Усі про все знали й ніхто нічого не міг зробити. Розслідувач Боб Вудворд розповідає, як провал США в Афганістані, нерішучість Європи та імперські амбіції Путіна призвели до війни — переказуємо книгу War

За президентства Петра Порошенка були періоди, коли Байден дзвонив йому чи не двічі на тиждень. Він постійно натякав, що варто активніше боротися з корупцією. «Петре, ― наводить Вудворд його слова з однієї з тих розмов. ― Я знаю, що це непросто. Розумію, що ваша політика ― це зміїне кодло довкола тебе. Я впевнений, що ти робиш правильні речі. Але [...] нам буде складно зберігати впевненість Заходу у вас... Ти маєш допомогти мені, роблячи правильні речі. Наприклад, реформи в державних закупівлях, у банківській системі, створення нових антикорупційних органів. Варто підштовхувати генпрокурора до активніших дій. А якщо ти цього не робитимеш, тобі буде складно мати підтримку нашого Конгресу, нашого президента, європейців, і росіяни зʼїдять тебе на обід».

Радник Байдена з питань національної безпеки у 2014―2017 роках Колін Каль згадує, що іноді завданням Байдена було помирити Порошенка з премʼєр-міністром Арсенієм Яценюком чи «будь-ким, хто був тоді премʼєром». Каль називав підхід Байдена в таких розмовах «консультуванням сімейних пар», а також «щедрі обійми, мʼякі удари».

Навесні 2021 року, коли Росія зосередила біля українських кордонів десятки тисяч військових, стало очевидно, що жодна країна не буде перевозити стільки ресурсів до кордону іншої країни без бодай думки використати їх для нападу. Шукаючи способи знизити рівень напруги, у Білому домі вирішили організувати особисту зустріч Путіна і Байдена, оскільки російський диктатор «дуже високо цінує повагу і власне почуття гідності».

Байден запропонував Путіну зустрітись під час їхньої першої телефонної розмови, коли він обійняв посаду президента США. Спочатку Байден узяв жорсткий тон, звинувативши російську владу у втручанні в американські вибори, в отруєнні Олексія Навального, у кібератаках на урядові системи США (зокрема, він згадав російську Службу зовнішньої розвідки як відповідальну за кібератаку SolarWind, через яку стався один з найбільших витоків електронних даних в історії Сполучених Штатів). Він попередив Путіна про нові санкції проти Росії, зокрема про висилку десяти російських дипломатів.

― Це станеться на цьому тижні, і я хочу повідомити про це особисто. Усе через конкретні речі, до яких ви причетні. Я казав, що буде відповідь, й ось ми відповідаємо, ― сказав Байден. Після цього він помʼякшив тон і запропонував Путіну. — Давайте просто сядемо, поговоримо. Ви розкажете про те, що хвилює вас, я ― про те, що турбує мене. Очі в очі, все обговоримо.

Путін спершу навіть не повірив.

— Чи правильно я розумію, ― сказав він із ноткою подиву в голосі. ― Ви хочете зустрітись і поговорити про всі проблеми в наших взаєминах?

Він, безперечно, погодився на цю зустріч.

В одній з останніх характеристик Володимира Путіна до повномасштабного вторгнення аналітики ЦРУ пишуть, що йому найбільше властиві постійне відчуття незахищеності та імперські амбіції. Путін був зациклений на Україні та вважав, що він єдиний, хто може відновити Російську імперію. Серед інших характеристик ― «тонкошкірий», «надзвичайно невпевнений у собі» та «садист».

Перед зустріччю з Путіним Байден зібрав радників, щоб вирішити, який російський президент зараз, наскільки він міг змінитись останнім часом, чого може хотіти від переговорів і яка мета масштабних військових маневрів біля українських кордонів. Радники дійшли згоди, що Путін спробує переконати США «віддати» Україну Росії ― перестати допомагати Києву і політично, і військово, і не заважати затягуванню країни в російську зону впливу.

