1
Звинувачення в рейдерстві
Почнімо з вашої біографії. Ви служили з 2014 року. Крім цього, у 2018 році у вас був невдалий досвід конкурсу на посаду Голови держслужби ветеранів…
Ну, як невдалий. Він у мене був вдалий. Але мене не призначили, тому що це було політичне рішення.
Так, бо тоді здійнявся скандал. Вас звинувачували в рейдерстві. Казали, що ви перебували в розшуку, переховувалися за кордоном, зокрема в Ізраїлі. Тоді вам допомагала сестра Геннадія Корбана, а потім ви дали свідчення проти нього. Після цього справу проти вас за розбій закрили, а ви повернулися в Україну. Можете прокоментувати?
Про Корбана я не хочу нічого говорити. Це були особисті образи, і хто кого там поливав брудом — воно вже нікому не цікаво. Що стосується рейдерства: пройшло вже одинадцять років. Чи може хтось сказати хоча б назву підприємства, яке я пограбував? Я скажу одразу — немає нічого такого. Це були просто політичні ігрища.
У 2018 році, після перемоги в конкурсі на посаду голови Державної служби у справах ветеранів, Валентин Манько приїхав до побратимів, щоб обговорити план роботи. Тоді ж розпочалася додаткова перевірка його кандидатури.
Manko Valentin / Facebook
Але ж ви були в розшуку, і Арсен Аваков це підтверджував.
Коли мене «засунули» в розшук, мене прив’язали до справи, до якої я мав такий самий стосунок, як сьогодні до балету. Зараз не на часі розбиратися і карати когось. Не хочеться ворушити все це. У мене є довідка, що я не судимий і в мене немає кримінальних справ.
А підозр вам ніколи не оголошували?
Ніколи в житті. І мені не могли оголосити підозру, бо вона ліва, бо мене хотіли політично, як то кажуть, взяти за сраку. Про неї всі дізналися лише тому, що мене подали в розшук і в базі з’явилася відкрита червона карточка. Але ж щоб завести на людину НСРД [негласні слідчі (розшукові) дії] і офіційно подати її в розшук, потрібна якась справа. Пов’язаних зі мною справ не було, тож мене просто вкинули в іншу. І потім так само її вони й закрили.
А підприємство «Скіф», знаєте таке?
Вперше чую. Ви мені хоч скажіть, що це.
Учасник самооборони Велика Новоселівка Олександр Потуга звинувачував ваш підрозділ у тому, що ви його допитували, тримали його в підвалі, пограбували підприємство «Скіф».
Поясню. Я цю людину бачив двічі в житті. Його затримувала поліція. Яким чином я до цього був причетний — я не знаю. Він був членом партії УКРОП. Ми можемо його взяти і сказати: «Ходімо на поліграф, скажеш, було таке чи не було». Але це все політична махінація. І якби щось було — за 11 років мали б якісь справи порушити.
Але от, наприклад, сестра Геннадія Корбана якраз і пише…
Я не хочу говорити про сестру Корбана. Я одинадцять років свого життя віддав на захист вас і нашої держави. Ви хочете поговорити про вигадані якісь справи?
Повідомлення про розшук Валентина Манька на сайті МВС України у 2015 році.
Міністерство внутрішніх справ України
Ми про все хочемо поговорити.
Я вже все сказав із цього приводу.
2
Служба в ГУР і знайомство з Олександром Сирським
Добре. Чи правильно ми розуміємо, що коли почалась повномашстабка, ви служили в Головному управлінні розвідки?
Ми з моїми побратимами [готувалися до великої війни] заздалегідь. О четвертій ранку 24 лютого ми зібрали сім’ї і вже знали, куди їх повеземо, — ближче до заходу України. А самі повернулися в Київську область і почали воювати. Потім ми приєдналися до ГУР. Ну і звідти ми зробили службу, частину, потім бригаду. Нас ставало все більше і більше, і ми перейшли в більші війська.
А чому ви пішли з ГУР? Є інформація, що ви йшли з якимись проблемами.
