Перші акції почалися в Новому Саді відразу після трагедії, в листопаді 2024. Спершу там збиралися активісти, журналісти й просто небайдужі люди. Вони були злі на уряд — хотіли показати, що їм набридла корупція і брехня влади. Згодом ініціативу підхопили студенти.
Аварійні бригади ліквідовують наслідки обвалу бетонного навісу залізничного вокзалу в місті Новий Сад, 1 листопада 2024 року. Місцеві жителі запалюють свічки біля залізничного вокзалу в місті Новий Сад — на знак жалоби за загиблими, 2 листопада 2024 року. Протестувальники вимагають відставки міністра будівництва, Белград, 3 листопада 2024 року.
Getty Images / «Бабель»
Ескалація почалася з насилля з боку влади. Двадцять другого листопада організована група, яку повʼязують з правлячою партією, напала на студентів та викладачів під час акції памʼяті за загиблими. Перші арешти студентів пройшли в Белграді взимку. Поштовхом стало інтерв’ю, яке кілька студентів дали на незалежному телебаченні. Учасників протестів почали викликали на допити, затримувати й вивозити в невідомі місця. Це були не просто поліцейські, а спецслужба БИА. Здебільшого затримували на 48—72 години, проводили якісь розмови, а потім відпускали через «брак доказів». Щоразу, коли ми дізнавалися, що когось затримали, приходили до відділків поліції або місць, де їх тримали, організовували протест, забезпечували адвокатів з числа юристів, які підтримують студентський рух. Пік затримань припав на зиму, зараз їх значно менше, але не виключаю, що ми просто можемо про них не знати.
Поліція обшукує студентів, 21 січня 2025 року.
X (Twitter) / «Бабель»
У відповідь на насилля студенти почали блокувати університети чи окремі факультети по всій країні. З цього почалася хвиля студентських зборів і голосувань за те, чи долучатимуться до блокади інші університети. Під час блокади студенти не ходять на навчання, не складають іспитів, не пускають чужих до приміщення університету. Рішення про блокаду ухвалюють не адміністрації університетів, а самі студенти. У адміністрацій просто запитують — ви з нами чи проти нас? На початку наша академія нас підтримала. З адміністрацією ми спілкуємось через електронну пошту й спеціальні «контактні групи».
Блокада університетів — це системна, гарно організована робота. Ми фактично живемо в академії, ночуємо по кілька днів на тиждень. Ми самі організували структуру: є охорона — студенти, які чергують на вході в будівлю. Без студентського квитка всередину потрапити не можна. Були випадки, коли приходили провладні активісти і провокували студентів. Крім охорони, є команда донаторів — ті, хто публікує дописи в соцмережах з проханнями зібрати їжу, засоби гігієни, матраци тощо. Є команда з логістики — це студенти з автівками, які ці речі перевозять. Наприклад, перед великим протестом 15 березня ми перевозили подушки, спальники, усе необхідне з Нового Белграда в Старий. Замість занять у нас графіки чергувань різних груп.
Університети координують свою роботу на зустрічах делегатів — по одній-дві людини від кожного факультету, тобто, наприклад, з 50 факультетів це приблизно 100 людей. На цих зустрічах усі ключові питання вирішують голосуванням.
Студентський протест у місті Новий Сад, 24 січня 2025 року.
Milica Blagojević
Влада тисне на адміністрації університетів. Персонал університету працює, є прибиральниці і справжня охорона — вони отримують зарплати. З викладачами — інша історія. Коли ми починали страйк у грудні минулого року, викладачі нашого університету нас підтримали, хоча безпосередньої участі у протестах не брали. Проте згодом на них почало тиснути Міністерство освіти — їм перестали виплачувати зарплати. Ті, хто підтримує уряд, отримують частину або навіть повну зарплату. А ті, хто за студентів, отримують мізерні суми — приблизно 90 євроцентів на місяць. Через це професори обурюються і спрямовують злість на нас — виживати без грошей важко.
Звичайні люди, які виходять на протести, теж проводять збори — виходять на вулиці й голосують громадою: підтримують студентів або висувають власні пропозиції. Якщо вони вирішують протестувати, то ми на своєму студентському зібранні кажемо: ми підтримаємо нашу громаду і йдемо з ними на протест. Це такий собі демократичний рух без єдиних лідерів.
Влада розхитує протест силами проплачених провокаторів. У більшості це колишні в’язні або представники нацменшин, які за гроші живуть у спеціальному таборі в одному з парків Белграда. Влада й проурядові медіа показують цей табір, як опозиційний, тобто що це студенти, які хочуть навчатися й виступають проти блокади. Але це не так. Ці люди виходять із табору, лише коли поруч проходять акції, щоб спровокувати сутички або напасти на протестувальників. Усередині табору вони почуваються захищеними — їх підтримує поліція, вони отримують гроші, 40—50 євро на день, дехто вживає наркотики. Іноді, коли вони нападають на студентів, поліція їх усе ж затримує, бо частково сама підтримує мітингувальників, але робота є робота. Є поліцейські, які стоять і нічого не роблять. Але є й такі, що явно хочуть нас бити, штовхаються і застосовують кийки.
Блокада університетів триватиме, доки влада не виконає всі наші вимоги.
- Надати повну документацію, яка стосується реконструкції залізничного вокзалу в Новому Саді. До середини грудня влада відкрила понад 140 документів, однак ключову частину досі не оприлюднили, зокрема деталі контрактів і фінансових угод.
- Розслідувати та притягнути до кримінальної відповідальності всіх, хто вчиняв насильство під час мирних протестів.
- Зняти всі кримінальні обвинувачення зі студентів, яких затримували та відвозили на допити.
- Збільшити видатки на вищу освіту на 20%. Ідея в тому, щоб держава компенсувала половину витрат на освіту студентів-контрактників державних університетів. Цю вимогу уряд частково виконав — парламент ухвалив відповідне рішення, з бюджетного резерву виділили 12 мільярдів динарів. Але на ділі все не так просто: деяким студентам гроші повернули, деяким ні. Фактично ця «знижка» працює вибірково і непередбачувано — хтось отримує гроші зараз, хтось чекатиме роками.
На початку травня 2025 року студенти висунули нову вимогу — провести дострокові парламентські вибори. Влада її проігнорувала.
Урядові медіа спотворюють інформацію про студентські протести. Більшість сербських медіа — це проурядові канали, які поширюють брехню про нас. Влада і державні медіа називають нас «агентами Заходу» і учасниками «кольорової революції». Люди переважно старшого віку дивляться саме таке телебачення. Їх уже понад 10 років годують однією й тією ж брехнею. Вони не мають власної думки — лише думка президента. І саме ці люди часто виходять лаяти нас на вулицях, проклинають наші сім’ї, називають зрадниками.
Тисячі протестувальників з прапорами пройшли маршем центром Белграда 15 березня 2025 року.
Getty Images / «Бабель»