Переговори президента Трампа з Путіним нерідко відбувались без радників чи міністрів ― лише за участі перекладачів. Був навіть випадок, коли Трамп наказав знищити після розмови перекладацькі нотатки. Натомість Байден відмовлявся говорити віч-на-віч, на зустрічі 16 червня 2021 року у Швейцарії його супроводжував держсекретар Ентоні Блінкен, а Путіна ― Сергій Лавров.

У книжці відтворено частину діалогу між президентами. Ключовою темою була кібербезпека: незадовго до зустрічі атаки зазнали важливий для східної частини США нафтопровід і найбільший американський виробник мʼяса. За даними Білого дому, за атаками стояли росіяни.

― Уявіть себе на моєму місці, з усіма цими атаками на інфраструктуру, ― сказав Байден. ― Уявіть, якби щось схоже сталося з вашою нафтовою інфраструктурою.
― Так, це було б відчутно, ― відповів Путін. І швидко спробував змінити тему. ― А чому ви залишаєте Афганістан?
― А ви чому залишили? ― відбив питання Байден, апелюючи до 1989 року, коли радянський контингент після 10 років залишив цю країну. ― Афганістан ― це кладовище імперій.

Про Україну на тій зустрічі майже не говорили. Кожна сторона озвучила свої звичні позиції. Згодом у Білому домі шкодували: можливо, саме тоді, на останній зустрічі Байдена з Путіним перед повномасштабним вторгненням, варто було поговорити про Україну більше? Згодом у літаку додому Байден сказав Блінкену, що зрозумів Путіна краще. І що він навряд чи змінить свою поведінку. «Буде складно», ― сказав тоді американський президент.

У липні 2021 року Путін опублікував великий «історичний» текст, де проголошував українців, росіян і білорусів одним народом. Він писав, що «Київ ― мати міст руських», а «створення етнічної української держави можна порівняти із застосуванням зброї масового знищення проти нас». Першою думкою радника президента США з питань нацбезпеки Джейка Саллівана після прочитання цього опусу було: «Ковід». Ішлося про ізоляцію Путіна через пандемію коронавірусу: три роки він спілкувався вживу переважно з вузьким колом ультранаціоналістів. «Бажання захопити Україну стало його лихоманковим маренням», — пише про наслідок Вудворд.

Росіяни демонстрували західним партнерам України свої можливості, у Києві теж. Вудворд розповідає про британського адмірала морського флоту Тіма Вудса, який з 2016 року допомагав українській армії переходити на стандарти НАТО. Разом з дружиною, офіцеркою британської розвідки, і маленькою донькою вони жили в українській столиці. Не раз у їхньому помешканні бували непрохані гості. Так, якось увечері донька розкидала на підлозі вітальні великі шматки дитячої головоломки. Виснажені батьки не стали прибирати та пішли спати. Наступного ранку дружина Вудса побачила всі 30 елементів головоломки бездоганно складеними. В інші дні вони натрапляли на перевернуті догори дригом домашні підсвічники чи завʼязані по-іншому шнурівки на чоботах. Усе це було методами психологічного тиску ― мовляв, росіяни поряд і здатні багато на що. «Нас це не бентежило, ― каже про це Вудс. ― Навпаки, веселило». Вони з дружиною старались не обговорювати чутливі теми вдома, припускаючи, що квартира прослуховується і, можливо, має приховану систему відеоспостереження.

У середині 2021-го США отримали розвіддані про те, що Росія планує напасти на Україну. Джо Байден визначив для Білого дому кілька пріоритетів. Перший ― не ввʼязуватись у пряму війну з Росією. Другий ― не допустити такого ж фіаско, як в Афганістані, коли позбавлена західної підтримки велика армія майже без бою здалася ворогу, у тому випадку ― талібам. Тому вже наприкінці літа 2021 року Київ без значного розголосу отримав партію військової допомоги. Тоді вона вимірювалась десятками мільйонів доларів.

