1
Сорок років тому школяр з Ленінграда Олександр Бутягін записався до археологічного гуртка і поїхав у Крим на свої перші розкопки — копати античне місто греків Мірмекій. Ця подія визначила його подальше життя. На розкопках він познайомився з ленінградським археологом Юрієм Виноградовим, якого в подальшому назве своїм учителем, потім закінчив історичний факультет Ленінградського державного університету і почав працювати лаборантом у музеї «Державний Ермітаж».
Українська археологиня Надія Гаврилюк розповідає, що пам’ятає його як людину м’яку, проте кар’єриста — «але так можна сказати про кожного з нас».
Вона згадує, що українські археологи з радянських часів товаришували з російськими колегами. Брали участь у розкопках і конференціях: «Вони їздили до нас, а ми до них». Коли Гаврилюк приїжджала до колег в Ермітаж, вона спостерігала, як зростає молодий науковець Олександр Бутягін — «у ньому було багато ентузіазму».
У 1991 році Україна і Росія стали незалежними державами. Україна дозволила російським археологам продовжувати розкопки в Криму. Бутягін постійно їздив на городище Мірмекій разом з Виноградовим, а в 1999 році очолив експедицію замість нього — в археологів заведено передавати пам’ятку «у спадок».
У 2003 році експедиція під керівництвом Бутягіна знайшла в Мірмекії скарб — 99 золотих монет. Знахідку виявив ермітажний археолог Дмитро Чистов з одним зі студентів, які працювали на розкопі, але лаври дістались Бутягіну. За два роки його призначили на посаду керівника сектора Північного Причорномор’я у відділі античного світу Ермітажу.
Ермітажний археолог Дмитро Чистов дістає скарб з 99 монет (статерів), який знайшли в Мірмекії у 2003 році. Монети були заховані в грецькому бронзовому глечику.
Ермітаж
В Україні Бутягін почав з’являтися, коли вчився в інституті — приїжджав на цікаві археологічні конференції. Одна з них пройшла в Харкові в 1992 році. Бутягін розповів про свою роботу в Мірмекії, після цього, як згадує Гаврилюк, його запросили виступити в Інституті археології НАН України в Києві.
Бутягін умів подобатися людям, згадує археологиня Евеліна Кравченко, вона познайомилася з ним понад двадцять років тому, коли працювала на розкопках у Криму. Він дарував книги, давав професійні поради і, на відміну від інших росіян, які копали у Криму, оминав політичні теми, зокрема україно-російські відносини. Його поважали як науковця, казали, що «він не припускався помилок і ляпів». За десятиліття роботи в Мірмекії Бутягін став археологом-античником — спеціалізувався на розкопках античних міст, некрополів і святилищ.
У Криму навколо Бутягіна крутилося багато молоді — від відвертих шахраїв, що купували дисертації, до талановитих науковців, які хотіли через нього пробитися в коло пітерської археології. Кравченко каже, що до 2014 року Ермітаж в Україні за статусом був приблизно як Британський музей чи Лувр: він мав потужну археологічну школу, фонди, фінансування експедицій та головне — визнання.
«У нас завжди вважали зірками тих, хто публікувався в Москві чи в Пітері, — говорить Евеліна Кравченко. — Мене теж почали серйозно сприймати в Києві лише після публікацій у Санкт-Петербурзі».
Бутягін (у центрі) на розкопках в Мірмекії в окупованому Криму, 2014 рік. Городище Мірмекій.
Ермітаж
Старше покоління науковців оглядалося на Росію («а що скажуть у Москві?») за звичкою радянських часів, молодь — «бо в Росії археологія фінансувалася, а в нас ні», розповідає Кравченко. Через брак фінансування всіх влаштовувала необхідність працювати з росіянами та «згладжувати кути».
У нульових роках українські прикордонники проводили рейд у поїзді з Криму до Москви і знайшли в російського археолога Володимира Толстікова кілька артефактів. Документів, що дозволяли б їх вивозити з України, у нього не було. Артефакти в нього забрали, а скандал зам’яли, бо Толстіков — керівник Боспорської експедиції з Москви.
