Хронологія кризи в Азовському морі
Вибіркові перевірки суден у Керченській протоці почалися ще з 27 квітня 2018 року. Мова йде про різні судна, які йшли в Маріуполь і Бердянськ і назад під різними прапорами і належали різним власникам.
Але з 17 травня ми почали фіксувати незвичні зупинки суден посеред Азовського моря. Ми звʼязалися з людьми, які займаються морським бізнесом у Маріуполі та Бердянську, а вони — з капітанами цих кораблів. Так ми дізналися, що ці зупинки здійснюються катерами Берегової охорони Прикордонної служби ФСБ РФ. За все цей час [з 17 травня до 31 жовтня 2018 року] ми зафіксували 110 таких зупинок, кожна з них описана і внесена до нашої бази даних на сайті BlackSeaNews.
Це був своєрідний демонстраційний ефект. Варто звернути увагу, що за день до цього [16 травня 2018 року] був відкритий Керченський міст. Виглядало це так: йде великий корабель 150 метрів у довжину, у якого 20 тисяч тонн вантажу, і вночі в морі до нього підходить катер або корабель Берегової охорони і по рації вимагає зупинитися. А такому кораблю для того, щоб зупинитися в морі, потрібно близько години. Потім піднімається команда в балаклавах зі зброєю, екіпаж зганяють до кают-компанії та перевіряють у всіх документи. Якщо серед членів екіпажу, будь-якого судна, є громадяни України, то обовʼязково запитують, чи служили вони у Збройних силах України, чи брали участь у війні на Донбасі. А в Україні — кілька десятків тисяч моряків, які ходять на суднах в закордонні плавання по всьому світу. Також перевіряються документи судна, оглядаються каюти екіпажу, нібито на предмет зброї та вибухівки, обовʼязково оглядається вантаж, якщо корабель завантажений, або трюм — якщо без вантажу.
Такі затримання посеред Азовського моря тривали весь травень після 17-го числа, весь червень, у липні був пік — 40 затримань. У кінці червня їм стало мало зупиняти судна посеред моря. І десь із 25—27 червня вони почали зупиняти для перевірки кожне судно без винятку в Керченській протоці. Справа в тому, що Керченська протока — це вулиця з одностороннім рухом. Наприклад, спочатку проходить караван приблизно з 20 суден з південної частини протоки в північну — в Азовське море, це забирає 2—3 години. А потім іде зустрічний караван, і так це працює — у човниковому режимі. Раніше судно чекало дозволу на прохід Керченською протокою кілька годин — від двох до пʼяти. А з кінця червня час очікування різко збільшився, судна стояли по 10—18 годин. Дозвіл на прохід стали надавати тільки після того, як до судна підходив катер, з нього на борт піднімалися морські прикордонники ФСБ і проводили ті ж процедури [що й під час зупинки у відкритому морі]: опитування екіпажу, перевірка документів, огляд приміщень, огляд вантажів.
При цьому ще заповнювався документ — протокол або акт. І в ньому вказувалося, що такий-то інспектор здійснив перевірку, а ще в ньому є рядок, де надруковано, що капітан корабля до групи огляду претензій не має, і місце для підпису. Цим пояснюється той факт, що капітани потім не скаржаться. І така процедура огляду почала працювати в Керченській протоці з кінця червня: і на вході в Азовське море, і на виході в Чорне. Дійшло до того, що в жовтні середній час очікування на вході в Азовське море становив три доби, а на виході — чотири. Але окремі кораблі затримували ще довше. Рекорд був, коли канадське судно затримали на виході в Чорне море майже на 13 днів.
За всіма визначеннями ООН, подібні дії тлумачаться як «агресія». У визначенні ООН є більше двох десятків ознак «агресії», зокрема і блокада портів, яка відбувається в Азовському морі.
- У 2014 році Росія захопила «вишки Бойка». Чим це зараз загрожує Україні у Чорному морі — пояснює головред BlackSeaNews Андрій Клименко
«Бабель»
Економічна блокада Маріуполя та Бердянська
У Маріуполь і Бердянськ такі судна йдуть більшою мірою порожніми, тому що вони йдуть за нашими експортними вантажами: різні види металу — це основний вантаж, зерно і трохи руди та вугілля. Везуть цей вантаж у середземноморські порти Європи, також є постачання в Канаду, США, на Близький Схід і в Північну Африку. На цих лініях працюють судна різних країн: приблизно 30 відсотків належать власникам з країн Євросоюзу, 40—50 відсотків — з Туреччини, і досить багато — з країн Близького Сходу та Північної Африки [Ліван, Єгипет, Лівія].
