Він звинувачував Зеленського в початку війни і заробляв рейтинг на тому, що давати зброю Україні не можна. Розказуємо про президента Південної Кореї, якого звинувачують у симпатіях до Північної

Його руку розтрощив фабричний прес. Після цього Лі двічі намагався скоїти самогубство — а потім пішов у політику

Другий день повномасштабного вторгнення, 25 лютого 2022 року. Лі Чже Мьон, тоді кандидат у президенти Південної Кореї, бере участь у теледебатах і каже, що зовнішню політику не можна довіряти недосвідченим людям. Як приклад наводить Зеленського, мовляв, політик-новачок став президентом, почав домагатися членства України в НАТО, цим спровокував Росію — і от маєте, це призвело до війни. Ця заява викликала суспільне обурення, і Лі довелося пояснювати, що він засуджує російське вторгнення і не хотів перекладати провину на Україну.

Лі виріс у дуже бідній багатодітній родині в Андоні, був п’ятим із семи дітей. Сімʼя іноді підбирала харчі, які продавці викидали на ринку. Після переїзду до промислового Соннаму всі гуртом жили в маленькій напівпідвальній кімнаті біля ринку. Мати прибирала громадські вбиральні, батько перебивався випадковими заробітками. Після початкової школи Лі перестав вчитися і пішов працювати. На першій роботі по дванадцять годин паяв дешеві прикраси. Потім переходив з підприємства на підприємство. На одній із фабрик працював із токсичними речовинами і, за його словами, після цього втратив нюх. Згодом Лі серйозно травмувався на фабриці бейсбольних рукавичок. Під час роботи промисловий прес затиснув йому ліве зап’ястя і розтрощив суглоб. Грошей на лікування не було, перелом зрісся неправильно, рука назавжди залишилася викривленою. Згодом через цю травму Лі отримав інвалідність і звільнення від військової служби.

Лі Чже Мьон у 1978 році, коли працював на фабриці бейсбольних рукавичок у Соннамі.

Особистий архів Лі Чже Мьона

Лі Чже Мьон показує ліву руку, яку в підлітковому віці травмував фабричний прес.

Особистий архів Лі Чже Мьона

Пізніше Лі пов’язував травму руки з одним із найважчих періодів свого життя. У сімнадцять років він вирішив покінчити з життям. Першого разу хотів отруїтися чадним газом, але спроба не вдалася. За кілька днів вирішив повторити спробу — обійшов кілька аптек і, пояснюючи, що не може заснути, назбирав снодійного. Потім повернувся до себе, написав передсмертну записку та проковтнув таблетки. Його знайшов чоловік сестри, і Лі знову вижив.

Пізніше він пояснював, що після цих спроб вирішив: якщо вже не помер, спробує жити краще. Після роботи Лі почав учитись. Щоб не заснути над книжками, клав на стіл канцелярську кнопку — якщо голова опускалася, вона колола його. Екстерном склав іспити за середню і старшу школу, отримав стипендію в університеті Чунан, а в 1986 році склав адвокатський іспит і став адвокатом із трудових і правозахисних справ. У 2006 році вперше невдало балотувався в мери Соннама, у 2010-му виграв вибори й керував містом два терміни. Далі його карʼєра стрімко пішла вгору — у 2018-му він став губернатором провінції Кьонгі, а в 2022-му — депутатом Національних зборів і головою Демократичної партії. Лі любить підкреслювати, що він людина з народу і не належить до сеульської еліти.

Лі Чже Мьон із матір’ю в університеті Чунан, куди він вступив у 1982 році.

Особистий архів Лі Чже Мьона

Адвокат Лі Чже Мьон у сюжеті південнокорейського телеканалу, 16 березня 1998 року.

Особистий архів Лі Чже Мьона

До президентських виборів 2022 року Лі підійшов як головний кандидат від демократів. Його суперником був Юн Сок Йоль — колишній генеральний прокурор, який лише за рік до виборів прийшов у політику і став кандидатом консервативної партії «Сила народу». Лі програв лише 0,73 відсоткового пункту: Юн отримав 48,56% голосів, а він — 47,83%. Після поразки на виборах Лі очолив Демократичну партію і став лідером опозиції, яка на той час контролювала парламент. Між парламентом і президентом почалася затяжна політична війна: демократи блокували урядові ініціативи, домагалися скорочення бюджету і раз по раз ініціювали відставки міністрів, прокурорів та керівників державних органів. Сам Лі тим часом опинився під слідством і судом у кількох кримінальних справах — основні звинувачення стосувалися корупції, зловживання владою та фінансових махінацій під час його перебування на посадах мера міста Соннам і губернатора провінції Кьонгі. Юн звинувачував опозицію в тому, що вона паралізує роботу держави, кульмінації це протистояння досягло наприкінці 2024 року.

