Корупційні скандали навколо Сенс Банку розгораються, вщухають і знову розгораються вже півтора року. Справа банку надзвичайно заплутана. Вочевидь, банк став зоною інтересів багатьох людей з різних груп. Викласти все, що відомо про справу Сенс Банку, складно, тому що в ній поєдналися кілька паралельних сюжетів. У цьому матеріалі ми зосередимось на одному з них — позові колишнього власника банку до України.
Колишній власник банку — це структура російського олігарха Михайла Фрідмана та його партнерів. Два з половиною роки тому вони подали арбітражний позов проти України. Відтоді сторона Фрідмана уважно спостерігає за тим, що відбувається з банком, — це зрозуміло з пресрелізів, які вона регулярно публікує. В арбітражі сторона Фрідмана спробує довести, що український уряд проштовхнув закон, спеціально «заточений» під націоналізацію Сенс Банку. Вона називає це «експропріацією» та пояснює мотиви уряду так: це було зроблено спеціально, щоб посадові особи держави встановили над банком тіньовий контроль та використали його в своїх «схемах». Ціна питання — понад $1 мільярд, які сторона Фрідмана намагається стягнути як компенсацію.
Перспективи цієї справи залежать насамперед від того, чи зможе сторона Фрідмана довести «штучність» націоналізації банку. Що відбувалося з банком після націоналізації — це другорядне питання в цій справі. Однак останній корупційний скандал точно посилить цю частину позиції Фрідмана в арбітражі. До викриття Ірини Мудрої в руках у сторони Фрідмана не було прямих та беззаперечних доказів того, що вищі посадові особи використали банк у своїх «схемах». Тепер вони зможуть посилатися на слова заступниці керівника ОП, зафіксовані НАБУ, — якщо встигнуть долучити їх до справи.
Ось як виглядають подробиці цього міжнародного арбітражу.
1
Два з половиною роки тому, наприкінці грудня 2023 року, компанія ABH Holdings, зареєстрована в Люксембурзі, подала арбітражний позов проти України. Компанія належить групі акціонерів. Серед них — російський бізнесмен Михайло Фрідман, який від початку повномасштабної війни перебуває під санкціями Європейського Союзу. Розглядає арбітражний позов Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (ICSID). Головний офіс Центру розташований у Вашингтоні. Він входить до Групи Світового банку та займається врегулюванням інвестиційних спорів (арбітражем) між державами та приватними інвесторами.
Штаб-квартира Світового банку в Вашингтоні, де розміщені офіси ICSID. Центральний офіс Сенс Банку в Києві.
Wikimedia; xoffice.pro
Підставою для позову російські бізнесмени обрали міжнародний договір між Україною та Люксембургом, підписаний ще у 1996 році. «Бабель» знайшов повний текст клопотання про арбітраж, яке сторона Михайла Фрідмана подала до ICSID. Цей документ не є основним: окрім нього, позивач також подає окремий меморандум. Проте саме в клопотанні викладено фактичні обставини, на яких ґрунтується позов. У ньому ж сторона Михайла Фрідмана сформулювала перелік тверджень, які має намір послідовно доводити під час арбітражного розгляду.
Насамперед сторона Фрідмана змальовує «довоєнний» Сенс Банк як один із найкращих банків України: надійний і прозорий, із провідними позиціями на ринку, західною системою корпоративного управління та чудовими перспективами розвитку. Далі сторона Фрідмана окреслює загальний контекст, характеризуючи Україну як «одну з найбільш корумпованих країн світу». Після цього сторона Фрідмана переходить до головного аргументу: Україна нібито ухвалила низку законів спеціально для того, щоб «експропріювати» один конкретний банк — Сенс Банк. Як фактичне підґрунтя свого позову сторона Фрідмана, серед іншого, наводить коментарі українських посадовців і політиків, які вони давали медіа у 2022—2023 роках.
Сторона Фрідмана окреслює загальний контекст, характеризуючи Україну як «одну з найбільш корумпованих країн світу». Головний аргумент: Україна нібито ухвалила низку законів спеціально для того, щоб «експропріювати» один конкретний банк.
italaw.com
Провадження в ICSID можуть тривати роками. Цей арбітражний спір проти України не є винятком: він триває й зараз, а розгляд справи по суті ще навіть не розпочався. Сторона Михайла Фрідмана уважно стежить за подіями в Україні. Звісно, вона не оминула увагою і низку корупційних скандалів, які спалахнули за цей час. Сторона Фрідмана доповнила свою позицію більш свіжими коментарями українських посадовців та політиків — коли вони зʼявилися.
