Однією з найважливіших розробок російських військових у 2024—2025 роках є Центр перспективних безпілотних технологій «Рубікон». Його створили при Головному управлінні перспективних міжвидових досліджень та спеціальних проєктів Міністерства оборони РФ. Як і у випадку багатьох російських військових інновацій, поява «Рубікону» — відповідь на українські інновації. Частково це реакція на українську ініціативу «Лінія дронів» (Drone Line) та інноваційні українські підрозділи безпілотників.
«Рубікон» створили 2 серпня 2024 року за наказом міністра оборони РФ Андрія Білоусова, через кілька місяців після його призначення. Він хотів удосконалити закупівлі та розробки безпілотних систем у російській армії. Хоча такі організації, як проєкт «Судний день», відігравали важливу роль, їхній досвід та інновації не поширювалися рівномірно по всіх російських Збройних силах, а їхнє фінансування покладалося на підтримку волонтерів. Центр «Рубікон» створили для централізації досліджень і розробок, аналізу, закупівель та бойового застосування безпілотних систем, включно з безпілотними авіаційними комплексами (БАК), наземними роботизованими комплексами (НРК) та надводними безпілотними апаратами (НБА).
«Рубікон» має широкі повноваження. Він відіграє активну роль у розробці доктрини застосування безпілотних систем: розробка та поширення нових тактик, технік та процедур (ТТП) у військових силах, навчання підрозділів Сил безпілотних систем, а також удосконалення та модернізація безпілотних систем та інших технологій. З моменту свого створення «Рубікон» є пріоритетом для міністра Білоусова. Він добре фінансований і здатний діяти інакше, ніж звичайні сили. Його члени отримують оплату праці, аналогічну до спеціалістів Сил спеціальних операцій (ССО), що є значно вищою компенсацією, ніж у звичайних сил. На початку операцій він також міг дозволити собі бути значно вибірковішим щодо персоналу, який набирав, і мав право приймати команди безпілотних систем зі звичайних сил.
Окрім штабу, «Рубікон» складається з бойових формувань. Ці підрозділи, переважно загони, відігравали помітну роль на пріоритетних напрямках лінії фронту у 2025 році. Загони «Рубікону» були краще оснащені за звичайні підрозділи безпілотників: вони мали більше дронів і більше можливостей для впровадження нових рішень. Крім того, вони виконували складніші завдання, зокрема полювали на українські розрахунки БпАК і завдавали ударів по логістичних цілях далеко за лінією фронту. Перед цими загонами стояло завдання експериментувати з новим обладнанням та тактикою, якими можна було б ділитися з усіма Збройними силами. Як підрозділи, що діяли на рівні угруповання військ, вони допомагали швидше виявляти та вражати цілі. Це скорочувало час між виявленням противника й ударом по ньому та підвищувало ефективність розвідувально-ударного контуру.
У багатьох випадках бойові загони «Рубікону» допомагали усувати системні недоліки звичайних підрозділів. Зокрема, вони навчали операторів БпАК і підрозділи протидії безпілотникам новим тактикам, технікам і процедурам (ТТП), а також поширювали досвід, отриманий на полі бою. Певною мірою «Рубікон» компенсував повільний цикл адаптації звичайних сил за рахунок власних інновацій. На відміну від інших підрозділів, загони «Рубікону» отримують обладнання безпосередньо від виробників і забезпечують прямий зворотний звʼязок, що призводить до більш швидкого циклу інновацій у сфері безпілотників.
Приблизна структура центру «Рубікон» у 2025 році
«Рубікон» включає сім відділів, або центрів, але його структура постійно розвивається. Основні компоненти його структури включають штаб, центр розробки дронів, центр підготовки інструкторів, аналітичний центр, підрозділ постачання / підтримки та бойові формування.
«Бабель»
«Рубікон» має командну групу на чолі з командиром центру, а також сімома заступниками командирів, відповідальними за релігійну підтримку служіння підрозділу (капелан), фізичну підготовку, юридичні справи, дослідження та розробки, бойову підготовку (G7), бойові операції (G3) та офіцером контррозвідки з політичних питань / ФСБ. Далі йде штаб / персонал на чолі з начальником штабу. Він складається з операційної секції (G3), сигнальної секції (G6), розвідувальної секції (G2), командного поста, відділу персоналу (G1), офісу захисту державної таємниці / офісу секретного контролю, секції обслуговування служби безпілотних авіаційних систем (UAS), секції радіоелектронної боротьби та поста управління зв’язком.
