У 1930-х перекупник бавовни Габріель Росс Перо був душею компанії техаського містечка Тексаркани. Він славився своїм гострим гумором, впертою наполегливістю, шармом та красномовством і міг вмовити будь-кого купити чи продати що завгодно. Утім, в ті часи Великої депресії йому було непереливки, як і мільйонам американців.
Габріелю Россу Перо вдалось налагодити свій бізнес з перепродажу бавовни на початку 1950-х років.
Getty Images / «Бабель»
Якось під час традиційних суботніх посиденьок в колі друзів розмова зайшла про політиків. Головним чином про те, що у звичайних людей геть немає шансів потрапити у високу політику і обратися на якусь державну посаду. Габріель заперечив: для цього потрібно не аж так багато. Він зміг би організувати для будь-кого просто з вулиці перемогу на виборах... та хоча б до законодавчих зборів сусіднього штату Арканзас, кордон з яким буквально через дорогу. Компанія зайшлась від сміху, а один з приятелів жартома запропонував привести до перемоги місцевого волоцюгу на прізвисько Нюхач Арнольд.
Федеральне поштове відділення Тексаркани. Кордон між штатами Техас і Арканзас проходить просто посеред міста, 2023 рік.
Getty Images / «Бабель»
Перо сприйняв виклик цілком серйозно. Він причепурив Арнольда, купив йому костюм з краваткою і влаштував справжнє передвиборче турне округом. Стараннями Перо вчорашній волоцюга набув такого солідного вигляду, що в сільській глибинці його іноді сприймали за президента. Зрештою Арнольда обрали до законодавчих зборів Арканзасу. Складаючи присягу, він у своїй промові палко дякував Габріелю за підтримку і довіру.
Після цього Перо остаточно перетворився на місцеву легенду. А ще цей випадок справив неабияке враження на його маленького сина Генрі Росса Перо. Згодом він стане успішним бізнесменом і одним з найбагатших людей Штатів. Прославиться епатажними вчинками й пафосними популістськими висловами. А ще перетворить американську політику на шоу і майже зламає її традиційну двопартійну систему, ледь не ставши президентом від «третьої сили».
Успішний бізнесмен
Генрі Росс Перо народився 1930 року в Тексаркані. Свою першу роботу він отримав у вісім років — розносив місцеву газету. Аби охопити більше районів, щоб збільшити продажі й, відповідно, власні комісійні, Перо розвозив газети верхи на поні. Після школи вступив до Військово-морської академії, а згодом служив молодшим офіцером на есмінці й авіаносці. Під час служби помер його головний кумир — батько.
Перо зі своїм конем, 1947 рік.
Getty Images / «Бабель»
У 1957-му Перо звільнився з ВМС США і вирішив знову стати продавцем. Він влаштувався в корпорацію IBM і дуже скоро став провідним продавцем комп’ютерів. А в 1962-му встановив особистий рекорд — виконав річну квоту продажів за 19 днів. Після цього він прийшов до керівництва IBM з ідеєю продавати не самі комп’ютери, якими ще треба навчатися користуватись, а послуги із цифрової обробки даних на замовлення під конкретні види бізнесу. Проте в компанії, яка на той час була майже монополістом у сфері цифрових технологій, його ідею не оцінили.
У тому ж 1962-му Перо звільнився з IBM і заснував власний стартап Electronic Data Systems (EDS). Із наполегливістю, успадкованою від батька, він особисто телефонував кожному із 77 потенційних клієнтів, аж поки домовився про перший контракт. Уже за кілька років EDS почала вигравати державні контракти, згодом увірвалася в банківський сектор і вийшла на міжнародний ринок. У 1984-му Перо продав свою компанію корпорації General Motors за $2,4 мільярда. А у 1985-му він став другою найбагатшою людиною Штатів зі статками майже два мільярди доларів.
Перо в офісі своєї компанії EDS у Далласі, штат Техас, 1968 рік.
Getty Images / «Бабель»
Після цього Перо кілька років займався інвестуванням. Зокрема, вклав понад $20 мільйонів у новий проєкт NeXT Стіва Джобса, якого звільнили з Apple. А вже в 1988-му Перо заснував нову не менш успішну технологічну компанію Perot Systems, яка займалась приблизно тим самим, що й EDS. У вересні 2009 року Perot Systems викупила компанія Dell за $3,9 мільярда.
