1.
Того вечора директор заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко постелив у коридорі, склав рюкзак, аптечку, одягнувся і ліг спати у взутті: «За весь час війни жодного разу такого не було». Напередодні Повітряні сили ЗСУ просили бути обачними — фіксували активність російської тактичної авіації та флоту.
О пів на першу ночі пролунав сигнал повітряної тривоги і за сорок хвилин в Успенський собор Лаври врізався «шахед». Остапенко був поряд і почув вибух. За мить отримав повідомлення — відео, як над куполами здіймається дим. Його надіслав намісник Успенського собору Православної церкви України Авраамій. Він зняв пожежу зі свого вікна. Священник живе на території Лаври. Під час вибуху будинок намісника наче хтось підняв і поставив на місце.
Архів заповідника «Києво-Печерська Лавра»
Остапенко схопив рюкзак і побіг через парк Слави до заповідника. Лунали вибухи і постріли. За п’ять хвилин він був на місці. Поряд нікого — тільки охоронець відкривав йому ворота.
— Заходжу у двір і бачу, що куполи малинові, — вони відблискували полум’я, яке розгорялося на даху, — описує події Остапенко.
Пожежа охопила покрівлю собору. З вогнем боролися більше як п’ять годин. Працювали понад 20 розрахунків ДСНС.
Facebook / Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник; Getty Images / «Бабель»
За спиною він почув голоси ченців ПЦУ і владики Авраамія. Їх було п’ятеро. Всі побігли до собору. Авраамій на ходу дзвонив міністру внутрішніх справ Ігорю Клименкові, просив прислати ДСНС. Не чекаючи пожежників, Остапенко і ченці почали виносити із собору реліквії — Євангеліє, хрести, ризи.
— Ми ні про що не домовлялися, інтуїтивно почали це робити, — згадує Авраамій. — У соборі вже був дим, закашлюючись, рятували реліквії.
Речі переносили до сусідньої лаврської дзвіниці. У соборі проходила виставка «Христос Воскрес!» — ікони, гравюри, вироби з дорогоцінних металів XVI—XVIII століття про Великдень. Відкривати кожну вітрину не було часу. Остапенко наказав розбивати їх: «Там були найцінніші речі Лаври, їхня втрата була б непоправною для української культури», — пояснює директор.
Експонати з виставки «Христос Воскрес!», серед них ікони XVI—XVII століть, церковне шитво та вироби з дорогоцінних металів XVI—XIX століть. Рака з мощами святого первомученика архідиякона Стефана після пожежі перебуває у дзвіниці. Намісник Успенського собору ПЦУ владика Авраамій виносить церковне вбрання.
Facebook / Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник; Ірина Власюк / «Бабель»
Найважче було перенести в дзвіницю 80-кілограмову раку з мощами святого первомученика архідиякона Стефана.
— Вона дуже важка, але ніхто не думав, чи є на це сили, — розповідає Авраамій. — Було гучно, лячно. Ми розуміли, що ризикуємо життям. Але в християнина завжди є повна довіра Богові.
Перші машини пожежників прибули разом з головою МВС Ігорем Клименком. Протягом ночі він координував їхню роботу.
Російський «Шахед» влучив у покрівлю східної частини собору — це з боку корпусів, які спроєктував український архітектор Степан Ковнір. Там розміщена Скарбниця Національного музею історії України і його колекція скіфського золота.
Володимир Зеленський на даху Успенського собору. «Шахед» вибухнув там, де червона цегла. Згоріло 80 відсотків покрівлі, її ремонтуватимуть два роки.
Пресслужба Офісу президента України; Ірина Власюк / «Бабель»
Перекриття на даху собору дерев’яне. Воно оброблене протипожежною рідиною, але вогонь перескакував з балки на балку. До заповідника прибувало все більше пожежних машин, о третій годині ночі їх було понад двадцять. Будівлю заливали водою, щоб вогонь не потрапив усередину, а дерев’яне перекриття не перегоріло. Якби це сталося, то сім куполів обрушилися б.
— Коли вогонь почав прориватися через дах, сталося лаврське диво — почалася злива, яка не закінчилася, поки не загасили пожежу, — каже Остапенко.
Зі стелі ллється вода. ДСНС оглядає ікони в соборі після пожежі.
