі в духовній семінарії. Здійснив постриг у 1997 році, а в 2000-му Священний синод обрав його Сумським і Охтирським єпископом. У 2004 році став єпископом Луцьким і Волинським, у 2012 — митрополитом.
Михайло неодноразово просив священиків УПЦ МП підтримати автокефалію української церкви. «У нас є лише передчуття нашої спільної перемоги, коли ми у воззʼєднаній Церкві — не паралельно, а разом — служитимемо Богу і ближнім». При цьому Михайло прямо не говорив, чи буде висуватися на посаду предстоятеля нової церкви.
«Заяви про моє предстоятельство — це лише висловлювання спостерігачів, аналітиків про те, хто фаворит, а хто ні. Я давно вибрав спосіб виконувати рішення церкви. Церква покличе — підемо на предстоятельство, а якщо не покличе — не підемо. У нас в церкві немає самовисування».
УПЦ МП
Митрополит Вінницький і Барський Симеон народився у Хмельницькій області, йому 56 років, мирське імʼя — Володимир Шостацький. У 1980-му навчався в медичному університеті у Вінниці, а потім вступив до духовної семінарії в Москві, там же в 1990 році був пострижений у ченці Данилівського монастиря.
У 1994 році повернувся в Україну і став послушником Києво-Печерської лаври. У 2007 році синод УПЦ МП звів його в сан митрополита. У 2014 році був головним конкурентом Онуфрія на виборах глави УПЦ МП і навіть вийшов у другий тур, але в підсумку посів третє місце.
Симеон займав проукраїнську позицію УПЦ МП під час екстреного собору церкви в Києво-Печерській лаврі 23 листопада. Він єдиний з 83 учасників не підписав постанову, що засуджує намір Константинополя надати автокефалію українській церкві.
«Я ніколи не приховував, що є прихильником автокефалії, але, як і більшість наших архієреїв, очікував, що ми отримаємо її від Російської православної церкви. Цей шлях ми мали на увазі, коли говорили про отримання автокефалії канонічним шляхом. Але останні рішення, які приймаються в Московській патріархії, і риторика, яка звучить від нашого керівництва з Москви, не дає підстав очікувати такої автокефалії».
У Москві Симеона вважають українським націоналістом.
«Москва дорікала йому за «повзучу українізацію» його єпархії: там стали служити українською замість церковнословʼянської», — пише анонімний Telegram канал «Церквач», що публікує новини, аналітику та інсайдерську інформацію про життя Російської православної церкви, здебільшого критичну щодо церковної верхівки та повʼязаних з нею чиновників.
Симеон добре знайомий з президентом Петром Порошенком і премʼєром Володимиром Гройсманом. Вінницькій єпархії навіть довелося прокоментувати тісний звʼязок священнослужителя зі світською владою.
«Митрополиту Симеону дорікають за його хороші стосунки з владою. Але невже це недолік? Невже погані відносини зі світською владою є обовʼязковим показником духовності? Дякувати Богу, завдяки владиці Симеону у Вінницькій єпархії абсолютно нормальні відносини і з владою, і з суспільством, і з представниками інших конфесій».
Як пише «Церквач», Симеон є ідеальною кандидатурою на посаду предстоятеля Української православної церкви: «Користь від комбінації «духовенство і парафія з УПЦ КП» плюс «предстоятель з УПЦ МП» у справі створення ПЦвУ для Вселенського патріархату очевидні, тому було так багато спроб умовити митрополита Онуфрія [не висувати свою кандидатуру]. Але для адміністрації України важливо, щоб предстоятель підтримував державну ідеологію, яку в Москві прийнято називати націоналістичною. Владика Симеон цим вимогам відповідає найкраще».
УАПЦ
В Української автокефальної церкви кандидата немає. Її голова Макарій взяв самовідвід.
«Ми підписали звернення до Вселенського патріарха про надання Томосу, я відразу оголосив, що я свою кандидатуру не буду виставляти. Бог мені думку таку гарну прислав, бо вже в жовтні прийшов лист за підписом Вселенського патріарха, до мене прийшов, і, напевно, до патріарха Філарета, щоб ми не ставили свої кандидатури на голосування — ні один, ні другий».
На думку Макарія, він робить це в імʼя церкви — як жертва.
«На жертви я йду, пішов, не пропоную себе предстоятелем. На жертви я ще можу піти у будь-який час, я не горда людина, я можу поклонитися».