1
Софія Лискун народилася в Луганську. У спорт її пʼятирічною привели батьки. Батько працював в автомайстерні. Серед його постійних клієнток була тренерка зі стрибків у воду Тамара Токмачова. Саме вона порадила віддати Софію у спорт — батьки привели доньку в басейн. Перший стрибок з десятиметрової вишки Софія виконала у вісім років, у тому ж віці здобула свою першу медаль. На змаганнях вона часто була однією з наймолодших спортсменок. У Луганську її тренували троє наставників: Андрій Ширідега (перший тренер), Ольга Феоктистова (до 2012 року) і Тамара Токмачова.
У 2014 році, коли Софії було дванадцять, через війну їй довелося залишити Луганськ. Після окупації міста Федерація України зі стрибків у воду евакуювала до Києва всю обласну збірну, до якої входила й Софія. Її родина до столиці не переїхала: бабуся залишилася в окупованому Луганську, а батьки згодом виїхали до Росії. З тринадцяти років Софія жила під опікою тренерів у спортивному гуртожитку. У команді кажуть, вона була дуже самостійною, а батьків за авторитет не вважала. Сама Софія в інтервʼю неодноразово наголошувала, що «тренери — це її другі батьки».
2
Після переїзду в Київ часу на адаптацію майже не було — увесь вільний час ішов на тренування. Тренером Софії була Тамара Токмачова — та сама, що свого часу привела її у спорт, а з 2016 року наставником став луганчанин Ілля Целютін. Вони поладнали: перед змаганнями часто укладали парі — на відгул, гроші або нові купальники. Особливо на купальники, бо Софія їх дуже любила. Водночас Ілля каже, що іноді дівчина могла його трохи побоюватись як тренера.
На фото Софія Лискун з Тамарою Токмачовою, яка привела її в спорт; Софія Лискун з тренером Іллею Целютіним.
Інстаграм Софії Лискун
За словами команди, найближчою людиною для Софії завжди була бабуся. Вона часто приїжджала до онуки в Київ, а звідти вони разом їздили в Луганськ. Так тривало до 2019 року, допоки Міністерство молоді та спорту не надало рекомендації не їздити на окуповані території. Пізніше, за словами колег Софії, вони все одно зустрічалися на території Луганської області, що залишалася під контролем України до 2022 року.
У Києві Софія дистанційно навчалася в Луганському обласному ліцеї-інтернаті фізичної культури та спорту, а після закінчення вступила до Луганського національного університету імені Шевченка. У 2019-му до Києва переїхала мати Софії, відтоді вони жили вдвох. Про батька дівчина майже нічого не розповідала, ніхто з команди ніколи його не бачив.
Після того як Софія виборола золото на Чемпіонаті Європи 2019 року, вона зізналась, що через втому і проблеми зі здоровʼям у неї є думки залишити спорт. Улітку 2021 року, після Олімпіади в Токіо, де Софія не здобула медалей, вона оголосила, що все-таки завершує карʼєру. Після цього Софія деякий час тренувала дітей, але менш ніж за рік повернулася в спорт, кажучи, що без нього «сумно живеться».
За словами колег, конфліктних ситуацій із Софією ніколи не виникало, але всі кажуть одне — вона емоційна. «Я познайомилася із Софією у 2017 році, — розповідає спортсменка Ксенія Байло. — Разом стрибати ми почали у 2020-му, коли я потрапила до збірної. Саме тоді шукали нову пару Софії, і я підійшла за всіма вимогами. До 2023-го ми були близькими подругами, але Софія дуже емоційна — іноді навіть дрібні речі переростали в суперечки або її ставлення до мене було неприйнятним».
Ані колеги, ані тренери ніколи не помічали за Софією проросійських поглядів. У всіх інтерв’ю після 2014 року вона говорила, що покинула Луганськ через війну, яку почала Росія. Єдине — вона продовжувала підтримувати звʼязок із колишньою тренеркою з Луганська Ольгою Феоктистовою. Та переїхала до Росії ще у 2012 році та повністю перейшла в російський спорт: з 2016 року працює тренеркою у збірній Росії зі стрибків у воду, а у 2025-му офіційно її очолила. Публічно про війну Феоктистова не висловлюється. «Софія спілкувалася з Феоктистовою у 2018 році, — каже тренер Ілля Целютін. — Вони особисто бачилися на території басейну під час змагань. Ми не могли це заборонити, хоча всі в збірній розуміли, хто ця людина і кого вона підтримує. У Феоктистової вже тоді були наміри на Софію».