У нас просто вже не вистачало там місця. Я тоді лікувався після поранення, а хлопців набивалося все більше. Просто не вистачало вже нам місця. У ГУР не можна застосовувати все підряд — артилерію, танки і все інше. А в мене ж були і танкісти, і льотчики, і кого тільки не було. І зрозуміло, що ми потім перейшли в інші війська.
Валентин Манько разом з побратимами під час оборони Київщини, 2 березня 2022 року.
Manko Valentin / Facebook
Ви отримали поранення під час якої операції? У нас є інформація, що це був штурм Енергодару.
Ні. Це було в тому напрямку, але за операцію не можу сказати. Вона засекречена.
А в яких числах ви потрапили в лікарню з пораненням?
Не пам’ятаю. Я потрапив з пораненням у лікарню, потім повернувся назад. Мене взагалі паяло, паралізувало нерви, [а я], мабуть декілька тижнів, намагався бути поруч із хлопцями.
Це фото Валентин Манько опублікував у листопаді 2022 року, що збігається з датами його служби в ГУР та звільнення.
Manko Valentin / Facebook
Ми говорили з багатьма людьми, коли готувались до інтерв’ю. Одна з версій, яку ми почули, полягає в тому, що ви пішли з ГУР, тому що були питання і до організації роботи частини, і до планування операцій, бо вони зривалися.
Це повна маячня. Всі операції, які були у нас сплановані, — виконані від А до Я. Я з 2014 року був у боях безліч разів. Це був Донецький аеропорт, Іловайськ, Піски і багато-багато різних напрямків. Усі вони були успішні. Немає жодної такої операції, де б ми щось профукали. Я завжди сам брав участь у тих операціях. Тому цікаво, хто таке сказав. Я не думаю, що хтось із командувачів може про мене щось таке сказати. Ну, заздрісні люди можуть щось наплести.
Поговорімо про вашу нову посаду. Чому саме ви очолили управління штурмових військ? Чи означає це, що ви будете командувачем Штурмових військ, якщо вони з’являться?
У нас [штурмових] підрозділів небагато. Близько десяти. Є командири. Ми дивимось на досвід, на те, як хто управляє. Хлопці мене підтримують на цій посаді, головком розуміє, командувачі, верховний головнокомандувач. Я не є чиїмсь кумом, сватом чи братом. У мене великий досвід. Мабуть, за результатами роботи і обрали. Я постійно на лінії фронту. За цей рік я кілька разів був удома на пару днів, і теж не з доброї волі, а по здоров’ю. Я живу війною. Чи буду я командувачем — я не знаю. Буде наказ, побачимо.
Олександр Сирський приїхав на Добропільський напрямок. Нині там триває наша контрнаступальна операція, де активно задіяні штурмові підрозділи.
Manko Valentin / Facebook
Чи вже відомо, якою буде структура Штурмових військ, скільки грошей піде на утримання їхнього штабу?
Поки цього не можу оголосити. Нічого зайвого у нас не буде. Десантно-штурмові війська ми не будемо послаблювати чи когось у них забирати. Ми, навпаки, за те, щоб ДШВ посилювалися. Тому що вони йдуть або поруч з нами, або за нами.
По грошах. Командування Штурмових зросте буквально на сто із чимось людей. Це буде за рахунок полків: тобто з тих самих полкових посад відбудується командування. Тому збільшення фінансування на утримання командування не буде. Ми ж не формуємося з нуля — ми вже існуємо. Нам просто потрібен орган військового управління.
Пʼята штурмова бригада, 92 штурмова будуть теж у Штурмових військах?
Так, 5 штурмова бригада наша. З 92 штурмової бригади зараз обирають батальйони, які також складуть новий полк.
Якою в Штурмових військах буде роль Сергія Коротких (Боцмана)? Він має неоднозначну репутацію, тому ми виділили його окремо.
Сергій класно воює. Сам ходив у бої. Зараз він працює у відділі підготовки, і в нього це добре виходить.
Підготовки новобранців?