Окремо функціонує підрозділ забезпечення та підтримки. Він складається з технічного директорату з заступником командира з озброєнь, начальником пункту технічного огляду (пункт контролю технічного обслуговування) та офіцером автомобільної служби (автомобільний парк). Директорат логістики / підтримки (G4) очолює заступник командира з логістики з відділом організаційного планування та відділом матеріально-технічного забезпечення. Секція також складається з офісу фінансового управління, відділу кадрів та спеціалізованих служб, які, як правило, включають офіцера радіаційного, хімічного та біологічного захисту (РХБЗ) та офіцера протиповітряної оборони. Загалом командна група, штаб / персонал та секція підтримки включали приблизно 100 осіб.
Наступний розділ — це підрозділи оперативного випробування та бойового працевлаштування, які складаються з важкого випробувального загону FPV UAS, тестових та оціночних загонів БпЛА, випробувального загону безпілотних надводних суден (USV), спеціального безпілотного наземного випробувального загону (UGV) та випробувального загону систем протиповітряної оборони. Центр також має свої підрозділи підтримки / постачання і включає складську секцію, станцію медичної допомоги (роль 1), секцію транспортної компанії / автотранспорту, підрозділ технічного обслуговування та ремонту, а також взвод безпеки / захисту сили.
Блок досліджень і розробок складається з шести відділів: інновацій та розвитку передових технологій, інтеграції та польових можливостей, аналітики, розробки медичних технологій, навчання та комунікацій, а також систем командування та управління. Відділ інновацій та розвитку передових технологій має різноманітні функціональні групи: багатороторні БпЛА, БпЛА з нерухомим крилом, безпілотні наземні системи, компʼютерний зір, штучний інтелект, розробка програмного забезпечення, розробка систем радіоелектронної боротьби, розвідка сигналів та електронні системи захисту, розробка систем управління БпЛА, польові випробування та валідація, зворотна інженерія та осередок співпраці оборонної промисловості.
Відділ інтеграції та польових можливостей включає такі групи: системи FPV, важкі БпЛА середньої дальності, інтеграція систем EW та SIGINT, інтеграція безпілотних надводних суден, інтеграція систем UGV та технічна підтримка. Аналітичний відділ включає групу аналізу зайнятості UGV, групу технічної підтримки внутрішніх систем, групу програмної інженерії та групу з відкритим кодом та медіааналізу (OSINT). Підрозділ з розробки медичних технологій складається з лабораторії продуктивності операторів та людських факторів та лабораторії інтерактивних навчальних систем. Навчальний відділ включає командний елемент, шість тренувальних взводів по 18 осіб у кожному, а також взвод тренувальної підтримки. Нарешті, відділ систем звʼязку, командування та управління включає експериментальну групу тестування систем звʼязку, групу інтеграції польових систем звʼязку та групу технічного обслуговування.
«Бабель»
У квітні 2025 року «Рубікон» мав вісім загонів. Шість із них були підпорядковані кожному з шести угруповань військ Збройних сил Росії. Це були загони Rubicon-S (Північ), Rubicon-Z (Захід), Rubicon-Yu (Південь), Rubicon-Ts (Центр), Rubicon-V (Схід) та Rubicon-D (Дніпро). Таблиця організації для шести загонів становила 149 осіб, але їхня фактична кількість коливалася від 120 до 141 особового складу, або 85% чисельності в середньому у квітні 2025 року. Росія також сформувала загони «Рубікон-Резерв» і «Рубікон-DM» (дистанційне мінування). Вони підпорядковувалися Обʼєднаному угрупованню військ, яке очолює генерал Герасимов і яке здійснює загальне командування російськими військами у війні проти України. Відтоді «Рубікон» суттєво розширився. Наразі він налічує 17 загонів, два батальйони безпілотних систем (кожен приблизно вдвічі менший за загін) та шість окремих рот.
Підрозділи «Рубікон-S», «Рубікон-Yu» та «Рубікон-D» діяли в Курській області й відіграли важливу роль у витісненні українських військ із Суджанського виступу. У квітні їх перекинули переважно на Донеччину, де вони майже одразу вплинули на перебіг бойових дій. Операція в Курській області стала першою наочною демонстрацією ефективності «Рубікону». Повернення контролю над Курською областю було одним із ключових політичних завдань Росії, а новий підхід до посилення окремих ділянок фронту елітними ударними підрозділами безпілотних систем, які зосереджувалися на порушенні логістики противника, продемонстрував свою результативність.
