Про неконтрольований гемблінг і що з ним робити
Потрібно нарешті запровадити державну систему онлайн-моніторингу, що хотіли зробити ще в момент легалізації ринку [у 2020 році]. Це аналог касового апарату для грального бізнесу, який фіксує всі ставки та виплати тим, хто виграв. Так можна визначати розмір податку і контролювати його сплату. Що важливіше, у розвинених країнах є ліміти. Наприклад, максимальний ліміт грошей, які можна витратити протягом дня. Або ліміт, після якого організатор азартних ігор має звернутися до бюро кредитних історій та переконатися, що людина не грає в борг.
Друга історія — реклама. Те, що зараз відбувається, — неприпустимо і порушує чинне законодавство. Потрібно значно жорсткіше це регулювати, щоб прибрати масовану рекламу з вулиць, з денних ефірів, особливо з комунального транспорту.
Загальна логіка в тому, щоб дозволити гральний бізнес, але регулювати його. А гроші від нього спрямовувати на те, що компенсує негативні наслідки. Тобто на соцполітику, дитячий та аматорський спорт. Комісія з регулювання азартних ігор і лотерей [КРАІЛ] просто не виконує свою роботу, тому в ній точно будуть зміни, якщо цей регулятор взагалі залишиться. Можливо, створять агенцію при Мінцифри, такий варіант обговорюють.
Про головні виклики для економіки України
Зараз найбільший короткостроковий і середньостроковий виклик — це енергетична криза. Останні удари мали певний ефект, це реально серйозна проблема для економіки. Багато виробництв, насамперед металургія, потребують енергії. Нам потрібно швидко рухатися в бік децентралізованої генерації — росіянам економічно невигідно воювати з «вітряками» та «батареями». Тому їх потрібно розосередити [по країні]. Далеко не все робиться в цьому напрямку, що мало б робитися.
Друга проблема — потреба економіки в інвестиціях. Держава зараз майже не робить капітальних видатків [тобто не інвестує у великі інфраструктурні проєкти, такі як будівництво]. Бізнес теж не готовий інвестувати, бо є велика невизначеність і ризики через війну. Тому важливо розробити інструменти страхування і гарантій.
Про те, як Україна шукала гроші на початку року
У березні вже отримали близько $9 мільярдів зовнішньої допомоги. Така сума потрібна нам на два місяці з хвостиком. Щоб «перетерпіти», у нас були кошти, які накопичив уряд. Мінфін розміщував ОВДП, Кабмін переніс частину видатків, які можуть трошки почекати, а також попросив бізнес раніше сплатити податок на прибуток. Також Нацбанк перерахував свій дохід за минулий рік.
Як шукати гроші, якщо допомоги не буде
Ніколи не буває достатньо грошей у такій війні, яку ми зараз ведемо. У нас були зобовʼязання перед МВФ — розробити план і знайти додаткові надходження до бюджету. Уряд переглянув графік підвищення акцизів на пальне — за чотири роки їх приведуть до рівня мінімальних ставок в Євросоюзі. Це теж дасть певні кошти. Те саме стосується тютюнових акцизів. Це кроки, які зробити найпростіше, бо вони доволі легко адмініструються. Але ці кошти не покриють наших потреб.
[Якщо допомоги від США не буде], навряд ми можемо витягти $61 мільярд з економіки. Економіка цього не потягне або потягне лише один раз. Ми можемо знайти $10 мільярдів. Якщо сильно піднатужимося, шляхом ще більшої економії — $20 мільярдів. Але це максимум.
Можна підвищити ставку податку на додану вартість. Можливо, не для всіх товарів — наприклад, залишити або трошки знизити ставку для сирих харчів. Ще варіант — підвищити податки на доходи та нерухомість. Якщо ми говоримо про площу понад 70 квадратних метрів — це було б виправдано, як і податки на предмети розкоші. Але підвищення податків — це останній крок перед друком грошей. Передусім треба розібратися з адмініструванням — тобто братися за митницю. Держава втрачає там сотні мільярдів гривень на проблемах з акцизами і нелегальним ринком тютюну.
Із видатками теж проблема. У нас є багато чорних дір, наприклад освіта. Купа дітей і студентів за кордоном, при цьому існує шалено неефективна мережа університетів, які жеруть державні кошти. Вони ніяк не просувають науку, але, можливо, дозволяють комусь не потрапити під призов.
Як повернути переселенців із-за кордону
Нам бракує робочих рук. Коли завершаться бойові дії, у будь-якому випадку почнеться відбудова, і тоді робочих місць буде точно більше, ніж людей. Але нам потрібно перестати ставитися до переселенців, як до українців, які лише тимчасово перебувають за кордоном. Значна частина з них не повернуться. До них, скоріше, треба ставитися як до іноземців, які глибоко розуміють процеси в Україні та можуть виступати нашими адвокатами за кордоном. Такий підхід створить правильний фон — він стимулюватиме людей повертатися, якщо вони бачитимуть в Україні найменшу можливість для себе.
Про економіку росії
Зараз санкції [проти росії] доволі потужні. Але, на жаль, росії дали час адаптуватися. Плюс країна отримала у 2022 році великий притік нафтогазових грошей через високі ціни. Був «Фонд національного добробуту». Усі гроші ввалили в оборонку.
Зараз відбуваються структурні зміни, у росїі потроху згортається цивільна економіка. Багато активних членів суспільства виїхали. Оборонка, особливо виробництво ракет або відновлення старої бронетехніки — це не трактор і не станок, які працюють і створюють додану вартість. Росіяни витрачають ресурси, просто в них був величезний запас міцності. У «Фонді національного добробуту» ліквідних активів лишилося менш ніж до кінця року. Зрештою це призведе до рецесії. Просто питання — коли саме.
Більшість економістів не очікували, що російська економіка виявиться настільки стійкою. Також ніхто не очікував, що буде такий стрибок цін на нафту і газ. Плюс є певні ресурси, котрі Захід досі купує у росії, тому що немає альтернативи.
Зрозуміло, що гроші на війну росія буде шукати до останнього. Але що далі, то більше деградує цивільний сектор. Рівень життя всіх, хто не залучений в оборонку, не отримує гробових або грошей в армії чи спецслужбах, падатиме швидко.
Про те, чи ефективні удари по російських НПЗ
З погляду економіста, це суперефективна тактика. Вона робить життя росіян дорожчим — вони змушені витрачати валюту не на додаткову зброю, а на пальне.
Зараз російська нафта вже не йде на експорт, тому що її бракує на внутрішньому ринку. Можливо, росії доведеться імпортувати нафту — купувати щось з білоруського Мозиря чи десь ще. Тому це ще і відчутне репутаційне приниження.
Теоретично, під час посівної кампанії, навіть якщо вибити лише 10—15% потужності російських НПЗ, можна створити відчутний дефіцит пального. Зрозуміло, що військові отримають стільки пального, скільки їм треба. Але якщо недостатньо пального отримає аграрка (або воно буде значно дорожчим), це вдарить по російському агробізнесу.
«Бабель» завжди пояснює складні речі простими словами. Додайте нам натхнення і сил своїм донатом: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].