Кравченко працювала на розкопках на півострові поблизу Інкерману і спостерігала, як деякі молоді українські археологи підпадали під вплив російських колег. Казали, що Київ — провінція, а Пітер і Москва — наукові центри. Вплив російських археологів на українських колег був таким великим, що після анексії Криму «багато наших античників казали, що вони учні Бутягіна, замовкнути їх змусило лише повномасштабне вторгнення».
2
До 2014-го року в Криму працювали 12 російських експедицій, американська в заповіднику «Херсонес Таврійський» і понад 30 українських, каже Надія Гаврилюк. У 1997—2010 роках вона очолювала польовий комітет в Інституті археології НАН України.
Комітет щорічно видавав відкритий кваліфікаційний лист археологу, з яким той звертався до Міністерства культури України по дозвіл на розкопки. За українським законодавством росіяни, як і інші іноземці, не могли отримати дозвіл на своє ім’я. Тому їх видавали комусь зі співробітників Інституту археології в Києві або керівнику заповідника, де мали працювати іноземні експедиції. Українці формально вважалися керівниками експедицій.
Археологи досліджували в Криму поселення прадавніх людей, греків (античність) і варварів — скіфів, готів, гунів. Польовий сезон був улітку, а восени і взимку науковці писали звіти — що дослідили й знайшли. Звіти вони здавали в Інститут археології в Києві, собі забирали копії, щоб писати наукові роботи. Знайдені артефакти передавали в музеї Криму — вивозити речі з півострова заборонялося.
У 2018 році експедиція Бутягіна знайшла мармурову статую в Мірмекії. Таких статуй у городищі раніше не знаходили, її виготовили в II ст. н. е.
Ермітаж
В Ермітажу в Криму було три-пʼять експедицій разом з Бутягіним, також власні експедиції мав Інститут археології Російської академії наук. «У нашого Інституту археології не було експедицій, не мали грошей», — говорить Кравченко. Українські археологи знаходили меценатів і гранти, зокрема в Росії, або брали участь у новобудівних експедиціях. Були ті, хто працював на розкопках у росіян, щоб заробити грошей, а потім на них копали власні пам’ятки, додає одеський археолог Кирило Ліпатов.
Він згадує, що деякі російські археологи, той же Володимир Толстіков, обурювалися, чому їм щороку треба отримувати дозволи в Києві на розкопки. Чув Ліпатов від росіян, «як незручно, що між європейським та азійським Боспором [між Кримом і Таманським півостровом] проліг державний кордон». Бутягін відкрито в обличчя не казав такого українським колегам, згадує Ліпатов, але «це була поширена думка серед ермітажних археологів».
Городище Мірмекій, де працював Бутягін, почали вивчати у XVIII сторіччі. Першим був француз-емігрант Поль Дюбрюкс. Якийсь час він жив на Волині, потім у Санкт-Петербурзі, звідки перебрався в Керч і заснував музей старожитностей. Після його смерті Мірмекій досліджували різні археологи, а за радянських часів розкопки на пам’ятці монополізували ермітажні науковці: спочатку Віктор Гайдукевич, після нього Юрій Виноградов і Бутягін. Ермітаж завжди позиціонував цей розкоп як двохсотлітнє дослідження російської археології.
«Росіяни їздили в Крим як до себе додому і вважали кримську античність своєю», — каже археолог Олександр Симоненко.
Якби хтось із українців захотів копати в Мірмекії, у Росії зчинили б скандал: «Ви влізли в межі наших інтересів», — каже Симоненко. В археологів не заведено перехоплювати один в одного пам’ятки — це питання професійної етики.
В Україні завжди було мало археологів, двісті-триста людей, додає Симоненко. Для порівняння: у Росії чи Польщі їх три-п’ять тисяч. Українські античники з Харкова працювали в Херсонесі, але більшість наших дослідників копали античні міста в Миколаївській області: царство-місто Ольвія, острів Березань, з якого греки заселяли Північне Причорномор’я і Крим у VII—VI ст. до н. е.
