Останнім часом дуже сильно злюся на речі, які раніше не помічала. Чому так?
Це не злість, радше — роздратування. Ці речі відрізняються. Коли почалася війна, українці мусили розізлитися, бо злість мобілізує внутрішні резерви та робить людей менш емпатійними. Це допомагає спокійніше ставитися до смерті та горя довкола. Наша психіка і тіло мають бути знечуленими, бо ми переживаємо дуже багато стресу. Така злість захищає психіку.
А роздратування — це злість, яка спрямована всередину людини. Зазвичай вона виникає через два фактори. Перший — безсилля і розгубленість від того, що людина не може змінити жахливі речі. Тоді вона починає шукати внутрішнього ворога, чіплятися до інших людей, бо не може вирішити глобальне питання. Другий фактор ще більш прозаїчний — це втома. Коли людина втомлена, у психіки немає ресурсу адекватно реагувати на зовнішні подразники, тому ми стаємо роздратованими.
Зриваюся на рідних і найближчих людях, що робити?
Лягати спати. Це ніби банальна відповідь, але вона правильна. Треба відпочивати, рутинізувати своє життя. Це загальна порада. А в конкретній ситуації дуже важливо мати індикатори, які говорять про те, що ви зараз вибухнете. Наприклад, ви відчуваєте, як змінилося серцебиття, дихання, напружилися мʼязи. У цей момент треба відійти в сторону. У буквальному сенсі — пройтися, налагодити дихання. Бо коли злість уже нахлинула, зробити нічого не можна і ви точно зірветеся. Тоді треба владнати ситуацію, можливо, вибачитися — та йти спати.
А як заснути, якщо ти дуже злий та постійно думаєш про це?
У такому стані — ніяк. Але сон — це глобальне, а не миттєве вирішення проблеми. Війна йде вже рік, вона змінюється, ми очікуємо нових наступів. Якщо ви відчуваєте постійну роздратованість, перше, про що треба подумати, — чи не замало ви спите.
Сиджу днями і злюся на себе. Це нормально? Це може штовхнути мене вперед?
Навпаки, це деструктивний процес. Така злість спровокована почуттям провини, а воно завжди деструктивне. Воно справді змушує нас щось змінювати, але ми робимо це через силу, а не через бажання. Якщо ви хочете щось робити — наприклад, волонтерити чи допомагати армії, ви маєте це робити не тому, що ви погані чи мало робите для України, а тому, що у вас є сили й ви цього справді хочете. Інакше будете швидше вигоряти та як наслідок більше злитися на себе. Виходить замкнене коло.
Мене зжирає злість до росії, хочу її знищити, але не можу! Як бути?
Неправильно казати, що ви не можете нічого зробити. Ви можете написати текст про злість, взяти інтервʼю у постраждалих від війни, підтримувати людей поряд, волонтерити, донатити на ЗСУ, відстоювати свою позицію в соцмережах. Кожен із нас може багато чого зробити. Війна — це про фронт, фронт — це військо. Однак тил — це теж важлива частина війни, де багато роботи. Коли ви свою злість до росіян спрямовуєте в роботу, у вас зʼявляється сенс, тоді ви можете її приборкати.
Знаєте, мене злять навіть ваші відповіді! Це вже клініка? До якого спеціаліста звертатися?
Якщо ви не можете самі справитися зі своєю роздратованістю, звісно, треба йти до психолога чи психотерапевта. Вони допоможуть вам розібратися у своїх почуттях і змінити поведінку чи реакції на подразники. Неважливо, якої течії буде спеціаліст, головне — щоб він вам підходив. А про те, як його вибрати, читайте в нашій користі.
Донат для «Повернись живим» — найкращий спосіб направити свою злість на росіян у правильне русло. А потім можете задонтати й «Бабелю»: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected].