Боїтеся, що світ загине в ядерному апокаліпсисі? Ось похвилинний сценарій того, як він може статись, зроблений на основі інтерв’ю із 47 експертами, — щоб стало ще страшніше

Перші 24 хвилини

Ядерна війна починається зі спалаху на екрані радара: Північна Корея вирішує вдарити по Сполучених Штатах Америки: 30 березня о 04:03 за місцевим часом міжконтинентальну балістичну ракету «Хвасон-17» запускають з 22-колісного тягача. До своєї цілі, що за 36 тисяч кілометрів від місця пуску, ракета летить у космосі.

Кілька десятих секунди, і гарячі ракетні вихлопи, що вириваються з хвостової частини ракети, фіксує датчик розміром з автомобіль із супутникової системи Міністерства оборони США SBIRS.

Протягом 1—3 секунд після запуску сигнал із супутника надходить до Відділу аерокосмічних даних Національного розвідувального управління в Колорадо. Звідти сигнал про балістичну загрозу надходить до Вашингтону та кількох військових центрів у Колорадо і Небрасці. Там розташовані Командування Повітряно-космічних сил США і Стратегічне командування США.

У Вашингтоні 15:03. Вже за шість секунд після запуску ракети компʼютерні алгоритми в Національному військовому командному центрі в Пентагоні прогнозують її траєкторію. У цей час заступник директора розвідки Південного командування ЗС США пробує звʼязатися з представником Північної Кореї, але марно.

За 15 секунд після запуску вже зрозуміло, що ракета летить на континентальну частину США, але потрібне остаточне підтвердження — воно обовʼязкове. Першою ракету засіче станція на Алясці. Радарам на Алясці знадобиться ще приблизно вісім хвилин, аби побачити ракету, що летить. На авіабазі у штаті Колорадо за тривогою пілоти біжать до своїх літаків.

Через 30 секунд після запуску в бункері Командування Повітряно-космічних сил США, що схований в горі Шаєнн у штаті Колорадо, за даними супутників SBIRS розуміють, що міжконтинентальна балістична ракета прямує до цілі десь на східному узбережжі Сполучених Штатів.

За 60 секунд після запуску. Стратегічне командування США в Небрасці. Його командувач ― людина, яка спільно з президентом приймає рішення про ядерну відповідь, — поспішає до підземного бункера, де на великих моніторах бачить три електронні годинники, що відображають три різні часові послідовності. RED IMPACT ― час, що залишився до влучання ворожої ракети. BLUE IMPACT ― час, що залишився на те, аби вдарити у відповідь. SAFE ESCAPE ― час, що залишився у командувача, щоб вийти з бункера і втекти.

Через 2 хвилини після запуску міністр оборони США прибуває у Національний військовий командний центр, що розташований в бункері під Пентагоном. На супутниковому звʼязку з ним командувач Стратегічного командування і командувач Повітряно-космічної оборони Північної Америки. Вже є остаточне підтвердження, що ракета летить на східне узбережжя США. Міністр оборони має повідомити про це президенту. Розмова займає щонайменше хвилину. У цей час ракета досі у фазі розгону. Президент має мало часу на роздуми. Як майже всі президенти США з часів Джона Ф. Кеннеді, він недостатньо досвідчений в тому, як вести ядерну війну. Коли президента поінформують про те, що відбувається, він матиме лише шість хвилин, щоб обміркувати й вирішити, чи завдавати удару у відповідь і з якої зброї, якщо завдавати. Президента ведуть у Ситуаційну кімнату.

За 4 хвилини 30 секунд після запуску. Спливають останні секунди, коли ракету можна збити. На наступній фазі ракета випускатиме боєголовку, яка продовжить підйом, а також хмару уламків, що мають заплутати ракети протиповітряної оборони.

