Путін і Сі Цзіньпін мріють про вічне життя. Так само, як їхні попередники-диктатори Сталін та Мао. Ось що вони для цього робили — і «удачі, товариші»!

Путин і Сі мріють прожити щонайменше 150 років

Третього вересня 2025 року двоє підстаркуватих диктаторів, Володимир Путін (72 роки) і Сі Цзіньпін (72 роки), разом зі своїм молодшим колегою Кім Чен Ином (41 рік) піднімалися червоною доріжкою до урочистої трибуни перед початком військового параду в Пекіні. Як раптом встановлений неподалік відкритий мікрофон вихопив кілька фраз з їхньої бесіди.

Сі говорив про те, що, мовляв, раніше люди рідко доживали до 70 років, а зараз це майже дитячий вік. Путін запевняв, що «з розвитком біотехнологій органи можна буде змінювати нескінченно, і люди зможуть жити все довше та навіть досягти безсмертя». Сі продовжував: «За прогнозами уже в цьому столітті люди зможуть жити до 150 років». Сорокаоднорічний Кім Чен Ин з посмішкою крокував поруч, слухаючи на 30 років старших друзів-диктаторів.

Усі троє, схоже, збираються триматись за владу до кінця. І принаймні двоє старших уже інвестують у боротьбу зі старінням. З подачі Кремля найближче оточення Путіна отримує мільйонні гранти для заснування інститутів, що досліджують «безсмертя». Йдеться про біодрук органів з лабораторно вирощених клітин, програму генетичних досліджень з оновлення старіючих клітин і навіть корекцію імунної системи на основі «критичних маркерів, виявлених у процесі старіння».

У 2024-му Путін наказав запустити національний проєкт «Нові технології збереження здоров’я». Один з його головних пріоритетів — боротьба зі старінням. Причому лікарі-спеціалісти з профільних інститутів отримали завдання терміново надати всі свої розробки. На папері все це, ясна річ, спрямоване на «збереження здоров’я громадян країни».

Схожий проєкт у Китаї запустили ще у 2016 році — «Велику програму з дослідження старіння та дегенерації органів». Ініціатива зосереджена на вивченні клітинних і молекулярних механізмів старіння. Китайська академія наук уже опублікувала кілька результатів досліджень щодо уповільнення старіння, проведених на мавпах. Окрім цього, у Пекіні та Шанхаї створили великий біобанк зі зразками крові понад двох тисяч довгожителів для вивчення генетичних факторів, повʼязаних із довголіттям.

Путін разом з науковцем Михайлом Ковальчуком зі свого найближчого оточення, який курує дослідження «безсмертя», 2025 рік.

Getty Images / «Бабель»

Сі в Центрі роботизованої хірургії в Британії, 2015 рік.

Getty Images / «Бабель»

Сталін двічі обпікся на безсмерті

У 1926 році в Москві з’явився перший у світі Науково-практичний інститут переливання крові на чолі з Олександром Богдановим. Директор інституту був більш відомий як один із головних ідеологів соціалізму і один з творців більшовицької партії у 1904 році. Тоді його називали другою людиною в партії після Леніна. Але за кілька років він розсварився з лідером більшовиків на ідеологічному ґрунті. Невдовзі Богданова вивели з керівництва, а згодом взагалі виключили з партії.

Богданов дозволяв собі різко критикувати Леніна й після того, як більшовики захопили владу у 1917 році. Зокрема, розносив політику воєнного комунізму і пророчо заявляв, що з ленінської моделі вийде нова правляча комуністична олігархія. На диво, його не розстріляли. Тільки один раз арештували на початку 1920-х, але швидко відпустили.

Розчарувавшись у політиці, Богданов зайнявся наукою і письменництвом. У 1908-му він опублікував роман-утопію «Червона зірка». Його головний герой, сучасник Богданова, потрапляє на Марс. І бачить там місцеве соціалістичне суспільство, побудоване на загальній рівності та казарменому порядку, яке лишило в минулому війни разом із ринковою економікою та конкуренцією. У романі марсіани досягли неабиякого технічного і наукового прогресу. Серед інновацій описаний ритуал загального обміну кров’ю, за допомогою якого марсіани омолоджують організм і досягають довголіття.

