Найбільше користі Україні зараз принесе скорочення нафтогазових доходів Росії та обмеження її можливості виробляти зброю, каже Юлія Павицька. Важливо зробити це швидко ― щоб росіяни не встигли адаптуватись. США можуть сильно посприяти й першому, і другому.
Досі Захід намагався скоротити російські прибутки від експорту пального, обмежуючи максимальну ціну на нафту $60 за барель. Росія змогла цю норму обійти: зараз їй підконтрольні майже 600 танкерів, які не користуються послугами компаній з країн «Великої сімки» й можуть продавати нафту дорожче за $60 без страху санкцій. У підсумку обсяги проданих Росією нафти й газу, каже Павицька, залишаються на одному рівні з умовним 2021 роком. Загалом від початку повномасштабного вторгнення Росія отримала від експорту енергоносіїв утричі більше грошей, ніж Україні надали союзники як допомогу.
Ефективнішими стали заходи проти конкретних танкерів: більшість із 217 кораблів, що опинилися під санкціями США, зараз простоюють. Тож можна накласти санкції на більшу кількість кораблів або сильніше знизити дозволену максимальну ціну російської нафти, як зараз лобіює Канада. Однак ще ефективніше буде обмежити кількість нафти й газу, які росіяни можуть продати. Пропозиція Грема саме про це. Обираючи між російськими нафтою і газом та значним ускладненням торгівлі зі США, Китай та Індія ― головні покупці російських енергоресурсів ― навряд чи оберуть 500-відсоткові американські мита, каже експертка. І це вплине на обсяги продажу російських енергоресурсів відчутніше, ніж обмеження максимальної ціни й арешт окремих танкерів.
Ось що Росія продає Китаю і купує у нього. За 5 років обсяг торгівлі між країнами зріс більш ніж удвічі.
«Бабель»
Також санкції безпосередньо на закупівлі енергоресурсів дозволять обійти так звану refining hole ― лазівку, коли країни купували російську нафту, переробляли її на нафтопродукти й експортували далі на Захід. За даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA), у такий спосіб заводи в Індії та Туреччині переробили сирої російської нафти на $6 мільярдів.
«Навіть якщо [через ухвалення закону Грема] Росія втратить 10—20% своїх продажів, це вже буде істотний удар для неї», ― впевнена Павицька.
Конгрес має почати розгляд законопроєкту протягом тижня, стверджує Грем. Але в його пропозицій є й опоненти, зокрема сенатор-республіканець Ренд Пол. Він опублікував колонку у виданні «антивоєнного» Інституту Квінсі (ми писали про нього в серії матеріалів про псевдоекспертів), де називає ідею з митами безрозсудною. Адже «це призведе до економічної катастрофи небачених масштабів» і ніхто не хотітиме торгувати зі США. Зокрема, і давні союзники, адже Росія постачає нафту та інші енергоресурси як країнам Європи, так і Японії, Ізраїлю та Тайваню.
Дипломатичні проблеми справді можуть бути, визнає Павицька. З іншого боку, ця норма може підштовхнути Євросоюз «прийняти рішення, які вже давно назріли». Наприклад, запровадити мита на будь-який імпорт енергетики з Росії ― без виключень для Словаччини й Угорщини. А от щодо економічної катастрофи Говард помиляється, переконана економістка. Навпаки, витіснивши росіян з ринку нафти й газу, США зможуть наростити власне виробництво і збільшити свою частку глобального ринку.
З другою метою України ― обмежити російські можливості з виготовлення зброї ― складніше. Основні партнери росіян у цьому ― давно підсанкційні Північна Корея та Іран. Вони навчились виробляти зброю в умовах юридичної ізоляції, а також обходити міжнародні платіжні системи. Так, як ідеться у звіті вашингтонського Центру перспективних оборонних досліджень (C4ADS), росіяни передали іранській компанії Sahara Thunder 1 800 кг золотих злитків як оплату за дрони. Але росіяни не змогли б виготовляти більшість зброї без опосередкованої допомоги Китаю. Санкції треба накладати саме на його установи, впевнена Павицька.
Саме через Китай росіяни отримують більшість американської електроніки, необхідної для виробництва високоточної зброї. І спосіб вплинути на це вже є. Іще Джо Байден підписав указ, який «створив ризик вторинних санкцій для всіх фінансових інституцій, які співпрацюють з підсанкційними компаніями й оборонно-промисловим комплексом РФ в обхід санкцій», каже економістка. Тож ці санкції лишилось тільки накласти ― наприклад, на кілька посередніх китайських банків. Такий прецедент поставить КНР перед вибором ― подальша допомога Росії чи безпечна торгівля зі США.
Це рішення, як і доля законопроєкту Ліндсі Грема, залежить від лише однієї людини ― Дональда Трампа. Власне, цей законопроєкт продовжує попередню політику санкцій проти Росії, «перекладену» зрозумілою Трампу мовою мит, або ж «тарифів». Утім, якщо Вашингтон бодай збереже санкції проти росіян на поточному рівні, це вже буде для України найважливішим елементом невійськового тиску на росіян.
Ліндсі Грем (праворуч) і співавтор законопроєкту, сенатор-демократ Річард Блюменталь у Києві 30 травня 2025 року.
Getty Images / «Бабель»
Поки Трамп остаточно не вирішив накласти санкції на Росію, тиснути на ворога можуть Євросоюз чи окремі країни Європи. Наприклад, заборонити своїм компаніям надавати будь-які послуги, повʼязані з транспортуванням російської нафти ― аж до розрахунків у євро. Також країни ЄС мають ретельніше перевіряти походження нафти та нафтопродуктів, які потрапляють на їхні ринки, каже Павицька.
Крім Європи, допомагають і країни ОПЕК. Прийняте 31 травня рішення збільшити видобуток нафти на 411 тисячу барелів на добу має знизити світові ціни на нафту ― і, відповідно, доходи росіян. Це одна з причин, чому росіяни вже на чверть зменшили очікувані річні надходження бюджету від продажу нафти й газу.