Вудворд описує, як Рон Дермер, найближчий радник ізраїльського прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу дізнався про напад ХАМАС. Це була субота, 7 жовтня 2023 року — початок єврейського свята Сімхат Тора. Дермер був удома в Єрусалимі зі своєю родиною. Близько 6:30 ранку його телефон задзижчав: на екрані було сповіщення про ракетну небезпеку. Субота була днем відпочинку для євреїв, але коли Дермер увімкнув телевізор і побачив білі пікапи, заповнені бойовиками ХАМАС, що їхали головними дорогами на півдні Ізраїлю, він сів у свою машину і поїхав до Тель-Авіва, щоб зустрітися з Нетаньягу. Коли Дермер прибув до урядового комплексу Кірʼї, де розташовані Міністерство оборони й штаб ЦАХАЛ, і спустився глибоко в підземний бункер, бойовики ХАМАС уже вбивали кожного ізраїльтянина, якого могли знайти.
Для Ізраїлю це був масштабний розвідувальний і військовий провал. Ввечері 7 жовтня в Тель-Авіві, глибоко під землею Нетаньягу і Рон Дермер зустрілися з представниками служби безпеки та військового керівництва Ізраїлю. «Чому ви не розбудили премʼєр-міністра?» — запитав Дермер. Ніхто з присутніх не мав відповіді. Нетаньягу ставив безліч інших запитань, концентруючись на деталях всього, що відбувалось, і що вони мали із цим робити.
В перші години атаки ХАМАС увірвався на музичний фестиваль NOVA, який проходив за пʼять кілометрів від кордону.
X (Twitter) / «Бабель»
Ізраїльські спецслужби мали план атаки ХАМАС майже за рік, але не надали йому значення. «Я не знаю, хто в нашій ієрархії це бачив або читав, — сказав посол Герцог, — але ніхто цьому не повірив. Усі казали, що ХАМАС недостатньо сильний, щоб протистояти Ізраїлю. Що вони б не посміли зробити щось подібне». Втім, ХАМАС зачаївся, щоб підготувати новий раптовий напад. Останні кілька років вони не атакували Ізраїль. Близько двадцяти тисяч жителів Гази отримали дозвіл працювати в Ізраїлі, що покращувало економіку обох сторін. Все це створило ситуацію, коли Ізраїль нападу не чекав.
У телефонній розмові з Байденом Нетаньягу сказав, що «Ізраїль виграє» війну проти ХАМАС. Він зосереджувався на тому, що може відбутися далі. «Тобі потрібно почати обмінюватися повідомленнями з «Хезболлою», щоб і вона не атакувала нас», — просив він Байдена. Потім Нетаньягу зателефонував Джейку Саллівану. Радник з питань національної безпеки перебував у невеликому рибальському селі на півдні Франції, планував коротку відпустку з дружиною і кількома хорошими друзями, коли отримав сповіщення про атаку ХАМАС. Тепер він мав повернутися до Вашингтону.
— Джейк, нам потрібно, щоб ти погрожував «Хезболлі», — благав його Нетаньягу.
«Хезболла» мала найбільшу бойову силу з усіх недержавних організацій у світі: на території Лівану вона мала десятки тисяч солдатів і понад 150 тисяч ракет. З тону Нетаньягу Салліван зрозумів, що це був екзистенційний момент для Ізраїлю — момент найгострішої вразливості. Голос Нетаньягу звучав так, ніби той вірив, що справді може втратити свою країну. Може прийти «Хезболла», може прийти Іран, всі можуть прийти одночасно, щоб спробувати знищити Ізраїль.
Нетаньягу був упевнений, що «Хезболла» планує атаку, думав про превентивний удар і наполягав, щоб Джо Байден його в цьому підтримав. Байден боявся, що такий крок призведе до великої ізраїльсько-іранської війни. Він обіцяв підтримку тільки в разі, якщо «Хезболла» атакує першою. Байден закінчив розмову останнім застереженням:
— Не робіть цього. Це помилка.
— Я чую тебе, — відповів Нетаньяху, — Але я також хочу, щоб було зрозуміло, що ми ухвалимо власне рішення. Ця розмова вплине на нього, вона його не визначатиме.
Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу проводить зустріч з Кабінетом безпеки в Тель-Авіві, Ізраїль, 7 жовтня 2023 р.
