Генерал-майор Михайло Драпатий приймає командування армією. Великий профайл головнокомандувача ЗСУ, який представляє нове покоління українських офіцерів

Дев’ятого травня 2014 року організована група проросійських бойовиків штурмувала міське управління міліції Маріуполя. У той момент там йшла нарада: міліцейські начальники та заступник командира Тероборони планували, як вибити проросійські сили з центру міста. Бойовики оточили будівлю і вимагали скласти зброю, інакше погрожували спалити всіх живцем. Керівництво МВС звернулося по допомогу до військових. Виявилось, що біля Маріуполя стоїть батальон 72 окремої механізованої бригади, яким командує майор Михайло Драпатий. На кількох БМП бійці батальйону поїхали в центр міста.

На шляху колони опинилася барикада понад метр заввишки. Михайло Драпатий сидів у першій машині колони. Почувши від водія про барикаду, він скомандував: «Газу!» Його БМП прорвала загородження, підстрибнувши на ньому, як на трампліні, — цей момент зафіксований на відомому відео.

Коли бійці батальйону 72 бригади прорвалися до будівлі, бойовики вже захопили перший поверх і штурмували другий. Українські військові допомогли своїм вирватися з оточеної будівлі та відійти до Маріупольського аеропорту. Михайло Драпатий згадує, що лише згодом остаточно зрозумів, що відбулося.

1

Михайло Драпатий — кадровий військовий, який присвятив Силам оборони все своє життя. Він народився в 1982 році в Камʼянці-Подільському в родині вчителів. Після школи він вступив у Харківський інститут танкових військ на командний факультет і закінчив його у 2004 році лейтенантом.

Того ж року його розподілили служити у 72 окрему механізовану бригаду в Білій Церкві, якою тоді командував полковник Олександр Сирський. За пʼять років служби його призначили заступником командира танкового батальйону з озброєння — на посаду, яку має обіймати майор. «Він був трудоголіком, як і зараз, і хотів щось змінювати на краще. Старшого лейтенанта на майорську посаду, особливо в мирний час, ставлять лише за заслуги», — розповідає «Бабелю» тодішний сослуживець Драпатого, який перетинався з ним після повномасштабного вторгнення.

Незадовго до анексії Криму, у 2014 році Михайло Драпатий отримав нову посаду — командира 2 батальйону цієї бригади.

2

Під час АТО бригада, де служив Михайло Драпатий, висунулася в Донецьку область. Батальон Драпатого перебував у районі Маріуполя: він мав не пускати бойовиків вглиб Донбасу і перешкоджати переміщенню зброї та боєприпасів. У середині червня 2014 року, коли інші підрозділи звільняли Маріуполь, його батальон був уже на кордоні з Росією — у районі Червонопартизанська на Луганщині.

Завданням Михайла Драпатого і ще кількох підрозділів було не дозволити російській техніці й військовим заходити на Донбас через східний кордон. Вони впоралися: можливості росіян суттєво звузились, українські Збройні сили просувалися вперед. Тому із середини липня 2014 року росіяни почали обстрілювати українські підрозділи біля кордону зі своєї території — бити по території Росії у відповідь ЗСУ не могли. Обидва батальйони 72 бригади опинилися у вогневому кільці: з тилу їх притискали війська «ДНР».

Бійці Драпатого провели в оточенні 28 днів. «Було важко, коли не чуєш тилу, не чуєш резервів», — згадував Драпатий в одному з інтерв’ю. Деякий час усе необхідне намагалися скидати з літаків Ан-26. Але постачати їжу і боєкомплекти ставало дедалі складніше.

Перший батальйон бригади вирішив виходити з оточення через територію Росії. Вони повернулися додому, але без зброї: їх роззброїли та відпустили російські регулярні війська. Драпатий порадився з командиром дивізіону самохідних гаубиць Дмитром Храпачем і вирішив прориватися з боєм. Драпатий згадує, що у Храпача були лише вантажні автомобілі й тягачі, а в нього — БМП і танки. Він очолив вихід.

У ніч з 3 на 4 серпня 2014 року вони почали виходити з Ізвариного через Зеленопілля і Дякове. Бійці йшли маршрутом, який війська раніше не використовували, — через поля, а не дорогами, де на них чекали бойовики «ДНР». За словами Михайла Драпатого, тоді добре спрацювали розвідники батальйону: за три дні бійці прорвалися через мінні поля і повз засідки.