Ні. Він проводить аналіз, розписує схеми. У нього своя ділянка роботи. Але Сергій з 2022 року воював сам, і в 116 бригаді, і в СБУ, і в ГУР. Всі кажуть, що у нього [сумнівне] минуле, але коли він був у ГУР, його двічі-тричі перевіряли на поліграфі. Ще раніше він був у МВС — там його ж теж перевіряли. І якби результати перевірки були негативні, він би не сидів поруч із військовими.
Ви розповідали, що познайомились із Сирським ще у 2014 році. Пам’ятаєте, за яких саме обставин?
Здається, це була Дебальцівська операція. Ми часто пересікалися на плануваннях і операціях. Я знаю багатьох командувачів секторів.
А коли ви зблизились настільки, що він став вам довіряти?
Знаєте, я ніколи не воював на бігбордах чи в телевізорі. Ми з моїми людьми справою доводили, що вміємо і що можемо. Думаю, йому як головнокомандувачу, видніше з його посади, хто вдаліше воює. У нас же свої підходи, свій навчальний центр — його я зробив за власні кошти, за кошти моєї сім’ї. Він сьогодні є одним з найкращих. Ми постійно проводимо аналіз на фронті. Потім матеріали йдуть у навчальний центр. Навчальний центр випрацьовує методики під сьогоднішню війну. Це все передається інструкторсько-викладацькому складу. Вони готують військовослужбовців, і потім ми заходимо на фронт, і тому нам все вдається.
Валентин Манько на нараді з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, літо 2023 року.
Manko Valentin / Facebook
Коли ви відчули, що Сирський дослухається до вашого слова?
От 2022-й рік — ми ж почали з Київської операції, брали участь у боях за Ірпінь, Стоянку, Макарів, Васильків. Він бачив, як ми діємо, які результати даємо. [І коли] виникали проблемні ділянки, він міг зателефонувати Буданову, попросити: «Кириле Олексійовичу, дайте нам підрозділ Манька, тут треба зробити тонку роботу». І ми виїжджали, завжди допомагали.
А чи буває таке, що ви кажете: «Ні, Олександре Станіславовичу, ми не можемо, це неможливо»?
Так. Але він ніколи не вимагає того, що неможливо. Візьміть статистику, як просувався ворог у 2022, 2023 роках, а потім у 2024 році, коли ми трішки глобальніше з’явилися. Наскільки ворог невдало просувається зараз? Їхня кількість збільшилася в рази, атаки по всьому фронту збільшилися в рази, а досягнень у ворога менше. Це говорить про наш правильний підхід: зустрічний бій, контрштурм тощо. А скільки в нас вдалих наступів? Візьміть Харківську, Курську, Запорізьку операції.
Але ж Курська операція нічим не закінчилася.
Противник мав наступати на Херсонщині, Запоріжжі, Донбасі — а всі з’їхалися [на Курщину], і ми їх перемелювали. На їхній території, не на нашій. Все видно, якщо порівняти. Давайте візьмемо людей на Сумщині. Що вони говорили, коли ворог просувався на Суми, і що кажуть тепер. Спочатку вони казали, що Курська операція не потрібна. А потім просили лишатися там якомога довше, щоб не пускати ворога далі.
Підрозділ Валентина Манька на Курщині.
Manko Valentin / Facebook
Наскільки ми розуміємо, росіяни зібрали свій кулак на Курщині саме тоді, коли ми туди зайшли. А коли наші сили відійшли, вони рушили на Сумщину, і тоді вже нам довелося там відбиватися.
Ми ж до цього перемололи там величезну кількість військ з усього фронту. Відбиватися нам довелося вже через рік. До того ж їм багато в чому допомогли корейці: 20 тисяч, із них два підрозділи спецпризначенців. Ми не могли передбачити, що інші країни теж підключаться. Але ми зупинили їх. І навіть зараз тримаємо частину Курщини під нашим контролем. Так, невелику, але це буферна зона — на їхньому боці, не на нашому.