Facebook / Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник
Дощ не давав вогню перекинутися на Трапезну церкву преподобних Антонія і Феодосія. Вона за п’ять метрів від собору, і розписав її український художник Іван Їжакевич.
О п’ятій ранку до Лаври став наближатися другий «Шахед». Рятівники не чули дзижчання його мотора через шум води. На підльоті «Шахед» зачепився за хрест на одній з веж навколо Лаври — на вежі Івана Кущника — і відскочив у будівлю навпроти — «Мистецький Арсенал». Після вибуху там почалася пожежа.
Директор заповідника Максим Остапенко показує хрест, за який зачепився другий «Шахед»: «Що це, як не диво? Він врятував життя ДСНС».
Ганна Мамонова / «Бабель»
О шостій ранку дзвони карильйону Феодосіївського монастиря заграли гімн України. Це був запис, що періодично лунає протягом дня, але після пережитої ночі це була надзвичайно емоційна мить. Близько сьомої ранку пожежа в соборі згасла.
— Нам вдалося не допустити пожежі всередині собору. Там 25-метровий іконостас, просякнутий оліфою, він би запалав, як свічка, — говорить Остапенко.
О сьомій ранку був відбій ракетної небезпеки. Через кілька годин до Лаври приїхав президент Володимир Зеленський, прем’єрка Юлія Свириденко і десятки чиновників, депутатів, представників дипломатичних місій. Вони піднялися на обгорілий дах. Зеленський доручив уряду знайти гроші на ремонт.
— Що б ви сказали Володимиру Путіну після атаки? — зупинили президента журналісти.
— А ми ще скажемо, — відповів Зеленський.
Весь наступний день співробітники заповідника вичерпували воду відрами. Чорні від кіптяви струмки води стікали по розписаних біблійними сюжетами стінах та іконостасу. Остапенко з промоклими ногами ходив по собору і думав, що пожежу вони пережили — але що робити з потопом?
Вдень під стінами Лаври зібралася невелика група прихожан УПЦ МП — казали, що це розплата за те, що їх, істинно правильну церкву, вигнали з Лаври. «Ніхто не казав, що це був російський дрон», — розповідає провідна наукова співробітниця заповідника Ольга Ковалевська.
Очільник УПЦ МП митрополит Онуфрій не опублікував жодного звернення через напад на Лавру. Журналісти запитували у директора заповідника: може Онуфрій йому дзвонив? Остапенко відповідав: «Забудьте ім’я цього громадянина з російським паспортом». Єдиний, хто записав звернення від УПЦ МП, — колишній намісник лаврського монастиря Павло (Лебідь). Він сказав, що заповідник без їхньої церкви занепадає, бо «Господь поруган не буває». Про те, що війну почала і веде Росія і її дрон поцілив у собор, — він не згадав. На території заповідника в келіях живуть 140 монахів УПЦ МП, лише кілька з них прибігли на допомогу.
У той день не лише УПЦ МП казала, що біда із собором сталася через те, що «ми мало молилися». Священник ПЦУ архієпископ Житомирський і Поліський Володимир написав у фейсбуку: «Не вспіла Олька Полякова заспівати в терновому вінці на фоні хреста і ось маємо Попущення Боже … пригадайте танці, співи, кулінарні шоу на Різдвяні свята у храмах».
Пост архієпископа Житомирського і Поліського Володимира.
Владика Авраамій, з яким говорив «Бабель», попросив не зважати на ці слова — «вибачте, але нехай кожен відповідає за себе. Я намісник у Лаврі, і знаю краще за інших ситуацію». Після цього архієпископ Володимир видалив пост із фейсбуку.
У ЮНЕСКО заявили, що підтримають Україну в оцінці збитків у Лаврі «у межах свого мандата». У заяві відсутня згадка, що удару завдав російський дрон. «Організація, покликана захищати культурну спадщину, навіть не здатна назвати, від кого саме вона її захищає», — написав у соцмережах речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий.
Як з'явився Успенський собор і скільки разів його відбудовували
Монастир Києво-Печерської лаври почався з однієї печери — у 1051 році в землянці оселився монах Антоній. У 1089-му монахи побудували Успенський собор.
Менше ніж за десять років (у 1096-му) собор пограбували і підпалили половці на чолі з ханом Боняком.