Драпатий вивів з оточення 260 бійців і понад 30 одиниць техніки свого батальйону, а також бійців 24 та 51 механізованих бригад, 79 аеромобільної бригади, 3 полку спецназу та прикордонників. Цим проривом Драпатий заслужив велику повагу серед військових.

3

Михайлу Драпатому присвоїли звання підполковник, а після невеличкого відпочинку відправили навчатись у Національний університет оборони — на оперативно-тактичний рівень. Згодом він перевівся на заочку і повернувся на Донбас вже як начальник штабу 30 окремої механізованої бригади. Там він обрав собі позивний «Рубін».

Разом з бригадою він вирушив на Волноваський напрямок АТО. На той час лінія зіткнення вже «застигла», начальнику штабу бригади залишались адміністративні справи. Досить скоро, у вересні 2016 року, Драпатого призначили командиром 58 окремої піхотної бригади.

На той час бригада захопила промзону Авдіївки, відсунула бойовиків до траси Донецьк — Костянтинівка і пів року тримала позиції. Через місяць після приходу Драпатого бригаду вивели на відпочинок у Конотоп. Після відпочинку влітку 2017 року бригада знову вирушила в зону АТО і замінила 93 бригаду на позиціях у районі Бахмутської траси, між Бахмутом і Дебальцевим. Михайло Драпатий очолював бригаду до вересня 2019 року.

4

У квітні 2019 року на президентських виборах переміг Володимир Зеленський. Він почав зміни у військовому керівництві. Першим, кого він змінив, був начальник Генерального штабу.

Михайло Драпатий в той час знову навчався в Національному університеті оборони, тепер на стратегічному рівні: це останній щабель військової освіти, який дозволяє зростати до генеральских звань. Драпатий закінчив НУО з відзнакою. На церемонії випуску 18 червня 2021 року посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс вручила йому символичну нагороду як найкращому випускнику оперативно-стратегічного рівня підготовки — перехідний почесний меч королеви Великої Британії.

Як розповіли «Бабелю» два незалежні одне від одного джерела, випуск Драпатого співпав із часом, коли в Офісі президента Зеленського планували змінити командувачів, які служили в Радянській армії. Михайла Драпатого розглядали на посаду командувача Сухопутних військ замість Олександра Сирського. Драпатий навіть мав розмову з президентом, але Сирський врешті-решт залишився на своїй посаді. Драпатого призначили начальником управління підготовки в Оперативному командуванні «Північ». У грудні 2021 року президент присвоїв йому звання бригадний генерал.

5

Двадцять четвертого лютого 2022 року Михайло Драпатий був на сході, в районі Операції Обʼєднаних сил. Він очолював один з пунктів управління. «Я розумів, що це повномасштабна війна. Я був [до неї] готовий, бо вона тривала восьмий рік», — розповідав Драпатий в одному з інтерв’ю.

Коли російські війська були за 30 кілометрів від Кривого Рогу, головнокомандувач Валерій Залужний наказав Драпатому їхати в місто й очолити Оперативне угруповання «Південь». Ситуація у ввіреному Драпатому напрямку була плачевна. «Перед Кривим Рогом стояли 500 нацгвардійців і щойно сформована 60 бригада, де кадрових офіцерів можна було перерахувати на пальцях однієї руки. Інші ― мобілізовані», ― розповідає «Бабелю» військовий, який опинився в командуванні разом з Драпатим.

За певний час Драпатому вдалося стабілізувати ситуацію. Він взявся за навчання військовослужбовців із ввірених йому бригад, адже серед них було багато мобілізованих. Паралельно шукали слабкі місця в обороні противника.

Контрнаступ почався у вересні-жовтні 2022 року. Оперативне угруповання мало дійти до міста Берислав Херсонської області, закріпитися і стати по берегу Дніпра. Воно виконало завдання, звільнивши майже 30 населених пунктів і просунувшись на 30 кілометрів. Драпатий розбирав з командирами кожну операцію, успішні теж.

У листопаді ЗСУ звільнили всю правобережну Херсонщину. Оскільки ОУ під командуванням Драпатого досягло своєї мети, його розформували в листопаді 2022 року. На початку 2023-го Драпатого призначили очільником ОУ «Херсон», а восени залучили до планування висадки ЗСУ на правому березі Дніпра — між Херсоном і Каховкою.

