1
На перехресті вулиць Артема і Пушкіна в селі стоїть багато машин рятувальників, з багатьох дворів іде густий дим. У повітрі — міцний запах диму чи навіть згорілої вщент каші. На один зі знищених вогнем будинків із розпачем дивиться жінка у хустці. Її звати Лідія Олександрівна. Жінка міцно тримає на ланцюгу свого пса на імʼя Букет. Він гавкає і ричить на всіх, хто підходить до жінки й дому.
— Чому не ідете їсти? — каже до жінки волонтерка організації World Central Kitchen.
— Мені не хочеться. Не можу. На старості літ без хати лишитися, — відповідає Лідія Олександрівна і додає: — Сьогодні день народження.
Дім, який 2 вересня втратила Лідія, ще в 1928 році побудував її дід — тоді народився її батько. За 96 років біля нього опиниться пожежник середнього віку, який заливатиме залишки будинку сильним струменем води. За 10 хвилин він закінчує, від цегли продовжує йти густий дим і жар.
Згорілий будинок і підвал у Студенку.
Георгій Іванченко / «Бабель»
Лідія Олександрівна — корінна студенчанка. Вона вчилась у Словʼянському педінституті, повернулася в село, стала вчителькою молодших класів. Троє підлітків, яких вона вчила, підходять до неї навіть зараз.
— Хлопці, а школа ціла? Слава богу. Бо не буде школи — пропаде село, — каже вчителька.
Жінці важко зібратися з думками, коли треба говорити про пожежу. Коли вогонь у селі тільки починав вирувати, Лідія Олександрівна разом з чоловіком закривала на зиму помідори й огірки. Раптово вона почула вибух, а вогонь був уже близько до дому. Того ж дня на телефон їй прийшло повідомлення про те, що в центрі Студенка чекає автобус, що евакуює їх в Оскіл. Вона поїхала разом з чоловіком і мамою, не взявши майже нічого.
Уже вранці 3 вересня жінка повернулась. Дім згорів ущент. У пожежі загинули двоє її собак, семеро кошенят і понад 50 курей. Згоріли й каченята, що зʼявилися лише два дні тому. Вона пояснює, що частина курей задихнулись від диму, а частина згоріли живцем. У пожежі вижили лише пес Букет та коти Василина і Мішаня.
Лідія Олександрівна та її пес Букет.
Георгій Іванченко / «Бабель»
— Мамці оце 88 год, я боюсь їй фотографії посилать, — каже Лідія. З-за будинку вона дістає чорне й сильно обвуглене тіло курки. Жінка складає тіла тварин в одну купу. У будинку також згоріли вірші, які вона писала. Частина з них були про війну.
Лідія показує, що лишилось від її подвірʼя. На землі біля її будинку — згоріла картопля та чорні діжки зі згорілою кукурудзою. Біля них у купі цегли — кілька нерозірваних газових балонів. Далі у дворі — згорілі баклажани і груша, висохлі плоди кизилу. Вцілілі лише помідори й огірки. Жінка пропонує скуштувати їх і взяти із собою.
Тепер Лідія Олександрівна з чоловіком житимуть у сусідів, які мають вільний будинок. Раніше вона пережила тут і російську окупацію, й обстріли, що прийшлись просто її вулицею. Вона згадує, як у червні 2022-го народився її кіт Мішаня. Тоді до її будинку приходили росіяни, наставляли зброю на її собаку, а вона ховала кота в кишені.
— Мене з ним потім кореспонденти сфотографували, і всі побачили, що я жива. Бо в сусідню хату був прильот, і сказали, що ми загинули.
Георгій Іванченко / «Бабель»
2
Улітку 2024 року на Харківщині регулярно фіксували великі лісові пожежі, не раз горіли й ліси Ізюмщини. Часто причиною були російські обстріли, а проблем додавало щільне мінування лісів, казав речник обласної ДСНС Євген Василенко.
Нова велика пожежа прийшла в село з Донецької області. Ще 1 вересня загорівся Національний природний парк «Святі гори», що за 31 кілометр від Студенка. Через посуху і сильний вітер пожежа швидко разгоралась і перекинулась на ліс, що межував зі Студенком. Уже близько пʼятої вечора 2 вересня вогонь був у селі й за годину охопив 150 будинків. Пожежники швидко прибули та почали гасити вогонь, розповідає один з них.
Раніше Студенок був великим селом. У 2000-х тут жили майже півтори тисячі людей, а у 2024-му лишилося вдвічі менше. Уперше село постраждало навесні 2022 року, коли його потрощили й окупували росіяни. Менш ніж за добу згоріли 150 хат. Це половина від усіх будинків села, казав очільник Оскільської громади Геннадій Загоруйко. Іноді в Студенку вигорали цілі вулиці, а від домів лишались тільки старі пічки. Так, довкола хати пенсіонера Миколи Васильовича згоріли 14 будинків. У всій околиці вціліла лише його хата — каже, врятувало те, що вона стоїть на великому бугрі.
Рятувальник посеред руїн у Студенку. Мешканка села розбирає руїни згорілого дому.
Георгій Іванченко / «Бабель»
— Ми ледь ноги унесли. Тут таке було: нікого взагалі не видно було, дим, вогонь, — розповідає одна з місцевих мешканок у спортивних штанях і гумових капцях. Разом з родиною вона виїхала ввечері 2 вересня, коли побачила вогонь у селі. Повернулася зранку — на місці будинку вже було згарище. Згорів і будинок її батьків, тепер вона житиме разом із сестрою.
Георгій Іванченко / «Бабель»
Неподалік від жінки постійно чути протяжний і болючий стогін — це вціліла корова, що ніяк не може заспокоїтись. Жінка розбита тим, як швидко вогонь знищив житло. У руках вона тримає лопату і вишукує залишки вогню біля будинку. Щойно бачить яскраві вуглі — закидує їх сірою землею, змішаною з попелом, і тихо лається. Загасивши вуглі, жінка спирається на лопату і комусь телефонує.
Корова, що вижила під час пожежі. Студенчанка гасить залишки вогню біля дому.
Георгій Іванченко / «Бабель»
– Юрчик, візьми мішок чи ганчірку якусь велику, надо у мамки собаку забрать. Він уже воняє, шкура вже лопнула… Юрчик, будь ласка, забери.
3
Іноді з-за села лунають сильні вибухи. Це — наслідок масштабного хаотичного мінування у 2022 році. Першими про нього говорять червоні таблички, що стоять у лісах на підʼїзді до села. Багато де в лісі стрічками і цими табличками «прокладені» розчищені коридори — ходити можна лише ними. Хоча село горіло не через обстріл, групи саперів зі щупами ретельно обстежують згарища, ходять з двору у двір.
Георгій Іванченко / «Бабель»
На багатьох спалених будинках і у дворах лежать порожні шланги. Хати надалі димляться, але вогню там більше немає. За ними втомлено спостерігають двоє пожежників, які відпочивають на лавці. Згодом вони підводяться і вантажать шланги в пожежну машину.
До вечора 3 вересня вогонь у Студенку приборкали, а всі вогнища загасили. Лишались лише згарища і тліли вуглі. У повній темряві саме яскраві вуглі між стінами були ліхтарями. Подекуди вони знов розгорались у полум’я.
Георгій Іванченко / «Бабель»
Нам потрібна ваша допомога, щоб розповідати важливі історії (і доїжджати до них). Підтримайте «Бабель»: https://babel.ua/donate