Чоловік у синій короні попросив у Лі автограф і встромив ніж йому в шию

На початку 2024-го, 2 січня Лі, як очільник головної опозиційної Демократичної партії, приїхав на острів Кадок біля Пусана оглянути будівництво майбутнього аеропорту. Його обступили журналісти і прихильники. Серед них виділявся чоловік у синій паперовій короні з написом «Я — Лі Чже Мьон». Як згодом встановило слідство, він уже кілька місяців стежив за політиком. Вдаючи прихильника, чоловік підійшов до Лі впритул і попросив автограф, а потім різко кинувся вперед і встромив йому в шию ніж. Лі впав, помічники почали затискати рану, з якої лилася кров. Люди навколо повалили нападника на землю. Політика спочатку відвезли до лікарні в Пусані, а потім на вертольоті відправили в Сеул на операцію. Лезо пошкодило яремну вену, але, на щастя для Лі, не зачепило сонну артерію, його оперували близько двох годин. Нападник, який зараз відбуває 15-річний термін у тюрмі, на допитах казав, що хотів убити Лі, щоб той ніколи не став президентом.

Лі одужав і знову активно включився в політичну боротьбу. Пізно ввечері 3 грудня 2024 року президент Юн Сок Йоль оголосив воєнний стан — вперше в Південній Кореї за понад сорок років. Юн заявив, що депутати опозиції паралізують роботу держави, а країні загрожують «пропівнічнокорейські антидержавні сили». На час дії воєнного стану Юн заборонив політичну діяльність, до будівлі парламенту вирушили військові. Конституція Південної Кореї передбачає, що президент зобов’язаний скасувати воєнний стан, якщо цього вимагає більшість депутатів. Тож усе залежало від того, чи фізично встигнуть незгодні з президентом депутати зібратися в парламенті раніше, ніж військові заблокують будівлю.

Лі вирушив до парламенту, дорогою вів пряму трансляцію з телефона. Коли підʼїхав до будівлі, поліція вже перекрила входи. Тоді шістдесятирічний лідер опозиції поліз через огорожу Національних зборів — за цим наживо стежили глядачі його трансляції. Лі закликав людей збиратися біля парламенту і допомогти депутатам потрапити всередину. Зрештою до зали дісталися 190 із 300 депутатів, і всі вони проголосували за скасування воєнного стану. Лі переміг — за два тижні парламент оголосив Юну імпічмент, а ще за місяць його заарештували й відправили до Сеульського слідчого ізолятора. У березні 2025 року Юна звільнили з-під варти, але 4 квітня Конституційний суд остаточно усунув його з посади. Третього червня 2025 року в Південній Кореї відбулися позачергові президентські вибори. Лі переміг з результатом 49,42% і вже наступного дня обійняв посаду. Юна в липні знову взяли під варту, а 19 лютого 2026 року суд визнав його винним в організації заколоту і засудив до довічного ув’язнення. Він оскаржує вирок.

Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль оголошує воєнний стан під час телевізійного звернення, Сеул, 3 грудня 2024 року.

Getty Images / «Бабель»

Лідер опозиції Лі Чже Мьон спілкується з журналістами в парламенті після оголошення воєнного стану, Сеул, грудень 2024 року.

Getty Images / «Бабель»

Коли Лі став президентом, проти нього одночасно йшло пʼять кримінальних процесів. В одному прокуратура стверджує, що КНДР переказали $3 мільйони на організацію поїздки Лі в Пхеньян

На момент обрання Лі був обвинуваченим одразу в пʼяти кримінальних справах: про неправдиві заяви під час виборів, корупцію навколо забудови в Соннамі, нецільове використання грошей провінції, якою він керував, підбурювання до неправдивих свідчень і незаконні перекази коштів до Північної Кореї. Лі всі звинувачення відкидав і називав переслідування політично мотивованим. Після інавгурації суди призупинили всі пʼять процесів, пославшись на конституційний імунітет чинного президента.

