Навіщо слідству дані з телефона журналістки?
Суд ухвалив таке рішення в рамках розслідування проти голови Національного антикорупційного бюро Артема Ситника. Його підозрюють у ймовірному розголошенні таємниці слідства на зустрічі з журналістами. Зустріч була не під запис влітку 2017 року. Справу почали розслідувати після того, як в мережі інтернет виклали запис з голосом, схожим на голос Ситника, розповідає деталі деяких резонансних справ. Седлецька була на цій зустрічі. Генпрокурор Юрій Луценко стверджує, що слідство «зобовʼязане встановити час події», а Седлецька відмовилася давати інформацію про час зустрічі з керівництвом НАБУ.
«Відтак, у нас немає іншого варіанту, як отримати за рішенням суду інформацію про локалізацію мобільного телефона журналіста за час, коли почалося прослуховування і розголошення даних потерпілої», — заявив Луценко.
До якої інформації з телефона отримали доступ?
Слідчі отримали доступ про дані за 18 місяців: з 19 липня 2016 року по 16 листопада 2017 року. В перелік входять відомості про вхідні та вихідні дзвінки, а також: дату, час, тривалість кожного дзвінка; номери, з якими вони відбувались розмови; відправлені та отримані SMS та інші повідомлення; геолокація власника телефона під час розмов; імей код.
То що не так?
Як розповідає членкиня Незалежної медійної ради, юрист Лабораторії цифрової безпеки Віта Волдовська, суд не врахував однієї важливої і суттєвої деталі – статус журналіста та його право на захист джерел його інформації.
Українське законодавство, а також Європейське законодавство гарантує право журналіста зберігати в таємниці ім’я особи, яка надала інформацію.
Таємниця може бути розкрита за рішенням суду, але воно має бути обґрунтоване. Суд має пояснити, чому іншим чином інформацію розкрити неможливо, і що саме ця інформація є справді необхідною для розслідування.
«Таке рішення суду в практиці ЄСПЛ зветься «охолоджувальним ефектом», коли внаслідок таких заходів журналіст починає задумуватись чи продовжувати розслідування, якщо може бути порушене його конституційне право на таємницю листування плюс журналістські гарантії», — каже Волдовська.
Юристка наполягає, що суд під час розгляду навіть не аналізує статус Селецької як журналіста і не наводить аргументів стосовно того, чому така інформація має бути відкрита. Хоча в ухвалі чітко прописано, що Седлецька є журналістом.
Суд дав дозвіл на занадто великий обсяг інформації
Волдовська каже, що запитані відомості і їхній перелік є явно надмірними. Час, коли приблизно була зустріч, відомий, але слідчі запитують відомості за 18 місяців. Це дозволить стежити за журналісткою. Імей код та номер телефона, які тепер мають слідчі, дозволять контролювати переміщення абонента тепер.
Якби така постанова стосувалася будь-якої іншої особи, яка б не була журналістом, все одно було б варто оцінити, наскільки співвідносний обсяг даних з необхідним для розслідування.
Вже у середу ввечері Генпрокурор на зустрічі з депутатами показав документ, яким обмежує запит інформації від мобільного оператора за рішенням суду тільки геолокаціїєю, а не контентом. Також стало відомо, що схожа ухвала суду є стосовно журналістки видання «Новое время» Христини Бердинських.