«Тоді ми потроху наступали, віджимали в росіян острови», ― каже побратим Драпатого. Далі 126 бригада ТрО, яка була в розпорядженні Драпатого, зайшла і зайняла позиції під Антонівським мостом у районі Херсону на лівому березі Дніпра. Щоб швидко наступати, Драпатий попросив у головнокомандувача одну механізовану бригаду. Однак у цей момент командування операцією, що зараз відома як «бої за Кринки», віддали тодішньому командувачу корпусу морської піхоти Юрію Содолю. Він керував заходом морських піхотинців у Кринки та інші населені пункти на лівому березі Дніпра. Драпатого від планування операції усунули — він лише супроводжував і допомагав. Операція фактично завершилася провалом, Сили оборони відійшли з великими втратами влітку 2024 року.

У березні 2024 року Драпатого призначили командувачем Оперативно-стратегічного угруповання «Одеса», відповідальність якого простягається від Придністровʼя до Запорізької області. У лютому 2024 року президент Володимир Зеленський призначив Драпатого заступником начальника Генштабу з питань військової підготовки. Ще деякий час Драпатий очолював ОСУВ «Одеса», а в Київ приїхав лише навесні.

6

У ніч проти 10 травня 2024 року російські війська перетнули кордон на Харківщині одночасно в кількох місцях. За тиждень вони захопили приблизно 10 сіл і зайшли у Вовчанськ. Військові деяких українських бригад залишили позиції, деякі дали бій. Керівник Оперативно-тактичного угруповання «Харків» Юрій Галушкін втратив контроль над ситуацією, тому вже 11 травня 2024 року Олександр Сирський направив на Харківщину Михайла Драпатого.

Співрозмовник «Бабеля» в ОТУВ розповідає, що в перші чотири доби ніхто не спав. Головним завданням було стабілізувати ситуацію: запустити роботу штабу, налагодити систему розвідки, спостереження та вогневого ураження. Так росіян вдалося зупинити, а в деяких місцях дещо посунути.

Росіяни кинули на Харківщину великі сили: це були й добре навчені десантники, і мобілізовані, і зеки. «Зеками просто завалювали фронт, — розповідає співрозмовник «Бабеля». — Ми там сточили купу їхніх військових». Резервів повністю відвоювати території на Харківщині тоді не було. «Але частково війну на територію Росії переносили», — каже співрозмовник.

Влітку 2024 року ситуація стала погіршуватись на всій лінії фронту. Особливо критичною вона стала наприкінці літа в районі Часового Яру та в районі Нью-Йорка і Торецька: росіяни змогли прорвати там оборону, яку ЗСУ тримали майже 10 років. За цю ділянку фронту відповідає Оперативно-тактичне угруповання «Луганськ», яким у той час керував полковник Євген Ледовий. «Він ніколи не мав досвіду керування ані батальйоном, ані бригадою, тому не зміг впоратися з угрупованням, — розповідає один з колишніх підлеглих Ледового. — Це відчувалося і в тому, як він ставив завдання та як спілкувався з командирами бригад».

«Коли прийшов Михайло Васильович, усе стало на свої рейки, як це було до Ледового», ― каже співрозмовник «Бабеля». Драпатий вивчив команду, зʼясував, чи потрібно когось змінити, підсилив усі напрями роботи ОТУ новими людьми, організував роботу. Він залишався заступником начальника Генштабу і мав більше можливостей, ніж інші керівники. «Ми отримали більше боєприпасів, нові системи озброєння, — розповідає співрозмовник «Бабеля». — Це [добре] вплинуло на боєздатність і вмотивованість бригад».

Великою проблемою, з якою боровся Михайло Драпатий, була брехня в доповідях. Командири батальйонів і бригад не завжди кажуть правду старшому керівнику про ситуацію на лінії зіткнення, особливо якщо якісь позиції не вдалося втримати. Драпатий та його штаб почав із цим боротися. Він збирав загальні наради, на яких просив чесно доповісти ситуацію, без жодних покарань і службових розслідувань. Єдине, що робили обовʼязково, — аналізували причини, через які військові залишили позиції, і виправляли помилки. Драпатий часто виїжджав на позиції та до командирів бригад і до командирів батальйонів. За місяць-півтора він домігся того, що командири подавали йому правдиву інформацію.

Швидке просування російських військ вдалося призупинити. На початку жовтня 2024 року президент присвоїв Михайлу Драпатому звання генерал-майор.

7

Восени 2024 року критичною стала ситуація вже на всьому фронті. Про те, що фронт сиплеться, почали писати іноземні медіа та українські журналісти, говорити військові експерти та західні партнери. Претензій до командування ЗСУ було багато — насамперед до кадрових рішень і відсутності системного розбору помилок. Військові критикували роботу Командування Сухопутних військ в цілому, а також, окремо, за скандали з ТЦК, які підпорядковуються «сухопутці». Тож наприкінці листопада президент Володимир Зеленський зробив кілька гучних призначень.

