Що таке заморожені російські активи та в чому полягає сенс «репараційної позики»?
Через кілька днів після початку повномасштабного вторгнення Європейський Союз, країни «Великої сімки» (G7) і Австралія ввели санкції, які заморозили майже €260 мільярдів російських активів. Ці активи складаються з облігацій, валют розвинених країн і золота — зазвичай держави тримають свої резерви в надійних паперах, а не готівці. Це їхня «подушка безпеки» на випадок криз.
Найбільша частина (приблизно €210 мільярдів) таких російських активів зберігається в бельгійській компанії Euroclear, яка контролює і зберігає цінні папери та фінансові активи по всій Європі. ЄС не може просто взяти й забрати активи в Росії, навіть якщо на них накладені санкції. Без рішення Міжнародного суду така конфіскація була б незаконною. Але навіть знерухомлені активи приносять відсотки, як депозит у банку, і прибуток можна використовувати, не порушуючи міжнародне право. Що й зробили країни «Великої сімки» торік. Вони створили Програму екстреного кредитування (ERA) і зобовʼязалися надати Україні позику загалом майже на €45 мільярдів. Відсотки за ними виплачуються з доходів, які продовжують генерувати цінні папери та інші активи, у які вкладено російські накопичення. Більшу частину коштів у рамках ERA Україна вже отримала.
Десятого вересня голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн запропонувала піти ще далі. Вона хоче використати не лише прибутки, але й самі заморожені гроші як заставу. Про деталі та умови такого механізму дізналося «Радіо Свобода» зі службового документа Євросоюзу.
Зараз сума готівки, накопичена завдяки облігаціям російського Центробанку в бельгійському Euroclear, становить приблизно €176 мільярдів. Частиною цих коштів треба буде погасити позику ERA від країн «Великої сімки» (ми писали про неї вище). І тоді залишиться орієнтовно €140 мільярдів чистого фінансування для України.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн виступає під час пленарного засідання Європейського парламенту в Страсбурзі, 10 вересня 2025 року.
Getty Images
Ідея позики для України полягає в тому, щоби передати ці кошти Євросоюзу, який «укладе індивідуальний борговий контракт з Euroclear під 0% річних». ЄС використає їх, щоб профінансувати позику Україні. А вона поверне її лише в тому випадку, якщо отримає російські репарації після того, як закінчиться війна.
Чому Україні потрібна саме така «репараційна позика»?
Тому що Україні не вистачає грошей, а гранти та короткострокові кредити партнерів більше не покривають всі витрати. Ще кілька місяців тому уряд оцінював, що на найближчі два роки загалом не вистачає $37,4 мільярда міжнародного фінансування. Але через продовження війни ця сума різко збільшилася.
Тепер Україні бракує щонайменше $60 мільярдів з-за кордону. Механізм Єврокомісії про «репараційну позику» може закрити цю потребу. Однак якщо ці кошти не знайдуть, уже в березні наступного року Києву може загрожувати фінансова криза.
Навіщо така складна схема? Євросоюз не може просто виділити власні кошти на допомогу Україні?
Якщо коротко, ні. Європа не може просто взяти гроші зі свого бюджету через юридичні обмеження і політичні конфлікти. Бюджет ЄС — це багаторічна фінансова рамка, де все розписано на сім років, і багато програм уже фактично «зʼїли» кризи останніх років (COVID, енергетика тощо). Це підтверджує звіт Європейської аудиторської палати за 2024 рік, в якому йдеться про те, що борговий тягар ЄС зростає.
Щоб із бюджету раптом витягти масштабні суми, треба або перерозподілити вже затверджені статті (тобто віддати гроші з програм для фермерів, науки, регіонів), або збільшити внески країн ЄС.
Тисячі людей вийшли на вулиці Франції проти бюджетних реформ, 18 вересня 2025 року, Париж. Національні страйки в Брюсселі. Працівники як державного, так і приватного секторів протестують проти запланованих федеральним урядом скорочень соціальних витрат, 14 жовтня 2025 року.
Getty Images
Це політично важко: уряди неохоче йдуть на нові витрати, коли їхні виборці вже відчувають тиск від інфляції та цін на енергоносії. Та навіть за умови, що європейські лідери погодяться виділити гроші, юридично їх не можна буде використовувати на військові витрати — це буде порушенням фінансового регламенту і національних прав парламентів, які затверджують внески своїх держав.
Тоді чому Європа просто не конфіскує заморожені російські активи?
Загалом, це можливо. Європейський Союз вже юридично опрацював сценарії, які в теорії дозволяють використати або конфіскувати частину заморожених активів РФ, — це докладно розглянуто в дослідженні Європарламенту. Документ аналізує кілька правових сценаріїв і вказує, які процедури та ризики містить кожен з них.
Проблема в тому, що це насамперед політичне рішення. Європейські лідери бояться непередбачуваних наслідків для своїх економік і міжнародної фінансової системи. Європа позиціонує себе як безпечне місце для зберігання грошей. Туди вкладають свої резерви майже всі країни світу, бо впевнені, що ЄС — правовий простір, де ніхто без суду і законних підстав не забере активи. Якщо Європа піде на пряму конфіскацію, навіть із «благородною» метою, — інвестори почнуть переоцінювати ризики. Центральні банки інших країн можуть зменшити свої резерви в євро. Державні фонди почнуть переводити активи в юань, долар чи швейцарський франк, щоб не ризикувати. Це зменшить роль євро як міжнародної валюти резерву, що напряму вдарить по економічних інтересах самого ЄС.
