Як людство дійшло до цього
Уперше в історії біологічну зброю застосували монголи в 1346 році. Під час осади Генуезької фортеці у кримський Кафі вони перекинули за стіни тіла людей, які померли від чуми. Це призвело до епідемії, відомої як «Чорна смерть», через яку загинули від 30 до 60% європейців.
У XX столітті програми з розвитку біологічної зброї мали різні країни. Американську з досі невідомих причин у 1969 році згорнув президент Річард Ніксон. Проте саме у США через два роки створили нову загрозу. У Стенфордському університеті біохімік Пол Берг уперше в історії використав генну інженерію: переніс ген мавпячого вірусу, що викликав рак в лабораторних тварин, у звичайну бактерію кишкової палички, на яку хворіють люди. Після експерименту через страх, що нова бактерія може заражати людей раком, Берг і ще 10 вчених опублікували лист у журналі Національній академії наук США, в якому закликали ввести тимчасовий мораторій на дії з рекомбінацією ДНК. У наступні роки публічні дебати закінчились тим, що дослідження треба продовжити, але із суворими безпековими протоколами.
Пол Берг у лабораторії університету. У 1980 році він отримав Нобелівську премію з хімії за дослідження з рекомбінації ДНК.
Stanford University
У 1972 році 93 держави ухвалили Конвенцію про заборону біологічної зброї. СРСР до неї приєднався і майже одразу почав розробляти нові типи патогенів з рекомбінантною ДНК. У селищі Оболенськ під Москвою науковці й військові займалися програмою «Біопрепарат» — назву обрав особисто радянський генсек Леонід Брежнєв. Інфраструктуру замаскували під лікарню для психічно хворих — актори в піжамах блукали територією і грали у волейбол.
Карта підприємств, що займались розробкою і виробництвом біологічної зброї в СРСР. Серед них — обʼєкт у Кольцові, що дасть старт описаному сценарію.
LiveJournal
Це була найамбітніша радянська збройна програма з часів водневої бомби. Її метою було знищити не лише мільйони людей, але й дух супротивника. Патогени мали бути стійкими до всіх американських медикаментів — американці б ніби повернулись в еру до антибіотиків, коли більше солдатів помирали від хвороб, аніж на полі бою. Синтезатор ДНК, вчений з кембриджською освітою Сергій Попов розповідав, що кінцева мета СРСР полягала в тому, аби «спричинити катастрофічну недовіру до уряду і військових» серед американських громадян. Роки по тому Попов розкаювався в роботі над програмою і казав, що завжди вважав, що цю зброю ніколи не застосують, адже це був би повний абсурд.
У 1989 році радянські вчені протестували «химеру» — бактерію туберкульозу, обʼєднану з ДНК іншого вірусу, яка викликала параліч. Якщо вилікувати одну хворобу, то після неї несподівано виникала інша. А ще дослідники працювали над тим, щоб інтегрувати ген ейфорії в бактерію чуми, щоб спочатку замість негативних симптомів хвороба викликала ейфорію — людині хотілося б виходити на вулицю, соціалізуватися і заражати всіх навколо.
Працівники російського Державного наукового центру вірусології та біотехнології «Вектор» у 1990-х роках.
vector.nsc.ru
Того ж 1989 року високопоставлений вчений програми Володимир Пасечник втік на Захід і розкрив інформацію британській контррозвідці. Це був перший випадок, коли іноземці дізнались про програму «Біопрепарат». Окрім біологічної зброї, пілеглі Пасечника розробляли засоби її доставки — ракети, що вміли обходити американські радари й розпилювати аерозольні хмари.
А потім СРСР раптово розвалився — і радянські провідні вчені один за одним почали їхати на Захід. Коли про розмах радянської біологічної програми проінформували президента США Білла Клінтона, він був стривожений. А що, якби зброю з Росії отримали терористи? Підживили цей страх теракти 11 вересня 2001 року. А за тиждень після них в кілька офісів медіа і двом сенаторам надійшли листи із сибірською виразкою — загинули пʼятеро людей. Хто це зробив — досі невідомо.