Багато років серед українців переважала думка, що вони з росіянами розвивають українську і російську науку, говорить Кравченко, але це не так. Росіяни працювали лише на себе — «витягували предмети із землі, щоб опублікувати статті в ермітажному та іноземних збірниках». Кримським музеям вони не допомагали облаштовувати музейний простір — наприклад, приміщення, щоб зберігати артефакти, які вони туди здавали. На відміну від них, американська експедиція археолога Джозефа Картера, яка 20 років працювала в Херсонесі, побудувала в заповіднику велику реставраційну лабораторію, вивчила в Луврі та Британському музеї кримських реставраторів і підтримувала Україну, коли та добивалася, щоб Херсонес внесли до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
3
Передвісником захоплення Криму для Евеліни Кравченко стало те, що у 2012 році американці згорнули експедицію в Криму, а російські археологи їй в обличчя почали казати, що дозволи на розкопки скоро братимуть у Москві.
Після незаконного референдуму навесні 2014-го Кравченко приїхала в Севастополь поспілкуватися з кримськими колегами і зрозуміла, що «українці не зможуть тут працювати». Інститут археології України заявив, що припиняє видавати дозволи на розкопки на півострові, а ті, хто їх буде проводити, порушуватимуть українські й міжнародні закони про охорону культурної спадщини.
Дехто з російських археологів припинив дослідження. Багато було тих, хто вагався, але їхні сумніви розвіяли грошима.
— Перший час ми підтримували зв’язок, і вони писали: «Нічого особистого, просто стільки платять, що в житті не заробиш», — розповідає Кравченко. — Я бачила їхні зарплатні відомості — російський археолог в експедиції отримував по 120 тисяч рублів на місяць, кримським вони платили по 30—40 тисяч.
У 2019 році експедиція в Мірмекії знайшла поховання IV столітті до н. е. — у могилі був грецький посуд і пустий саркофаг. Саркофаг невеликого розміру. Імовірно, це ритуальне поховання на честь когось, хто загинув не в місті.
Ермітаж
З 2014 року дозволи на розкопки росіяни почали отримувати в Москві в Інституті археології РАН. Серед них був Бутягін. З моменту окупації півострова до 2025 року його експедиція не приїхала в Мірмекій лише раз, у 2020 році — через пандемію.
Паралельно Бутягін працював в Італії. З 2010 року він очолював ермітажну експедицію поблизу Помпеїв — досліджував вілли Стабії, які засипало попелом Везувія дві тисячі років тому. Ермітажна експедиція працювала за рахунок італійського фонду, повʼязаного з Везувіанським міжнародним інститутом археологічних і гуманітарних досліджень. Італійці не стали розривати співпрацю з Бутягіним через його роботу в окупованому Криму. Вони її продовжували, навіть коли у 2019 році Україна наклала на нього та ще 22 російських археологів санкції за роботу в Криму. Розкопки Бутягіна в Стабії припинилися лише з 2022 року — почалося повномасштабне вторгнення.
Двадцять четвертого лютого 2022 року Бутягін написав у Фейсбуку, що співчуває українським друзям та знайомим і «всім нам теж», маючи на увазі росіян. Це єдине, що він публічно сказав про війну. Коментарі під постом закрив.
Експедиція Бутягіна, яка у 2022 році знайшла в Мірмекії скарб із 30 монет. На аверсі монет зображена богиня Афіна, на реверсі — крилата богиня перемоги Ніка.
Ермітаж
За час великої війни російські археологи стали небажаними гостями на європейських конференціях, але інколи їх запрошували. Бутягін приїздив у Європу як приватна особа. Його наукова діяльність була зосереджена в Криму. За 12 років окупації його експедиція знайшла в Мірмекії метрову статую божества з мармуру, саркофаг, мармурову статую Геракла та найцінніше — горщик із 30 золотими монетами часів македонських царів Олександра Великого та його брата Пилипа Аррідея.
«Для Ермітажу Крим є одним з пріоритетних археологічних регіонів», — сказав Бутягін у 2024 році та додав, що у 2024 році на окупованому півострові працюватимуть пʼять-шість експедицій музею.