Через 7 хвилин після запуску. Американська ракета-перехоплювач стартує з бази Командування космічної протиракетної оборони армії США на Алясці. Північнокорейська ракета має до 5 приманок, тож у перехоплювача не так багато шансів влучити саме в боєголовку, а не в приманку. Північнокорейська боєголовка рухатиметься зі швидкістю 23 000 км/год, а ракета-перехоплювач летітиме зі швидкістю близько 32 000 км/год. «Це як стріляти кулею по кулі». Вірогідність того, що північнокорейська ядерна ракета буде збита, становить лише 55%.

За 9 хвилин і 30 секунд після запуску Північною Кореєю ядерної балістики ракета-перехоплювач закінчує розгін, опиняється в космосі за сотні миль над рівнем моря і починає шукати ядерну боєголовку за допомогою датчиків і бортового компʼютера. Вона робить спробу вразити ракету, але система дає збій. За нею летять ще кілька ракет-перехоплювачів: їх запустили одразу після запуску першої. Усі чотири ракети-перехоплювачі не влучають.

Минуло 10 хвилин. Президента вже відвели у Президентський оперативний центр з надзвичайних ситуацій, який вже можна назвати бункером.

Рішення про запуск ракет з ядерними боєголовками приймає тільки президент. Він ні у кого не питає дозволу: ані у військових радників, ані в Конгресу США. Блакитний годинник повідомляє, скільки в нього залишилось часу на те, щоб вдарити у відповідь, який тип зброї застосувати та по яких цілях. У президента є шість хвилин.

Президента США завжди супроводжує військовий помічник. Він носить із собою сумку з алюмінію та шкіри, яку називають nuclear football — «ядерний футбольний мʼяч». У ній лежать ключові розпорядження та повідомлення, які підготовлені заздалегідь. Зокрема, там лежить «Чорна книга» — список варіантів ядерної відповіді. Документи містять деталі про те, яку саме зброю використати, по яких саме обʼєктах бити та приблизний розрахунок жертв цих ударів. Президент відкриває цю книгу.

Через 11 хвилин після запуску ракети в Пентагоні намагаються звʼязатися з Москвою, оскільки Північна Корея не відповідає. Міністр оборони США намагається звʼязатись зі своїм російським колегою.

Президент радиться з командувачем Страткому і міністром оборони. Він обирає план «Чарлі»: американські ракети мають влучити в численні військові цілі по всій Північній Кореї. Одна з них ― це база, що розташована за 64 кілометри від прикордонного китайського міста Даньдун, де живуть 2,2 мільйона людей. Інша військова ціль розташована за 322 кілометри від російського Владивостока — це бази російського Тихоокеанського флоту. Червоний годинник вказує, що до того моменту, як ракета досягне Вашингтону, лишається 21 хвилина. До Кремля додзвонитися досі не вдалося.

Президент має надати код для запуску ракет. Але цієї миті до кімнати забігає контрштурмова група Секретної служби США, завдання якої — вивезти президента з Вашингтону в безпечне місце. Командувач Стратегічного командування намагається змусити президента надати код для запуску ракет, але того виводять з кімнати.

Через 16 хвилин після запуску першої ракети Північна Корея запускає ще одну. Вона виринає з океану за 560 кілометрів від узбережжя Каліфорнії. Єдина ракета, що може нести ядерну боєголовку і здатна вразити ціль на території США швидше за міжконтинентальну балістичну ракету, — це балістична, що запускається з підводного човна. Важко зрозуміти, хто саме запустив цю ракету, адже супутники не мають очей під водою. Але зрозуміло, що це Північна Корея. І якщо одна ракета могла бути помилкою, то другий запуск свідчить про скоординовану атаку, що вимагає відповіді.

США має систему перехоплення балістичних ракет малої дальності ― це система Aegis, що розміщена на крейсерах та есмінцях. Вона ефективніша за ракети-перехоплювачі: вірогідність перехоплення сягає 85%. Але ці кораблі патрулюють в Атлантичному і Тихому океанах, а також у Перській затоці, захищаючи американських партнерів по НАТО та Індо-Тихоокеанському регіону від нападів. Пентагон також керує наземною програмою протиракетної оборони під назвою Terminal High Altitude Area Defense (THAAD), яка стріляє протибалістичними ракетами з установок, що встановлені на мобільних платформах. Але, як і у випадку із системами протиракетної оборони Aegis, всі американські системи THAAD зараз розгорнуті за кордоном.

У будь-якому разі, відтоді як космічні супутники помітили запуск другої ракети, минуло 4 хвилини. Ракета малої дальності вже перейшла у фазу, коли збити її неможливо, — боєголовка летить до цілі.

За 21 хвилину після початку атаки ракета, запущена з підводного човна, влучає в атомну електростанцію Діабло-Каньйон на узбережжі Каліфорнії. У цей момент президент уже летить в безпечне місце на гелікоптері Marine One. За дві хвилини він дізнається про вибух у Каліфорнії та нарешті дає код, необхідний для удару у відповідь. Міністр оборони летить у безпечне місце іншим гелікоптером.

США запускають ракети по Північній Кореї: це 50 міжконтинентальних балістичних ракет Minuteman III і вісім БРПЧ Trident. Перш ніж дістатися цілей, вони пролетять над Росією.

Наступні 24 хвилини

Інформація про ядерний вибух у Каліфорнії, фото- та відеосвідчення починають ширитися соціальними мережами та потрапляють у медіа. Росія не мала стосунку до ядерної атаки на США. Тож у Росії всі шоковані. Стримування не спрацювало. Теорія про те, що взаємне гарантоване знищення захищає світ від ядерної зброї, виявилась помилковою.

Російська система раннього попередження «Тундра» фіксує запуск американських балістичних ракет. Вона менш потужна за американський аналог: російські супутники не здатні відрізнити відблиски сонячного світла від вогню ракети, можуть помилково сприйняти перисті хмари за шлейфи ракет, яких там немає. У критичний момент Москва може помилитись і вирішити, що атакують її. Відносини між США та Росією не найкращі: довіри немає, а рівень параної високий.

З 27-ї по 37-му хвилину. Підводні човни США запускають ракети по Північній Кореї. У цей час президента намагаються доставити в безпечне місце за 30 хвилин льоту від Вашингтону. Для нових пусків потрібен універсальний код президента. Президент надає універсальний код командувачу Страткому. Тепер, якщо президент чи його наступник загинуть, рішення про ядерний удар може ухвалити він.

Ядерна ракета влучає у Пентагон. Електромагнітний імпульс від вибуху виводить з ладу електроніку президентського гелікоптера і той падає. Але за 30 секунд до вибуху боєць секретної служби вистрибнув з парашутом у тандемі з президентом, намагаючись врятувати йому життя.

Спалах бачать люди від Балтимору (штат Меріленд) до Квантіко (штат Вірджинія). У центрі вибуху не залишається нічого — ані людей, ані тварин, ані рослин. У радіусі 15 кілометрів знищене все живе, зруйновані всі будівлі: Білий дім, Капітолій, міністерства, Національна академія наук, знакові для американців місця і памʼятки. У радіусі 25 кілометрів все палає. Ті, хто не загинув одразу, помирають від опіків третього ступеня. Електромагнітний імпульс знищує всю електрику. Без живлення не працюють водяні насоси, тож загасити пожежі неможливо.

У цей же час у Росії в Центральному наземному командному пункті на базі «Серпухів-15» під Москвою в системі раннього виявлення зʼявляється інформація про пуск американських ракет. Але через недосконалість системи «Тундра» 50 ракет на радарах виглядають як понад 100. Командир «Серпухова-15» сприймає це як атаку на Росію і доповідає про це в Москву.

У Небрасці командувач Страткому евакуюється з Глобального оперативного центру. Він розуміє, що центр можуть атакувати наступним, тому за завченим сценарієм він сідає в літак. Це спеціальний повітряний командний центр, створений на випадок ядерної атаки. Він може перебувати в повітрі понад 24 години без дозаправки, відправляючи коди ядерних запусків на будь-яку ланку ядерної тріади в будь-яку точку світу.