Допомогу Штати надавали не через НАТО, а безпосередньо. Це було частиною розрахунку: не провокувати росіян активністю Північноатлантичного альянсу, бо саме в ньому вони вбачали найбільшу загрозу для себе. «Вступ України до НАТО є найяскравішою з усіх червоних ліній для російської еліти, не лише для Путіна. За понад два з половиною роки розмов із ключовими російськими гравцями ― від кулаків у темних закутках Кремля до найгостріших лібералів-критиків Путіна ―я ще не знайшов нікого, хто б розглядав Україну в НАТО як щось інше, ніж прямий виклик російським інтересам», ― іще в 2008-му повідомляв своїх колег Білл Бернс, тодішній посол США в Москві, а згодом директор ЦРУ. Коли Володимир Зеленський 1 вересня 2021 року вперше зустрівся з Джо Байденом, він тиснув на американського президента, аби той допоміг Україні якнайшвидше отримати членство в НАТО. Обіцяти це в короткостроковій перспективі Білий дім не був готовий.

У жовтні 2021-го США дізнались деталі майбутнього нападу: як саме Росія своїм 175-тисячним контингентом планує захопити великі українські міста. Байден зібрав своїх військових радників на нараду, під кінець якої сказав: «Ісусе Христе! Тепер я маю справу ще й зі спробою Росії проковтнути Україну?»

З огляду на доволі невеликий контингент росіян, більшість союзників України очікували лише невеликої воєнної операції ― найімовірніше, на сході країни. Із тих, хто був переконаний у масштабному намірі росіян, був тодішній британський премʼєр Борис Джонсон. Розвідка Обʼєднаного Королівства теж повідомляла про готовність Кремля атакувати. Джонсон навіть говорив про це з Путіним, намагаючись переконати його, що «в осяжному майбутньому» Україну в НАТО не приймуть. «Що таке осяжне майбутнє? Коли це? Наступного місяця?» ― відповів на це Путін. Після телефонної розмови з ним Джонсон назвав російського диктатора «дрібним, байдужим і нікчемним».

У Білому домі вирішили, що варто поговорити з Путіним ― і очевидно було, що він вдовольниться лише кимось із ключових американських посадовців. У листопаді 2021 року в Москву полетів директор ЦРУ Білл Бернс, якого Байден називав «головним путінологом» своєї команди. Він планував розповісти, що США детально відомі плани вторгнення і що американці не стоятимуть осторонь. Також Бернс привіз персонального листа від Байдена з аналогічним змістом. Утім, зустрітися з Путіним особисто не вдалося: через спалах ковіду в Москві він жив у закритій резиденції в Сочі та звʼязався з Бернсом телефоном.

Путін вислухав, що США відомо про плани Росії захопити Україну. Бернс сказав, що у відповідь Вашингтон згуртує Захід довкола України та накладе на Росію значні економічні санкції.

— Рівень наслідків для вас буде зовсім інакшим, ніж те, що ви відчули 2014 року, [анексувавши Крим і напавши на Донбас], ― сказав Бернс. ― Ми ізолюємо вас дипломатично і допоможемо Україні захистити себе.

Вислухавши його, Путін відповів своєю звичайною мантрою про те, що Україна не має права на існування.

— Україна слабка і розділена. Це несправжня країна. Російські інтереси вимагають контролю над її кроками, ― відповів російський диктатор.

Спілкуючись із росіянами, Білл Бернс відчув, наскільки їм додало впевненості в собі фіаско США в Афганістані. Якщо армія, яку Захід підтримував десятиліттями, так легко здала країну талібам, то чому в Україні буде по-іншому? Дорогою додому керівник ЦРУ написав Джо Байдену таємне повідомлення про те, що його очікування від Росії лише погіршились.

Невдовзі американці поділились своєю інформацією та очікуваннями з керівництвом України. На саміті ООН з питань клімату із Зеленським поговорив Джейк Салліван. Міністр оборони США Ллойд Остін спілкувався з тодішнім міністром оборони України Олексієм Резніковим. Ті оцінили загрози скептично. «Таке ж зосередження військ вже було навесні. І що отримав Путін? Два дзвінки від Байдена і зустріч у Швейцарії?» ― опонував Резніков. На його думку, росіяни робили це заради гарантій того, що Україну не приймуть до НАТО.

