У «Мистецькому Арсеналі» відкрили виставку про головного авангардного режисера України. Що там показують?

Лесь Курбас — головний український авангардний режисер. Починав Курбас із того, що був актором. Працював при театральних студіях на Західній Україні, переважно це була українська репертуарна класика, яка за кілька років стала йому нецікавою. У 1917 році Курбас, уже як режисер, створив свій перший театр — «Молодий». Він майже цілком відмовився від класичних декорацій, побутової української естетики і змінив манеру поведінки акторів на сцені.

З 1923 року він очолив один з перших українських державних театрів — «Березіль», у маніфесті якого колектив обіцяв боротися з культурною рутиною та штампами. Курбас керував трупою з чотирьохсот артистів та активно використовував мультимедійні технології того часу. Наприклад, він одним з перших у світі застосував відеопроекції в театрі — склеюючи те, що відбувалося на сцені та на екрані, в уяві глядача.

Новий режисерський підхід Курбаса поєднав у собі принципи сучасної драми та давні традиції українського вертепного театру. Але в Курбаса замість ляльок були люди.

Куратори присвяченої Курбасові виставки кажуть, що завданням було відтворити театр, який свого часу втілив режисер. Підготовка до заходу тривала протягом останніх двох років, а більшість експонатів надав Музей театрального, музичного та кіномистецтва України. Аж до періоду незалежної України вся повʼязана з Курбасом хроніка — ескізи, сценічні костюми, сценографічні макети, афіші, фотографії, відгуки, публікації та рецензії — перебувала у сховищах музею і не демонструвалася. Одна з кураторів виставки, американський режисер Вірляна Ткач, разом з акторами київських театрів записала фрагменти пʼєс, які Курбас ставив спочатку в Києві, потім у Харкові — до свого арешту.

Авангардні сценічні рішення Курбаса стали можливими завдяки співпраці з художником-конструктивістом Вадимом Меллером. Курбас запросив його до свого театру, і в 1925 році їх декорації до вистав театру «Березіль» отримали вищу нагороду на Міжнародній виставці декоративного мистецтва та художньої промисловості в Парижі, яку за півроку відвідало 15 мільйонів людей.

Щоравда, ані Курбас, ані Міллер тоді не змогли виїхати з Радянського Союзу, тому що не отримали паспорти. Медаль з виставки вони теж ніколи не бачили. Потім роботи показали у Нью-Йорку на Міжнародній виставці театрального мистецтва, де помилково авторів назвали російськими авангардистами. У 1933 році Курбаса звинуватили в недоступності для мас, контрреволюційності та націоналізмі. Спочатку його відправили будувати Біломорканал, а пізніше він опинився в таборі на Соловках. У 1937 році Курбаса розстріляли, про що не знала навіть його дружина.

На виставці в «Мистецькому Арсеналі» за рідкісним фотографіями відновили те, що відбувалося на сцені в новаторських постановках Курбаса, а за спогадами очевидців змогли створити копії його сценографічних рішень. Тут також представлений костюм з вистави «Газ», яку поставили в 1923 році — на ранньому етапі існування театру «Березіль».

Як розповідає куратор проекту Тетяна Руденко, на виставці представлені концепції, які ставив перед собою режисер. На відміну від попередніх виставок у Музеї театрального та кіномистецтва, що мали на меті відновити хронологію його життя. Нова виставка в «Мистецькому Арсеналі» спрямована радше на погляди та концепції самого режисера: демонструються інсталяції та аудіовізуальні рішення, завдяки яким виник український авангардний театр. Ця виставка відкрита до 2 грудня.

«В Арсеналі ми мали великий простір, що відповідає масштабам, у яких працював режисер. На Заході Курбаса іноді помилково називають частиною російського авангарду, але це не так. Безумовно, Курбас — творець українського авангарду. В інтервʼю він казав, що завжди орієнтувався на європейський театр, а не на російський. Курбаса часто звинувачували в тому, що він наслідує Мейєрхольда [радянський авангардний театральний режисер], але він навіть не їздив до Москви на гастролі. Як режисер він дуже сміливо працював із кіномистецтвом у межах театру і навіть зняв три фільми, які, на жаль, не збереглися».

Для радянської влади навіть після смерті Курбас залишався неоднозначною особистістю, тому всі повʼязані з ним експонати зберігалися у спецфондах — доступу до них майже ніхто не мав.