Ми взяли на Курщині неймовірну кількість полонених, перенесли війну до них, перетерли всі підрозділи, відтягли війну з усього фронту — бо ми не могли на 100% знати, що зможемо втримати всю лінію фронту. Зараз ми [працюємо] по всій лінії фронту і розуміємо їхню тактику. Ми зустрічаємо їх і не даємо розвивати успіхи. Ось на Добропільському напрямку провели просто геніальну операцію — зараз вона йде до завершального етапу.
3
Штурмові війська і Десантно-штурмові війська
До Добропільської операції трохи пізніше повернемось. Давайте про берет штурмових військ. На кокарді в нього барс. «Барс» — це позивний Сирського. Штурмові війська — це, по суті, «гвардія Сирського»?
Щоб ви розуміли, у нас були підрозділи і навчальні центри — тоді їх ще називали BIG CATS. Хтось називався «Пантери», хтось «Тигри», хтось просто «Котячі», по-різному. От із цього все й починалося. З 2014 року в нас навіть були татуювання на тілі із цими котами — вони були символами підрозділів. Просто трохи терпіння — ви потім все побачите.
Вересень 2025 року. Володимир Зеленський приїхав на пункт управління Десантно-штурмових військ ЗСУ в Донецькій області; Берет Штурмових військ ЗСУ.
Manko Valentin / Facebook
Ви кажете, що Штурмові війська — це так звана група швидкого реагування. Її перше завдання — відбити ділянку фронту, якщо вона провалилася. Друге завдання — це штурмувати. Саме такі завдання часто стоять і перед ДШВ, у яких вже є досвід і сформований кістяк командування. Під час наступу ДШВ покращують положення на напрямку, а під час оборони — стабілізують фронт і діють як загальновійськовий резерв.
Так точно.
Тобто у вас функції і завдання однакові.
Зовсім різні.
Але ж опис і Штурмових військ, і ДШВ — однаковий. Ви в інтерв’ю наводили такий самий опис, і зараз це підтвердили.
Я такого не казав. Я сказав, що ми є групою швидкого реагування. І ми відрізняємося від ДШВ. Я зменшив терміни нашого переміщення до пів доби. За пів доби ми можемо переміститися з іншого міста — скажімо, із Сум на Запоріжжя — і вступити в бій. Це перше. Друге, ми працюємо малими тактичними групами. Вони працюють більшими організмами: батальйонами або батальйонно-тактичними групами.
Сьогодні по всій лінії фронту йдуть штурми. Якщо взяти, скажімо, десять бригад, вони закриють 10–20 напрямків [ворожих штурмів], а таких напрямків одночасно може бути 60–80. І тут з’являємося ми. Ми проводимо контрштурмові дії, стабілізуємо ділянку, відновлюємо позиції. Далі заводимо підрозділи, які втратили позиції або через які просочився противник.
Десантно-штурмові, вони більш глобально призначені. Візьмімо Курську операцію — ми йшли ударним кулаком, а за нами закріплялися десантно-штурмові війська. ДШВ мають розширити фронт, створити плацдарм і вже далі переходити в наступ — або атакувати, або перейти в активну оборону. А всі ці прориви виконуємо ми.
Ми під час підготовки до інтерв’ю спілкувалися із ДШВ. Десантники кажуть, що вони давно практикують перекидатися за ніч. Це ті самі пів дня, про які ви говорите.
Ще раз поясню різницю. Вони діють батальйонами, ми — малими тактичними групами. Сьогодні на лінії фронту [ворог штурмує] 60—70 напрямків. Мала тактична група складається десь із 24 штурмовиків. На кожну проблемну ділянку формується своя тактична група — вона складається з фахівців, які потрібні саме на цій ділянці. У нас цих організмів дуже багато, бо підготовка в нас зовсім інша. ДШВ [діють] більш глобально. Вони заходять у смугу [і займають оборону], ми — не заходимо.