Байден відправив віцепрезидентку Камалу Гарріс передати інформацію про російське вторгнення президенту Франції. Вона розповіла про наміри Путіна Емманюелю Макрону і додала: «Росіяни переконані, що Європа проковтне все це». Макрон пообіцяв працювати над реакцією європейців, посилити військову присутність НАТО в Румунії та Польщі й додав, що «слабка ланка» в цій ситуації не Франція, а Німеччина, яка залежить від росіян економічно, зокрема через «Північний потік».

Щоб подолати скепсис союзників щодо планів Путіна напасти на Україну, США розсекретили частину розвідданих і поділилися ними з партнерами. Це зменшувало можливості Росії брехати. «Він [Путін] постійно бреше, а західним лідерам важко це так сприймати», ― казала тоді на нарадах директорка Національної розвідки США Авріл Хейнс. Байден наказав їй щотижня, а іноді й щодня ділитись із союзниками та партнерами розвіданими, а частину з них одразу робити публічними.

«Якщо ви це зробите, Росія зазнає величезних втрат, — сказав президент Байден Путіну під час їхньої розмови о десятій ранку 7 грудня 2021 року. — Ми це забезпечимо».

Вони обговорювали вимоги, які Росія висунула НАТО. Запити Путіна були максималістськими, він не хотів обговорювати жодні реальні безпекові домовленості. Тож Байден спробував звернутися до спільної історії та нагадав Путіну, що під час Холодної війни США і Радянський Союз несли особливу відповідальність за безпеку світу. Їхні попередники уникали прямої війни. Джейк Салліван та його заступник Джон Файнер слухали розмову. Файнер був здивований: він завжди вважав Путіна бандитом, але зараз той поводився спокійно. Путін розмовляв радше як адвокат: він доводив, що Росія є потерпілою стороною і що США та Європі потрібно розглянути його скарги.

В останні тижні перед повномасштабним вторгненням Макрон телефонував Путіну ледь не щодня ― він усе ще вірив, що зможе переконати його не нападати на Україну. До і після таких дзвінків він нерідко телефонував Байдену. Макрон був оптимістичним, а американський президент відповідав: «Добре, що між вами є діалог, але, схоже, Путін вже все вирішив».

Менш ніж за тиждень до повномасштабного вторгнення, 19 лютого 2022 року, із Володимиром Зеленським на Мюнхенському безпековому форумі зустрілась віцепрезидентка США Камала Гарріс. Українська влада тоді відкидала серйозність російських погроз. Зеленський запевняв американців, що це просто блеф і залякування. Завданням Гарріс було переконати українську сторону, що ситуація значно серйозніша.

У Німеччині тоді діяли суворі ковідні обмеження, тож Гарріс, сівши за стіл навпроти Зеленського, була в масці. За словами Вудворда, це вкупі з менторським тоном Гарріс роздратувало українського президента ― він вважав, що з ним не рахуються і намагаються щось навʼязати.

― Вам треба всерйоз поставитись до того, що в будь-який день росіяни можуть на вас напасти. Вони виділили для цієї операції 200 тисяч військових, включно із 40 тисячами в Білорусі, — сказала Гарріс.
― За нашими даними, у Білорусі не більше за 10 тисяч російських військових, ― сказав присутній на розмові український міністр оборони Олексій Резніков.
― Це зовсім не відповідає нашій інформації, — відповіла Гарріс.
― Білоруси не підтримують росіян [у ворожості до України]. Вони не приєднаються до війни, — сказав Зеленський.

Радник Гарріс із питань національної безпеки США Філ Гордон надав українській делегації більше фактів, включно із супутниковими знімками скупчень військ. Після кількох хвилин словесної перепалки Зеленський подивився Гарріс в очі й спитав:

― Добре. Що ви хотіли б, щоб я зробив? Якщо я визнаю все це, ви дасте нам більше потужної зброї, накладете на Росію санкції?
― Ні. Ми не можемо карати за злочин, якого ще не скоєно.