Наприклад, 5 травня 2026 року справу Сенс Банку понад дві години слухала Тимчасова слідча комісія парламенту. На слухання запросили менеджерів банку — голову правління Олексія Ступака та голову наглядової ради Миколу Гладишенка. Приводом для слухань стали «плівки Міндіча»: на них двоє людей кулуарно узгоджують незалежних кандидатів до наглядової ради банку — чим явно дискредитують принципи корпоративного управління та, ймовірно, порушують закон.
Однак під час слухань ТСК говорили не лише і не стільки про наглядову раду. Одразу двоє народних депутатів заявили, що розмову слід вести про ширшу картину і насамперед про те, як держава націоналізувала Сенс Банк. Це були голова комітету з питань фінансів Данило Гетманцев і член комітету Ніна Южаніна. Якщо максимально стисло переказати основні тези виступів цих двох народних депутатів, вони зводяться до такого: держава цілеспрямовано націоналізувала Сенс Банк, щоб згодом використовувати його в корупційних схемах. Закон, на підставі якого банк було націоналізовано, був написаний спеціально під цей банк, сказали вони.
За два дні після слухань, 7 травня 2026 року, компанія ABH Holdings опублікувала пресреліз, присвячений цьому засіданню. «Оприлюднені подробиці, — пише сторона Фрідмана, — свідчать про те, що банк [...] був перетворений на структуру, створену для обслуговування злочинної діяльності та отримання прибутку від неї». За правилами арбітражного провадження сторона Фрідмана може використовувати й нові докази — зокрема долучати до матеріалів справи «свіжі» висловлювання, які, на її думку, посилюють її позицію. Вже 15 травня 2026 року сторона Фрідмана попросила арбітражний суд долучити до справи нові докази, і він дозволив це зробити.
А 19 серпня 2026 року НАБУ викрило Ірину Мудру. Слідчі зафіксували її розмови про те, що в червні 2026 року неформальний контроль над Сенс Банком перейшов від Тимура Міндіча до співробітників Офісу президента. Відбувалося це, за словами Мудрої, після того як банк почали шантажувати.
Спочатку (розповідає Ірина Мудра на «плівках») до менеджерів банку по черзі, незалежно один від одного, прийшли дві людини — «Давід» та голова одного з комітетів Верховної Ради. Вони запропонували керівникам банку неформальну угоду (далі — рос.): «Они не будут мочить банк, а банк должен им башлять». Керівники банку розповіли про це «хазяїну» — Тимуру Міндічу. Той подзвонив високопосадовцю ОП та попросив його доглянути за банком. Слідство не називає імені високопосадовця, але, виходячи з контексту всіх розмов та враховуючи посадову ієрархію ОП, можна припустити, що це був голова ОП Кирило Буданов.
Після цього співробітники ОП, зокрема й Ірина Мудра, зустрілися на «понятійну розмову» з менеджерами банку — це були голова правління Олексій Ступак та голова наглядової ради Микола Гладишенко. Вони домовилися, що менеджери банку будуть виконувати «прохання». «Прохання» не змусило себе чекати. Менеджери банку допомогли заступниці керівника ОП завести на рахунок Вищого антикорупційного суду частину застави за колишнього міністра енергетики Германа Галущенка, який зараз проходить як підозрюваний в іншій справі. Для цього вони (це відомо вже з розмов колишнього депутата Максима Микитася та його довіреної особи, зафіксованих НАБУ) поставили на сервісне обслуговування внутрішньобанківську систему фінансового моніторингу, і переказ пройшов через банк в автоматичному режимі, хоча мав би перевірятися вручну.
Слухання в міжнародному арбітражі почнуться 30 листопада 2026 року. У сторони Фрідмана залишається три місяці для того, щоб долучити до справи нові дані про банк — ті, що озвучують Ірина Мудра та Максим Микитась.
2
Ключові події у справі Сенс Банку
-
Європейська комісія запровадила персональні санкції проти Михайла Фрідмана та Петра Авена.
-
Персональні санкції проти Фрідмана та Авена запровадила Велика Британія.
-
Верховна Рада ухвалила закон про націоналізацію системно важливих банків у разі визнання їх неплатоспроможними.
-
Михайло Фрідман повернувся до Росії.
-
Президент України Володимир Зеленський запровадив персональні санкції проти Фрідмана та Авена.
-
«Схеми» повідомили, що компанія «Альфа Страхування», співвласником якої є Фрідман, страхує транспорт Росгвардії.
-
Верховна Рада ухвалила закон про націоналізацію системно важливих банків, власники яких перебувають під санкціями.
-
Національний банк України вивів Сенс Банк з ринку, після чого уряд його націоналізував.
-
У Сенс Банку сформовано нову наглядову раду, її головою став Шевкі Аджунер.
-
Міністерство фінансів США запровадило санкції проти Фрідмана та Авена.
-
ABH Holdings подала арбітражний позов проти України.
