«Бабель» розповідає (сумну) історію 155 ОМБр: від благословіння Макрона до роботи зі «Скелею» та підозри комбригу. Ось десятки подробиць, що залишалися невідомими

Літо 2024 року: бригада створена та навчається у Франції, її відвідує президент Емманюель Макрон

На початку лютого 2024 року головнокомандувач Валерій Залужний доручив створити низку нових бригад. Серед них була і 155-та. Бригаду вирішили робити піхотною. Її створили в березні 2024 року і почали набирати до неї людей. Очолив бригаду полковник Дмитро Рюмшин. До цього Рюмшин очолював дві бригади, які брали участь у літній наступальній операції: спочатку 33 ОМБр (після того як там відсторонили комбрига), а потім 47 ОМБр «Магура».

Формувало бригаду Оперативне командування «Захід» (зокрема командувач генерал Володимир Шведюк, начальник штабу полковник Олександр Селецький) та командувач Сухопутних військ генерал Олександр Павлюк. У травні — липні 2024 року бригаду укомплектували людьми на понад 90 відсотків. Тоді в Україні знизили мобілізаційний вік, тож у бригаду вдалося набрати молодих людей. Вони мали пройти БЗВП та вирушати до Франції на фахове навчання.

Але наприкінці липня — на початку серпня новий головком Олександр Сирський наказав забрати з бригади половину особового складу і поповнити ним уже діючі бригади. Серед цих бригад були ті, що з серпня наступали на Курщині, але найбільше людей перевели в одну з бригад, яка захищала Торецьк. «Забрали всіх притомних бійців», — розповідає «Бабелю» співрозмовник, знайомий із процесом формування бригади. У тому числі з бригади забрали більшість молодих бійців.

У серпні 2024 року бригаду вирішили перетворити на механізовану. Це означало, що бригаді потрібні нові спеціалісти й техніка. Переоформити бригаду і набрати таких людей мали до 30 вересня. Але навчання у Франції розпочиналися вже 20 вересня, тож їхали тим складом, який був. Здебільшого це були люди, яких ТЦК забирали на вулицях, блокпостах чи навіть на кордоні, розповідає військовий, який тоді був у бригаді. «Був один новобранець косоокий, обидва його ока дивилися на ніс, його призначили снайпером — і це не жарт», — розповідає військовий. Попри все в нього були хороші враження від бригади: «Все виглядало добре, годували добре, плани навчання виглядали оптимістично, командири були молоді і нібито не совкові», — розповідає військовий.

Бійці 155 бригади на навчаннях у Франції.

155 окрема механізована бригада / Facebook

155 окрема механізована бригада / Facebook

У Францію на навчання відправляли ледь не усіх: навіть тих, хто не встиг пройти БЗВП і був в армії не більше тижня. Туди поїхали основні підрозділи: перший, другий і третій механізовані батальйони, управління бригади і артилеристи — загалом близько 2 000 військових. Для більшості новобранців навчання були корисними: стрілецька підготовка піхоти, підготовка розвідників, артилеристів, зенітників була дуже якісна. Окремо навчали водіїв-механіків керувати французькою технікою. Була також і штабна підготовка, там вчили класичному веденню війни, розповідає знайомий з процесом підготовки бригади співрозмовник «Бабеля».

Під час навчання українських військових відвідував президент Франції і навіть публікував відео з навчань. Французи першими назвали бригаду іменем Анни Київської — ще до того, як почесну назву дали бригаді офіційно.

Зима 2024 року: бригада повертається в Україну, її розбирають на шматки, ДБР розслідує причини масового СЗЧ та оголошує підозру комбригу

Як міжнародний проєкт 155 бригада мала стати першою, але не останньою. Після неї планували створити Північну бригаду, яку мали підготувати й озброїти скандинавські та балтійські країни. Але цього не сталося.

У Франції навчалася лише частина бригади, решта військових навчалися в Україні. Тому бригада мала пройти бойове злагодження, далі висуватися на фронт і приймати свою ділянку. «Ми мали повернутися на полігон, доукомплектуватися, провести злагодження з тими, хто проходив базову підготовку в Україні, до кінця липня. Думали, що вже після цього нас введуть у справу. Потім ми дізналися, що їдемо на Запорізький напрямок на третю лінію, вже шукали місце для ППД», — згадує військовий, який служив у бригаді.