Getty Images / «Бабель»
США були найбільшим постачальником військової допомоги Ізраїлю. Однак вони не надто могли втримати його від дій, які, на думку Ізраїлю, відповідали життєво важливим національним інтересам. Блінкен відчував глобальну вразливість, небачену за тридцять років його роботи у сфері національної безпеки. Якщо Ізраїль вирішить завдати «Хезболлі» превентивного удару, це може призвести до війни, яка сколихне весь світ.
Одинадцятого жовтня радник ізраїльського премʼєра Рон Дермер попередив Саллівана, що дрони «Хезболли» перетинають північний кордон зі сторони Лівану. «Вони вже атакують. Парапланеристи прибувають з півночі. Ми будемо бити». Втім, військова розвідка США підтверджень цього не бачила. Салліван ще раз перевірив дані з директором ЦРУ Біллом Бернсом. «Все ще нічого», — впевнено сказав Бернс. Але в соціальних мережах і традиційних медіа було безліч повідомлень про дрони. Мільйони ізраїльтян кинулися шукати укриття.
О 13:00 Дермер зателефонував Саллівану і повідомив: ізраїльський кабінет проголосував проти військових дій у Лівані. З полегшенням Салліван поінформував президента, що превентивного удару не буде. Армія оборони Ізраїлю виступила з публічною заявою, що інформація про дрони, парапланеристів та інші атаки на північному кордоні була неправдивою. «Дрони» виявилися птахами.
Ввечері Джейк Салліван нарешті повернувся додому до своєї дружини — з Меггі Гудлендер, колишньою офіцеркою розвідки ВМС і старшою юристкою Міністерства юстиції, вони разом вісім років. «Це найбільш стресовий день у моєму професійному житті», — сказав їй Салліван, — можливо, у всьому моєму житті. Ми були за крок від повномасштабної війни на Близькому Сході, яку майже спровокував Ізраїль».
Коли Білому дому було потрібно щось від Ізраїлю, існувало два підходи: або держсекретар вирушав на місце і намагався це «вибити» з Бібі, або президент дзвонив йому. Часто жоден із цих методів не спрацьовував. Зранку 12 жовтня держсекретар США Ентоні Блінкен приземлився в Ізраїлі. Нетаньягу одразу привів Блінкена до свого військового штабу, святая святих ухвалення рішень в Кірʼї. «Нам потрібні три речі: боєприпаси, боєприпаси і ще раз боєприпаси», — заявив Нетаньягу. На фоні екран показував жахливі фотографії наслідків атак 7 жовтня: обвуглені людські тіла, обгорілі немовлята. «Ми з вами», — сказав Блінкен Нетаньягу і його Кабінету безпеки. Нетаньягу запропонував створити гуманітарний коридор: «Ми виведемо всіх [мирних палестинців із сектора Гази] в Єгипет і залишимо там». Блінкена це приголомшило: просто вигнати всіх палестинців з Гази до Єгипту? Він знав, що Сісі, який був лідером Єгипту майже десять років, буде обурений. Він не захоче і не прийме сотні тисяч, можливо, навіть мільйони палестинських біженців.
Держсекретар США Ентоні Блінкен і премʼєр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу в Тель-Авіві, Ізраїль. 12 жовтня 2024 року.
Getty Images / «Бабель»
Тринадцятого жовтня Блінкен прибув у Доху, столицю Катару. Там він зустрівся з еміром Катару, шейхом Тамімом бін Хамадом аль Тані. Політичні керівники ХАМАС жили в Катарі й працювали в офісній будівлі неподалік. Емір запросив Блінкена до багато вбраної кімнати із синіми шторами й товстим килимом. Він зазначив, що невідомо, чи знали політичні лідери ХАМАС у Досі заздалегідь про те, що бойове крило ХАМАС атакує 7 жовтня. «Можливо, [лідер бойового крила Яхʼя] Сінвар зробив це самостійно, — сказав емір. — Але, можливо, вони знали і не хочуть, щоб хтось дізнався». Блінкен передав повідомлення від Байдена: після того, як полонених, яких захопив ХАМАС, звільнять, політичне крило ХАМАС не може й далі просто сидіти в Катарі. Емір одразу погодився.
