Анастасія Лисиця / «Бабель»
Перші публічні згадки про Андрія Гнатова зʼявляються у 2001 році ― тоді він закінчив інститут танкових військ у Харкові. Але служити обрав морським піхотинцем і перебував у єдиному в Україні регіоні, де дислокувалися відповідні війська, ― в Криму.
На початку 2014 року в ЗСУ налічувалося 650 морських піхотинців. Після того як Росія анексувала півострів, більшість із них перейшла на службу до окупантів. Гнатов був серед двохсот бійців, які залишилися вірними Україні й вийшли на материк.
Морпіхів одразу відправили виконувати завдання на сході України. Офіційно їхньою базою був Миколаїв, а фактично більшість військових перебувала в районі Маріуполя. До повномасштабного російського вторгнення вони тримали позиції в Широкиному. В одному з репортажів звідти з 2015 року є, зокрема, інший відомий зараз військовий, а тоді морпіх Сергій «Волина» Волинський.
Ще у 2014-му перед Гнатовим стояло чимало менеджерських завдань. З «решток» української морської піхоти, як він висловився в одному інтервʼю, потрібно було відродити повноцінний рід військ ЗСУ. Утворилася 36 окрема бригада морської піхоти, Гнатов спершу був її начштабу й заступником командира, з 2018-го ― командиром. Бригада активно розвивалась і стала основою для створення інших підрозділів ― наприклад, у 2016-му з її складу вивели батальйон, який з часом став основою 38 окремої бригади морської піхоти.
Бійці 36 окремої бригади морської піхоти під час міжнародних навчань Platinum Eagle – 2018 у Румунії. Вже тоді вони мали на озброєнні чимало сучасної іноземної військової техніки.
Wikimedia
Гнатов через втрату цінних кадрів не засмучувався. «Ще молодим капітаном у Криму я мріяв про те, що наш батальйон стане окремим полком морської піхоти. Всі з року в рік жили цією мрією ― і ця мрія не здійснилася, ― казав він. ― Тепер я бачу, що морська піхота з кожним роком набирає ті обриси, яких я не міг собі навіть у мріях малювати. Практично все, що можна сказати про морську піхоту України, можна розпочинати з [нашого й кількох інших підрозділів]». У ті роки Гнатов активно співпрацював з Юрієм Содолем, який у березні 2018-го очолював Командування морської піхоти.
Повномасштабну війну Гнатов зустрів на посаді начальника штабу ОК «Південь». Навесні 2023-го, коли почалися жорстокі бої за Бахмут, Гнатов очолив його оборону. Так він вперше опинився в підпорядкуванні Олександра Сирського, тоді ― командувача східного фронту (ОСУВ «Хортиця»). Підпорядкованим Гнатову був комбриг Павло Паліса — теперішній заступник керівника Офісу президента.
Двадцять четвертого червня 2024 року Володимир Зеленський призначив Гнатова керівником ОСУВ «Хортиця» замість Юрія Содоля, чиєю роботою були незадоволені військові й політики. Начштабу бригади НГУ «Азов» Богдан Кротевич, який активно критикував Содоля, призначення оцінив позитивно. «Гнатов дуже достойний офіцер, сподіваюсь, новини на фронті стануть кращими. Не уявляю, які йому доведеться проблеми розгрібати, і швидко це не буде», ― написав він того дня в соцмережі Х.
Далі карʼєра Гнатова розвивалася стрімко. Уже 24 серпня 2024-го Зеленський призначив його командувачем обʼєднаних сил ЗСУ, 26 лютого він став заступником начальника Генштабу, а за неповних три тижні — начальником Генштабу.
Одне з ключових завдань Гнатова на новій посаді ― забезпечити перехід ЗСУ на корпусну систему, яку вважають сучаснішою та ефективнішою за теперішній поділ на ОСУВ і ОТУ (детально ми писали про це тут). Військові оцінюють це призначення позитивно. «Характеризується тільки з позитивної сторони, грамотний і розумний, до людей ставиться людяно», ― розповів «Бабелю» офіцер, який обіймав керівну посаду в Міністерстві оборони.
18 червня 2022 року Зеленський присвоїв Гнатову звання бригадного генерала й особисто почепив нарукавний знак.
Офіс президента України / Facebook
«Бажаю генерал-майору Гнатову великих успіхів на новій посаді, ― написав Кротевич. ― Сподіваюся, що він матиме можливість сформувати команду з офіцерів, які не лише знайомі з теоретичними аспектами війни, а й мають реальний досвід на полі бою».