Це було невлучно з боку Гарріс, зауважує Вудворд, оскільки росіяни вторглись в Україну ще у 2014 році. Слова, що злочину ще не скоєно, могли лише роздратувати українську сторону. Резніков спитав, що ж тоді було б логічним для України.

― Починайте думати про те, хто міг би керувати країною у випадку, якщо вас убʼють, захоплять у полон чи ви просто не зможете управляти, ― сказала Гарріс Зеленському.

З відповіді української делегації було очевидно, що вони залишати Київ не планують. Обговорюючи з Філом Гордоном результати зустрічі, Гарріс припустила, що, можливо, цього разу вони бачили Зеленського востаннє.

Зранку 24 лютого Зеленський, діставшись робочого місця, подзвонив, серед інших, Макрону із проханням ще раз поговорити з Путіним. Він усе ще сподівався, що той може спамʼятатися.

― Якщо європейські лідери й Байден подзвонять Путіну і скажуть зупинитись, він зупиниться. Він послухає, ― сказав тоді Зеленський.

Коли він того ж ранку говорив з Байденом, то звучав налякано, стверджує свідок розмови Джейк Салліван. Звичний «ковбойський» стиль розмови зник. Український президент попросив американського зібрати світових лідерів і закликати їх підтримати Україну. Байден у відповідь запропонував забезпечити Зеленському безпечний виїзд із країни та допомогу в створенні уряду у вигнанні в Польщі. Той відмовився, попросивши натомість НАТО закрити небо над Україною. Піти на це США не погодились.

― Я не знаю, коли зможу поговорити з вами знов, ― сказав Зеленський на завершення розмови.
― Якщо ви ще колись захочете цього, я тут, ― спробував підбадьорити його Байден.

— Цей довбаний Путін! ― спересердя сказав Байден в один з перших днів повномасштабного вторгнення, залишившись у колі радників. ― Уявіть, що було б, якби ми не зробили того, що зробили? Він пішов би на Естонію, на всі країни Балтії. Він найбільш здивована людина на планеті зараз ― через опір, на який наштовхнувся. Путін ― це зло. Це втілення зла.

На той момент Байден прагнув чіткої, безсумнівної поразки Росії. Зробити все, щоб показати Росії, що вона припустилася стратегічної помилки. Однією з ідей, яку він міг втілити, — це розширити НАТО. Так би Путін отримав протилежний від бажаного ефект. Соціологічні опитування у Швеції та Фінляндії показували, що тепер більшість населення обох країн хоче в Північноатлантичний альянс. Вже 4 березня, через 10 днів після повномасштабного вторгнення росіян в Україну, Байден говорив з лідером Фінляндії про вступ країни до Альянсу.

Вудворд детально описує, як США і Німеччина погодились постачати Україні танки Leopard 2 та Abrams. Розповідь починається з кінця червня 2022 року, коли держсекретар Ентоні Блінкен сидів поряд із канцлером Німеччини Олафом Шольцом у барі в Баварських Альпах. Блінкен відзначив, що Німеччина збільшила допомогу Україні й що це «історична зміна її антимілітаризму після Другої світової війни». Шольц сказав, що «дуже хвилюється через це», адже «зараз люди цьому аплодують», але невідомо, як вони до цього ставитимуться в майбутньому.

Блінкен регулярно спілкувався з міністром закордонних справ Німеччини Анналеною Бербок, намагаючись змусити Німеччину надати Україні танки Leopard 2 або принаймні дозволити іншим країнам передати їх. Бербок сказала, що згодна надати танки, «але канцлер не в захваті» від цієї ідеї. Аргументом для нього було б рішення США передати Україні танки Abrams. Блінкен відповів, що це неможливо, адже Abrams складні в обслуговуванні й передавати їх занадто довго: вони не встигнуть прибути до початку українського контрнаступу.

Схожий діалог мали Джо Байден і Олаф Шольц. Двоє світових лідерів лише повторювали одні й ті ж аргументи без шансів на компроміс. Шольц наполягав, що не може просто передати танки, бо хвилюється про паралелі з Другою світовою. Згодом Байден розповів про це Саллівану і Блінкену.