За кілька місяців після цього, у листопаді 2024-го, прокуратура Криму, що працює в Києві, оголосила Бутягіну підозру і викликала на допит. Його звинуватили в незаконних розкопках в окупованому Мірмекії (без дозволу України), у руйнуванні пам’ятки та завдавнні збитків державі Україна на понад 200 мільйонів гривень. Покарання — до п’яти років ув’язнення. Серед зібраних доказів — публікації Бутягіна у Фейсбуку, дозволи на розкопки, які він отримав у Москві. Масштаби пошкодження городища, як стверджують слідчі, вони встановили за допомогою космічних знімків.
Бутягін у відповідь казав, що здивований — «коли доля України вирішується на полі бою, прокурори витрачають на це час», адже він «просто займається справою, якій присвятив життя».
У квітні 2025 року суд у Києві заочно заарештував Бутягіна й оголосив у міжнародний розшук. У суді прокурор сказав, що Бутягін планує днями поїхати на Кіпр з лекцією. У Лімасолі за €65 продавали квитки на його виступ «Міфічні чудовиська стародавньої Греції те де вони мешкають». Попри рішення українського суду, на Кіпрі Бутягіна не затримали — це сталося за пів року в Польщі.
У 2025 році в Мірмекії знайшли колодязь завглибшки сім метрів.
Telegram
У жовтні 2025 року одна зі співробітниць української громадської організації «Науково-дослідна лабораторія Архаїка» була в Афінах і побачила оголошення, що 9 листопада Олександр Бутягін прочитає лекцію в музеї Акрополя про дослідження Мірмекія. «Архаїка» звернулася до українського посольства в Греції, а ті до грецького МЗС — і музей скасував виступ росіянина.
— Тоді наші дипломати знайшли анонс, що в грудні Бутягін їде в турне з лекціями по чотирьох європейських столицях — Амстердам, Прага, Варшава і Белград, — розповідає член «Архаїки» український археолог Симон Радченко. — Як я зрозумів, вони передали цю інформацію в Київ. Ми теж не сиділи склавши руки.
Симон Радченко досліджував в Україні Кам’яну могилу, яка зараз окупована росіянами. Артефакти, які там знаходили, росіяни викрали та вивезли в Крим. Серед членів «Архаїки» є античники, які не можуть працювати в Криму і на античних пам’ятках острова Березань, адже «там все прострілюється», говорить археолог.
Радченко звернувся до організаторів лекцій Бутягіна — приватної компанії Curiosophy.events, яку пов’язують з росіянином Дмитром Алешковським, сином російської історикині Тамари Ейдельман. У листі він сказав, що Бутягін порушує міжнародне законодавство, бо працює на окупованій території. Археологу відповіли, що поки немає рішення суду, людина вважається невинуватою, а Бутягін «любить історію, відданий справі збереження культурної спадщини та має повагу до минулого і майбутнього України».
— Остання фраза найбільше мене насмішила, — каже Радченко.
У кінці листопада Олександр Бутягін прочитав лекцію в Празі та Амстердамі. А 4 грудня приїхав у Варшаву, оселився в готелі, де його затримали співробітники Агентства внутрішньої безпеки Польщі на вимогу України. Бутягіна доставили в СІЗО і за кілька днів польський суд його заарештував. Почався процес екстрадиції в Україну.
4.
З 4 грудня 2025 року Бутягін перебуває в СІЗО і пробуде там щонайменше до 4 березня, якщо суд не продовжить йому запобіжний захід. Окружний суд Варшави 12 січня визнав, що в справі Бутягіна дотриманий необхідний для екстрадиції принцип подвійної кримінальності — у Польщі передбачено покарання до 20 років ув’язнення за незаконні розкопки, вандалізм, привласнення культурної спадщини на окупованій території й тій, де тривають бойові дії.
Вже 15 січня конвой доставив Бутягіна в суд, який вирішував, чи видавати його Україні. Коли він проходив повз журналістів, то сказав, що почувається нормально. Засідання відбувалося за закритими дверима. У перервах адвокат Бутягіна Адам Доманський переповідав журналістам перебіг слухань.