Всі арабські лідери в різні часи мали справу з проблемами, які створював ХАМАС. Це пояснювало, чому король Йорданії, емір Катару, кронпринц Бахрейну, саудівці, єгиптяни та інші лідери були зацікавлені в тому, щоб стримати цю терористичну групу. У президента Єгипту Абдалли Фаттаха ас-Сісі була одна мета — зберегти мир з Ізраїлем, який тримався з 1979 року. Голова єгипетської розвідки Аббас Камель надав американцям оцінки, наскільки глибокою та обширною є мережа тунелів ХАМАС під Газою. Він пояснив, що ХАМАС укріпився в Газі, і буде надзвичайно важко їх ліквідувати. «Ізраїлю не варто одразу заходити з усіх боків. Сидіть і чекайте, поки вони зʼявляться, і рубайте їм голови», — сказав Камель. Американці зрозуміли, що він не жартував.
Ізраїльські солдати показують тунель у північній частині сектора Гази, який, ймовірно, використовували бойовики ХАМАС, 15 грудня 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
Вранці 16 жовтня Блінкен приземлився в Тель-Авіві й повідомив Нетаньягу про необхідність постачати в Газу гуманітарну допомогу. Той вибухнув. «Народ Ізраїлю не буде терпіти надання допомоги цим нацистам, якщо ми не знищимо ХАМАС повністю», — сказав він. Блінкен говорив про необхідність допомогти невинним цивільним, проте Нетаньягу був незворушним. Він наголосив, що візити США мають бути виключно демонстрацією підтримки Ізраїлю, аж ніяк не палестинців. Блінкен зустрівся з міністром оборони Ізраїлю Йоавом Галантом і спитав про військові плани в Газі та яких втрат він очікує. «У мене є місія, і я її виконаю. Ціна не важлива», — відповів Галлант. Блінкен відчув холод у спині.
О 17:00 у штабі в Тель-Авіві в Кірʼї Блінкен звернувся до Нетаньягу та його Кабінету безпеки. Блінкен послідовно аргументував необхідність гуманітарної допомоги. Нетаньягу наголосив, що в Ізраїлі немає нікого, хто б «сприйняв ідею допомоги палестинцям у Газі після того, як вони вбили наших людей і тримають заручників». Байден планував візит до Ізраїлю, і Блінкен вирішив, що це хороший аргумент у суперечці з Нетаньягу. Він зателефонував Байдену напряму:
— Я хочу мати можливість сказати, що коли вони не погодяться надати гуманітарну допомогу, ви не зможете приїхати, — сказав він.
— Так, — відповів Байден. — Скажи їм, що я не приїду, якщо вони не погодяться.
Нарешті о 2:15 ночі, після понад девʼяти годин обговорень, Бібі погодився на те, що в Газу надішлють гуманітарну допомогу.
Сімнадцятого жовтня Ізраїль розбомбив лікарню в Газі, і Байден засумнівався, чи варто після цього їхати в Ізраїль. Тим часом лідери Єгипту, Палестинської національної адміністрації та Йорданії скасували зустрічі з ним.
— Джо, — сказав Абдалла. — Зараз все занадто напружено. Я хочу, щоб ти приїхав, але [народ розлючений]. Це трагедія. Зараз ти не можеш приїхати.
Тоді Байден зателефонував Бібі.
— Це не ми, Джо! — категорично заявив Нетаньягу. — Це ракета ХАМАС. Вона влучила в лікарню. Це не ми, я доведу це. У мене є розвіддані. Ти маєш приїхати!
— Добре, добре, — відповів Байден. — Я поговорю зі своєю командою.
Тіла палестинців, які загинули від ізраїльських авіаударів. Їх дістали з моргу лікарні Акса, щоб поховати в Дейр Аль-Балаху, Газа, 15 жовтня 2023 року.
Getty Images / «Бабель»
Блінкен радив йому їхати, і Джо Байден погодився, що це необхідно. Під час польоту він отримав звіт від американської розвідки: це дійсно була ракета руху «Ісламський джихад у Палестині». Вона не так спрацювала, впала на парковку біля лікарні й вибухнула. Незважаючи на це, більшість арабських медіа продовжували звинувачувати Ізраїль.
Вудворд детально описує, як Ізраїль та ХАМАС вели переговори про звільнення заручників за посередництва США й допомоги лідерів арабського світу. Після першої вдалої угоди ХАМАС заявив, що може звільнити ще десятьох людей. Нетаньягу вимагав звільнити всіх. Тоді ХАМАС відповів, що може гарантувати звільнення п’ятдесяти, — але в обмін на це Ізраїль має звільнити 150 увʼязнених чи затриманих палестинських жінок і підлітків.