Через 70 років (1169 рік) собор пограбувало військо князя Андрія Боголюбського, який колись княжив у Києві, але втратив владу і пішов війною на місто.
У 1230 році в Києві стався землетрус і кам’яні стіни храму обвалилися.
У 1240-му собор підпалила монголо-татарська орда на чолі з ханом Батиєм.
У 1482 році кримський хан Менглі-Гірей спалив Київ із собором на прохання московського князя Івана III.
У 1718 році Успенський соборі згорів, бо в келії намісника впала свічка і вітер розніс вогонь. Хоча є міська легенда, що Лавру підпалили росіяни, перевдягнувшись у ченців.
У листопаді 1941 року собор підірвали. За радянських часів вважалося, що це зробили німці, у роки незалежності історики знайшли свідчення, що за вибухом стоїть диверсійна група Червоної армії. Остаточної версії немає, бо не збереглися архіви.
У 2000 році освятили нову будівлю собору. На будівництво витратили 69 мільйонів гривень ($12—13 млн) і 8,5 кг золота на покриття куполів.
2
Протягом тижня після пожежі рятувальники і співробітники заповідника накривали дах, роботи закінчилися 23 червня. Директор Остапенко часом піднімався нагору і допомагав. Найбільший його біль — вогонь знищив перекриття, яке було на даху з мазепинських часів. Там, де зберігся невеликий шматок собору після вибуху в 1941 році.
— Непоправна втрата, — говорить він.
Все, що залишилося від собору після вибуху в 1941 році. Купол справа — місце вибуху дрона. Купол зліва — там згоріло перекриття мазепинських часів, вціліле після 1941 року. Червона цегла на місці вибуху — наче рана.
Ірина Власюк / «Бабель»; Facebook / Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник
Від правоохоронців Остапенко дізнався, що російські дрони заходили на Лавру за чіткою траєкторію — «є свідки, як вони летіли». Територія Києво-Печерської лаври — 26 гектарів землі, де стоять понад 150 будівель. «Ніколи не повірю, що це випадковий удар, та ще й у найслабше місце собору — покрівлю, яка легко займається», — говорить директор. Якби дрон врізався в стіну чи фундамент, пожежі не було б, а камінь витримав.
На місці вибуху «Шахеда» замість білої штукатурки — порепана червона цегла. Розбиті вітражі, з куполів подекуди облізло сусальне золото. Декоративна ліпнина поряд вціліла, її треба відмити від кіптяви. Покрівля собору знищена на 80 відсотків.
— Ремонт займе два роки, і на нього потрібні мільйони гривень, які треба знайти, — говорить Остапенко.
Заповідник відкрив рахунок для донатів — накидали всього 4,4 мільйона гривень.
Над собором роблять тимчасовий дах. Роботи завершили 23 червня.
Facebook / Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник; Ірина Власюк / «Бабель»
Парадний фасад будівлі — західний, який всі бачать, коли заходять у заповідник, вогонь не зачепив. Його декоративна ліпнина, вкрита позолотою, сяє на сонці.
— Під час будівництва храму в кінці девʼяностих ліпнину відновлювали за фотографіями XIX століття. Пишна ліпнина притаманна бароко, але без позолоти — скоріш за все, це нововведення УПЦ МП, — розповідає співробітниця заповідника Ковалевська.
Собор будувала з 1998-го по 2000 рік корпорація «Укрреставрація» за проєктом архітектора Олега Граужиса. Роботи замовляла держава, УПЦ МП активно брала участь у процесі, бо вважала, що все в Лаврі належить їй.
Собор з парадної частини не постраждав.
Ірина Власюк / «Бабель»
Заради справедливості Ковалевська відмічає, що з позолотою на Успенському соборі храм завжди сяє — «заходиш у двір, а він світиться».
Вона починає екскурсію для «Бабеля» з бокового входу — частини, яка після вибуху в 1941 році збереглась — «вона з часів гетьмана Івана Мазепи». Під час відновлення собору 26 років тому найобережніші роботи відбувалися тут, щоб не зруйнувати крихкі стіни і розписи. «Але тут є дещо, що вимагає переосмислення», — говорить Ковалевська і показує на мармуровий надгробок графу Петру Румянцеву-Задунайському:
— Цей російський фельдмаршал долучився до ліквідації козацької автономії, — продовжує вона.