Якщо [на ділянці фронту] з’явилася проблема, ДШВ виходять батальйоном, стають у смузі й далі працюють. А ми ситуацію стабілізуємо. От, припустімо, на Дніпропетровщині противник просочився в п’яти місцях, але ці пробоїни рознесені на 2–4 км одна від одної. Батальйон туди зайти не може — це було б неправильне застосування. Нам треба зупинити всі п’ять напрямків одразу. Я виїжджаю своїми малими тактичними групами, відштовхую ворога і вирівнюю смугу. Якщо є великий прорив, я також можу вийти туди, утримати — а потім заходить великий десантний організм.
Вони стають частиною смуги [оборони], де є проблема. А ми — група швидкого реагування.
Новоприбулі артилеристи 33 штурмового полку долають смугу перешкод під час бойової підготовки.
33 ОШП
Виходить, що завдання ДШВ — це точкові операції, але вони вимушені стояти в обороні. ДШВ сформували два корпуси і стали, по суті, елітною піхотою.
Це вже інше питання. Але ще раз — вони потужний організм, у нього більш глобальні завдання, ніж у нас. Візьмімо Запорізький напрямок. Сьогодні там одночасно було близько двадцяти просувань. Кожне треба зупинити. Якщо розірвати батальйон чи бригаду ДШВ по всіх цих напрямках — все, його немає. Потім противник збирає ударний кулак — три‑чотири бригади — і в одному напрямку робить прорив.
У нас є й різні спеціальні завдання. Ми можемо заскочити й підготувати невеликий плацдарм. Як у Курську було. Потім заходить батальйон або бригада ДШВ, розширює плацдарм і вже проводить глобальні дії. Ми тим часом контратакуємо, відволікаємо — і це приносить перемогу всім. І нам, і ДШВ, і піхоті, яка стане на цей напрямок.
Ваше завдання — закривати прориви. А чому, на вашу думку, ці прориви утворюються?
Тому що противник обрав таку тактику. У нього більше особового складу й техніки, ніж у нас. Але ми готові до цього. Просто потрібне командування, яке буде управляти по всій лінії фронту. Я й так це роблю, без командування. Але це БРки, купа документів…. З командуванням буде трохи легше, бо є внутрішні накази. І для нас важливий режим секретності. Якщо у нас своє командування — нам не треба ні з ким зайвий раз [обмінюватися документами], щоб про нас знали. Знає лише керівництво.
4
Мобілізація і втрати
Поговорімо про людей. За нашою інформацією, ви отримуєте набагато більше людей, ніж інші бригади. Наприклад, за один місяць один полк штурмовиків отримав таку ж кількість людей, скільки за той самий місяць отримує третина усіх бригад ДШВ на лінії фронту.
Взагалі неправда. По-перше, немає такого, що хтось отримав більше, хтось менше. Хто скільки хотів собі набрати, скільки набирає. Є право першочергового відбору [мобілізованих]. Для ГУР, для СБУ, для ДШВ, для нас, для штурмових підрозділів. Тобто ми одночасно можемо приїхати [в учбовий центр] і маємо право першого відбору.
Але ДШВ отримує менше, ніж ви. [За словами джерела «Бабеля» в одному зі штабів ДШВ, за останній місяць один штурмовий батальйон отримав з навчальних центрів стільки ж новобранців, скільки отримала ціла бригада ДШВ.]
Неправда. Хто вам таке сказав? Якщо у вас є документальне підтвердження, із задоволенням поговорю про це.
Ви ж розумієте, що ми не маємо права називати цифри. Ви також. Давайте тоді ваше порівняння у відсотках.
Я не звик так голослівно говорити. Скажу так — ми становимо десь десяту частину [від ДШВ]. У порівнянні з десантниками ми — десь 10% від їхнього складу. Ми дуже малі.
Правильно. Якраз говорять, що ви отримуєте більше людей і втрачаєте більше людей, ніж ДШВ.
Це неправда. Ви розумієте, що таке втрати для штурмовиків? Припустімо, стоїть бригада в смузі оборони. Бригада зазнала втрат, приблизно 100 військовослужбовців «трьохсотими». Потім у них є прорив, і туди приходять штурмовики. Зазнати втрат вони можуть у перший день, коли будуть прорив зупиняти. І за день їхні втрати не будуть такими великими, як за місяць втратила бригада.
