37 років тому німецький пілот-любитель Матіас Руст обійшов радянську ППО і приземлився на Красній площі. Йому допомогла недбалість військових і неймовірна удача — історія в архівних кадрах

Автор:
Сергій Пивоваров
Редактор:
Юліана Скібіцька
Дата:
37 років тому німецький пілот-любитель Матіас Руст обійшов радянську ППО і приземлився на Красній площі. Йому допомогла недбалість військових і неймовірна удача — історія в архівних кадрах

Матіас Руст на Красній площі в 1992 році. Він вперше приїхав до Москви після свого польоту в травні 1987-го.

Getty Images / «Бабель»

Двадцять восьмого травня 1987 року, близько 19-ї години за місцевим часом на Красній площі в Москві несподівано приземлився легкомоторний літак Cessna. Ним керував 18-річний юнак із Західної Німеччини Матіас Руст. Здивованим перехожим і правоохоронцям він пояснив — прибув, щоб продемонструвати мирні наміри Заходу щодо СРСР. На територію Радянського Союзу Руст залетів з боку Фінляндії й подолав усі ешелони радянської ППО, яка вважалася найпотужнішою у світі. Русту пощастило. В одних підрозділах ППО його не наважилися збити без наказу згори, в інших помилково прийняли за «дружній» літак і не стали доповідати про нього командуванню. Німця посадили до в’язниці, але в 1988-му помилували і відправили додому. А верхівку радянського військового керівництва звільнили з посад. «Бабель» розповідає неймовірну історію польоту Матіаса Руста.

Увечері 28 травня 1987-го військовий аналітик Джон Пайк виглянув з вікна посольства США в Москві й побачив у небі невеликий літак, що кружляв над районом Красної площі. «Яка дивина, — подумав Пайк. — У СРСР немає приватної авіації. Та, чорт забирай, тут взагалі немає нічого приватного».

Далі здивувалися перехожі, які в той час гуляли по Красній площі. Літак зробив кілька кіл, потім несподівано почав знижуватися, сів на Великому Москворецькому мосту, дивом не врізавшись в автівки, що рухалися мостом, доїхав до Красної площі й зупинився біля собору Василя Блаженного.

Навколо літака швидко зібрався натовп. З нього вийшов юнак у червоному льотному комбінезоні. Російської він не розумів. Нарешті хтось з перехожих запитав його англійською, хто він і звідки. Той відповів, що його звуть Матіас Руст і він прибув з мирною місією з Німеччини. Люди спершу подумали, що він із соціалістичної Східної Німеччини — з НДР. Руста почали вітати, просити в нього автографи, якась жінка простягнула йому хлібину як символ дружби. Однак Руст уточнив, що він з «іншої Німеччини» — тобто з ФРН, хоче зустрітися з радянським генсеком Михайлом Горбачовим і обговорити мирну стратегію між Заходом і Сходом.

Архівні кадри приземлення Матіаса Руста на Красній площі 28 травня 1987 року.

YouTube

Поки радянські правоохоронці оговталися, минуло більш за годину. Вони оточили літак, відтіснили натовп. Руста затримали й повезли на допит до слідчого ізолятора КДБ в Лефортово.

У наступні дні імʼя Матіаса Руста було на перших шпальтах газет по всьому світу. У західній пресі висували найрізноманітніші версії — що Руст побився з кимось об заклад, або що він у такий спосіб хотів вразити кохану дівчину. Західнонімецькі газети називали його новим «Червоним бароном». Радянська «Правда» була категоричною. Мовляв, західні спецслужби змовилися і використали наївного юнака. Його мала збити радянська ППО, і це спровокувало б міжнародний скандал. А дату обрали не випадково — 28 травня в СРСР святкували День прикордонника. Як зʼясувалося згодом, у своїх здогадках помилилися всі.

Матіас Руст поруч з літаком в аероклубі, 1985—1986 рік.
Льотний інструктор Матіаса Руста з газетою із повідомленням про його посадку на Красній площі, травень 1987 року.

Матіас Руст поруч з літаком в аероклубі, 1985—1986 рік. Льотний інструктор Матіаса Руста з газетою із повідомленням про його посадку на Красній площі, травень 1987 року.

Getty Images / «Бабель»

У Матіаса Руста була найзаповітніша мрія — стати пілотом, і наймоторошніший страх — ядерна війна між СРСР і Заходом. Мрію він почав втілювати в 1985-му в 16 років — записався на льотні курси до аероклубу в рідному Гамбурзі. Того ж року до влади прийшов новий радянський генсек Михайло Горбачов, який заходився знижувати напругу у відносинах між СРСР та США і поступово набув на Заході репутації прогресивного політика.

У жовтні 1986 року президент США Рональд Рейган зустрівся з Горбачовим на саміті в Рейкʼявіку, щоб обговорити взаємне скорочення ядерних озброєнь. Ця зустріч стала важливим етапом на шляху до взаєморозуміння між двома наддержавами. Однак люди цього не знали. Публічно саміт завершився без підписання угод і навіть без спільної заяви двох лідерів.