Та Софія Лискун продовжувала здобувати перемоги для України, а в інтервʼю говорила, що мріє «про мирне небо».
Софія Лискун з мамою; Колишня тренерка Софії Ольга Феоктистова (справа); Софія з колегою Ксенією Байло.
ukrdiving / Instagram; З російських каналів; Getty Images
3
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Софія не поспішала виїжджати з країни — вона чекала свого тренера. Ілля Целютін у той час чекав, допоки його сімʼя евакуюється з Рубіжного, і лише коли його рідні дісталися Києва, вони із Софією змогли виїхати разом. Наприкінці квітня обоє рушили до Німеччини, де вже перебувала більша частина збірної. Там команда продовжила підготовку до Чемпіонату Європи 2022 року. А після завершення змагань, у липні, спортсмени повернулися в Київ. Надалі команда неодноразово виїжджала тренуватися до Польщі через постійні обстріли Києва та відключення електроенергії. Після змагань команда поверталася в Київ.
Софія засудила повномасштабний напад Росії на Україну. Вона говорила, що російським спортсменам не місце на міжнародних змаганнях, і разом із колегами підписала листа до президента Міжнародної федерації плавання з вимогою їх не допускати. Софія неодноразово наголошувала, що вважає російських спортсменів нещирими і що на змаганнях їх завжди «недолюблювали».
Водночас спортсменка зізнавалася, що на російську пропаганду піддалася її бабуся: «В окупованих частинах Луганської та Донецької областей російське телебачення веде мовлення вже вісім років. І 24 лютого бабусі одразу почали розповідати в новинах, що вони приїхали звільняти Київ. А бабуся давай розповідати мені та мамі, що нас нібито звільняють». Пізніше, за словами Софії, вони з бабусею просто перестали обговорювати ці теми.
Коментар Софії під відео Олексія Дурнєва, у якому він висміює росіян. Її фраза «демо завдання» може означати, що Софія натякала: це відео Дурнєв нібито зробив на замовлення української влади, 6 травня 2022 року.
Скриншот / Youtube
За словами членів її команди, у лютому 2022 року Софія відчула сильне дежавю — усе нагадало їй події 2014‑го в Луганську. Вона самостійно збирала молодших спортсменів і проводила їм інструктаж, де ховатися під час обстрілів. Колеги кажуть, вона постійно підтримувала українське військо і робила репости зі зборами на армію. Софія не раз повторювала в інтервʼю, що для неї війна триває понад десять років. «Я пережила дуже багато в Луганську і, коли їхала до Києва, сподівалася, що такого більше не буде. Але все повторюється, — розповідала вона. — Не так, як тоді в Луганську, але все ж хочеться, щоб це швидше закінчилося та жити без тривог і ракет».
2022 рік став найуспішнішим у кар’єрі Софії — вона здобула чотири срібні медалі, одну з яких вперше на Чемпіонаті світу. У 2023 році вона пропустила змагання через травму. Після повернення, за словами колег, її поведінка дещо змінилася, із багатьма стосунки стали суто робочими.
Олексій Середа та Софія Лискун під час Чемпіонату Європи з водних видів спорту в Римі, серпень 2022 року; Спортсмени у фіналі на Чемпіонаті світу з водних видів спорту в Будапешті, 1 липня 2022 року.
Getty Images
З 2023 року російським спортсменам дозволили виступати на міжнародних змаганнях у статусі «нейтральних», а з 2024-го — брати участь у командних дисциплінах у водних видах спорту. На ці змагання приїздила Ольга Феоктистова, і, як припускає Ілля Целютін, відтоді вони могли перетинатися із Софією на території басейну.