Михайло Драпатий став командувачем Сухопутних військ. Командир 95 бригади Олег Апостол став заступником начальника Генштабу. Командир 93 бригади Павло Паліса став заступником голови Офісу президента.

Президент призначив Драпатого командувачем Сухопутних військ 29 листопада 2024 року. Існує дві версії того, як це сталося. Член депутатського комітету з оборони Сергій Рахманін стверджує, що Володимир Зеленський прийняв це рішення і поставив головнокомандувача Олександра Сирського перед фактом. Але за словами двох незалежних співрозмовників «Бабеля», саме Сирський порадив президенту призначити Драпатого на цю посаду. До того Володимир Зеленський розглядав його як кандидата на посаду командувача Обʼєднаних сил або начальника Генерального штабу.

На той час Михайло Драпатий командував ОТУВ «Луганськ» і мав репутацію бойового генерала, який стабілізував найскладніші ділянки фронту. Досвіду на небойових посадах Драпатий майже не мав. Тепер він мав командувати Сухопутними військами — це тилова структура, яка має розвивати цей вид військ: готувати кадри, запроваджувати нові технології, керувати мобілізацією (в тому числі ТЦК та СП). У неї інші масштаби, а принципи керування відрізняються від принципів керування штабом. Зеленський зазначив, що головне завдання Драпатого — підвищити боєздатність армії. Він мав покращити якість підготовки військовослужбовців і впровадити нові підходи до керування людьми.

Уже 13 грудня Драпатий представив план реформ Сухопутних військ. Він мав змінити підходи до рекрутингу та військової підготовки, цифровізувати бюрократичні процеси (у Сухопутних військах ввели електронний документообіг), змінити управління, логістику і соціальну підтримку військових. Драпатий також пообіцяв реформувати навчальні центри, а новобранців тренувати по-новому.

Однак повноцінно провести реформу Драпатий не встиг. Уже 26 січня 2025 року президент повернув його на фронт — призначив командувачем ОСУВ «Хортиця». Як розповідають «Бабелю» одразу кілька співрозмовників, багато хто переконував Зеленського повернути бойового генерала на війну. На той час російські війська наблизилися до Покровська. Головним завданням нового командувача було стабілізувати Покровський напрямок.

Свого часу Олександра Сирського критикували за те, що він одночасно обіймав дві посади — командувача Сухопутних військ і командувача ОСУВ «Хортиця» — і не встигав керувати обома командуваннями. «Цю помилку повторили, — каже співрозмовник «Бабеля». — Не може одна людина і за велику частину фронту відповідати, і реформувати таку махину, як Командування Сухопутних військ».

8

У лютому-березні 2025 року, після того як Михайло Драпатий почав керувати ОСУВ «Хортиця», ситуацію на Покровському напрямку вдалося тимчасово стабілізувати. Але в середині травня росіяни знову почали просуватися: вони обходили місто з флангів. «Фронт просідав на деяких ділянках у тому числі й тому, що Драпатому не давали повною мірою поміняти штаби командування окремих ОТУ», ― каже співрозмовник «Бабеля», знайомий із ситуацією. Це підтверджують ще два незалежні одне від одного джерела: «Драпатий намагався змінити командирів деяких ОТУ, щоб виконати одне з головних завдань, однак головнокомандувач [Олександр Сирський] не погоджував звільнення — він вважав, що це не потрібно».

Поки Драпатий керував бойовими діями, у Командуванні Сухопутних військ його тимчасово заміняв начальник штабу Командування бригадний генерал Олександр Грузевич — його призначив Олександр Сирський, і він вважався «людиною Сирського». На посаді заступника командувача Сухопутних військ залишався генерал Олександр Нестеренко. «Якщо Нестеренко лишається, це означає, що його не дозволяє звільнити Сирський», — казав «Бабелю» співрозмовник у Генеральному штабі.

Михайлу Драпатому вдалося призначити потрібних йому людей на частину посад у Командуванні «сухопутки». Напрям підготовки мав очолити досвідчений офіцер — полковник Олег Миколайчук. Усі співрозмовники «Бабеля» називають полковника Миколайчука сильним і фаховим офіцером. Саме він «витягував» 155 бригаду після скандалу, коли понад 1 700 бійців самовільно залишили військову частину. «Він, наскільки міг, перепідготував бригаду», — каже співрозмовник «Бабеля».