Чотирнадцятого листопада координатор Ради національної безпеки по Ближньому Сходу Бретт Макгурк, перебуваючи в Ізраїлі, спостерігав, як Нетаньягу гупав по столу на засіданні свого військового кабінету і кричав, що він ніколи не прийме ці умови. «Бібі завжди хоче вичавити кожну краплю води з каменю», — подумав Макгурк. «Вони здадуться!» — закричав Нетаньягу і ще раз вдарив по столу. Коли вони вдвох вийшли з наради, Нетаньягу схопив Макгурка за руку. «Нам потрібна ця угода», — сказав Нетаньягу. Макгурк зрозумів, що багато чого в політиці — насправді вистава. Нетаньягу того ж дня зателефонував Байдену, щоб підтвердити, що він погодився на угоду.
США намагалися «нормалізувати» ситуацію в секторі Гази за посередництва Саудівської Аравії. Восьмого січня 2024 року Блінкен і його радники перетнули пустелю на позашляховику, щоб зустрітися з кронпринцем Мохаммедом бін Салманом у його королівському зимовому таборі в древньому оазисному місті Аль-Ула в Саудівській Аравії. Кронпринц назвав умовою «нормалізації» припинення вогню в секторі Гази й «чіткий політичний шлях для палестинців до створення держави». Вже наступного дня Блінкен передав це прем’єру Ізраїлю.
Державний секретар Сполучених Штатів Ентоні Блінкен (ліворуч) зустрічається з наслідним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом (праворуч) в Аль-Улі, Саудівська Аравія, 8 січня 2024 року.
Getty Images / «Бабель»
— Політичний шлях. Що це означає? — спитав Бібі.
— Це має бути переконливо. Це має бути незворотно. Це має бути чимось, у що люди можуть справді повірити і що можуть прийняти, — сказав Блінкен.
— Ну дивись, я думаю, ми можемо щось придумати. Нам знадобиться креативна гра слів, — сказав Нетаньягу.
— Ти не зрозумів. Це має бути реальний план, — сказав Блінкен.
— Ми подумаємо, — сказав Бібі.
Нетаньягу повів Блінкена на засідання Кабінету безпеки, де ізраїльтяни викладали свої плани наступної фази військових дій. «Ясно, що це не закінчиться найближчим часом», — подумав Блінкен, з тривогою оглядаючи кімнату.
Сенатор-республіканець Ліндсі Грем вмовляв кронпринца Мохаммеда бін Салмана підписати угоду про нормалізацію відносин між Саудівською Аравією та Ізраїлем. Грем нагадав, що США обіцяють йому двосторонню угоду про оборону. Це означало б, що якщо Саудівська Аравія буде атакована, США прийдуть на допомогу.
— Якщо ви хочете визнати Ізраїль, ви маєте зробити це за часів Байдена, — казав Грем. — Немає жодного шансу, що демократи проголосують за оборонну угоду із Саудівською Аравією, якщо її запропонує Дональд Трамп. Це велика справа. Це шах і мат Ірану.
Кронпринц вказав на гнів народу на своїх вулицях через ситуацію в Газі. Він не міг підписати угоду з Ізраїлем, поки той не пообіцяє Палестині власну державу. Він також сказав, що все ще хоче збагачувати уран у Саудівській Аравії, щоб побудувати ядерну енергетику.
— Це буде важко зробити, тому що люди бояться, що ви створите бомбу, — сказав Грем.
— Мені не потрібен уран, щоб зробити бомбу, — відповів кронпринц. — Я просто куплю її у Пакистану.
Першого квітня ізраїльський посол у США Майкл Герцог повідомив Бретту Макгурку, що Ізраїль знищив командувача Корпусу вартових Ісламської революції Мохаммада Реза Захеді в Дамаску. «Ізраїль щойно встромив паличку в осине гніздо», — так це описує Вудворд. Приблизно о шостій вечора через швейцарських посередників Іран повідомив, що відповість Ізраїлю, і вважає США відповідальними. Найбільше Макгурк боявся, що «Хезболла» скористається цим і атакує Ізраїль. А 4 квітня Джо Байден пів години говорив з Нетаньягу по зашифрованому звʼязку. Він сказав, що США допоможуть Ізраїлю оборонятися, але засуджують останню атаку.
