Колишній командир роти Chosen Company Раян ОʼЛірі розкритикував командування Сил оборони за те, що воно обрало помилкову тактику війни. Його основні тези стосуються принципів роботи українських екіпажів FPV-дронів, які стримують наступ російської піхоти. За словами ОʼЛірі, українські дронщики зосередилися на тому, щоб вибивати піхотинців — тому що це ефектно виглядає на відео і дає потрібну статистику. При цьому ніхто не вибиває логістику ворога на глибині 10—40 кілометрів за лінією фронту (так званій оперативній глибині) і ніхто не відповідає за безпеку логістики в українському тилу. Російські ж дронщики, особливо спеціалізовані підрозділи, такі як «Рубікон», бʼють саме по логістиці: машинах, вузлах звʼязку і українських дронних екіпажах. Оскільки дронні екіпажі є критичною вразливістю лінії оборони — вона провалюється, якщо обрізати їм постачання і придушити звʼязок.
Американець Раян ОʼЛірі воює в ЗСУ з 2022 року. Рота, якою він командував до літа 2025 року, сформована з добровольців, здебільшого це громадяни США. Спочатку окреме формування, згодом вона увійшла до складу 59 окремої штурмової бригади безпілотних систем. Сама бригада є частиною Сил безпілотних систем (СБС). ОʼЛірі не вперше критикує вищих командирів. Після того як командиром бригади став підполковник Богдан Шевчук, він кілька разів писав у твіттері про те, що командування відправляє цінних фахівців у непродумані й непідготовлені штурми. (У травні комбриг 59 ОШБрБС змінився, ним став Олександр Сак.)
Зараз ОʼЛірі пише про «контроль глибини». За його словами, ЗСУ ставляться до власних тилів як до нічиїх: ніхто не відповідає за їхню безпеку. При цьому російські дронщики вражають найважливіші цілі саме на оперативній глибині українських бойових порядків. Вони вражають машини та обладнання, а не окремих людей, цілеспрямовано полюють на екіпажі аеророзвідки та FPV, на яких тримається фронт — тому фронт і сиплеться.
Райан ОʼЛірі пропонує вирішити проблему, поділивши глибини між різними органами та родами військ: Сухопутними військами, СБС, ССО і так далі.
«Бабель»
Пост Раяна ОʼЛірі прокоментував аеророзвідник Олександр Карпюк (Serg Marco), який служить у 59 окремій штурмовій бригаді безпілотних систем, до якої входила рота Chosen Company. Він каже, що ОʼЛірі має рацію по суті. Однак, за словами Карпюка, проблема складніша, ніж думає колишній командир Chosen Company. Її неможливо вирішити так просто, як пропонує ОʼЛірі, — тому що ситуація на полі бою змінилася з 2023—2024 років. Зараз Силам оборони для роботи «на глибині» не вистачає ні екіпажів, ні технологій.
Карпюк розповідає, як у 2023 році його бригада обороняла сектор у районі села Первомайське, розташованого за 30 км на північний захід від вʼїзду в Донецьк по трасі Е50. Російська армія кидала на їхні позиції велику кількість піхоти, не меншу, ніж під Бахмутом. Підрозділи бригади відбилися, але «пройшли по тонкому [льоду]», і після цього змінили принципи роботи — основну зону ураження перенесли вглиб позицій противника. За допомогою «крил»-розвідників вони безперервно стежили за логістикою російської армії, а їхні FPV вилітали не на конкретну ціль, а в певний сектор площею 5—7 квадратних кілометрів — і вже в цьому секторі полювали на транспорт. ОʼЛірі бачив, як працюють дронщики бригади, і зрозумів ефективність роботи по тилах.
Однак відтоді на полі бою змінилися умови, пише Карпюк. Російська армія захистила свої тили за допомогою пристроїв РЕБ, які глушать сигнали на двох найпопулярніших частотах: 1,3 ГГц і 5,8 ГГц. Саме на цих двох стандартних частотах передають відеосигнал більшість українських FPV-дронів — тому в тил противника вони тепер просто не долітають. Крім того, російська армія розвинула «зенітні» екіпажі, які перехоплюють українські «крила»-розвідники за 15—20 хвилин — і за її логістикою неможливо організувати постійне спостереження. Українські ж тили вона почала вибивати за допомогою дронів на оптоволокні. Це дороге, але ефективне рішення, тому що звʼязок по оптоволокну неможливо придушити засобами РЕБ. Захиститися від них можливо (наприклад, спеціальними інженерними загородженнями), але зробити це складніше.
Бійці зенітного розрахунку 59 окремої штурмової бригади спостерігають за небом, в очикуванні «Шахедів». Липень 2025 року Бійці батальону «Шквал» 59 окремої штурмової бригади проходять навчання в Дніпропетровській області. Січень 2026 року.
Getty Images / «Бабель»
Пост Раяна ОʼЛірі прокоментував і командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді. Він пише, що підрозділи СБС працюють в інтересах командирів корпусів — і всі вони запитують саме роботу по російській піхоті. Саме тому середня глибина, на якій СБС вражає цілі, — це 1,44 кілометра, тобто «під ногами». У розпорядженні кожного командира корпусу є сотні власних дронних екіпажів, але «ніхто не готовий відпустити роботу СБС на належну глибину». Щоб ситуація якісно змінилася і СБС змогли наростити глибину ураження, вони спершу мають наростити свою чисельність утричі. Зараз вони закривають менше третини лінії фронту. У планах командувача — повністю закривати фронт, який налічує 1 200 кілометрів.
При цьому, зазначає Бровді, підрозділи СБС мають план відпрацювання цілей: піхоти та техніки. За цим планом російська піхота має становити лише 30 відсотків. Поточний показник — 39 відсотків. Очевидно, що решта втрат ворога — це техніка, антени, ворожі «крила». Подивитися повну статистику СБС загалом і кожного окремого їхнього підрозділу можна на спеціальному онлайн-табло.
Засекречені в ньому тільки результати роботи 1 окремого центру безпілотних систем СБС, який займається «дипстрайками» — вражає цілі на стратегічній глибині в Росії. «Бабель» робив детальний репортаж про його роботу минулого року.