Михайлу Драпатому також вдалося змінити керівника департаменту кадрів: через нього йшли всі кадрові рішення, зокрема призначення керівників ТЦК. Співрозмовники «Бабеля» кажуть, що попередній керівник затримував звільнення цивільних радників генерал-лейтенанта Олександра Павлюка (попереднього голови «сухопутки») і саботував важливі призначення. В оточенні Олександра Сирського Михайлу Драпатому закидали, що він звільнив фахову радницю Командування з гендерних питань (вона перейшла на роботу в Генштаб). В оточенні Олександра Сирського також стали вважати, що Драпатий почав політичну карʼєру і стежить за власним рейтингом. Кілька незалежних джерел «Бабеля» стверджують, що про це Сирський казав президенту.

9

Першого березня 2025 року росіяни обстріляли 239-й центр підготовки на Дніпропетровщині. Ворожий дрон «висів» над зоною інтересу і корегував балістичну ракету «Іскандер» з касетною бойовою частиною. Тоді офіційну кількість жертв не називали, але журналіст Юрій Бутусов заявляв, що через обстріл постраждали 130 військових, з них 30 загинули.

Драпатий відреагував різко. Він почав внутрішню перевірку за участі військової контррозвідки та пообіцяв покарати тих, хто працював халатно чи формально. Свою перевірку призначив і головнокомандувач Сирський. За її результатами він звільнив командувача Повітряного командування «Схід» Івана Требуху і тодішнього начальника 239-го центру підготовки. Догану від головкома отримав і Драпатий. Сирський також видав низку рекомендацій, але, на думку людей з його оточення, Командування Сухопутних військ їх не виконало.

На захист Михайла Драпатого співрозмовники «Бабеля» навели такі аргументи. Михайло Драпатий виконував рекомендації Сирського і видав низку вказівок: про будівництво укриттів, організацію оповіщень, взаємодію з Командуванням Повітряних сил, розосередження особового складу, контроль за тим, щоб під час тривоги всі бійці спускалися в укриття. У той час він вже керував бойовими діями в ОСУВ «Хортиця». Тимчасовим виконувачем обовʼязків командувача Сухопутних військ був генерал Олександр Грузевич — і мав стежити за виконанням вказівок. Крім нього, відповідальність несли Командування підготовки, командувач Оперативного командування «Схід», командир навчального центру і військовослужбовці в самому центрі, які відповідають за особовий склад.

Вранці 1 червня 2025 року в той же 239-й навчальний центр знову прилетіла ракета «Іскандер» з бойовою частиною. Від удару загинули 13 військових, ще майже 70 зазнали поранень. Того ж дня Драпатий написав рапорт про звільнення і повідомив про це в соціальних мережах. Він пояснив, що не зміг добитися того, щоб його накази виконували. «Не дотиснув, не переконав, не змінив ставлення до людини в строю. Кругова порука і безкарність — отрута для армії», ― написав він.

Драпатого обурило те, що сценарій цієї атаки був той самий, що і перший: над зоною інтересу чергував безпілотник, який корегував цілі. Його вказівки частина підлеглих проігнорувала. «Те, що там є загиблі, свідчить про те, що люди не перебували в укриттях», ― каже співрозмовник у Командуванні. Командування почало внутрішню перевірку та ініціювало розслідування інциденту в ДБР.

У Генеральному штабі рішення Драпатого сприйняли «як перехід в опозицію». Вони обурились тим, що Драпатий не повідомив президента, а написав про свій рапорт у соціальних мережах.

Уже третього червня Михайла Драпатого разом з головнокомандувачем Олександром Сирським і начальником Генштабу Андрієм Гнатовим прийняв президент. За результатами розмови Драпатий отримав нову посаду — командувача Об’єднаних сил: по суті це була та сама відставка, про яку він просив. На посаді комадувача СВ Михайло Драпатий прослужив менше ніж пів року.

10

За стандартами НАТО саме Командування Об’єднаних сил повинно керувати війною. Насправді ж зону відповідальності КОС визначав головнокомандувач Олександр Сирський. Спочатку він поставив у зону відповідальності КОС лінію фронту на Харківщині, Луганщині та Донеччині. Сумщина, Запоріжжя і Херсонщина лишалися поза зоною відповідальності Драпатого. У жовтні 2025 року Сирський звузив зону відповідальності Драпатого до Харківської області та прилеглих до неї територій.