Лист із сибірською виразкою, який мав отримати сенатор Патрік Лейгі, перехопили спецслужби. Рятувальник знезаражує агента ФБР після виходу з будівлі American Media у Флориді, 11 жовтня 2001 року. Сибірською виразкою заразилися двоє чоловіків і жінка. Один з чоловіків помер.
Wikimedia; Getty Images / «Бабель»
Сполучені Штати почали будувати на своїй території та за кордоном біологічні лабораторії високого (BSL-3) і максимального (BSL-4) рівнів стримування, щоб досліджувати й боротися з найстрашнішими інфекціями. Їхня кількість зростала в геометричній прогресії. Аналогічно вчиняли й інші країни по всьому світу. У цих лабораторіях виникла нова загроза — експерименти з посилення функцій патогенів (збільшення їхньої заразності та стійкості до ліків). Захисники таких дослідів кажуть, що вони потрібні, аби вчені краще розуміли, як захищатись від біологічної небезпеки. Залишається питанням, чи не був COVID-19 результатом такого експерименту в Китаї.
Глобальне дослідження 2025 року виявило 110 лабораторій BSL-4 у 34 країнах і 3 515 лабораторій BSL-3 у 149. Імовірно, їх більше. Біологічна війна може початись з випадкового інциденту в одній з них.
Дослідники Інституту Пастера у Франції працюють зі зразками вірусу COVID-19, 20 лютого 2020 року.
Getty Images / «Бабель»
День перший: початок відліку
Холодної січневої ночі о 23:59 у російському Державному науковому центрі вірусології та біотехнології «Вектор» у наукограді Кольцово Новосибірської області стається вибух — він розбиває усе скло в одній з високих будівель. Лабораторія на пʼятому поверсі охоплена вогнем. «Вектор» — це особлива лабораторія BSL-4. У морозильних камерах там зберігають віруси Еболи, віспи, Марбург та інші віруси-вбивці. Цей вибух на «Векторі», як і у 2019 році, стався під час технічного обслуговування. Проте цього разу в лабораторії є небезпечні патогени.
На висоті понад 35 тисяч кілометрів супутник Міністерства оборони США фіксує яскравий спалах на «Векторі». На Східному узбережжі США 12-та година дня — у військових і розвідувальних управліннях США загоряються консолі сповіщення про можливий інцидент зі зброєю масового ураження. Спеціалісти швидко звужують коло підозрюваних до можливого витоку біологічних патогенів.
vector.nsc.ru
Аналітики 6 з 18 розвідувальних агентств США починають зʼясовувати, що сталось. Супутники показують, що всі вікна в одній з будівель «Вектора» розбиті, також є пошкодження даху і дим. Аналітики бачать пожежні машини, перших рятувальників і намагаються розібрати, який саме на них захисний одяг. Розвідники посилено моніторять комунікації між Москвою і «Вектором». Датчики від космосу до глибин океану вимірюють та аналізують сліди, що залишаються від зброї масового ураження. Комʼютери роблять моделі поширення для різних патогенів. Коли стане ясно, який саме патоген витік, можна буде вирахувати потенційні супутні втрати.
ЦРУ хоче здобути інформацію від своїх інформаторів. За 20 хвилин після вибуху начальник відділу боротьби з розповсюдженням звʼязується зі своїм польовим агентом — технічним працівником у «Векторі».
О 08:00 у Кольцові світає. Тоді ж вчений «Вектора» приходить до невеликої церкви на околиці міста на сповідь. Він каже священнику, що скоїв вибух у своїй лабораторії. Офіційно вона лише досліджує вакцини, але насправді там проводять незаконні розробки біологічної зброї. Платять добре і це престижна робота, проте він знає, що робить погані речі. Минулої ночі він вирішив знищити те, над чим працює, і випадково спричинив вибух. Поки вчений сповідується, він відчуває приплив ендорфінів і ще не знає, що заразився.
Після вченого на сповідь заходить місцевий хлопець, який навчається на медика в Університеті Каліфорнії. Він приїхав додому на зимові канікули. Після сповіді він їде до аеропорту й охоплений ендорфінами летить в Лос-Анджелес. Хлопець почувається дивно збуджено і привітно.