А втім, не обходилось і без невдач. У 1970-му він потрапив на перші шпальти газет, як один з найбільших невдах в історії Волл-Стріт. Тоді акції його компанії за один день обвалились на $445 мільйонів. Впертість і наполегливість Перо теж іноді грали проти нього. Якось він втратив $65 мільйонів доларів у марній спробі врятувати велику брокерську компанію DuPont Glore Forgan, що потерпала від боргів.
Перо разом зі Стівом Джобсом і керівницею PR-відділу NeXT Елісон Томас на конференції у Вашингтоні, 1988 рік.
Doug Menuez / Facebook
Ексцентричний популіст
Після продажу EDS General Motors Перо став різко критикувати американську корпоративну структуру. «Відродити General Motors — це як навчити слона вибивати чечітку. На розробку нового автомобіля в цій країні потрібно п’ять років. Чорт забирай, та ми ж виграли Другу світову війну за чотири роки», — казав він.
Однак своїх співробітників Перо тримав у залізних лещатах. Вони мали дотримуватися суворого дрес-коду: консервативні костюми з білими сорочками і краватками, коротка стрижка і ніяких вус та борід для чоловіків і ніяких штанів для жінок. Окрім цього, для співробітників влаштовували тести на детекторі брехні з будь-яких приводів. Наприклад, за підозрою в подружній зраді.
Перо виступає під час дебатів у Детройтському економічному клубі, 1986 рік.
Getty Images / «Бабель»
З другої половини 1960-х Перо співпрацював з різними адміністраціями Білого дому як лобіст економічних інтересів США за кордоном. Однак постійно публічно критикував усі уряди. Під час виступу в столиці він казав: «Вашингтон перетворився на місто, наповнене гучними заявами, іграми на публіку, маніпуляторами та медіакаскадерами, які позують, створюють образи, запускають феєрверки, але ніколи нічого не досягають. У цьому місті нам потрібні діла, а не слова».
Усе це вкупі з мільйонними пожертвами на лікарні, школи та кампанії боротьби з наркотиками справляло враження на американський середній клас. Поступово Перо став для них «своїм хлопцем», що кидає виклик політикам у високих кабінетах, які відірвались від народу. А дві зухвалі та вельми ризиковані акції Перо остаточно закріпили його в статусі справжнього патріота.
Перо в таборі для північнов’єтнамських полонених, січень 1970 року. Перо відвідує біженців у Південному В’єтнамі, 1970 рік.
Getty Images / «Бабель»; rossperot.com
Наприкінці 1969-го він зафрахтував два авіалайнери і завантажив їх 30 тоннами продуктів, медикаментів і різних подарунків для американських військовополонених у Північному Вʼєтнамі. До Ханою Перо не пустили. Тоді він заходився роздавати цю допомогу північнов’єтнамським полоненим у Південному В’єтнамі. Все це висвітлювали 68 американських журналістів, яких Перо прихопив із собою.
Наприкінці 1978-го двох топменеджерів EDS заарештували в Ірані за підозрою в спробі підкупу, аби вибити вигідний для компанії контракт. Тоді Перо найняв загін з колишніх американських командос, який очолив полковник «зелених беретів» у відставці Артур Сімонс. Їм вдалося врятувати співробітників EDS із в’язниці Тегерану, скориставшись сум’яттям під час Іранської революції на початку 1979-го. У 1983-му британський письменник Кен Фоллетт на замовлення Перо написав за мотивами цієї історії роман-бестселлер. А в 1986-му за його мотивами в США вийшов пʼятигодинний мінісеріал.
Перо (крайній ліворуч) і полковник Сімонс (крайній праворуч) разом зі звільненими з іранської вʼязниці співробітниками EDS, лютий 1979 року.
Getty Images / «Бабель»
Третя сила
На тлі зростаючої популярності Перо вирішив балотуватись на президентських виборах 1992 року як незалежний кандидат. Перші бали він заробив уже на етапі оголошення в лютому 1992-го, а заразом зруйнував традиції американського політичного істеблішменту. Його тодішні конкуренти, республіканець Джордж Буш — старший і демократ Білл Клінтон, оголошували, що йдуть на вибори під час офіційних пресконференцій. А Перо несподівано заявив про своє балотування в ефірі популярного телешоу Ларрі Кінга.