Десь у Тихому океані моряки субмарини «Небраска» отримують наказ про запуск ядерних ракет Trident і виконують його. Вони випускають 8 ракет із двадцяти. Кожна ракета озброєна чотирма ядерними боєголовками. Пуски відбуваються кожні 15 секунд.

38 хвилин після запуску ракети. Міністр оборони летів на більш швидкому гелікоптері, тому дістався безпечного місця. Оскільки немає інформації, чи живий президент, віцепрезидент та інші наступники, міністр оборони має почати виконувати обовʼязки верховного головнокомандувача. Він звʼязується з Москвою, але не знає, чи сказати, що американський президент зник безвісти — це означатиме слабкість США. Та коли в Росії беруть слухавку, то кажуть, що російський президент говоритиме лише з президентом США. Подальша розмова виглядає як непорозуміння: міністру оборони не вдається донести інформацію про те, що США не атакують Росію.

39 хвилин після запуску. Штаб-квартира НАТО у Брюсселі. НАТО не володіє ядерною зброєю, але США тримають 100 ракет з ядерними боєголовками на базах НАТО в Європі. Для запуску цих ракет Група ядерного планування НАТО повинна отримати дозвіл від президента Сполучених Штатів. Ніхто не знає, де перебуває президент США. Однак на європейських базах НАТО в Бельгії, Нідерландах, Німеччині, Італії та Туреччині екіпажі літаків поспішають у бетонні укриття, де зберігаються бомбардувальники, здатні нести ядерну зброю.

У Росії в Центрі управління національною обороною бачать активність на базах НАТО. Сигнали про пуски американських ракет із супутників системи «Тундра», які підтвердив «Серпухів-15», активують автоматичну систему управління ядерною зброєю «Казбек».

40 хвилин 30 секунд. Північна Корея запускає ще одну балістичну ракету. Запуск проводять з таємного підземного обʼєкта «Хойджун».

Це таємна ракетна оперативна база, до складу якої входить секретне місто під землею. На основі супутникових знімків ЦРУ визначило, що там також розміщуються понад двадцять наземних споруд, включно з теплицею для вирощування їжі, будинками для проживання та галявиною для парадів. Що саме всередині обʼєкта — невідомо, Північна Корея ніколи не визнавала його існування. Але в ЦРУ вважають, що там розташовані ракетні комплекси. Саме звідси Північна Корея запускає наступну ракету «Хвасон-17».

43 хвилини після запуску першої ракети. У підземному бункері в Сибіру, призначеному, щоб пережити ядерну війну, президент Російської Федерації отримує викривлену інформацію про те, що американські ракети атакують Росію. Російський президент перебуває на відеоконференції. На звʼязку міністр оборони та начальник Генштабу. Кожен з них завжди має при собі один із трьох ядерних портфелів Росії. Портфель називається «Чегет». Це центральний елемент російського ядерного командування та управління, орієнтованого на президента. Усередині «Чегету» — російська версія «Чорної книги»: перелік варіантів ядерного удару на вибір.

Президенту дають прогноз, який базується на помилкових оцінках «Тундри»: американські ракети вдарять по Росії приблизно за девʼять хвилин. Президент має лише 90 секунд, щоб прийняти рішення. Він запитує, чи дзвонив йому президент США. Дізнається, що президент не дзвонив, але телефонували радник президента США з національної безпеки, міністр оборони США та заступник голови Обʼєднаного комітету начальників штабів.

Президент Росії знає, що американське керівництво його зневажає. Він охоплений параноєю і вирішує, що Росія стала мішенню для обезголовлювального удару з боку Америки. Його страх сягає корінням у радянські часи, які його сформували. Тож президент Росії дає коди на запуск ядерної зброї по Сполучених Штатах.

45 хвилин. Російські ракети запускають з ракетного полігона «Домбаровський», що на південному заході Сибіру. Коди запуску надходять у 38 або 39 ракетних полків по всій Росії. Офіцери пуску озброюють свої ракети. Вони вводять координати цілей та прогортають ключі. По всій Росії відчиняються стулки шахтних пускових установок. Ракети виходять одна за одною — загалом майже тисяча. Усі, крім кількох, прямують до цілей у Сполучених Штатах.

