Коли Дональд Трамп на початку 2017 року вперше обійняв посаду президента США, було очевидно, що війна в Афганістані пішла небажаним для Вашингтону шляхом. «Талібан», майже знищений у 2001-му, відродився й вів постійні бої з американськими та афганськими військовими. Спроба побудувати сучасну афганську націю з нуля — так званий підхід nation-building — обернувся десятками мільярдів втрачених доларів і лишив по собі пригоршню молодих афганських професіоналів, які не вписувались у сплетіння місцевих племен, регіональних кланів і правил чорного ринку.
Американські військові йдуть крізь поле опійного маку в провінції Гільменд на півдні Афганістану. «Те, що ми аграрна країна, — оптична ілюзія, — сказав один зі співрозмовників авторів книжки The Afghanistan Papers. — Перша в економіці тут війна, далі йде опіум, тоді сфера послуг і десь далі за ними сільське господарство».
Getty Images / «Бабель»
Цивільна афганська влада, яку підтримували США, виявилась неефективною та наскрізь корумпованою. Виробництво опіуму процвітало, а спроби адміністрації Барака Обами перевести фермерів на вирощування фісташок, фініків чи винограду для родзинок зазнали фіаско. У найкращому випадку фермери брали насіння й американські гроші, засівали кілька полів легальними рослинами — і орендували інші поля, на яких сіяли набагато прибутковіший опійний мак. З таких нелегальних доходів живилась мережа «Талібану». «Іноземці, які прибували сюди, читали дорогою в літаку «Ловця повітряних зміїв», вважали себе експертами з Афганістану й нікого не слухали, — казав міністр регіонального розвитку країни з 2002 по 2010 рік Мохаммед Зіа. — Єдине, в чому вони були експертами, то це в бюрократії».
Про те, що війну треба завершувати, казали і Джордж Буш — молодший, і Барак Обама. Питання було в тому, як передати владу місцевим без ганьби для США — щоб режим у Кабулі принаймні не впав одразу. За другої каденції Обами американські військові навчали місцевих афганських, і вже ті брали участь у більшості зіткнень із талібами. Смертність серед військових США досягла мінімального за чотири роки рівня. Ефективність внутрішніх військ поступово зростала, як і надія, що вони зможуть забезпечити стабільність місцевої влади. Цей же підхід військові думали запропонувати й Дональду Трампу. Щоб вплинути на нового президента, на присвячену Афганістану зустріч його запросили в бункер Пентагону під назвою «Танк».
Це спеціальна нарадча кімната без вікон і з заглушеним звʼязком. Усередині — великий глянцевий дубовий стіл, шкіряні крісла у стилі середини минулого століття, картина переговорів 1865 року між президентом Авраамом Лінкольном та трьома тодішніми воєначальниками під назвою «Миротворці». Сучасні воєначальники на чолі з міністром оборони Джимом Меттісом 20 липня 2017 року привели Трампа до «Танка» й переконували його зберегти тодішній вектор роботи США в Афганістані. Його ключовому гаслу «Америка передусім» військові протиставили аргумент, що лідерство США зміцнюється саме в таких міжнародних проєктах. Трамп не зрозумів.
Трамп під час наради в «Танку».
U.S. DoD
«Ви — просто купка недоумків та дітей! — кричав він. — Це війна лузерів». Трамп заявив, що командувач американських військ в Афганістані Джон Ніколсон «навряд чи знає, як перемагати — а от я хочу перемоги», — і залишив зустріч.
У Пентагоні зрозуміли, що до Трампа потрібен інший підхід — і врахували помилки. На наступній зустрічі, яка відбулась за кілька місяців, військові звалювали всі поразки в афганській політиці на Барака Обаму. Ось один із прикладів їхньої аргументації: Обама погодився тимчасово збільшити кількість американських військових в Афганістані, але сказав, на який саме період вони прибувають. Тому таліби просто зачаїлись на певний час — щоб атакувати сильніше після того, як американський контингент знову скоротився. Отже, треба таки збільшити кількість військових, але не казати ні скільки їх приїде, ні як довго вони перебуватимуть в Афганістані. Завдяки більшій таємничості операція Пентагону приречена на успіх, казали вони Трампу. І той погодився.
Американські військові в Афганістані.
Getty Images / «Бабель»
Через кілька днів військові на брифінгу розхвалювали Трампа й заявляли, що війна вийшла з глухого кута й завершиться блискучою американською перемогою. Критерій для перемоги був один: відсоток Афганістану, який контролює «Талібан». Рахували його за складною формулою: ішлось не просто про територію, а й про кількість населення на ній. Спеціалісти Пентагону після кожного помітного бою підраховували новий баланс — і на початок 2017-го він становив 64% території, підконтрольної офіційній владі, 12% — під контролем «Талібану» й 24% сірої зони. Якби перший показник виріс до 80% — американці заявили б про перетворення «Талібану» на маргінального гравця, перемогу у війні та виведення своїх військ із країни. От тільки за рік позиції талібів за цим критерієм зміцніли.
Окрім збільшення кількості американських військових в Афганістані, Трамп розпорядився і збільшити кількість авіаударів по позиціях талібів. У 2017-му США скинули на Афганістан утричі більше бомб, ніж роком раніше. Більше бомб означало й більше жертв серед цивільного населення — у середньому по 1 100 протягом перших трьох років президентства Трампа. Наслідок цього — вищий рівень ненависті до США та активне приєднання молоді до «Талібану». Якщо у 2011-му талібів налічувалось близько 25 тисяч, у 2018-му їх було вже 60 тисяч.