Формально він утворив нове угруповання військ — Угруповання Обʼєднаних сил (УОС). У підпорядкуванні Драпатого опинилися пʼять корпусів, куди входили багато недоукомплектованих бригад без командирів і без цілих підрозділів. Драпатий налагоджував комунікацію між корпусами, вирішував проблеми бригад і долав надмірну бюрократію. Бригади й корпуси підпорядковувалися Генеральному штабу, Командуванню Сухопутних військ, Оперативним командуванням і Угрупованню ОС одночасно. Усі вони давали прямі накази командирам.

Драпатому, як і раніше, доводилося боротися з командирами, які боялися доповідати про втрати позицій. «Командири брехали тому, що боялися Сирського. Казали: “Якщо я скажу правду, мене знімуть”», — розповідає «Бабелю» військовослужбовець з Угруповання ОС. Тому велику роль Драпатий приділяв цифровізації. «Завдяки цьому ми почали бачити неузгодженості й проблеми на лінії фронту, вивчали причини та доповідали в Генеральний штаб», — розповідає співрозмовник «Бабеля».

Часто проблема була в тому, що людей не вистачало або вони були виснажені. Коли наприкінці 2025 року росіяни просунулися в районі Купʼянська і заявили про те, що захопили місто, УОС сформувало тактичну групу, яка відбила атаки росіян. Президент навіть записав відео біля стели з назвою міста. Але щоб тримати звільнену територію, були потрібні люди, а росіяни посилили атаки на Купʼянськ. У цей час Генштаб почав забирати в УОС підрозділи та перекидати їх на інші напрямки. «Нам казали: “Воюйте тим, що є”», — розповідає співрозмовник і додає, що тоді всі поповнення йшли на штурмові полки. Попри все позиції вдалося втримати, росіян до Купʼянська не допустили.

Мовчазний конфлікт головкома Олександра Сирського і командувача УОС Михайла Драпатого посилився з приходом міністра оборони Михайла Федорова. З його призначенням пішли чутки про те, що Федоров хоче змінити головкома і призначити на його місце Драпатого. Федоров ніколи не підтверджував цих чуток і в розмовах із журналістами не казав про проблеми з Генеральним штабом (до останньої пресконференції після відставки). Утім, за останні чотири місяці з Києва в УОС направили вісім перевірок. «Приїжджає перевірка, нічого не знаходить, повертається, нам шлють нову. Якщо знаходили якусь дрібницю — одразу догана», — розповідає співрозмовник «Бабеля». Так Драпатий отримав три догани, про які на останній пресконференції розповів Михайло Федоров. Попри те, що Сирський регулярно приїжджав у Харківську область і зустрічався з командирами корпусів, за останній рік він жодного разу не зустрівся з Михайлом Драпатим. Драпатий просив його про особисту зустріч, бо хотів розширити штат КОС, але Сирський так цю зустріч і не призначив.

На своїх посадах в КОС і УОС Драпатий не дав жодного інтерв’ю і не написав майже жодного поста. Був лише один у січні цього року — на підтримку колишнього очільника СБУ Василя Малюка. Ще один пост він написав після того, як президент звільнив з посади Михайла Федорова. У ньому Драпатий писав, що армії потрібні зміни та справедливість.

11

На новій посаді Михайло Драпатий повинний буде змінювати армію. «Він як головнокомандувач має перебудувати всю систему управління ЗСУ і навести там лад, а для цього йому буде потрібна досвідчена команда зі стратегічним мисленням», ― каже «Бабелю» колишній високопосадовець Міністерства оборони. Він додає, що це буде непросто.

Завдання головкома — визначати стратегію, планувати оборону та генерувати війська. Він має знайти достойну кандидатуру на посаду командувача Обʼєднаних сил і надати йому повноваження вести війну. Так само він має давати завдання Командуванням всіх видів військ, щоб вони готували війська і відправляли їх у КОС. Але поки незрозуміло, чи обере Драпатий такий шлях і чи вистачить йому сил переформатувати систему управління.

Кілька співрозмовників «Бабеля» серед офіцерів ЗСУ зазначили, що багато залежатиме від команди, яку Драпатий обере. Уже відомо, що новим начальником Генерального штабу стане колишній командувач ДШВ Ігор Скибюк. У нього хороші відносини з Драпатим, а опитані високопосадові військові вважають його призначення прогресом. Саме разом зі Скибюком Драпатий визначатиме, як Україні перемогти Росію.