Розкажіть, як ви у 2022 році знайшли колекцію і що з нею відбувалося до того, як Горбатов подарував її державі.
У квітні 2022 року Офіс генерального прокурора зареєстрував кримінальне провадження за фактами колабораційної діяльності, повалення конституційного ладу тощо. У межах досудового розслідування перевіряли діяльність багатьох осіб, не лише Горбатова.
У червні ми зі слідчими ДБР прийшли з обшуком до офісу в Києві, який через кіпрську компанію належав дружині Горбатова. Колекцію знайшли випадково — ми не знали про її існування. Горбатов зберігав артефакти в пластмасових коробках в офісі — в електрощитовій і підвалі. Я туди зайшов і побачив кілька десятків мечів, навалених купою. Частина з них була схожа на скандинавські і скіфські, інші не атрибутував. Ми звернулися до спеціалістів з Музею історії України, щоб вони допомогли нам усе атрибутувати.
Прокурор Офісу генерального прокурора Сергій Чаплян знайшов колекцію Валерія Горбатова в електрощитовій у червні 2022 року.
Обшук тривав п’ять днів, ми відправили в музей дві вантажні машини — всього шість тисяч артефактів. Та, як виявилось, то було не все. Ми повернулися туди через рік, і знайшли ще тисячу предметів, і завантажили ще одну машину. Знайшли гунський меч, декорований золотими пасками й альмандинами, візантійську золоту іконку, монети й іранські шоломи.
Після першого обшуку в Музеї історії пройшла виставка знайдених артефактів. Я призначив мистецькознавчі експертизи, щоб визначати, чи є ці предмети археологією, яка їхня культурна цінність і можлива вартість. За три роки встигли атрибутувати 30 відсотків колекції. Здебільшого це рідкісні артефакти, є чимало унікальних, які не мають аналогів у музейних зібраннях України. Але знайшли й кілька підробок.
До весни 2025 року Горбатов не виходив на зв’язок зі слідством. Потім його адвокат написав у ДБР звернення, що той заперечує будь-яку причетність до колабораційної діяльності, а частину колекції успадкував від свого діда. Я зустрівся з адвокатом і сказав, що ми плануємо закінчити експертизи не раніше ніж 2030 року, а може, пізніше. Горбатов запропонував передати колекцію державі і ми уклали угоду.
Він передав державі все, що мав, — майже вісім тисяч предметів, тобто не лише те, що ми знайшли під час обшуків. Наприклад, позолочений давньоруський шолом. В Україні в музеях таких немає. Ті, що знайшли раніше в Чернігівській області, вивезли до Москви. Це сенсація для України. Єдине, шолом у дуже поганому стані й потрібно, щоб хтось профінансував його реставрацію.
У Горбатова знайшли мечі, кольчуги, шоломи, посуд трипільської культури, шаблі, старовинну зброю, карабіни, амфори, жіночі прикраси.
Національний музей історії України / «Бабель»
Про що йдеться в угоді з Горбатовим?
Угода стосується статей 198 і 263 Кримінального кодексу — незаконне зберігання археології і вогнепальної зброї. У нього знайшли старовинну високомистецьку зброю, а також сучасну, на якій стерті номерні знаки.
Щодо археології, ми встановили п’ять предметів у його колекції, які він придбав через довірених осіб на аукціоні «Віоліті», і вони є чорною археологією. Серед цих предметів — меч, якому приблизно три тисячі років, це бронзова доба, Ґава-голіградська культура. Унікальний артефакт для України і, думаю, для світу. Горбатов придбав його через свого працівника за 101 тисячу гривень — середня вартість такого артефакту на чорному ринку. У Європі таку річ з провенансом можна продати у два-три рази дорожче. «Віоліті» — майданчик, де люди торгують археологією і старовиною. Тепер вони почали відслідковувати, чи немає явних ознак незаконного походження археологічних знахідок, раніше й близько такого не було.
Горбатов визнав, що зберігав ці речі. Відбувся суд, у вироку зазначено, що він передає колекцію державі. Йому призначили покарання — три роки позбавлення волі з випробувальним терміном один рік — дали умовний строк.