Більше талібів — більше сутичок із афганською армією, яка брала основну участь у боях із боку Кабулу. Відповідно, зросла й кількість жертв серед афганських військових — до 40—70 людей на добу. Моральний стан військових гіршав, вони все менше опирались талібам і здавали території.
Афганець тримає книжки Корану в мечеті імама Замана в Кабулі після вибуху терориста-смертника, 21 жовтня 2017 року.
Getty Images / «Бабель»
Влітку 2018-го керівник американського контингенту в країні Джон Ніколсон заявив, що попередній критерій — який відсоток країни контролює влада — вже нерелевантний. Ключовий показник тепер — готовність талібів до переговорів із Вашингтоном. Які насправді тоді вже почались.
Неофіційні контакти між американцями й талібами відбувались із середини 2018-го — найчастіше в пʼятизірковому катарському готелі, у безпосередній близькості від засмаглих відпочивальників у басейні та від бару з дорогим алкоголем. Сторони обговорювали участь «Талібану» в управлінні Афганістаном. На той момент американці визнали, що цей рух помітно відрізняється від тієї ж «Аль-Каїди», за яку в Афганістані тоді воювали в основному чужинці-араби й кілька маргінальних місцевих груп. «Талібан» представляв численну верству афганців, зокрема серед пуштунів, найбільшого етносу країни. Одним із варіантів вирішення конфлікту була легалізація талібів, їхнє перетворення на політичну партію та інтеграція в афганську владу — але цей варіант радикально відкидало тодішнє керівництво країни в Кабулі. Тому його Трамп до переговорів не залучив.
Атмосфера готелю, де відбувались переговори між США й Талібаном.
Ritz-Carlton Hotel
Головне, чого хотіли від «Талібану» США, — щоб Афганістан не становив для американців терористичної загрози й щоб країна не втратила керованість, ще глибше скотившись у хаос війни. Формально таліби погоджувались, однак не проминали нагоди показати зуби. Наприклад, 18 жовтня, через кілька тижнів після того, як американський контингент в Афганістані очолив Остін Міллер, відбулась його зустріч із керівництвом провінції Кандагар. Коли американці вже поверталися до гелікоптера, по них відкрив вогонь один із охоронців керівника провінції — його вивели на летовище з ящиком гранатів як символічним подарунком для делегації, той впустив ящик, підняв автомат Калашникова й почав стріляти. «Талібан» оперативно взяв на себе відповідальність за скоєне, оприлюднивши відео, де охоронець тренується в одному з їхніх таборів у Пакистані. Теракт мав показати, наскільки ненадійною є офіційна афганська влада. Міллер відбувся без ушкоджень, керівника провінції поранило, а керівники поліції та спецслужб Кандагару загинули.
Це лише підштовхувало втомленого Трампа швидше вийти з «війни лузерів». У вересні 2019-го він таємно запропонував керівництву талібів зустрітися в американській президентській резиденції Кемп-Девід і підписати меморандум про примирення. Президент Афганістану Ашраф Гані мав би бути свідком події. Але і він, і таліби відмовились від пропозиції, сприйнявши її як пафосну церемонію без реального змісту. Коли про намір Трампа запросити в символічно важливе для США місце представників організації, яку Вашингтон визнав терористичною, дізнались преса й Конгрес, Трамп відмовився від події й назвав угоду з «Талібаном» «мертвою». Насправді переговори тривали.
Керівник обʼєднаних штабів Марк Міллі, керівник американського контингенту в Афганістані Остін Міллер та Дональд Трамп на військовій базі Баграм 28 листопада 2019 року.
U.S. DoD
Наприкінці лютого 2020 року США й «Талібан» дійшли остаточної згоди. Вашингтон скорочує свій військовий контингент і знімає з «Талібану» економічні санкції. Таліби гарантують, що на підконтрольній їм території не буде «Аль-Каїди», а самі вони не плануватимуть терактів проти американців. Також «Талібан» не атакує американських військових в Афганістані та починає переговори з офіційною владою країни. Домовленості отримали назву «Угода в Досі» — за назвою столиці Катару, де проходила більшість зустрічей.
Угода наблизила мир між талібами й США, але насильства в Афганістані стало більше: частіше стали гинути афганські військові. Президент Ашраф Гані таки почав переговори з талібами восени 2020-го — фактично від безвиході.
Становище Афганістану, яке постійно погіршувалось, уже мало обходило Трампа. Більшість інформації про війну засекретили, і до американської публіки дані про бої та жертви доходили з паузами й частково. Військові розуміли, що «Талібан» не сприймає афганську владу всерйоз і налаштований знищити її — а з нею і всі досягнення Афганістану в сфері прав жінок чи громадянського суспільства. Вони пропонували Трампу знову збільшити контингент військових і бути жорсткішим щодо талібів. Однак той, навпаки, під кінець свого терміну зменшив контингент до 2 500 бійців — проти 14 тисяч у 2017 році. На той момент «Талібан» уже контролював близько половини Афганістану. За сім місяців він майже без спротиву захопить Кабул.
Бойовики «Талібану» на американській військовій автівці Humvee в Кабулі після фактичного захоплення влади, 31 серпня 2021 року. Прапори «Талібану» роздають під будівлею посольства США в Афганістані, 26 серпня 2021 року. Транспортний літак відправляється з міжнародного аеропорту Кабулу, тоді як сотні афганців чекають на можливу евакуацію до США, 23 серпня 2021 року.
Getty Images / «Бабель»