Руст був розчарований. Йому здавалося, що Рейган рефлекторно продовжує вважати СРСР «імперією зла», попри всі мирні потуги Горбачова. Руст задумав змінити думку американського президента. Але привернути увагу міг тільки якийсь грандіозний вчинок. Тож Руст придумав поєднати політичний активізм і своє захоплення польотами.

«Я думав, що зможу звести уявний міст між Заходом і Сходом і приземлитися біля брами Кремля в Москві. Якби я зміг пролетіти крізь залізну завісу неушкодженим, це показало б, що Горбачов серйозно налаштований на нові відносини із Заходом. Як би в такому випадку Рейган міг продовжувати говорити про «імперію зла»?» — згадував згодом Руст.

Руст поруч із портретом Горбачова після повернення до Німеччини з радянської в’язниці, 1989 рік.

Getty Images / «Бабель»

Німець прекрасно розумів, що йому може не вистачити льотного досвіду. Та найголовніше — він може повторити долю екіпажу й пасажирів південнокорейського Boeing 747, що його в 1983-му збили радянські військові. «Але я був переконаний, що вчиняю правильно, головне було наважитися це зробити», — казав Руст.

У травні 1987-го він таки наважився. Руст взяв усі гроші, що мав, та ще позичив у батьків, щоб орендувати у своєму аероклубі легкомоторний літак Cessna. Він обрав модифіковану модель, де замість двох пасажирських місць були встановлені додаткові баки з паливом. Свій вибір пояснив тим, що хоче самотужки здійснити подорож північною Європою і налітати кількість годин, необхідну для отримання ліцензії професійного пілота.

Тринадцятого травня Руст полетів з Гамбургу через Фарерські острови до Ісландії, де провів тиждень. Звідти — через норвезький Берген до Гельсінкі, куди прибув 25 травня. Наступні три дні у фінській столиці Руст провів на нервах. Він до останнього сумнівався у своєму плані польоту до Москви — то був сповнений рішучості це зробити, то визнавав ідею геть божевільною.

Маршрут польоту Руста в травні 1987 року.

Wikimedia

Уранці 28 травня Руст заправив літак, перевірив погоду, повідомив диспетчера, що прямує до Стокгольму, і по обіді вилетів з аеропорту в Гельсінкі. Приблизно пів години він тримався заданого маршруту. «Аж раптом я просто повернув літак ліворуч. Це було майже на автопілоті. Я просто розвернувся на 170 градусів і попрямував через Фінську затоку до радянського кордону», — згадував Руст.

Фінські диспетчери помітили, що літак Руста змінив курс, і намагалися з ним зв’язатися. Але той не відповідав, а потім зник з радарів. На його пошуки вилетів гелікоптер, пілот якого помітив масляну пляму і щось схоже на уламки в районі, де зник Руст. Фіни організували пошуково-рятувальну операцію, але нічого не знайшли.

Тим часом близько 14:30 радянські радари в Естонії зафіксували невідомий літак, який не відповідав на запити. Три ракетні установки привели в бойову готовність, а назустріч відправили два винищувачі МіГ-23. Радянські пілоти доповіли, що крізь хмари розгледіли невеликий літак, схожий на Як-12. Вони запросили подальших інструкцій, зокрема дозволу відкрити вогонь. Однак після випадку з південнокорейським Boeing 747 подібні накази могло віддавати тільки найвище командування. А саме того дня Горбачов разом з усією радянською армійською верхівкою був у Східному Берліні на зустрічі країн Варшавського договору.

Стріляти пілотам МіГів не дозволили, а інших інструкцій не надали. Швидкісні винищувачі не могли постійно супроводжувати літак, який рухався на малій висоті з малою швидкістю. МіГи повернулися на базу, обов’язок стежити за невпізнаним літаком просто передали наступному округу протиповітряної оборони. Ще двічі радянські винищувачі з інших аеродромів піднімалися на перехоплення. Але з таким самим результатом — чітких вказівок, що робити з літаком-порушником пілоти не отримували, тож поверталися на бази.

Руст позує для німецького видання після повернення додому з радянської в’язниці, 1989 рік. В руках у нього мотоциклетний шолом, схожий він взяв із собою у політ у травні 1987-го для додаткового захисту.

Getty Images / «Бабель»

Так Русту пощастило вперше. Він про це не знав і перелякався на смерть, коли побачив радянські винищувачі, які ширяли навколо. «Моє серце закалатало. Я був певен, що настав той самий момент, коли мене зіб’ють», — згадував Руст.

Удруге Русту пощастило, коли він пролітав над Псковом. У місцевого авіаполку були військові навчання, тож диспетчери про всяк випадок присвоїли всьому авіатранспорту в цьому районі статус «дружнього», щоб не збити когось зі своїх. Потім Руст потрапив на радари радянських диспетчерів неподалік міста Торжок у Тверській області. Але напередодні в цьому районі зіштовхнулись у повітрі два військових літаки. Оскільки Руст летів на малій швидкості та низькій висоті, то його прийняли за гелікоптер, що брав участь у пошуково-рятувальні операції.