Вочевидь, таким діям морських прикордонників ФСБ не радіють судновласники, тому що злітають усі графіки, терміни договорів. Логістичні ланцюжки на таке не розраховані. Наприклад, судно йде за сталлю, яка вже привезена і лежить на складі в порту, а корабель приходить, скажімо, сьомого числа замість першого. Через це виникають черги до причалів. І це при тому, що порти Бердянська і Маріуполя протягом доби завантажують судно в кілька десятків тисяч тонн. Хоча вже влітку цього року в Маріуполі були ситуації, коли по три-чотири дні в порту не було жодного судна.
З урахуванням затримок [у Керченській протоці] на вході і виході, зривається доставка в порт призначення, потім наступні рейси. Крім цього, одна доба такого простою коштує в середньому близько десяти тисяч доларів. Таким чином, судновласники несуть збитки, тому не горять бажанням заходити в українські порти. Є вже багато відмов, почалися проблеми із пошуком флоту, який згоден туди ходити. І це призвело до підвищення вартості фрахту [в торговому мореплаванні обумовлена договором або законом плата за перевезення вантажу або за надання судна в користування], а також до збитків вантажовідправників і зниження конкурентоспроможності українського експорту. А через Маріуполь і Бердянськ іде приблизно 25 відсотків українського морського експорту. Тобто це — елемент економічної війни, оскільки місяць за місяцем такий простій суден у Керченській протоці тільки зростав.
І це призводить до створення несприятливої соціально-економічної ситуації в регіоні. Особливо якщо це проектувати на майбутні вибори [президента в березні 2019 року] і на те, що це тил військової операції на Донбасі.
Нарощування військової присутності РФ в Азовському морі
З травня Росія різко посилює свою військову присутність в Азовському морі. А українських Військово-морських сил там до вересня 2018-го фактично не було ніколи за весь час незалежності. Там був і є тільки маріупольський загін морської охорони. Це 18 одиниць флоту, з них тільки 6 кораблів і катерів зі зброєю: один корабель має артилерійське озброєння, а катери — великокаліберні кулемети. Усе інше — це неозброєні швидкісні човни.
На даний час Росія має в Азовському морі лише прикордонного флоту близько ста одиниць. З них 36 озброєнних катерів і кораблів, 24 з яких мають артилерійське озброєння. Тільки в жовтні-листопаді [2018 року] Росія перекинула в Азовське море 5 великих прикордонних кораблів класу «корвет» [клас бойових надводних кораблів, призначених для несення дозорної служби, охорони великих кораблів, транспортів і десантних суден]. Перекидання йшло з Архангельська, Балтійського і Каспійського морів, по внутрішнім водним шляхам, річками [Москва-ріка, Волга, Дон].
А перед цим, улітку, було зафіксовано перекидання кораблів уже не прикордонників, а Військово-морського флоту РФ з Каспійської флотилії, зокрема малих десантних кораблів, які беруть, умовно, один танк і 30 або 50 десантників. Крім того, на російському березі Азовського моря розташований Ростов-на-Дону. Там розташовано штаб Південного військового округу РФ, звідки ведеться управління війною на Донбасі. Це найбільший і найбільш технічно модернізований військовий округ РФ. Там величезна кількість авіації і ракети різних типів і систем, спецназ, морська піхота. Тому ще влітку постало питання про те, що там потрібно посилювати присутність Військово-морських сил України. Там була бригада морської піхоти, яка бере участь у військовій операції на Донбасі, у неї є берегова артилерія і трохи авіації.
Як відреагували в Україні та світі
«Майдан Закордонних Справ» почав привертати увагу до цієї ситуації ще з травня 2018-го. Ми запропонували пакет з понад десятка кроків, які українська влада повинна була зробити. Один з головних — запровадити санкції проти російських портів Азовського і Чорного морів. Тому що з них уже майже пʼять років здійснюється трафік в порти окупованого Криму, який перебуває під різноманітними санкціями: європейськими, американськими, канадськими тощо.
