Зараз і до Краматорська, і до Слов’янська росіянам лишилось менш ніж двадцять кілометрів. Хоча міста вже тривалий час перебувають відносно близько до лінії фронту, обстріли там були нечастим явищем. Від початку 2026 року Росія збільшила обстріли цих міст. За менш ніж два місяці Краматорськ зазнав близько двадцяти ударів, переважно по житлових кварталах і приватних будинках. Наприклад, 8 лютого у житловий район Краматорська прилетіла 1500-кілограмова авіабомба. У Слов’янську безпекова ситуація ще складніша — зокрема й тому, що в напрямку міста росіяни зараз рухаються з трьох ключових точок.
Сіверський напрямок, про який ми детально писали на початку січня, тепер можна назвати Слов’янським. Після окупації Сіверська росіяни продовжили наступати: десь у повзучому темпі, а десь за менш ніж два місяці просунулися майже на десять кілометрів. Наступ не зупинився, і, як зазначають у бригаді К‑2, це відбувається передусім через те, що росіяни постійно підтягують нові сили. Зимові погодні умови теж зіграли на руку росіянам. Мороз і замерзлі ґрунти зробили легшим пересування важкої техніки, а ділянки, які були непрохідні, стали зручнішими для наступу.
«Бабель»
Нині російські сили стягнули в напрямку Краматорсько‑Слов’янської агломерації близько 80 тисяч військових. У 81 бригаді кажуть, що головні місця, де росіяни тримають особовий склад і розгортають свої командні пункти, це Серебрянський ліс і Сіверськ. Саме звідти вони висуваються в бій.
Попри те що росіяни тепер можуть більше обстрілювати самі міста, говорити про їхні стратегічні успіхи поки зарано. Вони не стоять на місці, але ключові для оборони й подальшого просування точки їм досі не вдалося захопити.
Одним із найважливіших для росіян на Слов’янському напрямку зараз є населений пункт Крива Лука. Якщо їм вдасться там закріпитися, пересування Слов’янськом і довколишніми шляхами подекуди стане майже неможливим. Усе через особливий рельєф: у районі Кривої Луки є панівна висота, з якої можна не лише вести обстріли, а й розміщувати операторів дронів, ретранслятори та спостережні пункти. Це дозволить росіянам координувати власну техніку, наводити удари й контролювати логістику в напрямку Миколаївки, Райгородка та далі.
«Бабель»
Паралельно вони просуваються на південний схід від Озерного і вже виходять до західного берега Сіверського Дінця, біля озера Москвина. Але сама річка для них не важлива — їм треба знайти зручні шляхи, щоб підійти до Кривої Луки без великих втрат.
Важкою є ситуація між селами Закітне та Платонівка. За деякими даними, Закітне росіяни окупували, проте в 81 бригаді уточнюють: групи росіян справді інфільтрувалися в населений пункт, але зараз їх шукають і дронами знищують, тож говорити про окупацію некоректно.
Тактика російської піхоти загалом не змінюється, але змінюються напрями їхнього руху. Як уточнюють у 81 бригаді, вони майже не йдуть напряму «в лоб» — зазвичай обходять українські позиції з флангів. У цьому їм допомагають так звані дрони‑провідники — це звичайні мавіки, які летять попереду груп і показують безпечні маршрути, позиції та укриття. Також майже в кожної групи є радіостанції, по яких вони передають інформацію про ситуацію навколо.
Найбільша активність фіксується вночі: для маскування росіяни використовують антитепловізійні плащі та ховаються в складках рельєфу й природних заглибленнях, яких багато саме на Слов’янському напрямку. Основна складність для українських підрозділів — це рельєф місцевості. Через висоти погіршується радіозв’язок, що ускладнює роботу звичайних цифрових і аналогових дронів.
424-й окремий батальйон безпілотних систем «SVAROG» / Facebook
У зоні відповідальності 81 бригади додають, що росіяни зараз активніше використовують дрони. Вони намагаються ускладнити постачання: запускають дрони-ждуни, дистанційно мінують дороги та все більше використовують «камікадзе» та баражувальні боєприпаси. Дрони-ждуни мають різне призначення. Вони можуть заносити відеокамеру на високу точку, заносити маячок або ретранслятор чи просто чекати на жертву для атаки. Іноді росіяни запускають кілька видів дронів одночасно.
В обох підрозділах кажуть, що коли потепліє, українські сили зможуть отримати перевагу на Слов’янському напрямку. Лід на окремих ділянках Сіверського Дінця розтане, техніка працюватиме без проблем, а українські позиції буде легше приховувати. Усе це дозволить ефективніше постачати підрозділи та змінювати їх на передовій.
По інший бік Сіверського Дінця росіяни сунуть у бік Лиману. Вони намагаються прорватися в місто з різних напрямків і поступово беруть його в напівоточення. Вихід до Лиману дає їм шанс рухатися прямо на Слов’янськ, але поки що контролю над містом у них немає.
«Бабель»
Росіяни активізувалися й на півдні Слов’янського напрямку — уздовж траси на Бахмут (М03). На цій ділянці вони мають перевагу. Росіяни на майже 10 км просунулись у напрямку Никифорівки, зайшли в центр міста й частково закріпилися там. Звідти відкривається ще один напрямок — на захід, у бік Федорівки Другої. Якщо російським силам вдасться просунутися і там, вони спробують перерізати українську логістику на Привілля. Тоді постачання і відхід українських військових стане значно складнішим. Уже зараз між Никифорівкою та Привіллям утворилася глибока «кишеня», яка має всі шанси звузитися.