У Горбатова знайшли 250 скіфських мечів — акінаків. У Музеї історії України їх лише 100, і чи назбирається 250 по всіх українських музеях — питання. Античні шоломи VI—IV ст. до н. е. У таких ходили герої «Іліади» Гомера. Нашийна гривна та підвіски на одяг з могильника під Білою Церквою на Київщині, який чорні археологи пограбували після 2010 року. Могильник належав балтським племенам. Нашийна гривна складається з восьми рядів металевого джгута, кінці оздоблені карбуванням.
Національний музей історії України / «Бабель»
У 2022 році ДБР заявило, що Горбатов платив податки у так званій «ДНР» і окупованому Криму, виводив гроші в Росію і має стосунок до повалення конституційного ладу. Угода про колекцію ці звинувачення анулює?
Цей напрямок слідства вийшов тупиковим. Горбатов заперечує звинувачення. Його позиція: він мав зв’язки в Криму, оскільки там проживав і мав широке коло спілкування. Він знайомий із [самопроголошеним премʼєр-міністром анексованого Криму Сергієм] Аксьоновим, але з 2014 року вони не спілкувалися. Наразі слідство не має підстав, щоб повідомити підозру Горбатову за фактами, що ви перерахували.
Ірина Венедиктова, яка у 2022 році очолювала Офіс генерального прокурора, заявляла, що в Горбатова знайшли документи, які підтверджували звинувачення в колабораційний діяльності. Це були передчасні заяви?
Документи, які знайшли в нього в офісі, майже всі періоду до 2014 року. Частково є й після, але вони пов’язані з тим, що потрібно було дати раду бізнесу, який залишився на окупованій території.
Зі сторони це виглядає так: людина володіє бізнесом і нерухомістю в Криму, настає 2014 рік і, зрозуміло, що вона намагається продати майно чи хоча б утримувати його, щоб продати з часом. Багато людей мають нерухомість на окупованих територіях. Деякі правоохоронці вважають: якщо ви продаєте будинок на окупованих територіях за законодавством окупаційної влади, отже, підтримуєте її, і це державна зрада. Але кожен випадок має свої особливості і має оцінюватися індивідуально.
Після 2014 року Горбатов більше розвивав бізнес у Житомирській області, де йому належить кілька аграрних підприємств.
Де Горбатов зараз?
Він на Кіпрі в лікарні, переніс операцію на серці й очікує чергову операцію. На мою думку, стан його здоров’я — одна з причин, чому він вирішив таким чином розпорядитися колекцією. Він серйозно хворіє, але якщо його здоров’я покращиться, хоче повернутися в Україну.
Горбатов поїхав за кордон після вторгнення. Він не єдиний, хто хоче повернутися. У мене є інші кримінальні провадження, де підозрюванні шукають можливості повернутися з-за кордону в Україну
Валерій Горбатов тричі обирався народним депутатом, був представником президента України в Криму, премʼєром Криму і все життя розвивав колекцію старожитностей, яку успадкував від діда.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим
2.
Повернімося до колекції. Коли «Бабель» писав про шість тисяч артефактів, які знайшли в Горбатова в червні 2022 року, археологи і журналісти з Криму дивувалися — його знали як колекціонера кримських санаторіїв і землі, а не поціновувача археології. Слідство встановило, як він зібрав колекцію?
Горбатов стверджує, що частина колекції дісталася йому в спадок від діда, а дещо він зібрав сам. Дід успадкував артефакти від якогось поміщика, з яким працював. Він не надав документів, що щось йому передали в спадок, але ми цю інформацію не оцінювали. Він озвучив свою версію, визнав, що мав кілька предметів чорної археології і пішов на угоду зі слідством.
Також Горбатову дарували артефакти, і він їх купував. У нього був близький друг Євген Туровський, археолог із заповідника «Херсонес Таврійський», який помер у 2022 році. Вони в співавторстві видали книгу «Стародавня зброя та збруя. Частина I. Час міді» та каталог «Монети античного та середньовічного Херсонесу». Про Туровського можна знайти багато неоднозначної інформації. На відміну від чорних копачів, які бігають з металошукачем, він мав офіційний дозвіл на розкопки. Але начебто найцінніші артефакти продавав у приватні колекції, і лише невелика частка потрапляла в заповідник. У нас немає можливості це перевірити, бо Крим окупований.