Перші місяці півтора-два [після 17 травня] наші державні лідери робили вигляд, що нічого страшного не відбувається, потім почалася реакція. У кінці жовтня Європарламент прийняв жорстку резолюцію, у якій за нашою пропозицією двічі прозвучало слово «санкції». У ті ж дні країни Балтії разом з Україною ухвалили резолюцію, де вже безпосередньо були санкції проти російських портів. А через російські порти Азовського і Чорного морів іде величезний зерновий експорт РФ: до ста суден на добу, на кожному з яких по три-чотири тисячі тонн зерна.
Як діяли ВМС України
Треба зазначити, що українські військові відреагували на нашу стурбованість дуже серйозно. Стала писати про це українська та зарубіжна преса. Про те, що є загроза з моря, про те, що економічна блокада Маріуполя і Бердянська може бути підготовкою до вторгнення. Тому у вересні ВМС України перекинули туди сухопутним шляхом два малих артилерійських бронекатери проекту «Гюрза-М» [бронекатери трохи більшого розміру з більш потужним і сучасним озброєнням, спроектовані «Дослідно-проектним центром кораблебудування» в Миколаєві], «Лубни» та «Кременчук». І вони одразу показали свою ефективність. Кількість затримань суден у морі прикордонниками ФСБ скоротилася: у вересні — 8, у жовтні — 2, а в листопаді — жодного. Усе тому, що ці два українських катери почали ескортувати торгові судна, які йшли з Маріуполя та Бердянська до Керченської протоки. Було кілька інцидентів, де українські моряки поводили себе дуже активно.
Пізніше, у кінці вересня, з Одеси під Керченським мостом у порт Маріуполя пройшли два допоміжних кораблі ВМС України: корабель управління [замість штабу] «Донбас» і морський буксир «Корець». Вони пройшли «нахабно», росіяни тоді цього не очікували і не зважилися реагувати. І зараз [25 листопада] вирішили у такий же спосіб перекинути ще два бронекатери [«Бердянськ» і «Нікополь»] і буксир [«Яни Капу»]. Але цього разу не вийшло. Росіяни поставили під Керченським мостом старий корабель з ремонту, і всіма цими маневрами і таранами показали, що не пропустять [катери ВМС України]. Українські катери розвернулися і пішли назад в Одесу. І тут, очевидно, була команда не випускати, тому що їх атакували вже на зворотному шляху в темний час доби. Тобто атака відбулася не в Керченській протоці і не в 12-мильній зоні [територіальні води України], а в міжнародних водах.
Наслідки інциденту із захопленням українських катерів
Моя оцінка того, що сталося, виглядає так. Росія дуже злякалася слова «санкції», яке за пропозицією України почало звучати в міжнародних рішеннях: не тільки ЄС, але і Держдепу США. І якщо до цього представники МЗС РФ заявляли, що вони дотримуються усіх договорів і це, навпаки, Україна мілітаризується в Азовському морі, а не ми, то тепер вони самі напросилися на санкції.
Перекривши протоку і не допустивши прохід військових кораблів України, вони грубо порушили статтю другу цього договору [про спільне користування Азовським морем], у якій йдеться, що військові кораблі обох країн [України і Росії] мають право вільного проходу в Керченській протоці. При цьому вони також показали, що порушують не лише договір, але й міжнародні конвенції мореплавання. І тепер доказова база для введення санкцій проти морських портів Росії [в Азовському і Чорному морях] просто беззаперечна. А застосування сили проти українських кораблів — це обтяжуюча обставина.
Зараз ми передали документацію щодо цього інциденту в Єврокомісію і Військову прокуратуру України. Наприклад, ось цей старий танкер, який росіяни поставили під Керченським мостом, щоб перегородити шлях українським катерам. У нього були зафарбовані назва і номер IMO [унікальний ідентифікаційний номер, який присвоюється морському судну відповідно до вимог Міжнародної морської організації]. Ми встановили, що це за судно, його дані [танкер NEYMA стояв на ремонті на Керченському суднобудівному заводі з січня 2017 року, російська фірма-власник «Метида» на сьогоднішній день перебуває в стадії ліквідації]. Потрібно ще встановити ті два буксири, які його виштовхали. Тому що в розслідуваннях потрібна чітка доказова база, конкретні факти.