-
«Українська правда» опублікувала перший матеріал про «смотрящого» за Сенс Банком Василя Веселого.
-
НАБУ почало публікувати плівки у «справі Мідас».
-
«Українська правда» оприлюднила «плівки Міндіча», що стосуються Сенс Банку.
-
Народний депутат Ярослав Железняк провів слухання Тимчасової слідчої комісії у справі Сенс Банку.
-
НАБУ опублікувало розмови Ірини Мудрої про Сенс Банк.
Імовірно, довести, що держава використала банк у брудних схемах, стороні Фрідмана тепер буде нескладно. Однак, щоб виграти справу, їй найперше потрібно довести більш складну тезу — що в 2023 році держава прийняла закон про націоналізацію, «заточений» під один конкретний банк. Наскільки цю версію підтверджують обставини націоналізації?
В ідеалі ми мали б повністю відтворити історію того, що відбувалося із Сенс Банком від початку великої війни. Однак зробити це справді предметно (з датами, іменами та документами) поки неможливо. Інформація про операції банку становить банківську таємницю. Після націоналізації банку його внутрішню діяльність досліджувала міжнародна приватна компанія — вона провела так званий forensic audit. Його результати, так само як і результати інших перевірок, Національний банк передав правоохоронним органам та Державній службі фінансового моніторингу.
Власну картину того, що відбувалося в Сенс Банку до і після націоналізації, виклало Правління НБУ — головного регулятора банківського ринку. Воно зробило це не в пресрелізі, а в «офіційній позиції». Це означає, що члени Правління персонально відповідають за її достовірність. Ось що вони пояснюють про Сенс Банк.
На початку повномасштабної війни ніхто не знав, який саме системно важливий банк може потрапити під західні чи українські санкції. У цьому контексті Сенс Банк не був єдиним банком у зоні ризику. Наприклад, у Росії продовжувала працювати дочірня структура австрійського Райффайзен Банку, вона сплачувала там податки. Тому під санкції могла потрапити і його українська «донька». Закон про націоналізацію ухвалювали не під якийсь конкретний банк, а на випадок, якщо Національному банку доведеться оперативно реагувати на такі санкції.
У випадку із Сенс Банком його націоналізували після того, як Нацбанк провів стрес-тест банківської системи. Сенс Банк був одним із пʼяти банків, які його не пройшли. Його капітал виявився переоціненим, прогноз на наступні три роки був невтішним, а кількість санкцій, запроваджених проти його власників, лише зростала. Улітку 2023 року, одразу після націоналізації, Національний банк затвердив новий склад наглядової ради «Сенсу» і розпочав розбиратися в його нутрощах.
Перевірки показали, що, всупереч картині, яку сторона Фрідмана змальовує у своєму клопотанні, Сенс Банк не був ані надійним, ані прозорим. До націоналізації ним керувала тіньова структура (із неформальними керівниками, комітетами та протоколами засідань), а його реальний фінансовий стан істотно відрізнявся від офіційного. Ще до великої війни Сенс Банк обслуговував гральний бізнес, який мінімізував податки за допомогою так званого міскодингу. Водночас гральний бізнес був тісно повʼязаний із бізнесом мікрокредитування: людям, які програли в онлайн-казино, пропонували оформити мікрокредит під тисячі відсотків річних.
Сенс Банк був не єдиним банком, задіяним у подібних схемах. Після того як НБУ оштрафував Укргазбанк і Сенс Банк, ліквідував банки «Конкорд» та Айбокс Банк, а також анулював ліцензію платіжної системи LEO, гральний бізнес почав виходити з тіні. Упродовж року податки, які гральний бізнес сплачував до бюджету, зросли в тринадцять разів — із 750 мільйонів гривень до 10 мільярдів. У перші роки повномасштабної війни ці кошти стали відчутним внеском до державного бюджету.
Тож у контексті подій 2022—2023 років закони про націоналізацію, а потім і націоналізація Сенс Банку виглядають логічними та необхідними. На руку Україні можуть зіграти і матеріали forensic audit банку, якщо українська сторона буде їх використовувати.
3
У справі Сенс Банку найпомітнішим критиком самого банку та НБУ, як головного органу банківського надзору, є голова парламентського комітету з питань фінансів Данило Гетманцев. Декілька разів, зокрема й під час слухань ТСК, він заявив, що держава «загнала ігорщиків» до Сенс Банку, щоб «диктувати їм умови». Провину за те, що Сенс Банк став частиною брудних схем, він покладає на голову НБУ Андрія Пишного.
Після того як НАБУ оприлюднило записи розмов Ірини Мудрої, де згадується (без імені або прізвища) керівник парламентського комітету, Данило Гетманцев заявив, що «ніколи не обговорював [ні з ким] питання контролю над Сенс Банком.