Сьогодні Юлії Тимошенко виповнилося 58 років, з яких 21 вона провела в політиці. Весь цей час її фотографував Олександр Клименко — theБабель публікує кращі знімки з його архіву

Автор:
Гліб Гусєв
Дата:
Сьогодні Юлії Тимошенко виповнилося 58 років, з яких 21 вона провела в політиці. Весь цей час її фотографував Олександр Клименко — theБабель публікує кращі знімки з його архіву

Олександр Клименко

Юлія Тимошенко створювала компанії, громадянські рухи, політичні партії та парламентські коаліції. Вона працювала в урядах Леоніда Кучми, Віктора Ющенка та Віктора Януковича — і з ними ж воювала в парламенті. Її тричі заарештовували, вона втрачала і повертала собі свободу. Олександр Клименко — один з небагатьох українських фотографів, хто знімає головні події країни з початку 90-х. На прохання theБабеля він вибрав у своєму архіві півтора десятка найкращих фотографій, які відображають шлях Юлії Тимошенко в українській політиці.

1998 рік. Павло Лазаренко, Олександр Турчинов і Юлія Тимошенко у Верховній Раді третього скликання. Юлію Тимошенко обирають народним депутатом вже вдруге. Вона приєднується до фракції «Громада» екс-прем'єр-міністра Павла Лазаренка і стає заступником лідера фракції. Турчинов — голова Центральної координаційної ради «Громади». Партія перебуває в опозиції до президента Леоніда Кучми.

Олександр Клименко

1998 рік. Народні депутати Олександр Єльяшкевич, Юлія Тимошенко і Віктор Пінчук в кулуарах Верховної Ради. Юлія Тимошенко і Віктор Пінчук познайомилися в 1991 році, а в 1995-му домовилися про створення компанії «Співдружність». Компанія поставляла російський і туркменський газ в Україну в обмін на продукцію українських трубопрокатних заводів.

Олександр Клименко

2000 рік. Юлія Тимошенко переходить з опозиції у владу: вона стає віце-прем'єр-міністром з питань ПЕК в уряді Віктора Ющенка при президентові Леоніді Кучмі. На цій посаді вона розробляє проект першого Бюджетного кодексу та створює централізований Оптовий ринок електроенергії. Олександр Турчинов очолює бюджетний комітет парламенту. У січні 2001 року Генеральна прокуратура порушить проти Тимошенко дві кримінальні справи, а президент Кучма відправить її у відставку. Юлія Тимошенко знову перейде в опозицію.

Олександр Клименко

7 квітня 2001 року. Юлія Тимошенко та Олександр Турчинов входять до координаційної ради «Форуму національного порятунку». Мета форуму — об'єднати опозицію, обмежити повноваження президента та ініціювати імпічмент Леоніда Кучми. У листопаді 2001 року на базі «Форуму» Юлія Тимошенко створить «Блок Юлії Тимошенко». На парламентських виборах 2002 року БЮТ отримає 22 крісла і стане четвертою за чисельністю фракцією в парламенті.

Олександр Клименко

7 квітня 2001 року. Юлія Тимошенко в кулуарах «Форуму національного порятунку» разом з нардепом Сергієм Правденком, головним редактором парламентської газети «Голос України», який потім увійде в «Блок Юлії Тимошенко».

Олександр Клименко

Осінь 2002 року. 16 вересня розпочинається акція «Повстань, Україно!», під час якої опозиційні депутати від Соцпартії, Компартії та Блоку Юлії Тимошенко вимагають відставки президента Леоніда Кучми. На знімку: колона протестувальників іде по Майдану в напрямі до Адміністрації президента на вулиці Банковій. У першому ряду — голова «УНА-УНСО», член фракції «БЮТ» Андрій Шкіль, народні депутати Михайло Бродський та Олександр Турчинов.

Олександр Клименко

24 вересня 2002 року в парламенті виступає генеральний прокурор Святослав Піскун. На початку вересня він попросив у Ради дозвіл притягнути Юлію Тимошенко до кримінальної відповідальності. На засіданні парламенту Юлія Тимошенко вимагає від нього показати депутатам свій наручний годинник: за її словами, ця модель Vacheron Constantin коштує десять тисяч доларів.

Олександр Клименко

Наступного дня, 25 вересня 2002 року, 47 депутатів від опозиції, зокрема Юлія Тимошенко та Олександр Турчинов, ідуть на вулицю Банкову. Там вони прориваються крізь кордон міліції й заходять в Адміністрацію президента. До кабінету Кучми вони не добираються — на третьому поверсі зупиняє президентська охорона. Леонід Кучма так і не подав у відставку. Замість цього він сперся на «донецький клан» і затвердив прем'єр-міністром Віктора Януковича.

Олександр Клименко

8 квітня 2004 року. Залишається вісім місяців до виборів президента, на яких переможе кандидат від опозиції Віктор Ющенко. Провладні сили пропонують внести зміни до Конституції: главою виконавчої влади повинен стати прем'єр-міністр. Опозиція ледве-ледве, але все ж провалює поправки до Основного закону; провладним депутатам не вистачає шести голосів.

Олександр Клименко

Грудень 2004 року. Закінчилася Помаранчева революція, яка привела до влади Віктора Ющенка. Ліворуч і праворуч від нього на сцені Майдану — найближчі соратники: лідер партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко та глава передвиборчого штабу «Нашої України» Петро Порошенко.

Олександр Клименко

Січень 2005 року. Юлія Тимошенко знову при владі: вона стає прем'єр-міністром України. На те ж крісло претендував і Петро Порошенко. Після того, як у «помаранчевому» таборі починаються пересуди, Юлія Тимошенко публікує договір із Ющенком: вона знімає свою кандидатуру на його користь, він робить її главою уряду. Петро Порошенко стає секретарем РНБО. Олександр Турчинов очолює СБУ.

Олександр Клименко

24 серпня 2005 року вище керівництво країни святкує день Незалежності: відвідує молебен у Софійському соборі, за участі ієрархів усіх конфесій, і виступає на Майдані. Через п'ятнадцять днів президент Ющенко відправить у відставку і Юлію Тимошенко, і Петра Порошенка після взаємних звинувачень у корупції.

Олександр Клименко

У лютому 2010 року Юлія Тимошенко програє президентські вибори Віктору Януковичу, а вже 11 жовтня 2011 року в Печерському суді столиці їй зачитують вирок: сім років ув'язнення й відшкодування збитків НАК «Нафтогаз». Одним зі свідків на суді був екс-президент Віктор Ющенко. У день оголошення вироку FEMEN влаштовують акцію на карнизі ЦУМу.

Олександр Клименко

1 жовтня 2018 року. Юлія Тимошенко.

Олександр Клименко

Джерела:

Георгій Касьянов, «Україна 1991—2007».

Сергій Руденко, «Вся Юліна рать».

Публікації «Української правди».

Автор:
Гліб Гусєв

Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter — ми виправимо