― Ми у глухому куті, ― сказав Байден. ― Він вперся намертво.
― Давайте тоді скажемо, що ми надамо танки, і цим дамо німцям привід надіслати свої. Навіть якщо наші танки не прибудуть в Україну ще рік, ― запропонував Блінкен. Байден погодився.

У вересні 2022-го розвідка США отримала дані про те, що Кремль всерйоз обмірковує застосування в Україні тактичної ядерної зброї. Через стан справ росіян на фронті Путін був у розпачі й почувався приниженим. ЗСУ наступали на Херсонщині, а розвідка доповідала: якщо українці оточать російський контингент у Херсоні, диктатор, щоб уникнути чергової ганебної поразки, накаже використати ядерну зброю.

Справа була в долі Криму. Якщо росіяни втрачають Херсон, захист окупантами Криму відчутно слабне. А якщо Путін втрачає Крим ― «сенс його перебування на посаді президента зникає», казав керівник ЦРУ Білл Бернс.

Щодо використання ядерної зброї переживала й директорка Національної розвідки США Евріл Гейнс. За її словами, багато людей в російській владі говорили про це як про робочий план. Байден наказав Саллівану «по всіх каналах» передати росіянам, що їх очікує, якщо вони вдарять по Україні ядерною зброєю. Двадцять першого жовтня 2022 року міністр оборони США Ллойд Остін передав це керівнику Міноборони РФ Сергію Шойгу.

― Ми знаємо, що ви розглядаєте можливість застосувати проти України ядерну зброю. Дозвольте розповісти вам про кілька наслідків, ― почав Остін. ― Це істотно змінить стан справ. І це суперечить інтересам США, оскільки ми хочемо жити там, де ядерна держава не може атакувати подібною зброєю неядерну державу і залишатися непокараною. Ми не зможемо жити в такому світі. Ви можете думати, що Україна важливіша для вас, ніж для нас, але не сумнівайтесь, що конкретно це питання має однакову вагу для нас обох.

Остін пообіцяв переглянути обмеження на застосування Україною західної зброї проти Росії й що більшість теперішніх союзників Кремля від нього відвернуться, а Росія опиниться в такій ізоляції, якої собі зараз не уявляє.

― Я не сприймаю погроз, ― відповів на це Сергій Шойгу.
― Пане міністре, я лідер найпотужнішої армії в історії світу. Я не погрожую, — відповів Остін.

За два дні росіяни почали вимагати нової розмови Остіна й Шойгу, якнайшвидше. Вони почали говорити, що Україна планує застосувати «брудну бомбу» із зарядом на основі пального для АЕС. Ситуація погіршується, зрозуміли в Білому домі: росіяни готуються зробити провокацію і «легалізувати» застосування ядерної зброї. Під час другої розмови Остін сказав Шойгу, що не вірить заявам Росії. Американські дипломати звʼязалися з представниками нейтрально чи позитивно налаштованих щодо Кремля країн ― Китаю, Індії, Ізраїлю, Туреччини, щоб ті вмовили росіян не йти на застосування цього виду зброї. Це подіяло: 4 листопада президент Китаю Сі Цзіньпін заявив, що «ядерних воєн бути не повинно».

До того ж українські війська на Херсонщині просувалися повільно, а російський контингент мав час евакуюватись ― поразка не була такою принизливою, як на Харківщині. Тож росіяни проковтнули цю невдачу.

Невдовзі після цього Байден сказав раднику з нацбезпеки Джейку Саллівану: «Якщо ми не виженемо Росію з України повністю, то якоюсь мірою дозволимо Путіну досягти бажаного. А якщо вдасться вигнати ― ризикуємо ядерною війною. Путін не дозволить викинути себе звідси без застосування ядерної зброї. Тож ми загрузли. Завеликі успіхи ― ядерка, замалі ― незрозумілі довгострокові наслідки».

Відтак найбажанішим результатом війни для США стало або переконати Путіна погодитись заморозити конфлікт, або дочекатись, щоб щось зламалось у самій Росії.

Продовження переказу — про війну між ХАМАС та Ізраїлем — читайте тут.