1
У 2013 році австрійцю Яну Марсалеку було 33, уже три роки він був операційним директором німецького технологічного гіганта Wirecard. Високу посаду він здобув, хоча не мав навіть атестата про шкільну освіту — але мав хист до програмування, а ще харизму, яку відмічали всі, хто з ним працював. Заснована у 1999 році Wirecard однією з перших почала обробляти онлайн-платежі. Спершу її основними клієнтами були порносайти й онлайн-платформи азартних ігор. Однак після фінансової кризи 2008 року компанія здобула підтримку німецьких політиків, які хотіли розвивати фінансовий сектор країни. Wirecard почали називати німецькою відповіддю PayPal.
У 2018 році Wirecard увійшла до тридцятки найдорожчих компаній Німеччини й працювала на всіх континентах, крім Антарктиди. Наступного року канцлерка Ангела Меркель під час візиту до Китаю лобіювала інтереси Wirecard, яка збиралась придбати китайську фінансово-технологічну компанію. А ще за рік до штаб-квартири Wirecard прийшли правоохоронці. З’ясувалося, що компанія роками підробляла фінансову звітність, а в її балансі виявили діру в €1,9 мільярда. Крах Wirecard став найбільшим фінансовим скандалом у повоєнній історії Німеччини, а її керівникам висунули кримінальні обвинувачення.
Журналісти біля штаб-квартири Wirecard під Мюнхеном, 1 липня 2020 року. За два тижні до цього керівництво компанії офіційно визнало дефіцит в €1,9 мільярда.
Getty Images / «Бабель»
Усі ці проблеми чекали на Марсалека в майбутньому, а у 2013 році його непокоїло інше — на межі зриву опинилася угода з Московським метрополітеном, якому Wirecard пропонувала систему безконтактної оплати проїзду через NFC. Саме тоді в житті Марсалека з’явилася Наталя Злобіна — російська еротична модель і акторка треш-кіно, яку йому порекомендували через її зв’язки в адміністрації Москви. Wirecard так і не домовилась з Московським метрополітеном, однак стосунки Марсалека і Злобіної продовжились. Він забирав її приватним літаком, а потім вони разом подорожували до Іспанії та Греції. У вересні 2013 року пара вирушила до Грозного, столиці Чечні. За словами очевидців, клан чеченського лідера Рамзана Кадирова тримав $100 мільйонів у Гонконзі та шукав спосіб відмити ці гроші й вивести їх на рахунки в Західній Європі. Злобіна представила Марсалека як людину, здатну допомогти. Чи домовилися вони тоді про угоду — невідомо.
Про карʼєру Наталі Злобіної відомо небагато. Медіа пишуть, що вона грала шпигунку в російсько-американському еротичному трилері про вампірів «Червоні губи 2 — жага крові» 1996 року. В анкеті фільму справді є акторка з таким імʼям, але на той час Злобіній було лише 12 років.
Соцмережі / The Insider
2
Шостого липня 2014 року Злобіна святкувала своє 30-річчя — на суперʼяхті «Посейдон III», що стояла біля узбережжя Ніцци. На борту вона представила Марсалека одному зі своїх знайомих на імʼя Стас. Інші гості вечірки згадували, що Стас — генерал.
Повне імʼя Стаса — Станіслав Петлінський. У 1990-х, під час російсько-чеченських воєн, він командував підрозділом ГРУ, а згодом працював в апараті Держдуми та Управлінні справами президента Росії. У 2014 році Петлінський називав себе «радником з безпеки», однак австрійські слідчі вважають, що він і далі працював на ГРУ, а також на ФСБ, зокрема на її Шосту службу. Формально цей підрозділ відповідає за власну безпеку ФСБ, але фактично контролює інші російські силові відомства і втручається в економічні справи, щоб перерозподіляти активи на користь кремлівської верхівки.
Після знайомства з Петлінським Марсалек став значно частіше їздити в Росію. Під час цих поїздок новий приятель знайомив його з високопоставленими розвідниками, олігархами й посадоцями різних рівнів. Одного з них — кремезного бородатого чоловіка — Петлінський представив просто як Володимира. Під цим псевдонімом чоловік служив у ГРУ, зокрема під керівництвом Петлінського в Чечні. Його справжнє ім’я було Анатолій Каразій, на той час він очолював розвідку ПВК «Вагнер».
Ян Марсалек і Станіслав Петлінський. The Insider пише, що принаймні ще один раз Злобіна допомагала Петлінському встановити контакт з людиною, якою цікавились російські спецслужби.