Горбатов не був чорним археологом, але він скуповував речі, знайдені чорними археологами. Бронзовий меч, який він купив за 101 тисячу гривень на «Віоліті», привів нас до людини, яка металошукачем шукає археологію. Такі люди називають себе копачами.
Ця людина знайшла на Закарпатті скарб — дев’ять бронзових мечів, яким три тисячі років, і продала на «Віоліті». Зараз у Музеї історії два мечі із цього скарбу. Ми їх знайшли за різними кримінальними провадженнями. Уявіть, якщо в музеї зібрати всі дев’ять мечів — це буде фантастика.
У 2022 році генеральний прокурор Ірина Венедіктова заявила, що частина речей у колекції Горбатова «вірогідно вкрадена з кримських музеїв». Чи підтвердилося це?
У колекції є книжка французькою мовою «Християнські саркофаги Галлії», надрукована в Парижі 1886 року, з непогашеною печаткою заповідника «Херсонес Таврійський». Горбатов сказав на допиті, що це хтось йому подарував, можливо Туровський. Це єдина річ, пов’язана з музеєм.
Готська прикраса з головою птаха. Готська прикраса з Криму, інкрустована синіми каменями. Старовинна книжка «Християнські саркофаги Галлії», надрукована в Парижі 1886 року. Всередині печатка з написом «Місто Севастополь, бібліотека заповідника «Херсонес Таврійський».
Національний музей історії України / «Бабель»
Припускали, що в офісі Горбатова був перевалочний пункт чорних археологів, а Горбатов торгував речами.
На користь цього немає жодного доказу. Горбатов не торгував — це 99,9 відсотка. Він скуповував, і є певні предмети, які йому дарували.
Чому Горбатов зберігав артефакти в пластмасових коробках в електрощитовій і в підвалі?
Це було його приміщення, після виїзду з Криму він склав там колекцію. Під час допиту сказав, що хотів створити приватний музей. Люди, які працювали з ним в офісі, підтверджують, що він хотів музей імені себе. Розповіли, що Горбатов — доволі різка і холодна людина, але коли мова заходила про археологію, на очах змінювався і міг годинами розповідати про історію. Кожен артефакт для нього був як дитина. Він цим жив. Але колекцію зберігав у приміщеннях, де не дотримувався температурно-вологісний режим. Частина речей під час обшуку розсипалася в руках.
Це була абсолютно аматорська історія. Горбатов намагався щось консервувати — заливав воском, але це тільки шкодить.
Меч варягів, XI століття. На лезі карбування майстерні Ulfberht. Бронзовий меч, приблизно VIII століття. Лезо інкрустоване рослинним розписом — статусна річ. Жоден український музей не мав у колекції візантійського меча, поки такий не знайшли в колекції Горбатова. Знизу вгору: візантійський меч, меч із розписом, три варязьких мечі.
Національний музей історії України / «Бабель»
Яка вартість колекції?
Частину колекції монет оцінили майже у вісім мільйонів гривень. Вся колекція монет вийде десь на 15 мільйонів. А загалом колекція потягне на кілька мільйонів доларів. Але в нас немає легального ринку, тому під час оцінки експерти орієнтуються на чорний ринок або закордонні аукціони. У результаті кольчугу 3—5 століття н. е. оцінили в 103 тисячі гривень, хоча таких у наших музеях немає. Античну посудину для вина, яких чимало, оцінили в мільйон. Експертам не було на що орієнтуватися, коли вони оцінювали кольчугу.
Чи збирав Горбатов «скіфське золото»?
Запевняє, що не колекціонував його. Із золотих виробів у нього вилучили меч гунів із золотими пасками й альмандинами, кілька золотих накладок і золоту іконку. Але в каталозі, який Горбатов видав разом з Туровським, описані золоті монети. Фахівці кажуть, що таких монет немає в українських музеях. Якщо Горбатов їх атрибутував, то мав до них доступ — тоді де вони? Відповіді немає, бо повноцінно поспілкуватися з ним не вдалося.
Меч гунів, декорований золотими пасками й альмандинами. Візантійська золота ікона із зображенням архангела Михаїла, XI—XII ст.