— Чому його надгробок в українському соборі, який побудували за незалежності? — уточнюємо.
Мармуровий надгробок Петру Румянцеву-Задунайському. Надгробний пам’ятник князю Костянтину Острозькому, який був захисником і меценатом Лаври в XVI столітті. Пам’ятник Острозькому відновлюють після знищення собору в 1941-му. На фото — як він має виглядати.
Ірина Власюк / «Бабель»
Так працює принцип історичності, говорить Ковалевська. Собор відновили таким, яким він був до знищення в радянський час. У дев’яностих роках у заповіднику не було розмов про переосмислення історії та постколоніальну політику.
— Пропонуєте зараз його знести?
— Ні, це барельєф роботи українського скульптора Івана Мартоса. В Україні всього дві його роботи — ця і надгробок гетьману України Кирилу Розумовському в Батурині, — відповідає Ковалевська.
Але, каже вона, треба під час екскурсій розповідати, що ця людина була русифікатором України. Так само пояснювати, що написи російською (церковнослов’янською) мовою в храмі відновлені з часів Російської імперії.
Ми проходимо в центральний зал (наву). На голову сипляться шматки обвугленого дерева й цегли — у стелі діра, через яку видно небо. Така друга ще є з іншого боку собору. У цих місцях дах прогорів наскрізь. Їдкий запах гару роз’їдає горло. У соборі напівтемрява — електрична проводка зіпсована.
Стеля собору і отвори, крізь які після пожежі просвічується небо.
Ірина Власюк / «Бабель»
— Зараз собор виглядає краще, ніж у перші дні після пожежі, — каже Ковалевська.
Тоді вода стояла на підлозі, стікала чорними цівками по стінах та іконостасу. Зараз підлога суха. Але під ногами скрипить зола. Згадуємо, що вона нагадує жужалку — так у Донецькій та Луганській областях називають шлак від згорілого вугілля.
— Я виросла в Донецьку, захистила там першу в історії України кандидатську дисертацію про Івана Мазепу, — говорить Ковалевська.
— Спробуй після такого сказати, що Донецьк — це Росія, — відповідаємо.
У соборі не працює електрика, сигналізація, вентиляційні шахти. Двері не зачиняють, щоб вивітрювати запах гару і сушити приміщення.
Ірина Власюк / «Бабель»
Найбільше в соборі заливали водою частину, де стоїть іконостас — 25-метрова конструкція з липи на п’ять ярусів. Його важливо висушити, щоб не зіпсувалося дерево: «Інакше ми його втратимо», — говорить Ковалевська.
Іконостас неможливо розібрати і просушити. Він зібраний з багатьох частин, і те, як вони скріпленні, знають лише ті, хто його виготовив. Це було 26 років тому. Два роки над ним працювали 72 майстри з різьби по дереву, відтворюючи копію барокового іконостаса XVIII століття, який колись подарував собору гетьман Іван Скоропадський та його дружина Анастасія.
— Під час пожежі думала, не дай боже іконостас згорить. Тепер: не дай боже, аби не зіпсувався від води, — говорить дослідниця.
Іконостас у стилі бароко — точна копія того, що був у XVIII сторіччі. Його сушать вентиляторами. Датчики вологості розставлені по всьому іконостасу і собору.
Ірина Власюк / «Бабель»
Великі вентилятори обдувають іконостас холодним повітрям. Всюди датчики вологості — втішних новин вони поки не сповіщають.
Стіни собору також мокрі. Якщо за літо вони не висохнуть, а взимку не буде опалення через блекаути, стіни можуть взятися пліснявою, почне відвалюватися штукатурка з розписами.
У воді понад добу мокла мозаїка XI століття — шматочок, який зберігся на підлозі до наших днів.
Зліва — шматок мозаїки, що була на підлозі в соборі за часів Київської Русі, справа — у XIX сторіччі. Забруднені гаром розписи.
Ірина Власюк / «Бабель»
Перший поверх собору розписали художники двох реставраційно-наукових установ. До їхньої роботи у Ковалевської немає зауважень, крім зображення Івана Мазепи.
— Це страх і ужас, — каже вона. — Зображено не Івана Мазепу, а великого гетьмана литовського Казимира Яна Сапегу.