За його словами, Бутягін заявив, що він «людина науки», а його розкопки — «справа на благо людства». Екстрадиція в Україну загрожує його життю та здоровʼю, оскільки він росіянин. За словами адвоката, Бутягін визнає, що працював в Мірмекії без дозволу України, але отримати його не міг «силою обставин» через «геополітичні події, які мали місце у 2014 році».
Захист просив суд відкласти засідання, бо не встиг ознайомитися з матеріалами справи. А також просив суд зобовʼязати українських прокурорів надати більше інформації про суть звинувачень та як вони розраховували матеріальну шкоду у 200 мільйонів гривень. Суддя відмовив захиснику і продовжив розгляд. Однак рішення не ухвалили — захист заявив відвід судді, підозрюючи його в упередженості. Справу Бутягіна слухає суддя Даріуш Любовський. У жовтні 2025 року він відмовився екстрадувати до Німеччини українця Володимира Журавльова, якого підозрюють у підриві «Північних потоків».
Коли відбудеться наступне засідання — невідомо. Якщо суд погодиться видати археолога Україні, остаточне рішення ухвалюватиме польський міністр юстиції Вальдемар Журек, який також обіймає посаду генерального прокурора.
Бутягін з 4 грудня 2025 року перебуває в СІЗО у Варшаві.
Getty Images / «Бабель»
5
У СІЗО Бутягін сидить у камері з двома чоловіками. Хто вони — невідомо. Удень його на годину виводять гуляти у дворик. Раз на тиждень він має право подзвонити родичам або адвокату. Доступу до інтернету в нього немає. Він може писати листи — але тільки на офіційну пошту російського консульства. Відвідувати його в СІЗО має право адвокат, російські дипломати, священник і раз на місяць родичі, але вони не можуть приїхати — немає віз. Друзі хотіли передати Бутягіну теплу куртку, книгу і телевізор, але в СІЗО їм відмовили.
Про умови утримування Бутягіна написали його рідні в соцмережах. Вони створили групу на його підтримку, щоб збирати гроші на послуги захисника. Ермітаж відмовився оплачувати Бутягіну адвоката.
Коли російського археолога затримали, музей заявив, що той завжди дотримувався «як юридичних, так і етичних» міжнародних норм проведення археологічних досліджень. Генеральний директор Ермітажу Михайло Піотровський в листі до польського міністра юстиції назвав затримання Бутягіна «провокаційною політичною акцією», а звинувачення в роботі в окупованому Криму — «цинічним обмеженням академічних свобод», яке створює «надзвичайно небезпечний прецедент переслідування» археологів, які працюють на «території конфліктів».
Російське МЗС викликало до себе посла Польщі Кшиштофа Краєвського і заявило йому «рішучий протест»: Бутягін вільно пересувався європейськими країнами й тільки в Польщі в нього виникли проблеми. Звинувачення на його адресу «мають абсурдний характер», його не можна передавати «до рук каральної машини київського режиму».
Російські археологи в соціальних мережах розповідають, що Бутягін — дослідник з великою літери, а «наука поза політикою».
Адвокат Бутягіна в Польщі Адам Доманський.
Getty Images / «Бабель»
6
Александр Бутягін на своє виправдання каже, що досліджує Мірмекій, бо це справа його життя. Український археолог В’ячеслав Баранов до 2014 року працював у Криму. «Я теж присвятив життя пам’яткам у Криму, але Росія їх окупувала», — говорить археолог.
Після окупації Баранов забрав із Криму дружину й новонародженого сина, вони оселилися в Києві. Зараз він досліджує могильник балтійських народів під Білою Церквою.
Науковець каже, що не всі археологи, які жили в Криму, змогли виїхати, тому він не засуджує тих, хто залишився і змушений там працювати — «вони заручники ситуації». Ставитися до них треба інакше, ніж до російських археологів, зокрема Бутягіна.
— У більшості кримських археологів не було вибору, у Саши Бутягіна він був. Я знаю росіян, які все життя копали в Криму, але після 2014 року почали вивчати Боспорське царство на Таманському півострові, — говорить археолог.