Національний музей історії України / «Бабель»; Державне бюро розслідувань
Горбатов розказав, які речі з колекції дісталися йому в спадок від діда, а що він зібрав?
Такого не було. Ми спілкувалися один раз до укладання угоди і другий під час суду. Коли це відбувалося, він лежав під крапельницями і фізично не міг дати відповіді щодо всіх предметів. Я зараз прошу адвоката, щоб він хоча б розказав фахівцям, звідки походить позолочений давньоруський шолом. Зараз Горбатов після операції на серці, тому чекаємо.
Окрім археології, є купа предметів, які він абсолютно законно міг придбати. Археологія і антикваріат — різні речі. У нього величезна кількість антикваріату, який за станом збереження не менш цінний. Наприклад, фантастичні шоломи XVII—XVIII ст, австроугорська кіраса, персидська кольчуга, прекрасна зброя часів Османської імперії.
Якби справа з колекцією дійшла до суду, то археологія — безперечно державна власність, але він повернув би собі антикваріат, а ці речі мають величезну історичну цінність. Історики кажуть, що умовно речі до XVIII століття — це археологія, а після — антикваріат. Цінність колекції Горбатова важко переоцінити — це найбільша приватна колекція, подарована державі.
Тому було важливо, щоб Горбатов добровільно передав артефакти?
Так, щоб жодна людина не прийшла і не сказала: «Це мій дід збирав, і я хочу це повернути». Зараз у нас один приватний колекціонер взяв в облогу Музей історії і вимагає повернути йому археологію, яка зберігається як речовий доказ. Йдеться про унікальні речі періоду Римської імперії, знайдені в Україні. Зараз у цій справі триває розслідування, і, думаю, ми всі про неї почуємо.
У законодавстві сказано, що археологічна спадщина належить державі, чому її не можна повернути?
Якщо ви не довели, що набули артефакти законним шляхом, то право власності на них належить державі. Але проблема в іншому — немає механізму передачі державі, якщо це не кримінальний злочин.
В Україні багато років існує навіть не чорний, а дикий ринок археології. Люди бігають з металошукачами і заперечують, що займаються незаконною діяльністю. Коли хтось намагається зупинити дикий ринок, копачі починають обурюватися, що держава накладає руку на їхній заробіток. Кажуть: «Хтось ходить за грибами, а ми за археологією».
Копачі вважають, що розкопки заборонені тільки на офіційно зареєстрованих пам’ятках. Але законодавство захищає об’єкти, занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток, і ті, що до реєстрів не прив’язані. Археологи постійно знаходять культурні шари, поки ділянку внесуть до реєстру, можуть пройти роки. Це не дає права її грабувати. Законодавство має вади, бо дозволяє людям по-різному його тлумачити.
У Горбатова в колекції було шість тисяч монет — від античності до пізнього середньовіччя. Монети грецького міста Пантікапея, що був столицею Боспорського царства. Монетні гривні княжої Русі XI—XIV ст.
Національний музей історії України / «Бабель»
Можливо, проблема не в законодавстві, а в тому, що правоохоронні органи не виконують роботу?
Проблема комплексна. Ось вам приклад: у Києві людину схопили за руку на контрабанді «скіфського золота» — ароматниці і підвіски. Провели обшуки і знайшли археологію — трипільські фігурки. Суд у Києві ухвалив рішення — конфіскувати предмет контрабанди, а все інше повернути власнику, бо воно не є предметом кримінального правопорушення.
Людині повернули «трипілля», а «скіфське золото» лежало в пакетиках в томах справи. До Національного музею історії України воно потрапило лише через рік, коли дізналися про вирок і написали звернення до Офісу генерального прокурора.
За «трипілля» держава буде боротися?
Це вже не має сенсу. Якщо речі повернули власнику, ви їх не знайдете. Коли в Горбатова ще не закінчилися обшуки, а журналісти написали про знайдені цінності, хоча не мали достовірної інформації, я зрозумів, що у розголосі є позитивна сторона. Якщо інформація виходить назовні, її не сховати.
Горбатов на відкритті храму Московського патріархату в селі Нечаяному Миколаївської області, серпень 2014 року.
Миколаївська районна державна адміністрація