Цю ідею Богданов заходився реалізовувати на практиці в середині 1920-х. Адже був за освітою лікар і певний час працював за фахом, зокрема і в польових шпиталях під час Першої світової. Він пропагував теорію омолодження за допомогою переливання крові від молодих людей старим. «Є всі підстави вважати, що молода кров, з її матеріалами, взятими з молодих тканин, здатна допомогти старіючому організму в його боротьбі за тими лініями, за якими він вже зазнає поразок, тобто за якими він саме старіє», — писав він в одній зі своїх наукових статей.

У 1926 році цією теорією зацікавився тоді ще 47-річний Сталін, а ще більше — ветерани з партійної верхівки. Так з’явився експериментальний Інститут переливання крові, який ділив приміщення з не менш колоритною установою — Інститутом мозку, створеним на базі «Лабораторії з дослідження мозку Леніна». Богданов був і дослідником, і піддослідним, тобто неодноразово переливав собі «молоду кров». Його експериментами жваво цікавились у Кремлі. Але у 1928 році Богданов раптово помер під час свого одинадцятого переливання крові. Як згодом з’ясувалось, через резус-несумісність з донором. Утім, тоді Богданов про це знати не міг, адже резус-фактор крові відкрили тільки у 1940 році. Директорові Інституту переливання крові влаштували пишний похорон із виступами партійних лідерів. Тіло піддали кремації, а мозок передали для досліджень до сусіднього Інституту мозку.

Після смерті Богданова Інститут переливання крові на деякий час очолив амбітний український вчений Олександр Богомолець. У 1909-му він став наймолодшим у тодішній Російській імперії доктором медицини, захистивши дисертацію у 28 років. Один з його опонентів на захисті, відомий фізіолог Іван Павлов, пророкував Богомольцю блискуче наукове майбутнє. І не помилився. Богомолець увійшов в історію як основоположник української школи патологічної фізіології, ендокринології і геронтології та засновник перших в Україні та Росії науково-дослідних закладів медичного профілю.

Ще у 1920-х Богомолець зацікавився феноменом старіння. Він вважав, що основною причиною старіння є зношування сполучних тканин організму — мережі клітин і колагенових волокон, яка розділяє та підтримує інші тканини, наприклад кістки та органи. Простими словами, сполучна тканина — це своєрідний «цемент», який скріплює тіло. Якщо цей цемент можна зміцнити, то люди зможуть дожити навіть до 150 років.

Результатом досліджень та одним з найголовніших винаходів Богомольця став препарат під назвою «антиретикулярна цитотоксична сироватка». Завдяки впливу на сполучну тканину вона виявилась ефективною для лікування виразок, ран, переломів кісток, деяких форм ревматизму та інших хвороб. У 1930-х про чудодійний «еліксир життя» Богомольця заговорили на Заході. Його роботи почали перекладати різними мовами світу. Та ще раніше успіхи в продовженні життя привернули увагу очільника СРСР Сталіна.

Богомолець отримав повний карт-бланш на дослідження та заснування фахових інститутів. Він став президентом Академії наук УРСР, лауреатом Сталінської премії, отримав звання Героя соціалістичної праці, два ордени Леніна та безліч інших нагород. Це при тому, що Богомолець так і не вступив до компартії, мав шляхетське походження та «неблагонадійних» родичів. Ба більше, його злет припав 1930-ті — період Сталінського терору, коли репресували й за менше.

Чергові сподівання на «еліксир життя» для кремлівського диктатора завершилися зі смертю Богомольця у 1946-му, йому було 65 років. За однією з легенд, почувши про смерть вченого, Сталін спересердя вигукнув: «От пройдисвіт! Усіх нас надурив». І вже за кілька років з подачі влади вчення Богомольця оголосили «антинауковими та антирадянськими».