Хай би яким добрим науковцем був Бутягін, але своїми розкопками в захопленому Криму він допомагає російському режиму легітимізувати окупацію, вважає Баранов. Він називає лекції Бутягіна в Європі пропагандистськими — «він створює в європейців ілюзію, що в окупації є наука, археологічні розкопки», адже не розповідає за кордоном про пограбовані росіянами музеї в Херсоні та Мелітополі, знищені обстрілами пам’ятки, про арешт біолога Леоніда Пшеничнова.
Мовчить Бутягін і про те, що з кримських музеїв до Росії вивозять експонати «під виглядом тимчасових виставок» і що на півострові в десятки разів збільшилася кількість «рятівних розкопок» — коли нашвидкоруч досліджують пам’ятку, щоб не заважати будівельниками, каже Баранов. Військові містечка, фортифікаційні споруди, дороги, які використовують для перекидання військової техніки, будують на археологічних пам’ятках.
— Вони справді роблять там страшні речі, — каже Баранов.
Найтрагічніша доля спіткала заповідник «Херсонес». У місці, яке ЮНЕСКО забороняє забудовувати без дозволу організації, зʼявилися амфітеатр, готель, дитячий центр, штучна ріка і музей, де розповідають про історію «християнства, Криму і Новоросії». Комплекс назвали історико-археологічний парк «Новий Херсонес». Це особистий проєкт президента Росії Володимира Путіна та його духовника митрополита Тихона (Шевкунова). Будівельники бульдозерами й екскаваторами знімали шари землі, руйнуючи артефакти.
Новобудови в заповіднику «Херсонес». Раніше річка була підземною, під час будівництва її «розкрили». Росіяни встановили памʼятник київському князю Володимиру, вказавши на сайті заповідника «Херсонес», що ця новобудова «символізує нерозривність російської історії». Новобудова музею християнства, за яким розташований музей про історію Криму і так званої Новоросії.
херсонес.рф
— Для археології вони там все знищили, — говорить Баранов. — Співробітники заповідника і російські археологи з Ермітажу ніяк на це не реагували.
На думку Баранова, Росія використовує археологію як інструмент впливу на світ. Адже це не тільки розкопки, а в подальшому міжнародна виставка і напис «знайшли російські археологи», а також постійне спілкування з науковими елітами в інших країнах і вплив на них.
— Тому в Європі кажуть, що треба захистити від Путіна російських науковців, а не українських, — говорить Баранов. — Проблема нашої влади, що вона ніколи не розуміла значення археології для державотворчих процесів.
Лише після повномасштабного вторгнення європейці почали інакше сприймати те, що відбувається в Криму, вважає Баранов. Наприкінці 2025 року він був у Німеччині на конференції, де розповів про розкопки в окупації. Його доповідь викликала дискусію — людей, які б казали, що наука поза політикою, не було, говорить Баранов, «але деякі з них — і це були росіяни — мовчали».
Він говорить, що в Німеччині працює багато російських науковців, які також «отримують зарплату» в Інституті археології РАН в Москві.
— Зараз ці люди мовчать про розкопки в окупації, бо змінюється позиція в Європі. Але розумію, що вони будуть просувати негласно свої ідеї, що «наука поза політикою», — говорить він.
Баранов спілкується з російськими колегами, які живуть на Заході. Багато з них підтримують Бутягіна і бояться за себе. Баранов відповідає їм, що хвилюватися не варто, якщо «ви не працювали в Криму».
Він уболіває за екстрадицію Бутягіна — «це буде справедливо». Якщо це станеться, планує піти на засідання в суд — «але раз, не більше».
Евеліна Кравченко також розраховує, що Бутягіна видадуть Україні — «можу дати свідчення в суді про діяльність російських археологів в окупації».
Надія Гаврилюк говорить, що «Саша — дурень», що продовжив розкопки в окупованому Криму — «тепер отримав». Він та інші російські археологи думали, що не відповідатимуть за свої дії. Єдине, із чим вона незгодна, що Бутягіну закидають пошкодження Мірмекія: «Він професійний польовик і добре копає». Бутягін залишився в її пам’яті молодим амбітним студентом, якого вона зустріла 1992 року на конференції в Харкові. Зараз йому 54 роки.
Бутягін визнає, що проводив розкопки в окупованому Криму.
Getty Images / «Бабель»