Як і підрозділи Сил безпілотних систем України, зокрема полки та бригади в межах ініціативи «Лінія дронів», загони та команди «Рубікону» перекидаються для посилення пріоритетних напрямків. З огляду на їхні можливості та ресурси, їхнє розгортання є чітким індикатором того, які ділянки фронту Росія вважає пріоритетними для наступальних дій. Протягом більшої частини літа та осені 2025 року кілька загонів «Рубікону» діяли на підтримку Центру угруповання військ (ЦУВ), зона відповідальності якого охоплює Покровськ, Мирноград і Добропілля.
Крім загону «Рубікон-Ts», який мав би діяти у складі ЦУВ, у цьому районі також використовувалися елементи «Рубікон-D» (Дніпро), «Рубікон-7», «Рубікон-8», «Рубікон-DM» (дистанційне мінування) та «Рубікон-PVO (протиповітряна оборона). У цей же період Росія перекинула на цей напрямок бригади та полк морської піхоти, які здійснювали як механізовані штурми рівня роти, так і пішi інфільтраційні дії. Це відбулося після глибокого прориву в середині серпня. У другій половині 2025 року цей напрямок був головною віссю російського наступу, метою якого було просування до Барвінкового на Харківщині з подальшим зʼєднанням із підрозділами Західного угруповання військ, що наступали з району Лиману. У разі успіху це дозволило б оточити Словʼянськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку.
З іншого боку, їм протистояли одні з найефективніших українських підрозділів безпілотних систем: зокрема 414 окрема бригада безпілотних систем, група «Лазаря», 427 окрема бригада безпілотних систем «Рарог» та інші підрозділи. Російським силам вдалося просунутися та взяти під контроль більшу частину Покровська та Мирнограда в цей період, однак вони не змогли розвинути успіх після глибокого прориву на схід від Добропілля, що стався в серпні. Розгортання кількох штурмових полків, Сил спеціальних операцій, підрозділів БпАК, а також перекидання штабу 1 корпусу НГУ «Азов» дозволили стабілізувати, а згодом і покращити ситуацію, попри значну присутність підрозділів «Рубікону».
За даними бригад, які воюють на Костянтинівському напрямку, частина російських просувань була повʼязана з роботою «Рубікону». У випадках, коли російські підрозділи не могли належно забезпечити свої піхотні або безпілотні позиції, вони втрачали здатність утримувати зайняті рубежі та протидіяти українським інфільтраціям. Загалом «Рубікон» ускладнив ситуацію для українських бригад, що утримують лінію фронту, однак на цей момент цього було недостатньо, щоб досягти оперативного прориву.
«Бабель»
«Рубікон» не лише нарощував кількість бойових формувань, а й збільшував чисельність своїх загонів. Завдяки розширенню складу та диверсифікації можливостей загони тепер можуть діяти більш автономно та виконувати ширший спектр завдань. Штатна чисельність стандартного загону «Рубікону» зросла з 149 військовослужбовців на початку 2025 року до 474. Із цієї кількості 52 — офіцери, 46 — прапорщики, 78 — сержанти та 298 — солдати.
Командна секція налічує 39 осіб: зокрема командир, заступник командира загону, заступник з оперативної роботи (S3), заступник з логістики (S4), начальник служби звʼязку (S6) та заступник з озброєння / начальник матеріального забезпечення. До складу штабу також входить штабна група з 22 осіб: начальник штабу, заступник начальника штабу, двоє помічників начальника штабу, інструктор, розвідувально-інформаційна секція (три особи) та група бойового управління (14 осіб).
Бойовий компонент загону налічує 245 військовослужбовців. FPV-група квадрокоптерів складається зі 106 осіб: її очолює командир групи та його заступник з оперативної роботи. Вона включає чотири FPV-взводи, кожен з яких очолює офіцер. Три взводи мають по вісім екіпажів по три особи, а четвертий взвод — шість екіпажів по чотири особи. Кожен екіпаж очолює сержант. Окремо діє група FPV на фіксованому крилі чисельністю 72 військовослужбовці. Вона складається з двох взводів по вісім екіпажів у кожному, де кожен екіпаж має чотири особи.
Розвідувально-ударна група налічує 69 військовослужбовців і включає чотири екіпажі БпАК S-350NJ Supercam та чотири екіпажі БпАК Zala ISR. Кожен екіпаж має сім осіб, у складі яких є пілоти як розвідувальних систем, так і баражувальних боєприпасів (зазвичай типу «Ланцет»). Кожен екіпаж очолює офіцер і має двох прапорщиків. Група повітряної розвідки налічує 35 осіб і включає два екіпажі БпАК «Орлан-10» та шість додаткових розвідувальних екіпажів. Екіпажі «Орлан-10» очолюють офіцери й мають по п’ять осіб, тоді як стандартні розвідувальні екіпажі складаються з трьох осіб і їх очолюють сержанти.