О 09:00 мер Кольцова відправляє пресреліз до державних медіа РФ. Він підтверджує, що стався вибух, проте витоку небезпечних речовин не було. У цей час американська розвідка починає вивчати протилежну інформацію. Датчики підтверджують, що по всьому місту використовують потужні знезаражувальні засоби. Цю інформацію отримує міністр оборони США. Він швидко перечитує її та передає повідомлення раднику президента з національної безпеки. Той скликає Комітет керівників Ради національної безпеки США.
Об 11:00 ключові члени Комітету підʼєднуються до відеоконференції. Перед кожним лежить службова записка про ситуацію. Вони вважають, що наслідки можуть бути гіршими за пандемію COVID-19. Посольство США не отримало відповіді від росіян. Потрібно обговорити варіанти дій, перш ніж доповісти президенту. Міністр оборони каже, що потрібно обговорити варіант ядерного удару. Комітет відкидає цю ідею.
Наближається північ. Члени Комітету домовляються уважно стежити за ситуацією і проінформувати президента завтра. Держсекретар пропонує звʼязатися з РФ через Центр зменшення ядерної небезпеки (NERC) — канал Держдепу, який з 1987 року цілодобово підтримує звʼязок з ядерними державами.
О 12:00 помічниця держсекретаря проходить через кілька захищених дверей до NERC, звідки з допомогою спеціального офіцера надсилає повідомлення росіянам: «Як ваш день?». У відповідь надходить лише один електронний «біп» — це означає «Ми не в стані війни». Варіантів, окрім як спостерігати і чекати, більше немає.
День другий
Ейфорія у вченого «Вектора» скінчилась — зʼявилися симптоми чуми. Він вирішив покінчити з життям і для цього йде до своєї лісової хатинки. На вулиці -15 °С, його кінцівки обморожені, біль у тілі нестерпний, а легені наповнені відмерлою тканиною. Він кричить, кашляє кровʼю і вже не памʼятає, що тут робить. Не дійшовши до пункту призначення, чоловік непритомнює.
Коли він прокидається, над ним стоїть група чоловіків, які спілкуються іспанською. Один з них робить серцево-легеневу реанімацію і прикладає свій рот до його. Ці чоловіки — 10 спортивних мисливців, які приїхали до Росії на змагання. Той, що робить штучне дихання, — технопідприємець з Домініканської Республіки. Також у цій групі є 80-річний німецький суддя й американський нафтовий бізнесмен із Техасу. Хворого вченого забирає лісова служба, а мисливці їдуть до аеропорта і розлітаються по всіх населених континентах. Благородний домініканець, який чартерним рейсом долетів додому за 12 годин, стане першою людиною за межами Сибіру, що помре від хвороби. Перед цим, відчуваючи ейфорію, він сходить до тренажерної зали та популярного кафе, заразивши ще 200 людей.
День третій
На початку третьої доби американські супутники помічають скупчення бронетехніки в Кольцові. Встановлені блокпости — вʼїзд і виїзд заборонені. Звʼязку в місті немає. У перехопленій розмові з російського Міноборони йдеться про «мобільні системи спалювання» — польові крематорії. Російський офіцер каже, що в Кольцові очікують багато жертв. Згодом за рухом техніки видно, що росіяни, ймовірно, почали кампанію з масової вакцинації.
У штаб-квартирі ЦРУ аналітик відділу нерозповсюдження отримує повідомлення від інформатора у «Векторі». Той каже, що про охоронця, який чергував у ніч вибуху, нічого не чули з моменту аварії, і називає його прізвище. Аналітик моніторить групу VK, де рідні та друзі охоронця спілкуються про його місцеперебування — їм нічого не відомо. Вони обговорюють, що залізнична станція закрита, на вулиці бачили чоловіків у костюмах хімзахисту, а машини розпилюють дезинфікант. Розмови раптово припиняються — усі повідомлення видаляють. Аналітик передає начальнику, що місцеві називають випадок «Чорнобилем з мікробами».