Влітку 2025 року на Чемпіонаті Європи зі стрибків у воду Софія здобула золото і срібло. Після змагань її поведінка стала підозрілою. У серпні вона взяла відпустку, а потім щомісяця продовжувала її за власний рахунок, пояснюючи сімейними обставинами. «Я прямо її запитував, працюємо ми далі чи ні, — розповідає Ілля Целютін. — У нас синхронна пара — Лискун і Байло. Вони виступають разом. Я мав зрозуміти, чи думати про заміну. Але вона постійно була на зв’язку, запевняла, що приїде і готуватиметься до змагань цього сезону. А 26 листопада вона мала виїхати в Київ».
Згодом Софія повідомила, що виїхати не вийшло.
4
Де саме перебувала Софія під час відпустки — ніхто не знає. Тренеру і команді вона казала, що її бабуся хворіє, тож вона має їхати до неї. За словами подруги, останні кілька місяців звʼязок вони із Софією не підтримували.
Третього листопада в російських медіа з’явилися відео за участі Лискун. З них стало зрозуміло, що спортсменка змінила українське громадянство на російське. Вона пояснила своє рішення «некомпетентністю українських тренерів» і заявила, що нібито їй забороняли спілкуватися з колишньою тренеркою Ольгою Феоктистовою, хоча, за її словами, вони й так «завжди бачилися на змаганнях».
Тренер Ілля Целютін, який теж родом із Луганська, одразу впізнав місця на відео — усі вони були зняті в Луганську. А вже 7 грудня Лискун опублікувала в Інстаграм фото з Москви.
Скриншот з відео, на якому Софія Лискун зачитує присягу на вірність Росії; Софія Лискун у Москві, 7 грудня 2025 року.
Скриншот з російських новин; Інстаграм Софії Лискун
Колеги Софії засудили її звинувачення на адресу українського спорту. «Її слова про нібито погане ставлення до спортсменів в Україні абсолютно необґрунтовані, — каже спортменка Ксенія Байло. — Нам надавали всі умови для підготовки: зарплати, стипендії, премії, збори, змагання, чудовий басейн. Під керівництвом Іллі Євгеновича ми ставали чемпіонками Європи, піднімалися на світові пʼєдестали та потрапили на Олімпійські ігри. Казати, що тренер некомпетентний і що вона «не зростала» під його керівництвом, це жорстока критика і неповага».
Ілля Целютін уточнює, що Лискун належала до елітної групи українських спортсменів і отримувала максимальну зарплату. На що саме нарікає спортсменка — не розуміє. «Дисципліна — це найголовніше в спорті, — додає Ілля Целютін. — Потрібно правильно харчуватися, тримати стабільну вагу, вчасно лягати спати, не вживати алкоголь і не курити. Це складно навіть для дорослої людини — потрібен сильний характер. Але останній рік я точно можу сказати, що у Софії проблем із самоконтролем не було — вона добре трималася в поведінці та дисципліні».
Українська федерація зі стрибків у воду назвала рішення Лискун «категорично неприйнятним». Софію виключили зі складу національної збірної та позбавили всіх нагород і звань, здобутих під час виступів за Україну. У федерації також заявили, що звернуться до міжнародних спортивних структур із вимогою накласти на Лискун так званий спортивний карантин тривалістю один рік — фактично обмежити її участь у змаганнях.
У Росії спортсменку теж не зустріли тепло. Російська спортивна журналістка Олена Вайцеховська зазначає: перехід Лискун — це втрата для України, але не надбання для Росії. За її словами, зі своїми поточними результатами Лискун навряд чи претендуватиме бодай на резерв російської збірної, не кажучи вже про участь у синхронних дисциплінах.
Де нині перебуває родина Софії — невідомо. Ілля Целютін намагався звʼязатися з її мамою, однак та не відповідає. Водночас в Інстаграм Софія досі підписана на своїх колег і тренера. Фото з тренером і зі змагань під українським прапором вона не видалила, а в її профілі зʼявився напис «заміжня».
Софія Лискун під час розминки перед змішаними командними стрибками, Берлін, 22 березня 2024 року.
Getty Images