Також у складі загону діє група протидії БпАК чисельністю 29 осіб, що включає дві радіолокаційні команди, дві групи радіоелектронної боротьби та дві групи радіоелектронної розвідки. Окремо функціонують взвод звʼязку (15 осіб), артилерійсько-боєпостачальна група, ремонтно-технічна група, взвод забезпечення та медична евакуаційна група.
Останні події
Російські військові продовжують масштабувати чисельність «Рубікону», а також 50 окремої бригади безпілотних систем «Варяг». Більша частина цього масштабування відбувається в його бойових формуваннях. Наприкінці березня 2025 року загальна чисельність «Рубікону» становила приблизно 1 450 людей особового складу при штатній чисельності 2 500 осіб. Станом на цю весну «Рубікон» налічував приблизно 5 000 особового складу при штатній чисельності 9 000 осіб. Сюди входять приблизно 175 людей особового складу в штабі, 270 людей у семи відділах (включно з дослідженнями та розробками) і 700 людей, які залучені до підготовки та забезпечення. Решта особового складу перебуває в бойових підрозділах.
Хоча «Рубікон» залишається критично важливим компонентом спроможностей безпілотних систем російських військових, його майбутня роль є невизначеною. Цікаво, що, схоже, саме 50 бригада безпілотних систем «Варяг» може стати основним підрозділом для Сил безпілотних систем. Перед «Рубіконом» і 50 бригадою зараз стоїть завдання протидіяти дедалі успішнішій українській кампанії ударів середньої дальності. Бригада розгортатиме батальйони для допомоги в захисті повітряного простору в російських регіонах, що межують з Україною, тоді як «Рубікон» зосередиться на захисті окупованих територій.
Попереднім командиром «Рубікону» був полковник Сергій Вікторович Будніков, який раніше проходив службу в 61 окремій бригаді морської піхоти та 9 гвардійській артилерійській бригаді. Однак на посаді командира «Рубікону» його змінив Сергій Олександрович Збукарев, і зараз він є командиром 50 бригади. Разом із ним до бригади перевелося приблизно 600 людей особового складу з «Рубікону». Зміна керівництва та переміщення особового складу свідчать про те, що «Рубікон» з часом може втратити свою центральну роль у розробці безпілотних систем. Було здійснено кілька спроб суттєво змінити «Рубікон», включно з ліквідацією або скороченням його науково-дослідного центру.
Акцент на стрімкому масштабуванні бойових загонів «Рубікону», схоже, створює певні труднощі. Центр мав дозвіл забирати розрахунки БАК зі звичайних полків та бригад. Таким чином, подальше масштабування його бойових формувань, принаймні частково, відбувається за рахунок конвенційних сил. Це, ймовірно, призведе до послаблення власних (органічних) спроможностей ведення розвідки, спостереження та відстеження (ISR), а також вогневої підтримки з повітря за допомогою БАК у наземних підрозділах. Примітно, що аналогічна ситуація мала місце, коли Україна масштабувала свої полки та бригади ініціативи «Лінія дронів» (Drone Line), що забрало багато найкращих пілотів та розрахунків із маневрених бригад, залишивши їх, принаймні тимчасово, слабшими. Щоб збільшити свою чисельність, «Рубікон» знизив свої стандарти. Як і у випадку з Силами спеціальних операцій, спроби занадто швидко збільшити чисельність призведуть до падіння якості. Хоча зростання «Рубікону» сприяє більшій кількості ударів по цілях щомісяця, перед ним також поставлені ширші обовʼязки для вирішення дедалі більших викликів російської армії у війні. Проте ці виклики мають вирішуватися більш системно конвенційними силами.
«Рубікон» також конкурує за таланти з 50 бригадою безпілотних систем, яка намагається збільшити свою чисельність з 1 300 до 7 000 людей особового складу. Сили безпілотних систем налічували приблизно 87 000 особового складу наприкінці 2025 року з планами досягти 165 000 до кінця 2026 року. Нині Росія не виконує свої щомісячні квоти з набору персоналу. План передбачає залучення 68 000 військовослужбовців за контрактом та переведення 10 000 військовослужбовців з інших підрозділів Збройних сил цього року, але якщо набір цивільних осіб виявиться недостатнім, ймовірно, буде переведено більше військовослужбовців. Росія також масштабує розмір своїх підрозділів безпілотних систем на всіх рівнях, включно з розгортанням новосформованих полків безпілотних систем, підпорядкованих військовим округам і флотам, у бригади. Дефіцит талантів і труднощі із залученням найбільш здібних та технологічно підкованих молодих чоловіків і жінок Росії залишатимуться ключовим стримувальним фактором.