Чиновник з Міністерства охорони здоровʼя Росії дає пресконференцію. Він каже, що в лікарні Новосибірська, місті за 20 кілометрів від «Вектора» з населенням 1,8 мільйона людей, група пацієнтів страждає на атипову пневмонію бактеріального походження. Із 62 пацієнтів померли 16 — 25,8% (смертність від ковіду була 1%). Вибух на «Векторі» не згадують.
Об 11:00 Рада національної безпеки США збирається в Ситуаційній кімнаті Білого дому — час провести брифінг для президента. Він не одразу розуміє всю серйозність ситуації, голова американського лідера забита багатьма іншими речима. Росіяни проводять вакцинацію, тож керівництво США занепокоєне, що вони можуть захистити власне населення, у той час як в американців немає вакцини. Коли хвороба дістанеться Штатів — невідомо, можливо, вона вже тут.
Один із залів Ситуаційної кімнати Білого дому. Президент Барак Обама та інші топпосадовці слідкують за ходом операції з ліквідації лідера «Аль-Каїди» Усами бен Ладена, 1 травня 2011 року.
Wikimedia
День четвертий: коли воно вже тут — уже запізно
У Лос-Анджелесі в районі для безпритульних Скід-Роу під час рейду проти наркотиків поліцейські знаходять чотири трупи — правоохоронці ще не знають, що це чума. Люди заразились від студента-медика з Росії, який як волонтер допомогав у районі, де проживають 4 тисячі людей, а про санітарні норми нічого не відомо. Студент теж уже помер. Упродовж кількох годин зростає кількість осередків хвороби. Спалахів пневмонічної чуми в місті не було понад сто років, тож лікарі не можуть визначити, що це вона. А ще апарати в лікарнях можуть дати хибні результати, так стається і цього разу.
Один з мисливців — 80-річний німецький суддя — став пасажиром круїзного лайнера Diamond Princess на 3 700 пасажирів і працівників, що прямує до Гонконгу. Коли йому стає погано, бортовий лікар ставить хибний діагноз і радить йому висадитися в Гонконзі — щільно заселеному місті, де живуть 7,5 мільйона людей. У замкненому просторі лайнера спостерігається явище суперпоширення — кожна людина тут заразить 44 інших.
Лайнер Diamond Princess у порту Йокогами під час двотижневого карантину через спалах COVID-19 на борту, лютий 2020 року. У перші дні пандемії коронавірусу один з пасажирів заразив 712 інших. Зрештою померли 14 людей.
Getty Images / «Бабель»
О 23:00 посадовець російського МОЗу дає в Новосибірську другу пресконференцію. Жуналістам кажуть, що патоген — це раніше невідомий різновид бубонної чуми (вона, на відміну від пневмонічної, не передається повітрям і від людини до людини). Офіційно спалах привʼязують до мʼяса бабака, яке браконьєри продали на продуктовому ринку в Новосибірську. Однак у ЦРУ розуміють, що це брехня: зараз січень, а з жовтня бабаки у сплячці. Неможливо, щоб в цю пору їхнє мʼясо зʼїли 62 людини.
У Берліні Центр Всесвітної організації охорони здоровʼя з питань пандемічної та епідемічної розвідки аналізує інформацію про спалах. Його OSINT-штучний інтелект EIOS аналізує мільйони сайтів і сторінок у соцмережах, шукаючи зачіпки. У ВООЗ дізнаються про випадки з аналогічними симптомами на Кіпрі, у Вʼєтнамі, Парижі та Астані. У Домінікані тисячі людей публікують інформацію про насильство навколо столичної лікарні — вона заповнена трупами, і ситуація швидко погіршується. Лікарі кажуть, що це не COVID, але вони не знають, що саме. Люди в паніці, у магазинах змітають продукти, аптеки грабують. ВООЗ має вирішити, чи оголошувати найвищий рівень тривоги — Надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоровʼя, що має міжнародне значення. Проте заважає бюрократія. Щоб оголосити тривогу, потрібні результати аналізів, а ПЦР-тести на чуму дають результати лише за добу-дві. ВООЗ змушена дотримуватися старих протоколів. Попри всі спроби реформ, організація не встигає за новими загрозами.
Центр розвідки ВООЗ у Берліні.
