Сербія любить Путіна і все-таки допомагає Україні отримувати зброю: через неї пролягає таємний маршрут постачання боєприпасів — переказуємо головне з розслідування BIRN

Дипломатичні стосунки Сербії та України — складні, але те, що Белград допомагає постачати боєприпаси українській армії, вже не секрет. З одного боку, Сербія визнає територіальну цілісність України згідно з міжнародним правом. З іншого — Белград не приєднався до санкцій проти Росії, попри статус кандидата на вступ до ЄС, і зберігає з нею тісні політичні й економічні звʼязки. Багато сербських політиків і медіа відкрито симпатизують Кремлю. Крім того, Сербія залежить від російського газу. Вона імпортує через «Газпром» близько двох третин від усього обсягу, що споживає.

У травні цього року президент Сербії Александар Вучич відвідав Москву, щоб узяти участь у параді 9 травня. Трохи більше як за місяць він приїхав до України для участі в саміті й заявив, що готовий допомогти у відновленні одного-двох містечок або невеликого регіону. Загалом позиція Сербії — це постійне балансування між Заходом і Росією.

Ця неоднозначність проявляється і в постачанні зброї. У лютому 2023 року російське медіа Mash заявило, що українська армія використовує 122-мм ракети «Град» сербського виробництва. Через кілька тижнів із секретного документа Пентагону стало відомо, що Сербія або погодилася постачати зброю Україні, або вже це зробила. А торік у червні з’ясувалося, що сербські виробники ще з початку повномасштабного вторгнення експортували боєприпаси на сотні мільйонів євро, які через треті країни потрапляли в Україну.

Офіційно Вучич довго заперечував це, заявляючи, що Сербія не постачає зброї ані Україні, ані Росії. Але визнавав, що продає боєприпаси іншим країнам, а що вони з ними роблять — «не його справа».

«Сербський військпром намагається вистрілити Росії в спину». Наприкінці травня цього року Служба зовнішньої розвідки Росії (СЗР) розкритикувала Сербію за непряме постачання боєприпасів сербського виробництва до України, звинувативши сербських виробників «та їхніх покровителів» у прагненні «нажитися на крові братніх словʼянських народів». Вони заявили, що сербський оборонний сектор фактично зраджує Росію. Це стало «надзвичайним публічним докором» Александару Вучичу, який, принаймні публічно, відмовився ставати на чийсь бік у війні.

Втім, таке гнівне послання не завадило Белграду схвалити транзит боєприпасів для України вже 2 червня. Міністерство внутрішніх справ Сербії, слідом за міністерствами оборони та закордонних справ, дало зелене світло на перевезення артилерійських снарядів боснійського виробництва. Вантажівки з понад сотнею піддонів мали рушити з Боснії і Герцеговини через маленьке сербське прикордонне село Сремська Рача. Звідти вони мали йхати на північ, щоб перетнути кордон з Угорщиною через Хоргош — ключовий перевальний пункт.

Ось як відбувалося постачання боєприпасів з Боснії через Сербію під керівництвом Чехії. Вантаж замовила чеська оборонна компанія Omnipol — одна з п’ятьох фірм, які постачають артилерійські снаряди українській армії. На піддонах були найбільш затребувані 155-міліметрові снаряди боснійського виробництва — загалом 960 штук.

Снаряди продавала компанія PODIN d.o.o, що розташована в невеликому місті Груде, в Боснії. Офіційно ця компанія займається нерухомістю, але водночас має ліцензію на експорт військового обладнання. Чому саме вона виступала посередником — незрозуміло. У транзитних документах зазначено тільки, що вміст вантажу вироблено «Боснією і Герцеговиною».

Джерела в збройовій промисловості припускають, що коли снаряди не надходять з боснійських запасів, їх виробляють на заводі Pretis. Це єдиний у країні виробник такого типу снарядів. Завод працює ще із часів Югославії та розміщується в передмісті Сараєва. До того ж лише за півтора кілометра від Pretis розташована одна з компаній, яка фігурує в документах як перевізник.

Чехія вже купила у Pretis понад 30 тисяч таких снарядів. Головним власником компанії є боснійська держава, але майже 42% належать американській збройовій компанії Regulus Global, з якою теж «не все так просто». У травні цього року стало відомо, що проти цієї компанії українська держкомпанія «Спецтехноекспорт» подала судовий позов. Вона мала постачити зброю за контрактом до $1,7 млрд, але після того, як отримала понад $160 млн авансу, не виконала угоди. За словами українських посадовців, компанія просто витратила ці гроші на свої потреби. Сам Regulus категорично заперечує ці звинувачення і стверджує, що саме «Спецтехноекспорт» не виконала умови договору і винна їм гроші.

Боснія, як і Сербія, напряму не постачає зброю Україні. Причина — спротив боснійських сербів на чолі з проросійським лідером Мілорадом Додіком, президентом Республіки Сербської. Але боєприпаси, вироблені в Боснії, офіційно продають країнам НАТО, таким як Чеська республіка. Саме Чехія у 2024 році очолила ініціативу, яка закуповує та постачає артилерійські боєприпаси для України через треті країни. До проєкту приєдналися й інші країни-союзники.

Експорт зброї з Боснії та Герцеговини значно виріс на початку цього року. Найбільше її купують США та Чехія. Чеська компанія Omnipol стала однією з п’ятьох фірм, які отримали ексклюзивне право укладати контракти на постачання боєприпасів. Проте деякі критики сумніваються в прозорості цього процесу — мовляв, фірми пов’язані з урядом і беруть високі комісії, вищі за ті, що встановлюють українські державні компанії. А проте, в лютому цього року президент Чехії Петр Павел заявив, що ініціатива, очолювана Прагою, вже передала Україні понад півтора мільйона снарядів.

Двадцять третього червня цього року Вучич несподівано оголосив про припинення експорту зброї та боєприпасів. Це пов’язують з міжнародним обуренням щодо операції Ізраїлю в Газі, яка значною мірою залежить від сербської зброї. Але найімовірніше — це сталося через «гнів Росії». Тому що одночасно із заявою Вучича з’явилася друга заява російської зовнішньої розвідки, в якій Москва звинувачувала Сербію в жадібності і багатовекторній політиці. А також наголосила, що сербські боєприпаси вбивають російських солдатів і мирних жителів у російських поселеннях.

Старший науковий співробітник Белградського центру політики (ВСВР) Вук Вуксанович припускає, що Росія «завдала удару» по Вучичу саме зараз, щоб послабити його позицію на тлі масштабних студентських протестів у Сербії. Москві не подобається, що Александар Вучич зближується із Заходом, і тому вона вирішила скористатися внутрішніми проблемами в Сербії, щоб зменшити поставки в Україну.