У районі Добропілля ситуація загострилась у серпні 2025 року — коли утворився «добропільський виступ». Тоді росіяни просунулись углиб української оборони до 15 кілометрів і дійшли до найважливішого маршруту постачання українських сил (траси T0514), що зʼєднує Добропілля з Краматорськом. Це сталося через проблеми в українській обороні на цій ділянці. Щоб вирівняти ситуацію, туди перекинули новостворений 1 корпус НГУ «Азов». До жовтня разом з іншими підрозділами ЗСУ вони розсікли цей виступ і стабілізували фронт.
«Бабель»
Зараз на найближчій ділянці фронту російські війська перебувають менш ніж за десять кілометрів від Добропілля. Але їхня мета — не лише саме місто. Росіяни намагаються вийти до Добропілля, щоб разом із наступом на інших напрямках поступово охопити українську оборону на Донбасі. Їхній задум полягає в тому, щоб не штурмувати напряму великі міста, як-от Краматорськ чи Словʼянськ, а спершу перерізати дороги, якими туди підвозять людей, боєприпаси та техніку. У цій схемі Добропілля відіграє ключову роль, адже через нього проходять важливі логістичні маршрути.
Утім, говорити, що росіяни мають успіхи, зарано. Вони теж це розуміють, тому зараз не стільки «штурмують» Добропілля, скільки намагаються його вибити вогнем. Вони б’ють авіацією (зокрема ФАБами) та артилерією по різних частинах міста — передусім по південних районах і зонах, де можуть бути укриття або зосередження українських сил. Логіка проста: знищити або пошкодити все, де можна сховатися, закріпитися чи організувати оборону.
Далі це переходить у другий етап — руйнування інфраструктури й міського середовища загалом. Під ударами — житлові квартали, дороги, логістичні вузли. Через це місто стає складнішим для руху: важче підвозити боєприпаси, евакуюватися, маневрувати підрозділам.
Фактично вони намагаються «розібрати» місто ще до наземних дій. Коли руйнується забудова і постійно працює артилерія, оборона стає важчою не через брак людей, а через умови — менше укриттів, більше відкритих і небезпечних ділянок. І вже на цьому фоні росіяни розраховують наблизитися до міста і перейти до більш активної фази — коли можна пробувати заходити малими групами або тиснути з підступів.
Наступ східніше Добропілля
На цій ділянці одним із головних завдань росіян є вихід до Нового Донбасу. Російські військкори вже неодноразово заявляли, що захопили населений пункт і в такий спосіб закріпилися на східних підступах до Добропілля. Однак офіцер 1 корпусу «Азов» каже, що це не відповідає реальній ситуації.
«Бабель»
Він пояснює: інколи окремим російським військовим справді вдається просочитися через українську систему вогневого контролю, обійти дрони й артилерію та дістатися певної точки. Але це ще не означає, що населений пункт захопили. Найчастіше такі групи швидко виявляють і знищують українські піхотинці ще до того, як вони встигають закріпитися. Саме такі поодинокі проникнення росіяни нерідко видають за «взяття» населеного пункту. Насправді ж контроль над територією означає не просто зайти в село, а утримати його, налагодити постачання та відбити можливі контратаки.
Чому Новий Донбас важливий? На відкритій місцевості кожна забудова стає природним укриттям. Будинки, підвали та господарські споруди дозволяють оборонцям краще тримати позиції, а тим, хто наступає, — закріплюватися. Саме тому навіть невеликі села на підступах до Добропілля мають велике значення, а бої за них безпосередньо впливають на ситуацію на всьому напрямку.
«Бабель»
Ще одна гаряча точка — район Шахового та Нового Шахового. Попри численні спроби росіян просунутися, українські військові продовжують утримувати свої позиції. Тому говорити про те, що росіяни контролюють ці населені пункти, зараз немає підстав. Головна причина — постійний вогневий контроль. Над цією ділянкою майже безперервно працюють українські ударні дрони, FPV та безпілотники зі скидами. Своєю чергою, росіяни також активно використовують безпілотники, тому накопичити сили чи облаштувати нові позиції там складно для обох сторін.
Як пояснюють у 1 корпусі, російські війська мають ширший оперативний задум і намагаються вийти на рубіж Грузьке — Новомиколаївка — Райське. Саме в цьому контексті вони ведуть бойові дії на всій ділянці, а не концентруються виключно на одному населеному пункті.
Тактика при цьому залишається незмінною. Росіяни постійно відправляють невеликі штурмові групи різними маршрутами, щоб «промацати» українську оборону. Вони шукають слабкі місця, через які можна непомітно просочитися, закріпитися або підтягнути нові сили. Вони намагаються не прорвати фронт в одній точці, а шукають місце, де це можна зробити.
Наступ на півдні від Добропілля
Пріоритетний населений пункт на цій ділянці — Білицьке. Росіяни неодноразово намагалися заходити в район Білицького невеликими групами. Подекуди їм навіть вдавалося просочуватися між українськими позиціями й виходити до околиць, однак закріпитися там вони не можуть.
«Бабель»
Причина криється в самій місцевості. Район навколо Білицького перетинають водні перешкоди, а лісосмуг і маршрутів, якими можна непомітно рухатися, небагато. Через це росіяни змушені наступати фактично одними й тими ж напрямками, які українські військові добре контролюють. У результаті штурмові групи швидко виявляють і завдають по них ударів. Водночас для росіян ця ділянка залишається важливою: якби йому вдалося тут закріпитися, він отримав би ще один плацдарм для подальшого наступу.
Не менш складною залишається ситуація між Родинським і Новоолександрівкою. На бойових мапах можна побачити так звану кишеню між ними. У 1 корпусі «Азов» підтверджують, що бої там справді важкі, але наголошують: ситуація поступово стабілізується.
«Бабель»
Росіяни продовжують тиснути й намагаються знайти слабкі місця в обороні, використовуючи невеликі піхотні групи. У відповідь українські військові посилюють вогневий контроль і намагаються знищувати штурмовиків ще до того, як ті дістануться позицій. На цій ділянці триває боротьба за тактичну перевагу, і кожна зі сторін намагається покращити свої позиції.