Найближче до Запоріжжя армія РФ зараз — на південь від міста, зі сторони Степногірська, приблизно за 20–25 кілометрів. Як уточнює речник ОК «Південь» Владислав Волошенко, за даними розвідки, до 31 червня росіяни мають завдання захопити Степногірськ. Час від часу в населений пункт заходять їхні штурмові групи, однак закріпитися там повністю їм не вдається.
Росіяни підтягують людей на свої передові позиції та формують штурмові групи. Крім того, збільшилась активність їхньої авіації — вона бʼє керованими авіабомбами по населених пунктах, розташованих трохи північніше від Степногірська.
Оріхівський напрямок у квітні — червні. Лінія фронту на 9 червня 2026 року.
«Бабель»
Росіяни постійно пробують просунутися на Оріхів (південно-східніше від Запоріжжя). Вони намагаються не атакувати місто напряму, а обійти його та взяти в «клешні». Зараз їхня мета — захопити Малу Токмачку й просунутися зі сходу, а згодом вийти на Новоданилівку, щоб охопити Оріхів із заходу.
В Оріхові, де до великої війни проживало близько 14 тисяч людей, нині залишилося трохи більше ніж сто мешканців. Російські війська регулярно бʼють керованими авіабомбами — за добу по місту може прилітати по вісім–десять КАБів. Близько 90 відсотків міста зруйновано. FPV-дрони дістають і за межі Оріхова — до Таврійського та в напрямку Комишувахи (від якої трохи більше як 20 кілометрів до Запоріжжя). Водночас наступальний потенціал росіян на Оріхівському напрямку нині обмежений: переважну більшість географічно вигідних позицій утримують українські сили.
Оріхівський напрямок: зі сторони Малої Токмачки
Мала Токмачка — це східні «ворота» Оріхова. Оборона населеного пункту триває понад 1 500 днів — росіянам досі не вдається його окупувати, і на це є кілька причин. По-перше, село розташоване в низині. Навколо нього є висоти, які контролюють ЗСУ. Будь-яка спроба заїхати туди технікою чи зайти піхотою помітна здалеку, і росіян одразу починає крити артилерія і дрони.
По-друге, перед селом і через нього тече річка Кінська. На мапі вона здається невеликою, але її береги заболочені. Технікою через заплаву просто так не переїдеш — це вузькі місцини, де росіян легко уражати.
«Бабель»
Бої на напрямку йдуть вже декілька років, і лінія оборони майже не рухається. Тому кожен метр дороги і шлях руху росіян українські військові знають напам’ять і тримають під вогневим контролем. Крім того, Мала Токмачка стоїть впритул до Оріхова, який є великим оборонним центром. Звідти українські сили можуть швидко підтримувати вогнем і резервами тих, хто тримає оборону в районі села.
За даними бойових мап, зараз росіяни частково присутні на східних околицях села. У 412 бригаді Nemesis уточнюють, що росіяни постійно пробують там закріпитися. У 118 ОМБр кажуть, що повноцінно зайти в Малу Токмачку російські війська не можуть — ні механізованими штурмами, ні мотоциклетними групами, ні малими піхотними підрозділами. Українські дрони знищують більшість штурмових груп ще на підступах, на відкритій місцевості — фактично в полі. «Поодиноким росіянам та їхнім найманцям, яким все-таки вдається дістатися південно-східної околиці села, не надто щастить, — додають у підрозділі. — Вони гинуть від дронів під час роботи груп зачистки або ж здаються в полон, приходячи до наших позицій без зброї».
Як пояснює речник ОК «Південь» Владислав Волошенко, цей напрямок ускладнений великою кілзоною, яка на окремих ділянках сягає 20—25 кілометрів. Щоб штурмувати Малу Токмачку, росіянам спершу потрібно непомітно пройти цю кілзону. Після цього ще складніше завдання — підтягнути логістику: боєприпаси, зброю, воду. У таких умовах до передових позицій доходить лише частина групи — від семи-восьми людей зазвичай лишається два-три. Будь-який рух у цій зоні українські сили фіксують і уражають — як самі групи, так і транспорт, що підвозить їхнє забезпечення.
Позиції українських дронарів біля Малої Токмачки.
Ed Ram/For The Washington Post via Getty Images
За словами Владислава Волошенка, росіяни накопичують сили на передових позиціях і після цього штурмують. Водночас українські підрозділи діють на випередження: завдають ударів по техніці та групах ще на підході. Тому інтенсивність штурмів на цій ділянці (від Новоандріївки до Малої Токмачки) залишається низькою — росіянам просто не вдається накопичити достатньо сил.
Оріхівський напрямок: зі сторони Степногірська
Наприкінці травня українські сили витіснили російські війська з південно-західних околиць Степногірська, де ті закріпилися ще взимку. Як пояснює офіцер 412 бригади Nemesis, ця ділянка важлива для росіян — з багатоповерхівок у районі Степногірська вони могли застосовувати FPV-дрони та інші ударні безпілотники по Запоріжжю. Зараз російські військові не контролюють Степногірськ. Вони періодично намагаються інфільтруватися як у Степногріськ, так і в сусіднє село Лук’янівське, однак поки безрезультатно.
«Бабель»
Також українські підрозділи повернули під контроль більшу частину Приморського. Це село є пріоритетною ціллю для росіян. Приморське тягнеться на північ, обходячи Степногірськ із заходу. Захопивши його, росіяни зможуть бити по Степногірську у фланг і тил.
Біля села проходить залізнична колія. Її насипи можуть слугувати додатковим укриттям. «Противник завжди вмів гарно закопуватись під залізничні колії, облаштовувати там нори й бліндажі, а зверху вже є додаткове укриття у вигляді насипу, — пояснює офіцер штабу 412-ї бригади Nemesis «Сон». — Крім того, враховуючи географію Запорізької області, будь-яке підвищення — це певна перевага, і особливо якщо її можна використовувати, щоб встановлювати щогли й антени для ретрансляції сигналів керування БпЛА».
Приморське закінчується біля гирла річки Кінська. Одразу за річкою починається Малокатеринівка — фактично південне передмістя Запорізької агломерації. Окупація Приморського дасть росіянам плацдарм для того, щоб форсувати річку. Відстань від північної околиці Приморського (район Річного) до південних районів Запоріжжя становить трохи більше за 15 кілометрів.
«Бабель»
Російські підрозділи БпЛА (як-от оператори FPV-дронів) зможуть працювати безпосередньо по логістичних вузлах і приміській зоні Запоріжжя, паралізуючи рух на трасі М-18. Це їхня пріоритетна, але поки не надто близька перспектива.
Перевагою росіян у цьому районі є село Кам’янське. Контроль над Кам’янським має велике тактичне й оперативне значення для обох сторін. Село розташоване по обидва береги річки Янчекрак. Балка та річка, які ділять його на північну й південну частини, є природним рубежем для оборони. Саме тому російським військам тривалий час не вдавалося зайняти північну частину населеного пункту. Зараз у населеному пункті перебувають російські сили. Як уточнює Владислав Волошенко, українські штурмові групи інколи заходять на північні околиці села. Також над Кам’янським працюють українські дрони.
До повної окупації Камʼянського лінія фронту проходила впритул до Василівки — великого залізничного та автомобільного вузла, що під контролем РФ. Поки ЗСУ утримували Камʼянське, Василівка та навколишні логістичні шляхи були під щільним вогневим контролем українських сил. Коли росіяни відсунули лінію фронту, вони убезпечили себе для маневрів у тилу. Втім, останніми тижнями російські військкори пишуть прямо: ЗСУ готують наступ у напрямку Камʼянського.