Бойова робота артилеристів 33 штурмового полку.
33 ОШП
У нас найменші будуть втрати серед тих, хто стоїть у смугах. Бо ми постійно рухаємось. Коли ти постійно рухаєшся, і чим ближче ти до противника, тим менше потрапляєш під артилерію, обстріли тощо. А якщо ти стоїш у сухій обороні — у тебе окопи, вопи, ропи, інші укріплення — противник знаходить тебе і планомірно знищує.
Ми порівнюємо з Курською операцією. Один з ваших штурмових полків ішов поруч із ДШВ. І десантники втратили вдвічі менше людей, ніж полк.
Вдвічі більше, ніж у нас. З усіх підрозділів, які були на Курщині, найменші втрати були у штурмовиків.
Чому тоді ваші полки називають «м’ясними»?
Бо комусь не хочеться, щоб ми створювалися. І це більше стосується головкома. Хтось хоче підсидіти його, мабуть. Для мене це болюча тема. Ми зупиняємо [прориви на фронті]. Ми не вилазимо з фронту. Я не бачу свою сімʼю. І мені боляче чути, що ми м’ясники.
Зараз ви рятуєте ситуацію на Добропіллі. Але прорив не утворився б, якби підрозділи, що стоять там в обороні, мали достатньо людей. Хіба ні?
Вони мали людей. Але людьми потрібно управляти, а до того ще розуміти противника. Противник не дурний. Ми чекали одну бригаду, а одночасно атакували сім бригад. Будь-яка лінія оборони може рухнути, якщо на неї вдало тиснути великою кількістю.
Чому тоді у вас не вийшло на Бєлгородському напрямку?
Якщо ми говоримо про операцію 2023 року — то це була операція іншої структури.
Натомість бої на Бєлгородщині у 2024–2025 роках слід розглядати як складову Курської операції. Той напрямок був нашим правим флангом, і саме там наші підрозділи виконали головне завдання — відтягнули на себе значні сили противника, чим забезпечили час для підготовки оборони в Сумській області.
Якщо ми правильно розуміємо, у вас немає свого рекрутингу. Ви отримуєте або мобілізованих, або тих, хто погодився воювати в обмін на вихід з тюрми.
У нас є свій рекрутинг, зокрема й по інших країнах. До нас приходить багато добровольців, з 2014 року і по цей день.
Але не всі добровольці. Є новобранці, яких хапають на вулицях, є колишні в’язні. Чи є різниця в ставленні до мобілізованого і колишнього в’язня?
Ні. По‑перше, ми їх [колишніх вʼязнів] називаємо «спецконтингент». Для нас вони рівні, інколи навіть продуктивніші в бойових завданнях. Багато з них кажуть, що вони рік, три роки, пʼять — просились на фронт. Але їх не відпускали. Звісно, ми щодо них особливо обережні. Бо людина може сказати «я піду воювати», щоб отримати свободу, а потім розвернутися й втекти. За ними треба наглядати.
Як ви це робите?
Забезпечуємо охорону, щоб вони від початку не змогли втекти. Потім вони йдуть у бій — можуть втекти з бою, але ви ж бачите, вони воюють.
А силу застосовуєте до людей?
Я ні.
Валентин Манько зі своїм собакою.
Manko Valentin / Facebook
А інші?
Я не знаю. Але припустімо, що людина приходить у частину п’яна або під наркотиками, і починає щось творити. Що з ним робити? Якщо можливо — умовляють. Якщо не виходить — скручують і вже далі ізолюють.
А вас підлеглі бояться?
Мене не треба боятися. Не знаю, спитайте у підлеглих.
А командирів інших полків бояться підлеглі?
Не можна казати загально, що хтось когось боїться або поважає. Я прагну, щоб мене поважали. До зими цього року я завжди ходив у бої з хлопцями — своїм прикладом хотів показати, що страх можна контролювати. Якщо я ставлю таке завдання, я хочу показати, що можу його виконати сам. Може, хтось має інший підхід, але я насамперед прагну поваги.