Бригада поверталася з Франції в Україну партіями. Зібратися та провести злагодження вона не змогла — її розібрали на шматки. Перша партія хлопців опинилася під Покровськом, де в той час ішли найгарячіші бої. Військових відправили під Покровськ, поки командування бригади ще було у Франції. Крім того, у бригади одразу забрали підготовлений у Франції артилерійський дивізіон, який мав працювати на самохідних артустановках Ceasar — люди і зброя були передані іншій бригаді.

Наприкінці грудня 155 бригада потрапила в оперативне підпорядкування ТГр «Покровськ», але окремі батальйони й підрозділи були передані в оперативне підпорядкування іншим частинам. З того часу бригада так і не зібралася в єдине ціле.

Сьомого грудня 2024 року про проблеми в бригаді написала народна депутатка Марʼяна Безугла. Протягом грудня інші журналісти й волонтери писали про погане забезпечення бригади зброєю і БпЛА. А 30 грудня журналіст Юрій Бутусов опублікував інтерв’ю з командиром 2 батальйону, який був змушений штурмувати посадку сам разом із підрозділом забезпечення, бо командири рот відмовились це робити. В інтерв’ю він говорив про те, що в бригаді не вистачає військових, а частина з тих, хто є, не пройшли базову військову підготовку і навіть не мали права носити зброю. Згодом зʼясувалося, що деякими видами військової техніки бригада була забезпечена не більше ніж на 40 відсотків. Техніка з Франції також не встигла надійти в повному складі.

Державне бюро розслідувань почало розслідувати кримінальне провадження. Але вони розслідували не погану підготовку чи забезпечення бригади, а те, що з неї втекло понад дві тисячі військових. У Франції з бригади втекли 55 людей, а пів сотні втекли, коли замість злагодження на полігоні або третьої лінії на Запоріжжі опинилися під Покровськом.

ДБР вело розслідування за матеріалами військової контррозвідки СБУ. В усьому звинуватили командира бригади Дмитра Рюмшина — він конфліктував з керівництвом ОК «Захід» та ОТУ «Донецьк». У грудні 2024 року його зняли з посади. Зараз триває суд. Рюмшин — єдиний обвинувачений у справі, питань до оперативного командування у слідства не було.

У грудні 2024 року командиром бригади призначили Тараса Максімова. Він отримав не повну бригаду. Один механізований батальйон був у підпорядкуванні 32 ОМБр, декілька танків з екіпажами передали 68 ОЄБр, одна самохідна батарея була передала тактичній групі, частина бійців була на навчанні. Бригада тримала невелику ділянку фронту біля Покровська. Вона часто втрачала позиції, хоча приблизно чверть змогла відвоювати.

2025 рік: бригада відновлює боєздатність, але її комбрига знімають через «непорозуміння» з командиром 425 ОШП Юрієм Гаркавим

Михайло Драпатий очолив Сухопутні війська 29 листопада. Вже на початку січня 2025 року він доповідав президенту про ситуацію в бригаді, а згодом опублікував пост із основними моментами доповіді. За його словами, посадовці формально поставились до формування бригади: вони погано розпланували її підготовку, а вище командування надто пізно відреагувало на проблеми.

«Більшість недоліків, допущених Командуванням СВ, ГШ ЗСУ, ОК «Захід» на всіх етапах формування 155 бригади, проаналізовані, їм надана оцінка, по окремих питаннях вже реалізуються рішення», — писав тоді Михайло Драпатий.

Тоді він повідомив, що Командування Сухопутних військ допоможе новому командиру бригади. У бригаду відрядили робочу групу, яку очолював полковник Олег Миколайчук. Разом із комбригом Тарасом Максімовим їм вдалося привести бригаду до ладу. Бригаді повернули самохідну батарею, організували підготовку кулеметників, гранатометників, навідників СПГ. Для тих, хто не встиг пройти базову військову підготовку, організували навчання. «За відгуками — [Тарас Максімов] був нормальний командир, правильний», — каже співрозмовник «Бабеля», знайомий з роботою робочої групи.

На початку лютого 2026 року головком Олександр Сирський вирішив змінити комбрига 155 бригади. Тараса Максімова відправили у 16 корпус, який відповідає за частину Харківської області. Далі, в квітні 2026 року він очолив 14 ОМБр після того, як там відсторонили попереднього комбрига.