Того ж 1946-го у Сталіна стався важкий інсульт і він почав підозріло ставитись до лікарів. Навіть репресував свого особистого лікаря Володимира Виноградова в межах «Справи лікарів» — однієї з масштабних репресивних кампаній, яку курував особисто наприкінці життя. І зрештою так усіх залякав, що коли в 74 роки в нього стався масивний крововилив у мозок, ніхто не наважувався до нього підійти, поки він тяжко помирав у калюжі власної сечі.

Мао Цзедуну теж пророкували дожити до 150 років

Таке побажання з’явилось у партійній газеті до дня народження Мао в 1966 році: «26 грудня був день народження нашого великого лідера, голови Мао. У столиці відбулися урочисті збори. Очільник Мао має дуже міцне здоровʼя. Згідно з дослідженнями фізіологів та вчених, наш великий лідер, червоне сонце в наших серцях, товариш Мао може прожити 140—150 років. Це найбільше щастя всього китайського народу й народів усього світу. Бажаємо очільнику Мао безмежного довголіття».

Як розповідав у своїй книзі колишній особистий лікар Мао Лі Чжисуй, у китайського лідера був свій рецепт довголіття. Він вірив, що сексуальні стосунки з молодими жінками посилять його енергію і продовжать життя. Тому постійно тримав при собі гарем із молодих жінок з танцювальних труп або секретаріату компартії. Вони проходили відбір за трьома критеріями: зовнішність, артистичні таланти і політична благонадійність. За спогадами, ці жінки пишались, коли підхоплювали від Мао хвороби, що передаються статевим шляхом.

Щоправда, на початку 1960-х, коли Мао вийшов на новий пік влади, він почав усе частіше скаржитись на проблеми з потенцією. Отут і приходив на допомогу доктор Лі з різноманітними ін’єкціями або традиційними китайськими ліками.

Щодо навіть базових норм гігієни, то Мао ніколи не мився і не чистив зуби. Його обтирали гарячими вологими рушниками охоронці, а рот він полоскав зеленим чаєм. На всі пропозиції Лі скористатися бодай зубною щіткою Мао відповідав: «Тигр ніколи не чистить зуби».

На початку 1970-х Мао різко здав, у нього загострилась хвороба Паркінсона і він став майже недієздатним. У 1976-му, після двох важких інфарктів, Мао помер у 82 роки. Наостанок він заповів, аби його кремували. Але партійна верхівка порушила його волю. Тіло Мао забальзамували і виставили напоказ у мавзолеї на центральній площі Пекіну.

Кім Ір Сен наказав лікарям продовжити його життя до 120 років

Дід сучасного правителя Північної Кореї почав турбуватись про своє довголіття приблизно у 65-річному віці. Для цього він наказав створити «Центр довголіття». Його керівницею стала особиста лікарка диктатора Кім Со Йон.

Докторка Кім разом із колегами вивчала найрізноманітніші методики подовження життя. Від рецептів з кількох тисяч трав із давніх трактатів східної медицини до сучасних препаратів, методів і практик. Результати досліджень презентували Кім Ір Сену, а той уже сам обирав, що йому подобається.

Спочатку диктаторові сподобалась сміхотерапія. Для цього зібрали трупу з акторів і дітей пʼяти-шести років, які мали робити якісь кумедні речі, аби розсмішити диктатора. Виконавці, яким вдавалося розсмішити Кіма щонайменше п’ять разів на день, отримували почесне звання «заслужений артист».

У 78 років Кім накинув оком на інший рецепт довголіття. Заходився переливати собі кров 20-річних. Перед цим обраних донорів навіть годували спеціальною поживною їжею. За словами лікарки Кім Со Йон, диктатор так захопився переливаннями, що в нього врешті змінилась група крові.

Зрештою, за припущеннями докторки Кім, таке надмірне та вибіркове лікування дало геть протилежний ефект. Рано-вранці 8 липня 1994 року диктатор помер від раптового серцевого нападу. Йому було 82 роки, як і сусіду-диктатору Мао Цзедуну на момент смерті.