Чому ви вирішили йти в президенти?
Проблеми Глухова не вирішуються у Глухові. Їх треба вирішувати на національному рівні. Міські депутати не самостійні. Ми власними зусиллями змогли заповнити наш бюджет. У 2017 році наш власний дохід склав більше 94 мільйонів гривень, а у 2015 році — був 32 мільйоні гривень.
Ми дали проекти, але нам не дали фінансування. Шостка отримала десятки мільйонів гривень, а ми — 400 тисяч гривень за три роки. Чому? Депутат Андрій Деркач, який є членом бюджетної комісії ВР, заблокував все фінансування для Глухова. Він давав інструкцію депутатам не голосувати за бюджет, він купив 5 депутатів з моєї коаліції, щоб я втратив більшість. Керівники правоохоронних органів у Сумській області — люди Деркача, його голова ОДА, його обласний прокурор, його голова облради. Я питав, чи можна зустрітись із президентом хоча б на п’ять хвилин, щоб я міг розповісти про ситуацію. До 30 вересня 2017 портрет Порошенка був на стіні мого кабінету, бо я був вірною людиною президента.
У Глухові вам не вдалося побороти одного Деркача. Але таких деркачів багато в інших містах. Чому ви вважаєте, що зможете побороти їх у всій Україні?
На міському рівні міський голова не може вирішити проблеми, бо це проблеми, які треба вирішувати у Києві. 27 листопада 2017 року я був у Юрія Луценка з матеріалами кримінальних проваджень. Прокуратура області саботувала розслідування.
Колишній мер міста крав більше 40 млн гривень: вони крали пісок, встановили вікна в садках і школах неправильно, купували лампи втричі дорожче. І був один матеріал про незаконне відвантаження сміття зі Львова. Луценко відповів мені майже через місяць, що всі кримінальні провадження не можна розслідувати, бо вони були закриті 9 грудня 2017 року. А щодо прокурора, який розслідував злочини зі сміттям … то йому познімали всі премії. Проти корупції боротьба не починалася.
«Бабель»
А команда, з якою ви підете на вибори та плануєте потім працювати, у вас вже є?
Кілька груп людей просили мене піти на вибори президента, і я подумав, що я не ідеальний кандидат, що є в Україні більш кваліфіковані люди, ніж я. Але всі сказали, що інших кандидатів немає, мені треба йти і рятувати націю. І я погодився йти на вибори.
Багато людей зараз у коментарях в соцмережах проводять паралель із Макроном. Але Франція — це не лише Макрон. Був ще генерал Де Голль, обраний вперше на всенародних виборах. Він сказав, що такі вибори — це історія любові однієї людини з народом, це кредит довіри.
Хто буде вам допомагати йти на вибори?
Я тільки вчора оприлюднив моє бажання балотуватися. Ми зараз будемо формувати і програму, і команду. Я не буду один, бо одна людина не зможе змінити країну. Є різні групи людей, які навколо мене почали робити пропозиції. Нам потрібно перевірити цих людей. Але за три тижні я все продемонструю.
Чи ви вже визначили, які основні постулати вашої програми?
Це будуть звичайні пропозиції. Це не буде якийсь План Маршалла, або якою буде Україна у 2030 чи 2050 році. Треба допомогти людям, які бідно живуть і не можуть отримати ліки, мінімальні засоби для життя. Нам треба робити програму, яка не буде популістською. Вона має бути патріотичною. Вона буде проєвропейською. Я був громадянином Євросоюзу 60 років свого життя і, коли я був в армії, я був офіцером армії НАТО. У нас в Україні є фантастичний потенціал — це ідеальна країна для життя.
Перед Україною зараз дуже багато викликів. Вам доведеться представляти свої варіанти виходу зі складних ситуацій. Яким ви бачите вихід із ситуації на Донбасі?
Якщо я буду формувати програму через три тижні, я не можу так швидко відповісти на це питання. Головне: і Донбас, і Крим — це Україна. Потрібно підсилити армію, не тільки для параду на Хрещатику, але й на фронті. Декілька місяців тому я був на Луганщині, де був наш 16-й батальйон [батальйон «Полтава»], я побачив, що майже на всіх бордах написано слово «армія», але там палива немає, куль немає, зброї немає.
Часто кандидати, які тільки ступають на загальноукраїнський політичний шлях, використовують вибори як трамплін для парламентських виборів. Чи хочете ви у парламент?
Є приклад Макрона: він прийшов один на президентські вибори, він виграв президентські вибори та став президентом.
Але ж в нього був рух «Вперед, Республіко!»
Так, але за 6 місяців до виборів він почав формувати політичні сили. Цей приклад ми можемо теж використати в Україні. [Макрон створив рух «Вперед, Республіко!» 6 квітня 2016 року, про участь в президентській кампанії Макрон оголосив лише через півроку — 16 листопада 2016 року, в квітні 2017 року він переміг. Парламентські вибори відбулися в квітні 2017 року, і тоді «Вперед, Республіко!» отримала в парламенті 53%.]
Кого бачите серед нинішніх кандидатів в президенти?
Я не бачу жодного зараз. Я поки ні з ким не розмовляв про спільні цінності. Для мене важлива боротьба з корупцією. Якщо буде нормальний, гідний кандидат, я не буду кандидатом і підтримаю його.