World Health Organization (WHO)
Трохи пізніше ВМС США помічають незвичну активність навколо Домініканської Республіки. Сотні човнів покидають країну і прямують до сусіднього американського Пуерто-Рико. Починаються сутички (поки що без вогню) між Береговою охороною США та цими човнами. У соцмережах розповсюджують дезінформацію, що тим, хто прибуде до Пуерто-Рико, гарантовані безкоштовна екстрена медична допомога й американське громадянство. На найбільшому човні понад 100 людей. Багато хто виглядає хворим, кашляє і не може стояти на ногах. Міністерство оборони США повʼязує це з випадком у Новосибірську.
Американська розвідка перехоплює розмову між штаб-квартирою ФСБ і військовими в Кольцові. Росіяни підтверджують 2 262 смерті в місті й обговорюють додаткові мобільні крематорії. Відповідати на запити від Держдепу США вони не планують, надавати доступ ВООЗ — теж. Генетичним кодом патогена ділитися не будуть.
У Ситуаційній кімнаті Білого дому проводять брифінг для президента. Світлини з мігрантами на човнах лежать на столі. Президент передає контроль над Береговою охороною від Міністерства внутрішньої безпеки до Міністерства оборони — як у випадку війни. Розвідка підтверджує спалах хвороби в кількох країнах і тисячі смертей в Росії. Президент наказує підготувати польові шпиталі й Сили радіаційного, хімічного і біологічного захисту (РХБЗ). Він віддає військам секретний Попередній бойовий наказ — готуватись до розгортання на території США. Це останній крок перед оголошенням воєнного стану.
Лайнер Diamond Princess за дві години від Гонконгу, 80-річний німецький суддя помирає в ізольованій каюті. Кількість хворих на борту зростає в геометричній прогресії. Їхні органи відмовляють, вони захлинаються у власній крові. Капітан відправляє сигнал SOS.
День пʼятий: останній день американської демократії
У Лос-Анджелесі хворіють вже кілька тисяч людей. Більшість з них досі відчувають ейфорію, проде деякі вже почали помирати. На багатьох не звертають увагу, адже непритомні люди обабіч вулиць стали нормою життя міста. Хворі намагаються дістатись безкоштовної клініки. Половина її персоналу зранку не вийшла на роботу. Озброєні охоронці намагаються відігнати натовп від лікарні — стаються випадки насильства. Поліція і рятувальники направляються в район Скід-Роу, де повідомляють про десятки смертей на вулицях. Жоден з них не одягнений у біологічний захист — вони вважають, що причина смертей у передозуванні фентанілом. З розлюченного натовпу в поліцейських летять пляшки й каміння. Є випадки мародерства.
Безхатьки на вулицях Сан-Франциско — одного з центрів епідемії фентанілу у США. Офіцери Департаменту шерифа Лос-Анджелеса під час протестів через вбивство поліцейськими темношкірої медпрацівниці Бріони Тейлор, 25 вересня 2020 року.
Getty Images / «Бабель»
Губернатор Каліфорнії оголошує надзвичайний стан: на вулиці виходять спецпризначенці поліції, за вісім годин до них доєднається Нацгвардія. Починаються бунти. Поширюються конспірологічні теорії. Банди мобілізуються. Поліцейські кордони проривають. На вулицях починається хаос, який транслюють у соцмережах.
Тим часом літак із 420 пасажирами на борту йде на посадку в аеропорту Далласу (штат Техас), третьому за завантаженістю у світі. На його борту один з мисливців — хворий техаський нафтобізнесмен. Перш ніж вирушити додому, він злітав до Німеччини, де мав ділову зустріч і відпочив у нічному клубі. Чоловік приймає антибіотики від хвороби носа, тому інкубаційний період у нього тривав довше, ніж зазвичай. Коли літак підлітає до Далласу, він уже майже при смерті. Мисливця забирає швидка, інші пасажири сходять з борту, 65% з них пересідають на інші літаки.
У лікарні спеціалістка з інфекційних захворювань перевіряє паспорт пацієнта і помічає штамп про виліт з Новосибірська. Вона перевіряє сайт про подорожі Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC) і бачить, що Новосибірську область перевели в графу «Уникати будь-яких подорожей». Потім вона знаходить інформацію, що росіяни офіційно повідомляють про бубонну чуму. Тривогу передають нагору. Уперше підключають команду, яка одягнена в біозахисні костюми. Пацієнта ізолюють.
