Леонід Ілліч Байден. Оточення президента керувало країною, коли він виявився недієздатним — розповідають американські журналісти в книжці «Первородний гріх», яка вийшла вчора

Здоров’я Джо Байдена почало погіршуватися задовго до перших його президентських виборів. За словами його близьких, тривожні сигнали з’явилися ще у 2015 році — після смерті його сина Бо. Уже у 2017-му, коли Байден працював над мемуарами разом із письменником, було помітно, що йому важко зосередитися, згадати деталі й утримати хід думок.

Під час передвиборчої кампанії 2020 року такі проблеми ставали все помітнішими. Наприклад, штаб організовував Zoom-зустріч із виборцями, вони ставили Байдену запитання. Реакція команди була шоковою. «Це була ніби інша людина. Ми не могли в це повірити. Було відчуття, ніби дивишся на дідуся, якому не варто сідати за кермо», — розповів один із демократів. Довелося терміново залучити спеціальну команду, яка мала змонтувати відео так, щоб хоча б кілька хвилин розмови можна було показати публічно.

Засідання уряду за участі Байдена називали «жахливими та незручними». Президент зазвичай покладався на заздалегідь підготовлені картки з шаблонними відповідями. Водночас його помічники стверджують, що під час невеликих зустрічей Байден був активнішим.

У перший рік каденції він якось зібрав демократів у Палаті представників і закликав підтримати інфраструктурний пакет на $1,2 трильйона. Але після виступу, який один із конгресменів назвав «незрозумілим», Байден так і не попросив голосувати за цей законопроєкт. Багато демократів сприйняли це як знак. Згодом спікерка Палати Ненсі Пелосі знову запросила Байдена виступити, сподіваючись на чіткіший заклик. Та президент знов був невиразним і на завершення сказав: «Це все, що я маю сказати… Давайте зробимо це». Присутні демократи так і не зрозуміли, що саме треба було зробити.

Очевидці кажуть, що у 2022 році Байден став забувати імена. Наприклад, свого радника з нацбезпеки Джейка Саллівана він щонайменше двічі назвав Стівом. А директорку з комунікацій Кейт Бедінгфілд — просто Press.

Двадцятого лютого 2023 року Байден відвідав Київ. Це був не просто сміливий та красивий вчинок, а й фізично непросте випробування — через джетлаг, 10-годинну мандрівку та 4-годинний відрізок шляху в Україні, коли за найменшої небезпеки Байден і команда мали змінити поїзд на інший вид транспорту й евакуюватися. Для майже 80-річного чоловіка все це були непрості виклики — але президент США дав їм раду. У Києві він справив враження відважного та надійного лідера — і невдовзі його дружина Джилл на запитання журналістів щодо фізичного стану президента відповіла запитанням: «А чи багато 30-річних витримали б такий графік?».

Втім, поїздка до Києва стала піком фізичної форми Байдена протягом першого президентського терміну. Відтоді його стан стрімко погіршувався — значно швидше, ніж у перші два роки правління.

У січні 2024-го Байден зібрався з представниками Конгресу, щоб обговорити важливість збройної допомоги Україні. Черговий пакет допомоги розміром у $60 мільярдів якраз затримували через позицію MAGA-республіканців. Команда президента зрештою прозвітувала про зустріч як про конструктивну, з якісно донесеною позицією президента. Насправді ж усе минуло жахливо. Перші 20 хвилин Байден монотонно читав із аркуша пункти, чому підтримати Україну важливо. У ході подальшої дискусії він часом стуляв повіки так надовго, що здавалося, що він заснув. Говорив Байден дуже тихо: спікер Палати представників Майк Джонсон, сидячи навпроти, частини фраз не чув. Поганий стан президента був для Джонсона очевидним — але він утримався від коментарів, оскільки вважав, що його «заклюють» демократи заявами про наклеп від політика-республіканця.