Уже за секунду датчики Відділу аерокосмічних даних у Колорадо повідомляють про сотні ракет, які летять на США з Росії. Усі від командира до аналітиків та інженерів-системотехніків миттєво розуміють, що ніхто нічого не може зробити, щоб їх зупинити, бо залишилося лише 36 американських ракет-перехоплювачів.

Останні 24 хвилини

46 хвилин. Командувач Страткому США перебуває в повітрі і чекає на наказ від в. о. президента про запуск ракет у відповідь. Перед в. о. президента залишається відкритою «Чорна книга». Огляд оцінки атаки короткий: до США наближається майже тисяча російських ядерних боєголовок. Є шість хвилин, щоб вирішити, який варіант відповіді обрати.

49 хвилин. Перші російські боєголовки досягнуть американського узбережжя вже за 8 хвилин. У Росії є 975 потенціальних цілей, розподілених за трьома категоріями: обʼєкти, повʼязані зі зброєю масового знищення, обʼєкти промисловості, що підтримує війну, і керівництво Росії. Чинний президент США обирає найжорсткіший варіант — «Альфа». За ним мають бути вражені всі цілі з трьох категорій.

Уже за дві хвилини на авіабазах НАТО по всій Європі — у Бельгії, Німеччині, Нідерландах, Італії та Туреччині — пілоти, які чекали в укріплених ангарах, отримують накази.

52 хвилини. Американські ракети, запущені з підводних човнів, досягають Північної Кореї. Пхеньян зруйнований повністю, як і інші резиденції лідера Північної Кореї, а також військові бази. Лідер Північної Кореї розумів, що ударом у відповідь американці атакують саме Пхеньян, тому переховується в бункері на півкілометровій глибині.

52 хвилини 30 секунд. Північна Корея застосовує проти США ще одну розробку: супутник з ядерним зарядом, який виходить на орбіту, а потім розривається над потрібною країною. Супутник вибухає в іоносфері над територією США. Електромагнітна хвиля руйнує одночасно основні частини всіх трьох електричних мереж Америки — мережу Західного узбережжя, мережу Східного узбережжя та мережу Техасу. Електроенергії більше немає у всіх Сполучених Штатах.

53 хвилини. Північна Корея атакує Південну Корею: у злагодженому залпі із замаскованих баз вилітають десятки, а потім сотні малих і середніх північнокорейських ракет і десятки тисяч артилерійських снарядів. Частина ракет несе у собі отруйний газ зарин. Американські протиракетні комплекси, що стоять у Південній Кореї, нездатні це зупинити. Від цієї атаки загинуть 25% жителів Південної Кореї.

57 хвилин. Російські ядерні боєголовки вражають цілі у США. Перші влучають у штаб-квартиру Стратегічного командування в Небрасці. Бункер, розміщений в горі, здатний витримати прямий удар ядерної зброї потужністю в мегатонну, але не шквал боєголовок.

Російські ракети також атакують бази НАТО по всій Європі. Під руйнівним шквалом ядерних вибухів зникають авіабази в Бельгії, Німеччині, Нідерландах, Італії та Туреччині. У вогні Лондон, Париж, Брюссель, Амстердам, Берлін, Стокгольм, Осло, Київ та інші міста. У перші хвилини після удару гинуть мільйони людей.

59 хвилин. Американські підводні човни, які перебувають в Атлантичному океані, отримують останні сигнали на пуски ракет. Ще близько 15 хвилин потрібно для того, щоб їх запустити. Ніхто в Америці, включно з екіпажами субмарин, уже не дізнається, чи влучили вони в цілі.

Після кількох тисяч ядерних ударів на Землі почнеться ядерна зима. Мільярди людей загинуть від променевої хвороби і голоду. Життя на планеті почне відновлюватись лише через тисячі років.

Сподіваємось, цей сценарій ніколи не здійсниться, але залюбки перекажемо вам інші цікаві книжки. Підтримайте «Бабель»: https://babel.ua/donate