Конфіскація активів зачіпає основні міжнародно-правові гарантії. За міжнародним правом, державні активи мають імунітет від арешту і конфіскації. Це частина так званого «sovereign immunity» — принципу, який захищає держави від втручання інших держав у їхню власність. Якщо ЄС конфіскує активи РФ, він фактично ламає цей принцип. Це означає, що будь-яка інша країна (скажімо, Китай чи Саудівська Аравія) може сказати: «Якщо Європа може просто забрати резерви Росії, то хто гарантує, що завтра вона не забере наші?». Крім цього, Росія або навіть приватні банки й фонди, які мали частку в цих заморожених активах, можуть подати позови до міжнародних арбітражів чи судів ЄС.
Але в юридичному звіті Київської школи економіки йдеться про те, що суперечки навколо «суверенного імунітету» Росії трохи перебільшені. Насправді цей принцип стосується тільки судових процесів і не означає, що Росія автоматично захищена від будь-яких дій щодо своїх активів.
Передусім головний ризик в цій історії саме для Бельгії, де зберігається більшість активів у Euroclear. Адже вона може понести відповідальність у цій справі. І навіть якщо Росія не виграє, сам процес суду триватиме роками — це створює юридичну невизначеність і репутаційні втрати.
Українська діаспора мітингує в Брюсселі перед бельгійською компанією фінансових послуг Euroclear, щоб західні країни конфіскували заморожені активи Центрального банку Росії, 11 квітня 2024 року, Бельгія.
Getty Images
Якщо заморожені російські активи — найбільш вигідний варіант для Європи, чому це рішення досі не ухвалили? Знову Угорщина проти?
А ось і ні, цього разу — Бельгія. Вона хоче, щоб ризики розділили всі країни ЄС, бо боїться залишитися сам-на-сам із позовами Росії та потенційною дірою в капіталі Euroclear.
Якщо план Єврокомісії дасть збій, Росія може подати позови або навіть відповісти симетрично — конфіскувавши західні активи у себе. Москва до такого варіанту готувалася. Ще у 2022 році Росія частково заморозила іноземні активи на своїй території, щоб стримати відтік капіталу. Іноземці з «недружніх» країн не можуть продати свої активи.
Напередодні саміту Європейської ради, 23 жовтня, премʼєр-міністр Бельгії Барт де Вевер висунув три умови та сказав, що блокуватиме рішення про «репараційну позику», допоки не отримає гарантій від усіх країн ЄС. Попри це більшість європейських лідерів разом з Володимиром Зеленським були переконані, що рішення про позику ухвалять саме на цьому саміті. Але цього не сталося.
Президент України Володимир Зеленський і президент Європейської Ради Антоніу Кошта перед самітом, 23 жовтня 2025 року, Брюссель.
Getty Images
Один європейський дипломат зізнався Politico: «Ніхто не хоче виглядати винним у тому, що Україна залишиться без грошей, але насправді ще нічого не погоджено».
Причина, ймовірно, у тому, що Барт де Вевер та його команда вважали, що Єврокомісія не врахувала їхні занепокоєння і навіть образила Брюссель, розіславши план репараційного кредиту столицям, не погодивши його спершу з бельгійською владою.
А ще премʼєр Бельгії міг діяти й з внутрішньополітичних мотивів. Його коаліція тримається на тонкій нитці через фінансові суперечки. Уряд Бельгії вже тижнями не може домовитися про бюджет країни, і Барт де Вевер погрожує піти у відставку, якщо до 6 листопада угоди не буде.
Та без Угорщини тут теж не обійшлося. За результатами саміту 26 із 27 країн (традиційно без Будапешту) підтвердили готовність ЄС фінансово підтримувати Україну наступні два роки. Вони схвалили відповідний документ. От тільки з остаточного тексту прибрали пункт про використання заморожених російських активів на користь України.
І що тепер, який план Б?
Якщо коротко, Єврокомісії дали «домашнє завдання» — продовжувати консультації зі столицями, особливо з Брюсселем, аби спробувати домовитися до наступного саміту Європейської ради 18 грудня. Поки що є три сценарії.
Перший — та ж сама «репараційна позика» із заморожених активів, якщо Єврокомісія переконає Бельгію зняти вето.
Прем’єр-міністр Бельгії Барт Де Вевер веде переговори з президентом Європейської Ради Антоніу Коштою перед самітом, 23 жовтня 2025 року, Брюссель.
Getty Images
Другий варіант передбачає, що країни ЄС могли б зібрати десятки мільярдів євро через спільний борг у вигляді єврооблігацій для України. Це менш вигідна і більш складна схема, яка накладає зобовʼязання на всі країни, включно з Бельгією. Нідерланди та Німеччина не хочуть брати на себе додатковий борг, а Франція та Італія вже мають великі кредити, тому для них спільне запозичення — непопулярне рішення. По суті, другий варіант слугує дипломатичним інструментом, такою собі «страшилкою для Бельгії»: якщо країна не погодиться зараз на план А (використання заморожених активів РФ), вона отримає план Б — більш складний, дорогий та менш вигідний, і при цьому теж доведеться брати на себе частку ризику.
І третій сценарій — «відпустити Україну напризволяще». Але за словами європейських дипломатів, лише Угорщина підтримала б це.
Тому зараз європейські лідери спільно з Єврокомісією намагатимуться якнайшвидше схилити Бельгію на свій бік. Не в останню чергу й тому, що Угорщина вже розглядає створення коаліції в ЄС разом із Чехією і Словаччиною, щоб протистояти подальшій підтримці України.
Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо та прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан на засіданні Європейської Ради в Брюсселі, 20 березня 2025 року.
Getty Images