Обговорення причин підтримати Україну було млявим — і зрештою, як пояснили присутні на зустрічі республіканці, «Джо Байден не зміг переконливо аргументувати, чому треба виділити ці гроші». Тож слабкість президента стала однією з причин того, що допомогу Україні затримали на ще кілька місяців.

Автори зазначають: для команди Байдена головним було виграти вибори. А далі, за їхнім задумом, президента мали тримати подалі від публіки, поки країною керуватиме його оточення. «Коли ви голосуєте за когось, ви голосуєте і за людей навколо нього», — каже один із помічників Байдена.

Радники Байдена навіть змінили порядок праймеріз, щоб покращити його шанси. Першим штатом для голосування стала Південна Кароліна — формально це пояснили «боротьбою з расизмом», адже штат має велику кількість темношкірих виборців. Насправді ж команда Байдена знала, що там у нього сильна підтримка. Вони сподівалися, що впевнений старт відразу послабить конкурентів. Інакше кажучи, Демократична партія зробила все можливе, щоб провести праймеріз на користь Байдена.

Заперечувати реальність, вірячи в можливість подолати виклики ― звичний для Джо Байдена підхід. Його батько кілька разів банкрутував і піднімався знов — так було і з Джо, який у дитинстві страждав від заїкання, відтак кілька разів програвав на виборах, пережив загибель у автокатастрофі дружини й доньки. Щоразу він казав собі: «Вставай і продовжуй рух» — це було одним із гасел сімʼї Байденів.

Якби Демократична партія мала достатньо часу для проведення праймеріз без Джо Байдена, найсильніший кандидат мав би вдосталь можливостей отримати потрібні голоси. Затримавшись у політиці як кандидат у президенти, Байден зробив ведмежу послугу Демократичній партії: у Камали було лише 107 днів, щоб познайомити з собою виборців і переконати, що вона не поділяє непопулярних підходів Джо, хоча й залишається частиною його команди. Це виявилось заскладним завданням.

Виборці президента теж непокоїлися через його стан — це підтверджували дані фокус-груп. Люди вважали, що погіршення здоров’я може становити загрозу для країни. «Багато з них були справді стурбовані. А якщо станеться міжнародна криза посеред ночі? Президент має бути здатним діяти хоч у надзвичайних умовах о другій годині ночі», — казали вони.

Після невдалих дебатів із Трампом у червні 2024 року в Демократичній партії почало звучати головне питання: «А хто насправді керує країною?». Одне з джерел назвало конкретну цифру — п’ятеро людей. Сам Байден у цьому колі був радше старшим членом ради. Донори та політики регулярно намагалися дізнатися справжній стан здоров’я президента, але чітких відповідей не отримували. Дехто, навіть маючи факти, відмовлявся вірити в них.

Дні після теледебатів мали одну схожу рису: члени Демократичної партії, відходячи від шоку, переконували один одного, що Джо Байдену краще залишити перегони. Натомість сам Байден і його оточення запевняли, що все в порядку, це був разовий інцидент через недосип і погане самопочуття. Лідери демократів у Конгресі, спонсори Демпартії, давній друг Байдена актор Джордж Клуні навіть публічно заявляли, що стан здоровʼя не дозволить президенту працювати не те що чотири роки, а навіть чотири місяці. Джо відповідав: треба відкласти вбік подібні думки й зосередитись на перемозі над Дональдом Трампом. Такою була основна теза його листа, розісланого соратникам 8 липня.