У Білому домі Секретна служба переводить президента в підземний Оперативний центр з надзвичайних ситуацій. Йому доповідають, що хворобу із Сибіру зафіксували в Далласі. Президент оголошує надзвичайний стан, повʼязаний з біологічним інцидентом. Він віддає наказ Пентагону розгорнути Сили радіаційного, хімічного і біологічного захисту. Проте федеральним підрозділам треба від одного до чотирьох днів на розгортання.
Федеральне агентство з надзвичайних ситуацій (FEMA) надсилає заготовлені для Далласу пакети медичної допомоги зі Стратегічного національного запасу. Вони мають надійти за 12 годин. Зразки патогену від уже мертвого техаського мисливця екстрено доставляють до провідної американської військової біолабораторії — «Форт-Детрік».
Американський військовий оглядає пункт вакцинації проти COVID-19 у Лос-Анджелесі, 4 березня 2021 року.
Getty Images / «Бабель»
Голова Центрів з контролю захворювань дає брифінг, на якому каже про епідемію атипової чуми в Сибіру і випадок в Далласі. Фрази «витік з лабораторії» або «біологічна зброя» вона не використовує. Коли журналісти запитують про 50—100 смертей безхатьків у Лос-Анджелесі, голова CDC чує про це вперше. З Лос-Анджелесу подавали ситуацію як передозування, а це не стосується CDC. А ще програма біологічного захисту Центрів не отримує жодних даних з лікарень для безпритульних. Головна організація із захворювань у Штатах повністю прогавила спалах.
Влада Лос-Анджелесу усвідомлює, що зіткнулася з біологічною загрозою, а в місті вже лунають перші постріли. Гине офіцер поліції, спецпризначенці стріляють у відповідь. У район Скід-Роу прибуває перша РХБЗ-команда Нацгвардії. Військова апаратура підтверджує, що це чума.
Інформацію екстрено надсилають у Пентагон, а звідти — у Білий дім. Президенту також доповідають, що ВМС почали застосовувати силу проти човнів з Домінікани. Він наказує ізолювати на карантин район Скід-Роу і Даллас. У федеральних установах плутанина — важко розібратись, хто за що відповідає.
Радники кажуть, що президенту варто звернутися до нації з позитивним посилом. Він не хоче, думаючи, що загинуть десятки, а то й сотня мільйонів американців. Президент вводить у дію надзвичайний стан, який дає йому 123 надзвичайні повноваження, включно зі швидким розгортанням Збройних сил та залученням інших ресурсів. Можливості виконавчої влади у США серйозно розширюються.
У «Форт-Детріку» вчені зʼясовують, що ДНК бактерії з Далласу створена людиною. Секретна служба евакуює главу держави — цього разу не в бункер під Білим домом, а в засекречене віддалене місце. Пентагон переводить рівень бойової готовності на передостанній. Глава держави переводить уряд США в режим «Деволюції» — таємної передачі влади резервним керівникам і прихованим командним центрам. Деволюція гарантує, що уряд продовжить функціонувати, навіть якщо інфраструктура буде зруйнована, а сотні мільйонів американців загинуть.
Вчені у лабораторії «Форт-Детрік», 2002 рік.
Getty Images / «Бабель»
День шостий: воєнний стан
Президентський кортеж швидко покидає столицю та їде в бік секретного обʼєкта. Разом з машинами Секретної служби їдуть військові автомобілі. Президенту доповідають, що Лос-Анджелес на межі колапсу, а в Далласі паніка. Америкою ширяться відео з трупами та боями на вулицях. У федеральних структурах панує безлад. Одні працівники не знають, що відбувається деволюція, — це секретна операція. Інші, обрані вижити, відключили свої мобільні.
Паніка і дезінформація ширяться й іншими країнами. У Південній Кореї військові відправляють дрони для спостереження за активністю на Півночі. КНДР відповідає артилерійським вогнем.
