З відкритих джерел відомо, що ворог наблизився до Дніпропетровщини на відстань пʼять кілорметрів і продовжує розширювати фронт.
З початку квітня росіяни посилили наступ у районі Покровська. Атаки не припинялися й під час «великоднього перемир’я». Штурми на цьому напрямку безперервні: понад 60 на добу, що втричі більше, ніж на інших ділянках фронту. Також зросла кількість артобстрілів і скидів керованих авіабомб. Обидві сторони тримають всі дороги в зоні боїв під постійним вогневим контролем, і це значно ускладнює пересування і постачання. Щоб швидко перекидати підрозділи на передові позиції, росіяни використовують легку техніку — багі, квадроцикли і мотоцикли. Якщо їм це вдається — підтягують важчу техніку.
Найактивніше російські війська просуваються на захід від Покровська, в бік Дніпропетровщини. Найзапекліші бої тривають у районі селища Удачне, де українські підрозділи вперше за тривалий час витіснили ворога південніше від населеного пункту. Водночас на інших ділянках противник просунувся. За останній тиждень росіяни просунулися в районі Успенівки та між Надіївкою і Запоріжжям. Після двох тижнів атак їм вдалося захопити село Надіївка, тим самим розширивши фронт. Однак спроби прорватися до Котлярівки і Троїцького, які відкривають шлях на Дніпропетровщину, саме в останні дні були безрезультатними.
На всіх вищеназваних ділянках відстань між позиціями українських сил і противником варіюється від 200 метрів до одного кілометра. За деякими даними, російські війська перебувають менш ніж за пʼять кілометрів від кордону Дніпропетровської області. Також ворог щодня обстрілює місцеві населені пункти, намагаючись послабити оборону українських сил і деморалізувати місцеве населення.
Наступ на Дніпропетровщину, 28 квітня 2025 року.
«Бабель»
Розповідає «Каліфорнія» — начальник комунікації 59 ОШБр безпілотних систем «Степові Хижаки».
На південно-західному відрізку від Покровська проти нашої бригади стоять одразу дві армії ворога з вдесятеро більшою чисельністю сил — мотострілецькі бригади, дивізіони, полки, танкові та стрілецькі батальйони.
Незабаром 9 травня — дата, що має символічне значення для росіян і часто стає приводом для маніпуляцій. Вони намагаються використовувати тему просування на межі Дніпропетровської області саме до цієї дати. Однак ситуація в Дніпропетровській області нічим не відрізняється від ситуації в Донецькій: ми так само тримаємо свої позиції та лінію оборони. Проте сам факт, що російські війська зайшли на Дніпропетровщину, міжнародні партнери можуть сприйняти як сигнал того, що ми перебуваємо в невигідному становищі. Це, в першу чергу, політика.
Росіяни прагнуть дістатися Дніпропетровської області, і це мало чим відрізняється від їхніх намірів просунутися до Львівщини або завдати удару балістичною ракетою по Києву. Усе це — частина плану, з яким вони прийшли ще у 2014 році. Відтоді ворог постійно наступає і десь закріплюється. Тому не варто акцентувати увагу на тому, чи міцно він осів саме на Покровському напрямку. На фронті ситуація постійно змінюється.
Оператор дронів FPV працює в Покровську.
Getty Images / «Бабель»
Просування ворога базується на двох основних факторах. По-перше, у росіян великий мобілізаційний ресурс. Генеральний штаб України щодня публікує дані про втрати ворога. На нашій ділянці, на крайніх позиціях біля Успенівки, це в середньому півтори-дві тисячі осіб на добу. Але через постійну мобілізацію росіяни швидко поповнюють втрати. По-друге, ворог вивільнив сили на Курському напрямку. Частину підрозділів звідти вже перекинули або найближчим часом перекинуть, щоб посилити наступ.
Чим більше у ворога людей — тим далі він просувається. Умовно: висувається група з десяти осіб, дев’ять з них гинуть, і відразу виходить нова. Цю тактику вони застосовують безперервно. Ми не завжди можемо стримати таку масу людей. Разом з тим ворог рідко використовує техніку. Замість бронетехніки вони використовують мопеди й навіть самокати, намагаючись прорватися маленькими мобільними групами і закріпитися на позиціях, часто ціною власних життів. Їхня тактика не змінюється: ставка на масовість і повне ігнорування втрат.
Закріплення ворога можливе, але вони рухаються не через урбанізовані території, де могли б укріпитися в оборонних спорудах або будинках з підвалами для тривалих наступальних дій. Замість цього вони намагаються просуватися через відкриті поля, де можуть швидко закопуватися, створюючи укріплення. Для цього вони використовують екскаватори, які дозволяють їм копати траншеї на глибину, необхідну для закріплення.