Найбільший резонанс викликала північнокорейська справа. У 2019—2020 роках, коли Лі був губернатором провінції Кьонгі, південнокорейська група Ssangbangwool, яка починала як виробник білизни, переказала Північній Кореї $8 мільйонів. З адміністрацією провінції компанію пов’язував заступник Лі — Хва Йон, до призначення на посаду він входив до ради директорів Ssangbangwool, а в адміністрації Лі відповідав за співпрацю з КНДР. За версією прокуратури, Ssangbangwool передала $5 мільйонів на проєкт Кьонгі зі створення в КНДР автоматизованих теплиць — так званих розумних ферм, — і ще $3 мільйони для організації візиту Лі Чже Мьона в Пхеньян. Натомість компанія розраховувала на підтримку адміністрації Кьонгі у своїх майбутніх проєктах у Північній Кореї. Хва Йон відбуває семирічний строк за хабарництво і незаконні грошові перекази в КНДР, Лі наполягає, що нічого про це не знав.

Лі зупинив гучномовці на кордоні, пропонує Кіму заморозити ядерну програму в обмін на послаблення санкцій і хоче офіційно закінчити Корейську війну. Пхеньян відповідає ракетами й образами

Через тиждень після вступу на посаду Лі наказав вимкнути південнокорейські гучномовці вздовж демілітаризованої зони. До того понад рік з них у бік Півночі транслювали новини, пропаганду та пісні K-pop. Лі пояснив це тим, що настав час припинити «виснажливу ворожнечу» і відновити канали звʼязку з КНДР. У серпні 2026-го він запропонував Пхеньяну почати переговори про формальне завершення Корейської війни, яка 1953 року закінчилася перемирʼям — мирного договору немає досі.

Паралельно Лі запропонував відмовитися від багаторічної доктрини Південної Кореї — переговори і зняття міжнародних санкцій можливі після того, як КНДР ліквідує ядерний арсенал. Лі пропонує рухатися інакше — спочатку КНДР припиняє нарощувати ядерний арсенал і отримує часткове послаблення тиску, потім сторони переходять до скорочення запасів і лише в перспективі — до повного ядерного роззброєння КНДР.

У червні 2026 року Лі публічно заявив, що нинішні санкції проти КНДР фактично не працюють, бо Пхеньян отримує все необхідне через Росію і Китай. У вересні він закликав США розглянути пом’якшення санкцій проти КНДР. Це при тому, що Північна Корея не демонструє жодних ознак готовності до переговорів, а сестра Кім Чен Ина відверто глузує з Лі, називає Південну Корею «маріонеткою» США.

Україна просила зброю ще в квітні 2022 року. Сеул відмовив. Потім просила ППО, снаряди і знову ППО — і щоразу отримувала одну відповідь

Восьмого квітня 2022 року тодішній міністр оборони України Олексій Резніков зателефонував своєму південнокорейському колезі й попросив про зенітне озброєння. Сеул відмовив одразу: Міністерство оборони Південної Кореї заявило, що не постачатиме Україні летального озброєння. Через три дні Зеленський спробував переконати вже південнокорейський парламент. Російську армію щойно вигнали з Київщини, світ уже побачив Бучу. Зеленський нагадав корейцям про їхню власну війну і перерахував майже все, що могло допомогти Україні: системи ППО, літаки, танки, бронемашини, артилерія, боєприпаси, протитанкова й протикорабельна зброя. «У вас це є», — казав він. Промова справила на корейських депутатів враження — вони аплодували Зеленському, але на позицію Сеулу це не вплинуло. Лі тоді був лідером опозиції, і протидія допомозі України була однією з його головних тем.

У квітні 2023 року президент Юн публічно допустив, що за надзвичайних обставин — наприклад, масштабної атаки на цивільних — Південній Кореї може стати важко обмежуватись лише гуманітарною допомогою Україні. Лі скликав пресконференцію і закликав президента Юна навіть не думати про те, щоб допомогти Україні зброєю. Головним аргументом Лі були звʼязки корейського бізнесу з росіянами. За його підрахунками, в Росії на той час працювали приблизно 150 південнокорейських компаній з активами на $5,7 мільярда. Постачання зброї Україні, казав він, може фактично означати закриття їхнього бізнесу. Певна іронія є в тому, що більшість корейських компаній або і так зрештою пішли з Росії, або у них зʼявилися нові російські власники.