Далі Руст потрапив у зону Московського округу ППО. Тамтешнє командування отримало лише уривчасті відомості про порушника. Мовляв, це якийсь пілот на радянському Як-12, найімовірніше, студент-спортсмен, що збився з курсу. І ані слова про те, що цей літак перетнув кордон у районі Фінської затоки, а на його перехоплення неодноразово піднімали винищувачі.

На сполох забили тільки тоді, коли літак увійшов у повітряний простір Москви, де були заборонені всі польоти — як військові, так і цивільні. Але було вже пізно, збивати його над містом ніхто не зважився. Наостанок Русту дивом пощастило, вже коли він приземлився. Зазвичай над Москворецьким мостом протягнуті тролейбусні дроти. Саме вранці 28 травня їх зняли, щоб наступного дня замінити на нові.

Слідчі з КДБ, ясна річ, не повірили в такі збіги. Та згодом переконалися, що Руст був не шпигуном, а юнаком-ідеалістом, якому просто неймовірно пощастило. Німець пригадував, як згодом під час допитів слідчі з подивом казали, що він «мабуть, народився в сорочці».

Суд над Рустом почався у вересні 1987-го в Москві. Його звинуватили в порушенні авіаційного законодавства, незаконному перетині кордону та хуліганстві й засудили до чотирьох років в’язниці. Та вже в серпні 1988-го радянська влада його помилувала на знак жесту доброї волі й відправила назад до Західної Німеччини.

Матіас Руст у радянському суді, вересень 1987 року.
Матіас Руст в аеропорту Франкфурту після повернення з радянської в’язниці, серпень 1988 року.

Матіас Руст у радянському суді, вересень 1987 року. Матіас Руст в аеропорту Франкфурту після повернення з радянської в’язниці, серпень 1988 року.

Getty Images / «Бабель»

Політ Руста хоч і мав міжнародний резонанс, але не завадив подальшим переговорам Рейгана та Горбачова про скорочення ядерних озброєнь. У вересні 1987-го вони узгодили текст Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності, а 8 грудня офіційно його підписали.

А от для військової верхівки СРСР політ Руста мав серйозні наслідки. У радянських газетах почали з’являтися розгромні статті про провал радянської системи ППО, яка донедавна вважалася найнадійнішою у світі. Зрештою Горбачов влаштував у військовому командуванні наймасштабнішу з 1930-х чистку. Свої посади втратили міністр оборони Сергій Соколов, командувач сил ППО Олександр Колдунов і ще кілька сотень офіцерів різних рангів.

Літак Cessna, на якому Руст приземлився в Москві, слідчі КДБ розібрали до гвинтика. Жодного підозрілого обладнання так і не знайшли. Згодом радянський уряд виставив літак на продаж. Спочатку його викупила німецька фірма, потім він потрапив до Японії. Зрештою у 2008 році його передали до Німецького музею техніки в Берліні.

Літак Матіаса Руста в берлінському музеї, 2010 рік.

Wikimedia

Що ж до самого Матіаса Руста, то на цьому його пригоди не закінчились. У 1989-му він отримав 15 місяців в’язниці за напад з ножем на дівчину, яка відмовила йому в побаченні. У середині 1990-х прийняв індуїзм, щоб заручитися з донькою індійського торговця чаєм. У 2000-х отримав штрафи спочатку за крадіжку светра в супермаркеті, а потім за шахрайство з чеками. У 2009-му Руст оголошував себе професійним гравцем у покер, а в 2012-му — інвестиційним аналітиком і вчителем йоги.

Матіас Руст у 2012 році.

Getty Images / «Бабель»

У своїх інтерв’ю Руст розповідав, що хоч і вважає свій політ безглуздим вчинком, та не шкодує про це. І готовий знову приземлитись на Красній площі, але тільки з дозволу влади. Щоправда, за штурвал літака він більше ніколи не сідав, після його польоту до Москви про ліцензію пілота годі було й мріяти. Єдине, про що шкодує Руст — що так і не зміг жодного разу зустрітися з Горбачовим, навіть після розвалу СРСР.

«Бабель» ще напише про не менш неймовірні авантюри в історії завдяки вашим донатам: 🔸 Buy Me a Coffee, 🔸 Patreon, 🔸PayPal: [email protected].

Джерела:

Peter Finn. A Dubious Diplomat. The Washington Post, 27 May 2007.

Tom LeCompte. The Notorious Flight of Mathias Rust. Smithsonian Magazine, July 2005.

Chloe Hadjimatheou. Mathias Rust: German teenager who flew to Red Square. BBC, 7 December 2012.

Don Oberdorfer. From the Cold War to a New Era: The United States and the Soviet Union, 1983—1991. Johns Hopkins University Press, 1998.

Автор:
Сергій Пивоваров
Редактор:
Юліана Скібіцька
Теги:
історія

Помітили помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl + Enter — ми виправимо