Соцмережі / The Insider
3
У травні 2017 року Петлінський і Каразій організували Марсалеку поїздку до сирійської Пальміри, яку російська армія щойно відбила у бойовиків «Ісламської держави». Австрієць повернувся звідти збудженим, показував друзям фотографії у військовому спорядженні та розповідав, що йому дозволили стріляти по ісламістах. Петлінський описує цю історію скромніше: за його словами, Марсалеку дали один раз вистрілити з РПГ і, можливо, махнули рукою в бік лінії фронту.
Із Пальміри Марсалек повернувся ще й з новою бізнес-ідеєю, яка мала поєднати ПВК «Вагнер» з Близьким Сходом. Того ж року він звʼязався з Кіліаном Кляйншмідтом — колишнім співробітником гуманітарних місій ООН, який тоді працював над проєктами з вивчення міграції в Африці для австрійського канцлера Крістіана Керна. Вони зустрілися в ресторані з мішленівською зіркою, де Марсалек запропонував Кляйншмідту за €200 тисяч підготувати дослідження про відбудову Лівії — країни, що з 2011 року жила в умовах громадянської війни. Рахунок за роботу Кляйншмідт мав виставити Російсько-лівійському інституту культури в Москві — організації, якої насправді не існувало.
Марсалек і Петлінській у Сирії. Марсалек біля руїн римських пам'яток у сирійській Пальмірі. Один з друзів Марсалека сказав, що він є палким шанувальником мистецтва й історії та дуже засмутився, коли «Ісламська держава» почала підривати стародавні памʼятки.
Соцмережі / The Insider
Марсалек так і не заплатив Кляйншмідту всю обіцяну суму, однак у лютому 2018 року вони зустрілися знову — на віллі одного з бізнесменів у Мюнхені. Тоді Марсалек запропонував підготувати в Лівії 15—20 тисяч ополченців, які б контролювали південний кордон країни, а заразом і потоки мігрантів з Африки до Європи. А ще Марсалек розповідав про нові натільні камери «вагнерівців» і пропонував продавати записи боїв. Уже відзняті відео, скаржився він, для цього не годились, бо на них «хлопці розстрілюють усіх полонених». Кляйншмідт від такої співпраці відмовився, а з обіцяних €200 тисяч зрештою отримав лише €80 тисяч.
Кіліан Кляйншмідт та міністр економічного співробітництва і розвитку Німеччини Герд Мюллер у таборі ООН для сирійських біженців Заатарі в Йорданії, 17 лютого 2014 року. Кляйншмідт був директором цього табору.
Getty Images / «Бабель»
4
У цей самий час Марсалек зміцнював свої позиції всередині Wirecard — фактично став керівником корпоративної розвідки. Він наймав приватних детективів, зокрема колишніх розвідників, щоб стежити за критиками Wirecard. Деякі з них згодом зазнали кібератак, а журналістку Фахмі Квадір, яка розслідувала махінації компанії, на початку 2020 року вдарили кастетом по голові.
У 2015 році Марсалек залучив до цієї роботи Мартіна Вайса, який на той час уже давно очолював Другий департамент австрійської контррозвідки BVT. Цей підрозділ відповідав за збір інформації, оперативний аналіз і контррозвідку. Вайс привів із собою підлеглого Егісто Отта. Через внутрішні бази даних BVT, яким передавали дані інші західні спецслужби, Вайс пробив інформацію про понад два десятка людей, щоб зʼясувати, що про них знають на Заході. Серед них — родина Марсалека, Петлінський, журналісти, які живуть в Європі (зокрема й російські), і казахстанський опозиціонер.
Отт використовував для пошуку інформації закриту систему обміну даними між поліцейськими європейських країн. Через італійського поліцейського він зʼясував, що коханка близького до Путіна олігарха Аркадія Ротенберга та її сестра мають у європейській прикордонній системі позначку, яку внесла Латвія. Через неї жінки мали проблеми з вʼїздом до Шенгенської зони. Іншим разом Отт допоміг вистежити російського шпигуна-перебіжчика. Для цього він розіслав європейським колегам відбитки пальців чоловіка, заявивши, що його підозрюють у тероризмі. У 2017 році ЦРУ США та британська MI6 попередили австрійські служби, що Отт міг шпигувати на користь Росії. Після цього його відсторонили від роботи в контррозвідці.