Помилка, на думку Ковальської, виникла через збіг обставин. Розпис робили на початку нульових років. У той час дослідники шукали достовірний портрет Мазепи, а народ почав читати книги історика Михайла Грушевського. У його «Ілюстрованій історії України» під одним із зображень написано: «Портрет Мазепи в королівській шведській Гріпсгольмській галереї». У Музеї гетьманства з’явилась його копія, роздрукована на полотні. Це був подарунок шведської сторони. Портрет швидко набув популярності — «ніхто не міг подумати, що Грушевський помилився».
Ольга Ковалевська показує на портрет Мазепи: «Це страх і ужас». На стінописі біля центрального входу зображені меценати Києво-Печерської лаври. Посередині у верхньому ряду Богдан Хмельницький, справа від нього «неправильний» портрет Мазепи.
Ірина Власюк / «Бабель»
— Хтось у фотошопі прималював зображенню Сапеги куцу шапку, опублікував в інтернеті, і цим «витвором мистецтва» скористались художники, які розписували собор, — каже Ковалевська.
Як сильно постраждала Лавра?
Загальна сума збитків понад 500 мільйонів гривень.
Окрім собору і башти Кущника у заповіднику вибило шибки у 17 будівлях: Скарбниці НМІУ, Музею книги і друкарства, Національної історичної бібліотеки, фондосховища Музею народної архітектури та побуту України тощо.
За чотири роки великої війни заповідник був пошкоджений двічі. Перший раз у січні 2024 року (це був перший раз з часів Другої світової війни, коли монастир постраждав через військові дії).
До великої війни ЮНЕСКО кілька разів погрожувала виключити Лавру зі Списка всесвітньої спадщини, бо УПЦ МП забудовувала заповідник, руйнуючи старовинні будівлі. Згодом організація закрила на це очі.
Другий поверх собору розписали майстри лаврської іконописної майстерні на замовлення Свято-Успенського монастиря УПЦ МП. Іконописці працювали за затвердженим проєктом, але у 2021 році Павло (Лебідь) вмовив їх на авантюру. Якщо піднятися по сходах і повернути праворуч, то починається портретна галерея. Там зображені церковні діячі різних епох — другий поверх за хорами. На одній зі стін у повний зріст зображений сам Павло, поряд з ним очільник УПЦ МП Онуфрій і покійний митрополит Володимир.
— Цього зображення немає в проєкті розпису собору і бути не може, — каже Ковалевська. — Ми це не раз обговорювали на вченій раді.
Зображення Павла, Володимира і Онуфрія розташоване на другому поверсі за хорами. Другий поверх розписали іконописці УПЦ МП. На настінному розписі зображено один із Вселенських соборів.
Ірина Власюк / «Бабель»
У заповіднику з’ясували, що стінопис з’явився в березні-квітні 2021 року — під час пандемії коронавірусу, коли всі працювали віддалено. Павло особисто слідкував за розписом. Вибрав стіну не в темному закутку, а де з двох боків на зображення падає сонячне світло.
Під час пожежі малюнок залишився неушкодженим — навіть кіптявою не вкрився. Нанесений масляними фарбами, сяє зсередини. У цій частині собору, яку розписали на замовлення УПЦ МП, «все занадто яскраве і нагадує російський лубок», каже Ковалевська.
— Чому досі портрет не замалювали?
— У нас можна нанести незаконний живопис і не відповісти за це, а щоб прибрати порушення, необхідна купа дозволів, — відповідає.
Убранство собору. Царські врата іконостаса.
Ірина Власюк / «Бабель»
Наостанок запитуємо, чому пожежа всіх сколихнула, — собору 26 років, новобудова.
— Нехай тут лише фундамент XI століття, лише одна баня з мазепинських часів, але це Успенський собор — символ Києва та України, — говорить Ковалевська. — Спадщина ЮНЕСКО.
Біля собору зустрічаємо директора Остапенка. Він скаржиться, що другий тиждень без сну. Одна з останніх його ідей — вилити з міді, що впала із собору під час пожежі, орден Герострата і передати його Путіну. Орден зробити у вигляді маски — повторити одну з європейських фресок, на якій диявол схожий на Путіна.
Стеля собору і отвори, крізь які після пожежі просвічується небо.
Ірина Власюк / «Бабель»