Днями ми знищили на нашій ділянці 89 російських військових лише за кілька годин. Зараз вони збільшують кількість груп, намагаючись досягти хоч якихось успіхів до 9 травня. Якщо вчора в першій половині дня на нас висувалося пʼять мобільних груп (і лише дві-три з них дійшли на ті позиції, які запланували), то сьогодні їх може бути 30—50. Більшість таких груп зазнає втрат, деяким все-таки вдається прорватися. Не тому, що ми втомилися, а тому що нам об’єктивно не вистачає людей, пілотів, екіпажів, щоб протистояти такій кількості.
Ворог почав сильніше обстрілювати цивільних: вони скидають більше авіабомб по околицях і посилили удари по тилових населених пунктах. Не варто сподіватися, що це припиниться після 9 травня. Обстріли безперервні: 100, 150, 200 артилерійських ударів на добу. Щодня, кожну хвилину, відбуваються сотні скидів вибухівки з дронів «Мавік».
Покровськ у квітні 2025 року.
Getty Images / «Бабель»
Кожна наша бригада, відступаючи на нові позиції, облаштовує укріплення для себе і підрозділів позаду. Основні оборонні рубежі на адмінкордоні області вже підготовлені. Завдяки сучасному зв’язку, дронам і артилерії ми можемо бити по ворогу на великій відстані й знищувати його ще до підходу до основної оборони.
Розповідає підполковник Андрій Назаренко — командир батальйону безпілотних систем 72 ОМБр імені Чорних Запорожців.
Противник майже кожні півтора-два тижні змінює свої підрозділи, адже наша бригада масово нищить їхніх людей і техніку. Один батальйон за добу знищує 40–50 окупантів, а загалом бригада — близько 100–110 ворожих солдатів щодня. Тобто від однієї до півтори роти противника за добу.
З вересня 2024 року противник проводить штурми з метою вийти на кордон з Дніпропетровщиною. Стратегічно це не має великого значення, оскільки в цьому районі немає панівних висот, з яких можна контролювати великі ділянки чи важливі маршрути. Проте весь період бойових дій ворог намагається просунутися вглиб території області лише з політичних мотивів. Якщо раніше бої йшли за контроль над лісосмугами і посадками, то зараз ворог готовий захоплювати навіть невеликі ділянки території. Можна сказати, що йдеться вже про боротьбу за кожне дерево.
Чорні Запорожці на бойовому завданні.
Facebook / 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців
Коли бої на Курщині завершилися, ворог перекинув значну частину людей і техніки на наш напрямок, посиливши тиск на наші позиції. З Курщини також прибувають мотивовані бійці — вони відчувають себе переможцями.
Тактика противника змінюється в залежності від погодних умов. Раніше штурмові групи на мотоциклах застрягали в багнюці, але щойно ґрунт підсох, ворог одразу почав активно їх використовувати. Притому вони знову не зважають на втрати особового складу, адже мотоцикли можна знищити навіть зі стрілецької зброї. Частина особового складу гине, а інші розбігаються по посадках, які є «сірими зонами» — територіями, що не контролюються жодною зі сторін.
Так ворог пробує зайти в тил, сподіваючись, що із сотні осіб хоча б десятеро зможуть прорватися, закріпитися і нарощувати оборону. Раніше ми казали, що у ворога закінчується бронетехніка. Тепер для штурму вони готові сідати в «Жигулі», на мотоцикли чи велосипеди.
З важкої зброї противник обстрілює населені пункти, посадки і важкодоступні для нього позиції. Вони не шкодують дороговартісних засобів ураження, аби просунутися на 50–100 метрів. Щодня ворог використовує керовані авіабомби різної ваги, артснаряди калібру від 82 мм до «Піонів» 203 мм, мінометні міни, FPV-дрони з різними зарядами (найчастіше це постріли з РПГ), дрони-скиди (переважно ВОГи та дистанційне мінування «пелюстками»), а також «шахеди».
Наші укріплення на адмінкордоні Донецької та Дніпропетровської областей добре підготовлені. Але навіть якщо ворог дійде до адміністративного кордону області і просунеться на кілька кілометрів, це не буде критично в стратегічному сенсі. Критично важливим є збереження особового складу. Якщо ми будемо тримати ділянки землі без стратегічного значення, завтра може не залишитися людей, щоб утримувати важливі рубежі.
Чорні Запорожці відпрацьовують штурмові дії.
Facebook / 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців
Двадцять восьмого квітня Путін оголосив «перемирʼя» на період, коли відзначатимуть День пам’яті та примирення (у РФ це День перемоги). За його словами, російські війська мають припинити бойові дії з 00:00 8 травня до опівночі 11 травня. Втім, як зазначають військові, це теж свідчить про серйозні наміри ворога йти в прорив: за три доби можна провести ротацію або перегрупування кількох бригад. Крім того, на Великдень росіяни майже три тисячі разів порушили власне «перемирʼя».