«Вітаю вас на цьому святі вдячності. Адже будь-яка культурна подія зараз виглядає як свято вдячності [Збройним силам]», — каже репер Паліндром на початку свого виступу.
При вході на фестиваль стоїть хлопець у футболці Третьої окремої штурмової бригади. В руках він тримає прозору коробку, у яку закликає донатити на потреби бригади. Загалом за три дні квитками й донатами організаторам вдалося зібрали 81 мільйон гривень — це більша частина від запланованих 100 мільйонів.
«Ми розуміємо, що недавно вся країна задонатила на «Охматдит», потім — усі запускали свої збори, тому і наш збір трішки важко йде. Але будемо дотискати», — розповідає «Бабелю» організатор фестивалю Дмитро Сидоренко. Щоб дозбирати кошти, організатори закликають донатити бізнес, а учасники вигадують нові лоти. Наприклад — розігрують квартиру чи прогулянку з коміком Василем Байдаком.
Двадцять першого липня за парканом фестивалю проводили велику акцію на підтримку військовополонених та їхніх родин. Сигнали їхніх автівок зливалися з музикою, що лунала від сцени. Виконавці також часто згадували про полонених. Так, на виступі гурту «Хейтспіч» відвідувачі скандували FreeAzov, а музиканти лишали біля сцени плакати з акції. Уже за кілька хвилин вони разом зі слухачами «слемилися» під сценою.
На сценах музиканти проводили аукціони: розігрували прапори з підписами генералів, розмальовані тубуси від снарядів і мерч. На великому екрані за сценою постійно транслювали повідомлення, які відправили відвідувачі: назви міст, заклик FreeAzov і освідчення в коханні.
Гурт «Курган & Агрегат» також долучився до збору і між піснями розігрував свої футболки. Одну з них виграв чоловік, і музиканти запросили його на сцену. Чоловік узяв мікрофон і розповів: тиждень тому на фронті загинув його товариш. Крізь сльози він просив ніколи не забувати про тих, хто віддав життя за Україну.
У великому підземному паркінгу також влаштували сцену. Там же встановили свої стенди волонтерські організації: вони розповідали про тактичну медицину і свої актуальні збори. У великий паркінг мали б евакуювати і відвідувачів у разі загрози. За підрахунками, туди могли швидко спустити аж 20 тисяч людей. Організатори ретельно продумували питання безпеки, каже Сидоренко. Для різних ситуацій підготували низку скриптів і планів дій: наприклад, якщо довга тривога, якщо коротка, якщо це МіГ чи якщо зараз виступають хедлайнери.
Свої локації в паркінгу мали й кілька бойових підрозділів. Зокрема — Третя штурмова бригада та бригада НГУ «Хартія». У їхніх зонах — багато дронів, такмеду, оснащення, маскувальних костюмів і листівок з інформацією про підрозділ. Цивільних запрошували потренуватись на симуляторах FPV-дронів.
«Люди підходять, цікавляться підрозділом, навіть ті, хто хоче мобілізуватися чи перевестися — підходять дізнатися про можливості, службу, вакантні посади. Також підходили харківʼяни і просто дякували за захист», — розповідає штаб-сержант служби звʼязків з громадськістю «Хартії» Кирило Дучко. За три дні до стенду «Хартії» підійшли сотні людей.
На локації Третьої штурмової цивільні також «літали» на FPV-симуляторах і розпитували про підрозділ. Утім, охочих долучитись не було багато — все-таки люди прийшли на фестиваль саме відпочити.
До стенду «Хартії» стояла черга з кількох десятків людей. І на те була цілком конкретна причина: на локації бригади був письменник і військовий «Хартії» Сергій Жадан. Він роздавав автографи шанувальникам, фотографувався і не відмовляв в обіймах.
На таких масштабних заходах військовим спершу важко відключитися від війни, тому вони можуть відчувати мінімальний дискомфорт, розповідає головний сержант рекрутингового центру Третьої окремої штурмової бригади друг Ділан. Утім, це минає, і фестиваль дає змогу переключитись і відчути спокій.
«Такі фестивалі потрібні, бо якщо суспільство буде жити лише в стані війни — воно видихнеться і припинить допомагати, — каже друг Ділан. — Суспільство і військові мають бути поруч. На фестивалі якраз є це поєднання, цей конект».
За три дні фестиваль відвідали приблизно 60—70 тисяч людей — остаточну цифру ще рахують, розповідає «Бабелю» організатор Atlas United Дмитро Сидоренко. Він зізнається: дуже пощастило, що за час фестивалю не було повітряної тривоги. Іноді падав звʼязок та інтернет, виникали технічні проблеми, але це були радше дрібниці.
«Такий експірієнс у нас уперше в житті, — каже Сидоренко. — Три роки тому ми в COVID-19 зробили єдиний великий фест у Європі. Зараз це перший у світі великий фестиваль під час війни. Але водночас це найбезпечніша подія в Україні. Хоча й здається, що це божевілля».
Фестиваль був би неможливий, якби не Збройні сили. Підтримайте великий збір Atlas United 2024 за посиланням.