Наталія Терентьєва вже шість років живе на кухні своєї квартири в Ірпені. У 2013 році вона підписала з забудовником договір купівлі-продажу. У квартирі не було газу, за водою доводилося спускатися до загального крану на першому поверсі, а електрику постійно вибивало.
Вибирати квартиру Наталія почала в 2011 році. Новобудова в Ірпені здавалася ідеальним варіантом. Велика однушка в ній коштувала 40 тисяч доларів, за ці гроші в Києві можна було купити хіба що гостинку в старому домі.
— Ми з мамою приїхали в Ірпінь дивитися будівництво, будинок був майже готовий. Залишалися тільки оздоблювальні роботи. Він красивого жовтого кольору, з акуратними підʼїздами, навколо сосновий ліс. Ми бачили, що будівельники працюють, забудовник нікуди не зникає, він постійно на звʼязку і сам живе в Ірпені. От ми й подумали: чому ні? — розповідає Наталія.
Дівчина переїхала в нову квартиру в серпні. Потім почалася осінь, стало холодно. Світло постійно зникало, газу в домі не було, а вода подавалася зі свердловини. Через кілька тижнів дівчина вирішила, що жити в таких умовах неможливо, і переїхала в орендовану квартиру. Вона була впевнена, що це тимчасово, адже в кожній квартирі висів газовий котел, в будинку була газова розводка, і забудовник обіцяв виправити всі недоробки.
— Забудовник говорив, що місцева влада не дає провести комунікації, і він переробляє проект. Був момент, коли він сказав, що влада не дозволяє провести газову трубу по вулиці, і ми з іншими мешканцями пішли на сесію міськради і там кричали: «Ганьба! Ми сидимо в холоді та без газу! Дайте нам дозвіл!» Після цього його дали.
Ще кілька місяців забудовник обіцяв переробити проект по газу, а потім мешканці підписали договори купівлі-продажу, і він перестав навіть обіцяти. У договорі був пункт про те, що мешканці не мають до нього претензій.
— У мене було два варіанти. Або я не укладаю договір, але гроші за квартиру мені ніхто не поверне, або погоджуюся купити її в такому вигляді, — говорить Наталія.
В її квартирі досі немає центрального водопостачання, і вода подається зі свердловини. Мешканці поставили більш потужний насос, тож тепер не потрібно спускатися до крану на першому поверсі. Проблеми з перебоями електрики теж вирішили самі. Опалення немає. Більшість мешканців утеплили квартири і встановили електроопалення. Наталія сподівалася, що зможе продати квартиру, тому нічого в ній не змінювала.
— Раніше взимку було дуже холодно — близько 10 градусів. Коли відключалася електрика, я спала в куртці. Зараз дім майже повністю заселений, стало тепліше. Але я все одно живу на кухні, тому що її площа менша, ніж кімнати, і легше обігріти.
Коли забудовник ще обіцяв провести газ, в будинку існувала ініціативна група. Мешканці подавали на забудовника заяви до МВС і прокуратури, але через відсутність складу злочину справа не рухалася. Зараз цієї групи немає, і кожен намагається вирішити проблему сам: утеплює вікна, встановлює електричне опалення та підігрів підлоги.
Забудовник дому Наталії — фізична особа Олександр Сінчук. Коли «Бабель» звернувся до нього за коментарем, він сказав лише одну фразу: «Мешканці просто іноді на ходу вигадують усілякі нісенітниці», — кинув слухавку і більше її не піднімав.
Ірпінська влада стверджує, що до них питань бути не може. В Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міськради «Бабелю» сказали, що за законом України про врегулювання містобудівної діяльності, підключення інженерних мереж відбувається після введення будинку в експлуатацію. Тобто якщо забудовник не підключає будинок до газу або електромережі, звертатися з претензіями потрібно до нього.
Мітинги без результату
Новобудов зі схожими недоліками в Ірпені багато. На сайті Ірпінської міськради є список з семи забудовників і 21 проблемного будинку. Серед проблем — відсутність дозвільної документації, порушення містобудівних умов, технічних умов на підключення води та каналізації. Тут також є приписка про те, що цей список неповний.
В ньому немає, наприклад, будівельної компанії BGM, у якої в Ірпені сім недобудов, і компанії «Сарафан», яка побудувала ЖК Rich Town. У цьому ЖК часто бувають перебої з електрикою, частина домів не підключена до газових труб, в деяких — не працюють ліфти. У червні під час чергового відключення електрики мешканці Rich Town вийшли на мітинг і палили покришки. Кілька разів інвестори цього та інших ЖК в Ірпені перекривали дороги, щоб привернути увагу влади до проблеми. Але це не спрацювало.
Скільки проблемних новобудов в Україні — точно невідомо. Останні офіційні дані Державна архітектурно-будівельна інспекція озвучувала в 2016 році. Тоді більше 30% будівництв велися з порушеннями будівельного законодавства. За даними агентства «Євро Рейтинг», у Києві зараз 80 проблемних будинків. Близько 40 з них — будівництва Анатолія Войцеховського, стосовно якого в 2016 році було відкрито 46 кримінальних справ. Київські суди в 2017—2018 роках прийняли два рішення про знесення незаконних новобудов. Щоправда, поки жодну з них не знесли.
Через суд
Юрист Віктор Несін, який очолює Союз фахівців з нерухомості, радить інвесторам проблемних ЖК йти в суд: «Не варто оформлювати право власності на квартиру, в якій немає комунікацій і неможливо нормально жити. І не варто погоджуватися на пропозиції забудовника доплатити за проекти та послуги, які він і так має надати. Єдиний варіант — подавати позов до забудовника і третьою стороною залучати місцеву владу. Це вона видала забудовнику дозвільну документацію на будівництво і повинна за це відповідати».
Щоб убезпечити себе від проблем на етапі, коли гроші ще не вкладені у нерухомість, Несін радить перевіряти документи забудовника у юриста. «Є багато моментів, які потрібно перевірити, але два головних. У забудовника має бути дозвіл на будівництво на конкретній ділянці землі. Цільовим призначенням має буте зазначено будівництво багатоквартирного, а не житлового будинку. І другий момент — дотримання містобудівних умов».