Анрі Дюнан народився в 1828 році в Женеві в сім’ї заможних віруючих кальвіністів. Його батьки були відомими в місті благодійниками — допомагали сиротам, хворим і нужденним та привчали до цього своїх дітей. У 18 років Анрі згуртував знайомих юнаків для вивчення Біблії та допомоги бідним. Невдовзі він заснував женевський філіал «Християнської асоціації для юнаків» і брав участь у її міжнародних конференціях.
Анрі Дюнан у 1855 році.
Wikimedia / «Бабель»
У 21 рік Дюнан почав працювати у фірмі, що займалася фінансовими операціями. Потім був бізнес-консультантом у компаніях, які вели справи на Сицилії та в європейських колоніях в Африці. У цей час хлопець багато подорожував і заводив знайомства з політиками та підприємцями Європи. У 1856-му він заснував власний бізнес з вирощування та продажу зерна. Для цього орендував земельну ділянку в Алжирі, та невдовзі в нього виникли конфлікти з місцевою французькою колоніальною владою. Тоді Дюнан вирішив звернутися безпосередньо до французького імператора Наполеона ІІІ. На той час він разом зі своєю армією перебував в Італії, де воював на боці Сардинського королівства проти Австрії.
Увечері 24 червня 1859 року Дюнан прибув до ставки Наполеона ІІІ в невеличкому містечку Сольферіно, що на півночі Італії. За кілька годин до цього неподалік завершилась найбільша битва тієї воєнної кампанії, в якій перемогла франко-італійська коаліція. На полі бою лишились майже 40 тисяч поранених і загиблих з обох боків. Шокований Дюнан забув про бізнес. За згоди військового керівництва він заходився організовувати цивільних, особливо жінок і дівчат, аби допомогти пораненим та поховати загиблих. Причому переконав їх подбати й про австрійців під гаслом tutti fratelli, італійською — «усі браття». А також домігся звільнення полонених австрійських медиків. Пізніше Дюнан за власний кошт закупив усе необхідне для польових шпиталів.
Анрі Дюнан разом з цивільною жінкою допомагає пораненому в Битві під Сольферіно. Картина з колекції Бібліотеки Мері Еванс.
Getty Images / «Бабель»
У 1862-му Дюнан написав книгу «Спогади про Сольферіно». У ній, окрім опису побаченого, він сформулював дві революційні на той час ідеї. По-перше, запропонував створити нейтральну гуманітарну організацію, яка допомагатиме пораненим і хворим під час воєн. По-друге — закликав укласти міжнародний договір, який би гарантував захист нейтральних медиків і поранених вояків будь-якої армії. Власним коштом Дюнан надрукував 1 600 примірників своєї книги, які роздав впливовим політикам і громадським діячам по всій Європі.
Уже на початку 1963 року Дюнан разом зі швейцарським юристом Гюставом Муаньє, генералом Гійомом-Анрі Дюфуром та лікарями Луї Аппіа і Теодором Монуаром створили «Міжнародний комітет допомоги пораненим». Згодом ця організація змінила назву на «Міжнародний комітет Червоного Хреста». У жовтні 1963-го комітет запросив до Женеви представників 16 країн на приватну конференцію. На ній присутні пристали на пропозицію Дюнана заснувати національні гуманітарні організації в різних державах для догляду за пораненими. Лишалось закріпити все це офіційним міжнародним договором. Тож Дюнан із соратниками попросили швейцарський уряд підтримати відповідну ініціативу.
П’ятеро засновників майбутнього Міжнародного комітету Червоного Хреста, 1863 рік.
Wikimedia / «Бабель»
Швейцарським урядовцям ідея Дюнана сподобалась. Вона могла вкотре підкреслити «вічний нейтралітет» Швейцарії, який та здобула на початку ХІХ століття. У 1864-му Швейцарія запросила уряди європейських та американських країн на міжнародну конференцію в Женеву — відгукнулися 16 держав. Дюнан особисто займався організацією та розміщенням іноземних делегацій.
Підписання Першої Женевської конвенції, 22 серпня 1864 року.
Getty Images / «Бабель»
За підсумками конференції 22 серпня 1864 року частина країн-учасниць ухвалила Першу Женевську конвенцію «про поліпшення долі поранених і хворих у регулярних арміях». Ось головне з десяти її пунктів:
- усі похідні та стаціонарні військові шпиталі вважаються нейтральними, а отже, недоторканними, включно з медперсоналом і пораненими, які там перебувають;
- усім пораненим і хворим гарантується належний медичний догляд незалежно від того, на чиєму боці вони воюють;
- цивільні, які надають допомогу пораненим, так само вважаються недоторканними;
- червоний хрест на білому тлі вважається міжнародним засобом ідентифікації нейтралітету, не можна атакувати заклади, над якими висить такий прапор, і людей, які носять відповідну повʼязку на рукаві.
Документ підписали лише 12 країн. Та до 1907 року до Женевської конвенції доєднались майже 60 держав, зокрема США, Велика Британія, Бразилія, Китай та Росія. Конвенція запрацювала вже під час наступних воєн, які не забарились. Наприклад, під час франко-прусської війни 1870—1871 років французька преса писала, що умови утримання полонених значно поліпшились, «як порівняти з Битвою під Ватерлоо».
Табір для французьких полонених під час франко-прусської війни, 1870 рік.
Getty Images / «Бабель»
Тим часом Дюнан настільки захопився гуманітарною діяльністю, що геть закинув свій бізнес, збанкрутів і потрапив у скандал з фінансовими махінаціями. Тоді співзасновники Міжнародного комітету вигнали Дюнана з організації та розірвали з ним усі звʼязки. Він поїхав з батьківщини, жив у злиднях, та попри це допомагав створювати відділення Червоного Хреста в багатьох країнах Європи. Остаточно відновити репутацію Дюнану вдалось тільки в 1901 році, коли він отримав першу Нобелівську премію миру.
Анрі Дюнан у 1901 році.
Getty Images / «Бабель»
Перша Женевська конвенція теж зазнала трансформацій. Норми початкового документа неодноразово доповнювали. Уперше це сталось у 1906 році, потім у 1929-му. І нарешті в 1949-му, після Другої світової, ухвалили аж чотири Женевські конвенції, які поєднали всі попередні напрацювання — про поранених на полі бою, поранених у морській війні, про поводження з військовополоненими та нарешті про захист цивільного населення. На сьогодні ці конвенції ратифікували 196 держав, зокрема й Україна.
Ухвалення Женевських конвенцій у 1949 році.
Getty Images / «Бабель»
Однак і цього виявилось недостатньо. У 1977 році конвенції доповнили двома протоколами про захист жертв міжнародних і неміжнародних збройних конфліктів. У 2005-му додали ще один протокол про новий «захисний символ» — червоний кристал, який можна використовувати нарівні з червоним хрестом і червоним півмісяцем.
Утім, ще в 1951-му тодішній директор Міжнародного комітету Червоного Хреста Жан Пікте зазначив: «Закон постійно не встигає за реаліями життя і потребами людства». Іншими словами, вбивають люди швидше, ніж пишуть закони.
Будьте як Дюнан: проявіть гуманізм — задонатьте «Бабелю»: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].