У квітні 2023 року під тиском адміністрації Байдена Сеул погодився передати США приблизно 500 тисяч 155-мм снарядів. Формально американці мали використати їх для поповнення власних складів, а свої снаряди вони віддали Україні. Це була єдина подібна акція. У травні того ж року Зеленський знову просив системи ППО і раннього попередження і спеціально наголошував: це оборонна зброя, яка має збивати ракети над містами, а не атакувати Росію. Сеул знову відмовив. Влітку 2024-го Володимир Путін і Кім Чен Ин підписали договір про взаємну військову допомогу. На той момент Пхеньян уже систематично відправляв Росії величезні партії боєприпасів. Президент Юн припустив перегляд заборони на надання летальної зброї Україні. Далі заяв справа не пішла. Восени 2024 року стало відомо, що на боці Росії уже буквально на землі воюють північнокорейські військові. Наприкінці листопада до Сеулу прилетіла українська делегація на чолі з тодішнім міністром оборони Рустемом Умєровим. За даними Reuters, за зачиненими дверима обговорювали системи ППО й артилерійські боєприпаси. Обнадійливі заяви від корейців були — результату не було.

Південнокорейська влада зазвичай посилається на свої законодавчі обмеження, але прямої заборони продавати або передавати зброю країні, яка воює, в законі немає. Експорт військової продукції потребує дозволу державного агентства DAPA, а уряд може відмовити з міркувань національної безпеки, міжнародної стабільності або ризику дипломатичного конфлікту, тобто остаточне рішення — завжди політичне.

Не на користь України і громадська думка в Південній Кореї. В опитуванні Gallup Korea у жовтні 2024 року, вже після повідомлень про північнокорейських військових у Росії, 66% респондентів підтримували лише гуманітарну допомогу Україні, 13% — військову, ще 16% не хотіли допомагати взагалі. При цьому 73% вважали військове зближення Росії та КНДР серйозною загрозою для Південної Кореї, але навіть ця загроза не переконала більшість корейців озброювати Україну.

Після того як Лі став президентом, позиція Сеулу стала категоричною: прямої летальної допомоги Україні його адміністрація не дасть

У червні 2026 року міністр закордонних справ України Андрій Сибіга прилетів до Сеулу. Він прямо казав, що Україна готова купувати артилерійські боєприпаси з більшою дальністю, додаткові системи ППО та ракети до Patriot. У серпні Зеленський вкотре сказав, що Україна «відчайдушно сподівається» отримати від Південної Кореї ППО. Сеул відповів, що експорт оборонної продукції здійснюється відповідно до корейського законодавства.

Після початку російського вторгнення в Україну адміністрація Джо Байдена вимагала, щоб союзники синхронізували з Вашингтоном санкції проти Росії. Сеул спершу намагався домовитися, щоб нові обмеження США не поширювалися на південнокорейські компанії, але 28 лютого 2022 року заборонив експорт до Росії стратегічних товарів і почав обмежувати ще 57 категорій продукції, які США контролювали окремо, — зокрема мікроелектроніку, телекомунікаційне обладнання, сенсори, навігаційне й авіаційне обладнання, морську техніку та компоненти літаків. Південна Корея також приєдналася до відключення частини російських банків від міжнародної платіжної системи SWIFT.

Частина великих корейських компаній призупинили виробництво або пішли з Росії — Hyundai, наприклад, продала завод у Санкт-Петербурзі і в 2026 році відмовилася викупити його назад. Інші залишилися. Lotte досі вказує Росію серед країн, де має готельний, кондитерський, хімічний і будівельний бізнес. У квітні 2026-го виробник локшини Nongshim оголосив, що відкриває дочірню компанію в Москві й планує використати Росію як базу для експансії в країни СНД.

Навесні 2026-го, коли через війну США проти Ірану виникли перебої з нафтою, LG Chem після чотирирічної перерви купила 27 тисяч тонн російської нафтової сировини — законно, під тимчасове послаблення американських обмежень. У липні трейдери відправили з Південної Кореї до Росії близько 30 тисяч тонн дизелю та іншого переробленого пального — саме тоді, коли українські удари по російській енергетичній інфраструктурі збільшили потребу Москви в імпорті.