Усі обурилися тим, що проєкт Цивільного кодексу дозволяє шлюб у 14 років. Цю норму прибрали, але залишилися проблеми з одностатевими партнерствами. Які? — пояснюємо максимально просто

Усіх обурила стаття 1478 у проєкті Кодексу: вона знижувала шлюбний вік для дівчат із ранньою вагітністю. Народні депутати дійсно намагалися легалізувати педофілію?

Не зовсім. Більш виваженою інтерпретацією статті є така: вона спонукає неповнолітніх дівчат до раннього материнства та ризику потрапити в залежність від батька дитини та його сімʼї. Щонайменше половину випадків ранньої вагітності в Україні фіксують у традиційних громадах. Самі депутати стверджують, що вони захищають права дітей (не підлітків, а саме їхніх дітей).

У будь-якому разі, хто придумав цю норму?

Підписи під текстом поставили понад 160 депутатів (деякі потім свої підписи відкликали). До робочої групи, яка працювала над проєктом, долучилися понад півтори сотні експертів, переважно з українських вишів. Сам проєкт сягає двох тисяч статей, це понад сімсот сторінок. Авторство конкретних статей, отже, не зберігається. Натомість ініціатори законопроєкту зводили разом ту чи ту книгу проєкту.

Давайте з початку. Що таке Цивільний кодекс?

Цивільний кодекс — це збірка законів «цивільного» (приватного) права, він регулює відносини людей між собою та з державою. Він стосується усіх, хто народжується, живе і помирає в Україні. Кодекс регулює тисячі щоденних ситуацій, як-от отримання дитиною імені при народженні, визнання батьківства, шлюб, розлучення і опіку над дітьми, успадкування майна і навіть репродуктивного біологічного матеріалу, смерть і поховання. Кодекс поділений на книги, книги — на статті.

Його дійсно потрібно змінити? Навіщо?

Так, якщо ми хочемо стати членом Європейського Союзу. Серед іншого, Україна має змінити своє законодавство, керуючись «Дорожньою картою з питань верховенства права». Передусім вона має визнати права одностатевих партнерів.

А що не так із правами одностатевих партнерів?

Проєкт кодексу написаний так, ніби одностатевих партнерств не існує — а отже одностатеві партнери не мають прав. Одна з книг кодексу присвячена сімейному праву. Статті в цій книзі визначають (зареєстрований) шлюб та фактичний сімейний союз (проживання разом без реєстрації). Формулювання в усіх статтях кажуть про шлюб або союз тільки «жінки та чоловіка» або «людей протилежної статі».

Декілька громадських організацій запропонували робочій групі правки, які б узгодили проєкт із зобовʼязаннями України — але група їх проігнорувала. Один із ініціаторів законопроєкту, народний депутат Володимир Ватрас, який зводив книгу, присвячену сімейному праву, каже, що цих правок не бачив. У коментарі «Бабелю» він каже, що формулювання кодексу базуються на Конституції України, яку не можна змінювати у воєнний час. Водночас він підтримує так званий закон Совсун — це окремий законопроєкт, який дозволяє реєструвати одностатеві партнерства. Як можна здогадатися з назви, його внесла депутатка «Голосу» Інна Совсун.

Навіщо було прописувати «жінка й чоловік» і «протилежної статі» там, де цього можна було не робити?

Володимир Ватрас пояснює, що інакше створюється правова невизначеність, а комітет парламенту з питань правової політики перевіряє будь-який законопроєкт на відповідність Конституції. На думку Ватраса, Україні краще піти шляхом Естонії, яка 2004 року ухвалила закон про цивільні партнерства, а через 10 років урівняла їх із сімейними відносинами.

То що ж потрібно робити?

Депутатка Інна Совсун пропонує відкликати проєкт Цивільного кодексу й «організувати не фейкове, а справжнє публічне обговорення документа». Відповідаючи на запитання «Бабеля», вона припустила, що потрібно кілька місяців, щоби переробити проєкт. «Ми не можемо змінити зобовʼязання [перед ЄС], які Україна взяла на себе, — каже вона. — Але немає політичного рішення їх виконувати, і міжнародні партнери це бачать».

Усі ці суперечки довкола одностатевих партнерств виглядають дуже відірваними від реальності. І не на часі!

Насправді це наша реальність. Менше року тому український суд визнав одностатеву пару цивільним партнерством. Цього добилися дипломат Зорян Кісь, який зараз працює в посольстві України в Ізраїлі, та громадський діяч Тимур Левчук. Вони мешкають разом із 2013 року, а в 2021 році одружилися в американському штаті Юта.

Оскаржити це рішення намагалася ГО «Всі разом!», яку очолює Руслан Кухарчук. Однак у вересні 2025 року Київський апеляційний суд залишив рішення в силі. «Всі разом!» подали апеляцію до Верховного суду України.

Адвокатка Оксана Гузь, яка представляє інтереси Зоряна Кіся і Тимура Левчука в суді, припускає: якщо парламент прийме ЦК у нинішній редакції, одностатеві пари не зможуть визнавати свої стосунки через суд. Утім, незрозуміло, чим мають керуватися суди у випадках, подібних до справи Зоряна Кіся і Тимура Левчука, якщо Верховна Рада ухвалить і «закон Совсун», і Цивільний кодекс у поточній редакції.

Це всі проблеми в проєкті кодексу? Чи є ще щось?

У проєкті є норми, які можуть створити проблеми для жінок. Наприклад, він каже, що жінка не може розірвати шлюб під час вагітності та поки новонародженій дитині не виповниться рік. У статті прописані винятки — наприклад, домашнє насильство, — але це означає, що їй доведеться доводити його в суді.

Саме тому свій підпис під законопроєктом відкликала віцеспікерка парламенту Олена Кондратюк. Вона входить до фракції «Батьківщина» та співзаснувала ГО «Український жіночий конгрес». «Я стільки часу і зусиль поклала саме на захист жінок, — прокоментувала вона «Бабелю». — Адвокатувала та ухвалила закон, який дозволив жінкам розлучатися під час вагітності і до одного року дитини. Я адвокатувала Стамбульську конвенцію. А в кодексі звідкись вилізли дрімучі норми».