Президент вирішує застосувати Закон про придушення повстань — уперше в історії на всій території Сполучених Штатів. Американські військові займають урядові обʼєкти, а також критичну інфраструктуру кожного міста, де зʼявляється чума. Солдатам видають антибіотики із запасів Міністерства оборони та 1,7 мільйона протигазів.
Обрані топпосадовці прибувають у Центр з надзвичайних ситуацій «Маунт-Везер», що за 70 кілометрів від Вашингтону (його називають «Гора»). Це командний пункт Агентства з попередження надзвичайних ситуацій, який в разі національної катастрофи стає штаб-квартирою Деволюційної групи надзвичайного реагування — посадовців, які мають перебрати на себе керування країною. Кожен з них готувався до цього моменту, знає свої обовʼязки та підписав документ про їхнє прийняття. По всій країні кожен член групи має 12 годин, щоб дістатись до визначеного секретного місця. Чи виживуть вони — відкрите питання. У бункерах — скупчення людей, а у важкодоступні місця чуму чудово переносять трупні мухи.
Ізольований в горах центр «Маунт-Везер». У випадку національної катастрофи тут має працювати новий уряд Сполучених Штатів.
Wikimedia
До Далласу прибуває РХБЗ-підрозділ Нацгвардії. Губернатор Техасу повідомляє, що вони привезли антибіотики зі Стратегічного національного запасу. Ці слова ширяться країною. Населення вперше дізнається про існування цих запасів, і люди по всій країні запитують ChatGPT, де вони зберігаються. Штучний інтелект відповідає, що не може допомогти з цим, проте багато хто намагається вивідати інформацію через обхідні питання. Зрештою їм це вдається — адреси деяких складів випадково внесли в публічні документи. У всій країні починається стрілянина — секретні медичні склади розграбовують.
Військові більше не можуть захищати міста. Пріоритетом стає захист військових обʼєктів і надважливої критичної інфраструктури від повстанців — насамперед 54 американських АЕС, а також біолабораторій, великих дамб, хімічних фабрик, дата-центрів тощо. Президент наказує відключити інтернет, намагаючись зупинити паніку.
У лабораторії «Форт-Детрік» науковці роблять неочікуване відкриття. У тих мишей, які вижили після прийому антибіотиків, зʼявились симптоми ураження нервової системи: тремор, судоми, гіпотермія, ходіння по колу до смерті. Чума такого не дає. Патоген, що знищує світ, — химера, створена з бактерії чуми та вірусу енцефаліту. Ліків немає.
Президент США перебуває у засекреченому місці. Разом з ним лише агенти Секретної служби та військовий з ядерною валізкою. Президент наказує включити інтернет і записує на телефон промову про патоген-химеру — продукт ще радянських розробок біологічної зброї. Вороги хотіли зробити американців параноїдальними та змусити втратити віру в уряд. «Не дайте їм перемогти», — завершує він. Глава держави завантажує відео в інтернет, хоча не знає, чи хтось його подивиться та чи взагалі є інтернет. Світ навколо помирає або вже помер. А він сидить у маленькому бункері з протигазом без друзів, сімʼї і радників. І слухає музику.
Через роки світ занурився в біологічні сутінки. У США в живих залишились переважно чоловіки — здебільшого ті, хто служив в армії та мав змогу отримати армійський протигаз. Вижили люди, навчені ніколи не знімати протигаз, навіть коли сплять. Ті, хто готовий жити сам і стріляє з великої відстані, не бажаючи дізнаватись, чи заражена перед ним людина, чи ні. У центрах міст по всій країні розташовані великі укріплені військові обʼєкти, а в сільській місцевості розкидані менші бойові пости. Озброєні та втомлені солдати постійно патрулюють місцевість.
У Росії експериментальна вакцина проти чуми, яку розробляли на випадок біологічної війни, дала побічний ефект — вроджені вади у цілого покоління. Налякані цим, російські жінки відмовляються народжувати дітей. Уже понад рік на всій території, яка колись називалася Російською Федерацією, не народилося жодної здорової дитини. «Що посієш, те й пожнеш», — шепочуть по всьому світі ті, кому вдалося вижити.