А 13 липня з Байденом зустрівся лідер демократичної меншості в Сенаті, давній соратник Чак Шумер. Доти він публічно не закликав Джо залишити перегони, тож Байден ставився до нього дружньо. Чергуючи звертання «пане президенте» із «Джо», Шумер почав із розмови про спадок політика: мовляв, добре, коли людину памʼятають за добрі справи, а їх Байден зробив чимало. «Але якщо ти програєш Трампу, Джо, наші результати в Сенаті та Палаті представників будуть гіршими й ми втратимо і чудові закони 2021—2022 років, і понад 50 років напрацювань. Ти ввійдеш в історію США як одна з найтемніших постатей», — запевнив Шумер політика. На той час опитування оцінювали ймовірність перемоги Байдена над Трампом у 5%. Шумер сказав це, і виявилось, що Байден не в курсі. На запитання, чи зможе перемогти Дональда Камала, Шумер відповів: «Я не знаю, чи зможе перемогти вона. Я знаю, що ти — не зможеш». Байден попросив тиждень на роздуми. На прощання він поклав Чаку долоню на плече й сказав: «У тебе більші яйця, ніж у всіх, кого я будь-коли зустрічав». І 21 липня він зняв свою кандидатуру з перегонів.

Команда Байдена вигадала кілька способів, як підлаштувати роботу під стан президента. Йому скоротили робочі години — з 10:00 до 16:00, почали писати коротші виступи, щоб не доводилося довго стояти, і використовували низькі трапи для спуску з літака. А деякі помічники навіть навмисно знімали відео в уповільненому режимі, щоб приховати, як повільно він насправді рухається.

Оточення Байдена умовно поділялося на дві частини: сім’ю та групу наближених помічників, яких називали «Політбюро». До останньої входили, зокрема, давній стратег Майк Донілон і його радник Стів Ріккеті. Сім’я підтримувала уявлення Байдена про себе як про історичну фігуру. А «Політбюро» робило акцент на досягненнях Байдена на посаді й на тому, що його оточують досвідчені фахівці.

Коли спецпрокурор Роберт Хур, який розслідував справу щодо секретних документів, назвав Байдена «доброзичливим, співчутливим, літнім чоловіком із поганою пам’яттю», команда президента обурилась. Вони почали тиснути і на самого Хура, і на генпрокурора Мерріка Гарланда, щоб вони вилучили цю характеристику зі звіту.

Стан здоров’я Байдена помітно погіршився, зокрема це було видно по його нестійкій ході. Під час кампанії навіть обговорювали, чи не посадити його у крісло колісне, але визнали, що до виборів це буде політично недоречно.

Особистий лікар президента Кевін О’Коннор часто конфліктував із радниками. Він попереджав: якщо Байден впаде бодай раз — йому, ймовірно, знадобиться тривала реабілітація в кріслі. Після цього команда взялася запобігати таким ситуаціям. Вони почали прокладати коротші маршрути, слідкували, щоб поруч були перила, радили Байдену частіше носити зручне взуття, інструктували куди йти і що робити.

О’Коннор також наполягав, що президент має більше відпочивати. Іноді він жартував, що оточення намагається вбити Байдена, а він — навпаки, хоче йому зберегти життя.

У 2024 році помічники Байдена запевняли журналістів, що проблеми з ходінням виникли після перелому ноги в 2020-му. Мовляв, президент просто відмовився носити ортез — і це, на їхню думку, свідчило про його енергійність. Але О’Коннор мав іншу версію. Він заявив, що нога майже повністю зрослася і головною проблемою був не перелом, а «виражений артрит хребта». Попри явні ознаки погіршення здоров’я — як фізичного, так і когнітивного — Байден, його родина та команда продовжували передвиборчу кампанію.

Наступного дня після перемоги Трампа Байден прокинувся з відчуттям, що з ним обійшлися несправедливо. Він був переконаний, що міг перемогти на виборах, якби йому не завадили. На його думку, саме партійна еліта, медіа, Ненсі Пелосі, Барак Обама та інші витіснили його з перегонів.

Байден часто повторював, що соціологічні опитування прогнозували йому перемогу. Але таких опитувань не існувало. Навпаки — був ризик, що його результат міг бути ще гіршим, ніж у Камали Гарріс. Цей розрив між впевненістю Байдена і реальністю пояснюють тим, як старанно команда захищала його від поганих новин. Інакше йому довелося б визнати те, що вже давно зрозуміли виборці: він занадто старий, щоб бути президентом.