Слідчі зацікавились Егісто Оттом у 2017 році, коли він відстежував російського шпигуна-перебіжчика. Отт знайшов чоловіка, але росіянину вдалося уникнути помсти від колишніх колег.
standaard.be
У наближеному колі Марсалек постійно вихвалявся звʼязками з розвідками різних країн. Він розповідав, що Wirecard виготовляє кредитні картки для спецслужб з усього світу, а сам він співпрацює з британською та американськими спецслужбами, ізраїльським Моссадом і німецькою зовнішньою розвідкою BND. Одного разу Марсалек заявив, що йому потрібен повний масив даних про клієнтів Wirecard — нібито, щоб передати німецькій розвідці. Німецькі спецслужби заперечують, що коли-небудь просили його про це.
Наскільки реальними були інші звʼязки Марсалека — невідомо. Цілком можливо, що він просто вигадував ці історії. Однак про його тісні відносини з росіянами знали всі довкола. У розмові з колегою Марсалек жартував, що росіяни застрелять журналістів, які ставитимуть зайві запитання, а всім, хто має претензії до фінансових звітів Wirecard, радив звертатися до Путіна. Щоб рідше зʼявлятися в мюнхенському офісі Wirecard, Марсалек облаштував власний — у чотириповерховій віллі навпроти російського консульства в Мюнхені. На його робочому столі стояла фігурка Путіна. А російські спецслужби тоді ж взялися за значно амбітніший проєкт — захотіли встановити контроль над австрійською контррозвідкою BVT.
Маєток Марсалека поруч з генконсульством РФ у Мюнхені.
Getty Images / «Бабель»
5
У квітні 2017-го Австрія готувалася до парламентських виборів, запланованих на жовтень того ж року. Найбільші шанси перемогти мала правоцентристська Народна партія на чолі з молодим харизматичним лідером Себастьяном Курцом. Їхнім найімовірнішим партнером по коаліції була ультраправа і проросійська Австрійська партія свободи (АПС). Її заснували вихідці з СС, однак за понад пів століття вона перетворилася з маргінальної сили на одну з головних партій країни. Після виборів АПС хотіла отримати Міністерство внутрішніх справ, а заразом і контроль над контррозвідкою BVT. Тоді ж, у квітні 2017 року, журналісти та прокурори почали частинами отримувати анонімне досьє про нібито зловживання у BVT. Слідчі вважають, що його підготували Вайс і Отт. Автори звинувачували контррозвідку в корупції, в тому, що вона витрачає державні кошти на секс-вечірки та неправомірно використовує конфіденційні дані. Справжні інсайдерські подробиці про таємні операції BVT майстерно змішали з вигадками, тож навіть нісенітниці виглядали переконливо.
Під час коаліційних переговорів Марсалек через Австрійсько-російське товариство дружби передавав компромат на керівництво BVT проросійському голові фракції АПС Йоганну Гуденусу. У листопаді 2017 року він надіслав Гуденусу номер справи, яку BVT нібито завела на Партію свободи. Тому, отримавши контроль над МВС, керівники АПС були впевнені, що контррозвідка працює проти них. Двадцять восьмого лютого 2018 року десятки поліцейських, озброєні пістолетами й тараном, увірвалися до штаб-квартири BVT. Операцією командував Вольфганг Прейслер — командир спецпідрозділу з боротьби з вуличною злочинністю і місцевий політик від АПС. Офіцери не знали, що саме шукати, тому забирали все підряд — від паперових документів до серверів і флешок. Загалом вони вилучили 40 терабайтів даних. Серед них була й головна ціль операції — база «Нептун» на жорсткому диску, де зберігались секретні матеріали, які іноземні спецслужби роками передавали Австрії.
Чи скопіювали росіяни базу «Нептун» — невідомо. Однак після рейду іноземні спецслужби перестали передавати Австрії секретні дані. BVT втратила довіру партнерів, а її директора Петера Грідлінга відсторонили на час розслідування. Мартін Вайс пішов зі служби й осів в офісі на віллі Марсалека. Егісто Отта перевели на іншу посаду в МВС, але він зберіг доступ до секретних баз — наприклад, після того як агенти ГРУ отруїли в Солсбері колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля та його доньку Юлію нервово-паралітичною речовиною «Новачок», росіяни хотіли дізнатися, що про отруту відомо Організації із заборони хімічної зброї. Отт скопіював її секретний звіт і передав Марсалеку. Паралельно Отт розробляв план нової спецслужби при Міністерстві закордонних справ, де представники АПС обіцяли йому важливу посаду. Росіяни наближалися до повного контролю над австрійськими спецслужбами, але завершити план завадив «Ібіца-гейт».