Новим командиром 155 бригади став начальник штабу штурмового полку «Скеля» Станіслав Лучанов. Як розповідають два співрозмовники «Бабеля» оперативного і стратегічного рівня, знайомі з ситуацією в бригаді, Максімова зняли через «непорозуміння» з командиром полку «Скеля» Юрієм Гаркавим.

2025—2026 роки: бригада якісно тримає ділянку фронту, але нею починають керувати «випускники» «Скелі» — і це закінчується трагедією

Підрозділи штурмового полку «Скеля» зайшли на Покровський напрямок у листопаді — грудні 2024 року. До їхніх штурмів почали долучати 155 бригаду. «Приходить бойове розпорядження — передати 20—30 людей «Скелі» і все», — розповідає знайомий із процесом формування бригади співрозмовник «Бабеля». Так, у березні 2025 року підрозділи 155 бригади разом зі «Скелею» воювали за невеличке село Шевченко під Покровськом.

Колишній військовий 155 бригади каже, що тоді були дні, коли кількість загиблих рахували десятками. Але в тих боях, каже він, «багато хлопців стали воїнами». «Ділянка, за яку відповідала 155 бригада, трималася довго і трималася рівно, бригада пройшла це становлення», — каже він. Інший співрозмовник «Бабеля» на стратегічному рівні підтверджує, що 155 бригада стала цілком адекватною: вона була спроможна виконувати завдання, у неї був добре розвинений напрямок безпілотних систем.

Оскільки 155 бригада і 425 ОШП «Скеля» працювали на одному напрямку, вони багато взаємодіяли. У лютому 2026 року, після звільнення Тараса Максімова головком Олександр Сирський призначив командиром 155 бригади Станіслава Лучанова. Тоді, як кажуть декілька співрозмовників «Бабеля» на різних рівнях, бригада потрапила під вплив «Скелі». Лучанов зберігав тісні звʼязки з командиром полку Юрієм Гаркавим. Крім того, він забрав з собою в бригаду офіцерів зі «Скелі».

Атмосфера в бригаді змінилася. Формально бригада ніколи не була підпорядкована штурмовому полку. Але частина людей в бригаді боялися, що їх переведуть у «Скелю» як покарання. «Почалися деякі махінації по особовому складу, — розповідає співрозмовник «Бабеля». — Наприклад, головком розпорядився передати людей зі «Скелі» в 155 бригаду». Тоді зі «Скелі» в бригаду перевели ледь не тисячу людей. Виявилось, що частина з них — це «мертві душі», вони або загинули, або зникли безвісти. Проєкт Deep State вважає, що частину втрат перекинули на 155 бригаду, щоб зменшити показник загиблих у «Скелі». (Співрозмовник «Бабеля» каже, що це була просто помилка кадрової служби «Скелі»).

У травні 2026 року навколо 155 бригади розгорівся ще один скандал. Військовий 210 ББС «Скелі» Анатолій Руденко жорстоко побив бійця 155 бригади Сергія Маленка, який був відкомандирований до полку. Інцидент стався на полігоні полку «Скеля». Сергій Маленко був звʼязаний, Анатолій Руденко бив його ногами перед строєм військових, які дивилися на це мовчки. Сергій Маленко розповів, що після побиття старший сержант (якого батальйону — він не уточнив) примусив його надягнути бронежилет і пробігти ще 5 кілометрів під наглядом озброєних військових. Після скандалу ДБР затримало нападника і оголосило йому підозру.

А вже у ніч на 28 червня 2026 року бійці 155 бригади викрали двох жителів села Калинівка (Максима та Романа Мосейчуків), вивезли їх на полігон на Полтавщині та вбили. Слідство стверджує, що військові діяли за наказом командира бригади Станіслава Лучанова. Лучанова звільнили з посади.

Новим командиром бригади став полковник Андрій Крока. З січня 2025 року під позивним «Піфагор» він командував одним із механізованих батальйонів 155 ОМБр на Покровському напрямку. Проєкт Deep State стверджує, що військові 155 бригади радіють його призначенню — адже це людина зсередини бригади, а не з полку «Скеля». Співрозмовник «Бабеля» на оперативному рівні вважає, що Андрій Крока зможе посилити бригаду.