Getty Images / «Бабель»
— Нам потрібно увійти в [місто] Рафах [на кордоні з Єгиптом], — спокійно сказав Бібі.
— У вас немає стратегії, — сказав Байден.
— Ми розформовуємо ХАМАС. Ми знищили 75 відсотків їхніх батальйонів, — сказав Бібі. — Це займе лише три тижні. Це кінець війни.
— Це займе місяці, — відповів Байден.
В розмовах з президентом США Нетаньягу часом звучав обурено — так, ніби весь світ обернувся проти нього. Одного разу Байден озвучив перелік усього, що Ізраїль має зробити: він вказав навіть кількість вантажівок, які Ізраїль має впустити в Газу, і гуманітарних коридорів, які потрібно відкрити. Він нагадав що Ізраїль помилково ударив по конвою World Central Kitchen в Газі, який щойно розвантажив понад 100 тонн їжі, і вбив сім працівників, у тому числі американця. «Якщо ви цього не зробите, тоді ви втратили мене, — сказав Байден. — Я вам більше не допоможу». Для нього це була незвично категорична заява.
«Справжньою війною» Байдена його близькі та соратники час від часу називали справу його сина Хантера Байдена. Республіканці звинувачували Хантера в тому, що він брав хабарі, коли працював в українській газовій компанії Burisma. Доказів цього не було, однак потік звинувачень на адресу Хантера Байдена і його батька не припинявся. Джо звинувачував у цьому себе. Він вважав, що, якби не був президентом, розслідувань проти «його маленького хлопчика», «його чудового хлопчика» не було б. Говорячи або навіть думаючи про Хантера, Джо Байден міг навіть схлипнути. Він обіцяв не втручатися в розслідування справи свого сина, хоча іноді спілкувався з його адвокатом. Відносини між юристами Білого дому та юридичною командою Хантера були складними, тому що перші хотіли, щоб Хантер тримався в тіні.
Президент США Джо Байден обіймає свого сина Хантера Байдена, коли вони виходять із ресторану The Ivy у Лос-Анджелесі, Каліфорнія, 4 лютого 2024 року.
Getty Images / «Бабель»
Дебати між Джо Байденом і Дональдом Трампом 27 червня 2024 року вразили всю верхівку Демократичної партії США ще до їхнього завершення. Трамп, лише на три роки молодший, сипав брехливими аргументами, але робив це енергійно та переконливо. Байден же «виглядав блідим, втомленим і слабким ― майже як тінь». Демократи відчули, що можуть програти не лише президентські вибори, а й вибори в Конгрес. Тоді повністю «червоні» Сенат і Палата представників дали б президенту Трампу надзвичайну владу.
Через тиждень після дебатів пообідати з Байденом прийшов його давній друг, держсекретар США Ентоні Блінкен. На той момент Байдена вже десятки разів закликали вийти з перегонів. «Я б не хотів, щоб памʼять, яку ви лишите по собі, була поганою, ― сказав Блінкен. ― Усі, хто вартий рядка в історії, згадуються там власне рядком, одним реченням. Якщо ви виграєте вибори, чудово. Якщо програєте ― цей факт і стане таким реченням». Блінкен закликав Байдена замислитись, чи він готовий працювати ще чотири роки ― навіть якщо вважає, що зараз цілком здатен це робити. Байден відповів, що поки не бачить когось іншого, хто міг би перемогти Трампа ― а це головне.
Втім, це завдання стало ще складнішим за кілька днів на саміті НАТО. Там Байден помилково назвав Володимира Зеленського «президентом Путіним» ― і це привернуло найбільше уваги, хоч загалом на саміті він тримався добре.
Байден бував набагато емоційнішим у приватних розмовах, ніж публічно. Одного разу, ще в перший рік на посаді президента він зателефонував другу з Овального кабінету. «Я провів майже пʼять годин, говорячи по черзі телефоном з двома найбільшими мудаками у світі — Бібі Нетаньягу і Махмудом Аббасом», — сказав він, маючи на увазі премʼєр-міністра Ізраїлю та палестинського лідера. «Два найбільших мудаки у світі», — повторив Байден із притиском.