На лютий 2018-го Петер Грідлінг очолював BVT вже десять років. За три місяці, у травні, суд скасував рішення відсторонити його, а в листопаді того ж року закрили кримінальну справу про зловживання службовим становищем проти нього — через відсутність злочину.
osce.org
6
У липні 2017 року лідер Партії свободи, майбутній віцеканцлер Гайнц-Крістіан Штрахе та голова парламентської фракції АПС Йоганн Гуденус приїхали на розкішну віллу на іспанському курорті Ібіца. Там на них чекали жінка, яка назвалася племінницею російського олігарха Ігоря Макарова, та її компаньйон. Під час багатогодинної зустрічі з великою кількістю алкоголю Штрахе запропонував гостям вигідні державні контракти в обмін на допомогу АПС на виборах. Наприклад, він хотів, щоб «племінниця» купила контрольний пакет найбільшої щоденної газети Австрії Kronen Zeitung і допомогла створити «такий медіаландшафт, який в Угорщині створив премʼєр Віктор Орбан».
Зустріч була пасткою. Жінка не мала стосунку до російського олігарха, а її «компаньйоном» був консультант у сфері корпоративної безпеки Юліан Гессенталер, який потай записав розмову. За його словами, зробити це попросив знайомий юрист, а керувало ними почуття громадянського обовʼязку. У травні 2019 року, за кілька днів до виборів у Європарламент, вони передали відео журналістам.
Публікація викликала масові протести в Австрії. Урядова коаліція розпалась, Штрахе і Гуденус пішли у відставку, у країні оголосили позачергові парламентські вибори. Разом з коаліцією провалився й план Марсалека і росіян взяти під контроль австрійські спецслужби. А вже у 2020-му, після кількох років журналістських розслідувань, німецькі правоохоронці взялися за махінації Wirecard. Тепер тікати довелося самому Марсалеку.
Після «Ібіца-гейту» Гайнц-Крістіан Штрахе пішов із великої політики. Сьогодні проти нього відкрита справа за хабарництво в гральному бізнесі. Кадр з відео «Ібіца-гейту». Зліва направо: тодішній голова парламентської фракції АПС Йоганн Гуденус, його дружина Таяна та Юліан Гессенталер, який видавав себе за ділового партнера племінниці російського олігарха.
Getty Images / «Бабель»; Wikimedia / Скриншот / Der Spiegel
7
Коли зʼясувалося, що на балансі Wirecard бракує майже двох мільярдів євро, Ян Марсалек сказав колегам, що летить на Філіппіни шукати зниклі гроші. Щоб ця версія виглядала правдоподібно, він підкупив працівників філіппінської міграційної служби, і в державних базах зʼявилися фальшиві записи про його прибуття. Насправді Мартін Вайс організував Марсалеку чартерний рейс у Мінськ.
Із Білорусі Марсалек поїхав до Москви — трансфер влаштував знайомий Петлінського, російський чиновник, який займається відносинами з Лівією. За кілька тижнів йому видали паспорт на імʼя Костянтина Баязова — священника невеликого храму Російської православної церкви, який трохи схожий на австрійця. Згодом у Марсалека зʼявилися й інші документи. Один з паспортів був на імʼя Віталія Малкіна — ще одного реального священника РПЦ.
Раніше Марсалека передусім повʼязували з ГРУ, але наприкінці 2021 року він почав тісніше співпрацювати з ФСБ і регулярно приїздив до її штаб-квартири на Лубʼянці. Бував він і на окупованих територіях України — кілька разів у Криму, зокрема в супроводі російських спецпризначенців, а також, ймовірно, на територіях, окупованих після 2022 року. У лютому 2024-го його телефон на 12 днів зник з мережі, а потім зʼявився біля залізничної станції «Митрофанівка» в Росії, що неподалік окупованої Луганщини. На фотографіях із цих поїздок Марсалек позував у повному військовому спорядженні, з нашивкою у вигляді літери Z. Джерело The Insider у російських спецслужбах стверджує, що він брав участь у бойових завданнях, але не уточнює, у яких саме. Під час двох поїздок Україною Марсалека супроводжував російський фотограф Сергій Берменьєв, відомий портретами знаменитостей.
Священник з невеликого храму в Липецькій області Костянтин Баязов трохи схожий на Марсалека — особливо після того, як той відростив бороду. Ян Марасалек у російській формі неподалік від кордону з окупованою Луганщиною, лютий 2024-го.
Соцмережі / The Insider; Metropolitan Police
8
Головне, чим Марсалек зайнявся в Росії, — координував шпигунську мережу. До неї входили шестеро громадян Болгарії на чолі з болгаро-британським бізнесменом Орліном Русевим, який знав Марсалека ще з часів Wirecard. Із серпня 2020 року група стежила за росіянами в Європі, якими цікавилася ФСБ, планувала викрадення і вбивства, а також спостерігала за казармами у Штутгарті, де, на думку росіян, тренували українських військових. Група мала обладнання для виготовлення фальшивих документів і перехоплення даних з мобільних телефонів. Камери та мікрофони агенти ховали у краватках, кулькових ручках і пляшках з-під Coca-Cola й маскували під каміння.