Перо на телешоу Ларрі Кінга, 1992 рік.
Getty Images / «Бабель»
Перо витратив на президентську кампанію $63 мільйони власних коштів. Він зробив ставку не на публічні виступи на мітингах, а на інноваційні півгодинні рекламні ролики на кабельному телебаченні, які крутили в прайм-тайм. У своїх зверненнях Перо обіцяв «повернути Америку простим американцям» під гаслом United We Stand America — «Об’єднані ми відстоїмо Америку». Він критикував участь Сполучених Штатів у війні в Перській затоці, виступав проти угоди про зону вільної торгівлі з Канадою і Мексикою та пропонував більше зосередитись на внутрішніх питаннях, зокрема на дефіциті держбюджету, засиллі бюрократії та марнотратстві чиновників.
Перо під час президентських перегонів, 1992 рік.
Getty Images / «Бабель»
Він найняв двох досвідчених політичних піарників — одного від республіканців, другого від демократів. Ті розробили стратегію, яка забезпечила Перо прихильність виборців з обох таборів. Тепер його конкуренти Буш і Клінтон не могли собі дозволити критикувати прихильників Перо. А той по слово далеко не ходив і здобував усе більше популярністі своїми іронічними висловами. «Якщо побачите змію, просто вбийте її. Не призначайте комітет зі змій», — казав він про конгресменів. Федеральний борг держбюджету він називав «божевільною тіткою, яку політики тримають у підвалі, аби вона не муляла очі». А для того, щоб вирішити найскладніші проблеми уряду, Перо достатньо «просто зазирнути під капот і добряче там покопирсатись».
Перо зі своїми прихильниками, 1992 рік.
Getty Images / «Бабель»
Ім’я незалежного кандидата почало з’являтись на перших шпальтах газет. У травні 1992-го його портрет був на обкладинці американського журналу Time під заголовком «Чекаючи на Перо». У червні Перо вже лідирував у соцопитуваннях з 39% — проти 31% у Буша та 25% у Клінтона. Але в липні він ошелешив своїх виборців заявою про те, що знімається з президентських перегонів.
Так само несподівано Перо вирішив повернутися в жовтні, за місяць до виборів. Він заявив, що виходив з перегонів через «брудні ігри» республіканців, які намагалися зірвати весілля його доньки за допомогою підроблених компрометуючих фотографій. Щоправда, доказів цієї змови Перо не навів. Подейкували, що насправді він розсварився зі своїми політтехнологами, коли спробував сам покермувати передвиборчою стратегією. Зрештою, запідозрив усіх у зраді та на емоціях вирішив знятися.
Обкладинки журналу Time у травні й жовтні 1992 року.
Time
Завдяки успішними виступам на теледебатах з конкурентами в жовтні 1992-го Перо дещо повернув втрачені позиції. Він традиційно тролив опонентів, заявляючи, що криза в уряді «це, звісно, не провина демократів чи республіканців, просто десь там є інопланетяни, які все це з нами виробляють». За підсумками голосування він став третім з 19%. Це був найкращий результат серед усіх представників «третьої сили» з часів президентських виборів 1912 року. «Невдачі — це як обдерті коліна: боляче, але поверхнево», — заявляв Перо.
Теледебати кандидатів у президенти США Росса Перо (в центрі), Джорджа Буша — старшого (ліворуч) і Білла Клінтона (праворуч), жовтень 1992 року.
Getty Images / «Бабель»
Вдруге Перо балотувався на виборах 1996-го вже на чолі власної Партії реформ. Але набрав лише 8%. Після цього він поступово закинув і партію, і велику політику й зосередився на бізнесі. Перо вів усамітнене життя до самої смерті від лейкемії у 2019 році. Він зрідка приймав відвідувачів у своєму кабінеті в Далласі — там були бюст Теодора Рузвельта, портрет Джорджа Вашингтона і табличка з вигравіруваним його власним давнім висловом: «Орли не збираються зграями, їх треба шукати по одному».
Перо у своєму офісі, позаду на стіні табличка з його власним висловом про «орлів-одинаків», 1968 рік. Перо у своєму офісі після підписання угоди про продаж його другої компанії Perot Systems, 2009 рік.
Getty Images / «Бабель»