У лютому 2023 року членів групи заарештували у Великій Британії. У телефоні Русева слідчі знайшли понад 80 тисяч повідомлень у листуванні з Рупертом Тіксом — під цим імʼям ховався Ян Марсалек. Навесні 2025 року всіх шістьох засудили до увʼязнення. Найбільший термін — 10 років і вісім місяців — отримав Русев.
Громадяни Болгарії з групи, яку координував Марсалек. Орлін Русев — зверху ліворуч.
«Бабель»
Наприкінці судового процесу адвокат Русева, намагаючись домогтися мʼякшого вироку, розповів про ще один епізод. За його словами, у серпні 2021 року, коли американські війська залишали Афганістан, а таліби захоплювали владу, ЦРУ попросило Марсалека організувати чартерні рейси для евакуації американців з Кабулу. Адвокат назвав участь Русева в цій справі гуманітарним вчинком і просив суд врахувати це під час винесення вироку. Сімнадцятого серпня 2021 року Марсалек справді написав Русеву про «цікавий запит від друзів у ЦРУ», повʼязаний із чартерними рейсами. Далі вони обговорювали типи літаків і безпеку аеропорту в Кабулі. Наскільки слова Марсалека були правдою — невідомо.
З листування стало відомо, що серед цілей групи були розслідувачі The Insider Христо Грозев і Роман Доброхотов, які багато писали про Марсалека. Стеження за ними почали обговорювати ще у 2020 році, після розслідування про отруєння агентами ФСБ російського опозиціонера Олексія Навального «Новачком». Також обговорювали, як викрасти або вбити журналістів. Русев писав, що Грозева слід ліквідувати, «як Степана Бандеру в Німеччині або Льва Троцького в Мексиці». Марсалек відповів, що замість льодоруба, яким агент НКВС убив Троцького, краще підійде кувалда — у стилі ПВК «Вагнер».
Методи вбивства Доброхотова, які обговорювали Русев і Марсалек
Яд рицин — Русев писав, що в нього є 150 грамів рицину.
Токсин отруйної жаби.
Нещасний випадок в душі.
Лобове зіткнення легкової автівки Доброхотова з вантажівкою.
Отруйний дротик з дрона.
Облити кислотою.
Спалити живцем посеред вулиці, аби викликати публічний шок.
Додати нервово-паралітичну речовину VX в банку Coca-Cola, збовтати й відкрити біля Доброхотова, щоби бризки потрапили йому на обличчя — подібне, на їхню думку, робив ізраїльський Моссад.
9
У листуванні Марсалек і Русев обговорювали не лише шпигунські операції. У 2021 році Марсалек хвалився, що його люди успішно повалили канцлера Себастьяна Курца, лідера Австрійської народної партії — у його соратника з Міністерства фінансів Томаса Шмідта викрали телефон. Знайдене в телефоні листування згодом призвело до обшуків у партії Курца та звинувачень у корупції. Після початку повномасштабного вторгнення значна частина розмов Марсалека і Русева стосувалася війни проти України. Вони, зокрема, обговорювали, як вдосконалити російську військову техніку. В одному з повідомлень Марсалек писав, що його «китайські друзі» з Військово-морських сил запитують, чи може він продати їм кілька американських дронів-камікадзе Switchblade, які використовують ЗСУ. У червні 2022 року він повідомив, що невдовзі отримає гроші на купівлю в Китаї чотирьох-пʼяти безпілотників, а протягом наступних двох-трьох тижнів — «значну суму» і можливість долучитися до китайсько-російського проєкту з виробництва дронів.
У 2024 році суд призначив ексканцлеру Себастьяну Курцу вісім місяців умовно за неправдиві свідчення парламентському комітету у справі про корупцію. Наступного року апеляційний суд скасував це рішення.
Getty Images / «Бабель»
Чи стояло за цими словами щось реальне — невідомо. Марсалек міг просто вигадувати — так само, як раніше розповідав непідтверджені історії про звʼязки з різними розвідками. А можливо, він як підприємець постійно генерував нові бізнес-ідеї та розраховував, що хоча б одна з них спрацює і принесе прибуток. За даними західних спецслужб, нині Марсалек регулярно буває в Дубаї та співпрацює з новими російськими приватними військовими компаніями, які прийшли на зміну ПВК «Вагнер».