«У містечках для переселенців мають бути умови для того, щоб людина хотіла ставати краще». Подкаст «До Дому» #5. Гість — Слава Балбек, який проєктував містечко для переселенців у Луцьку (аудіо, текст)

Автор:
Євген Спірін
Дата:
«У містечках для переселенців мають бути умови для того, щоб людина хотіла ставати краще». Подкаст «До Дому» #5. Гість — Слава Балбек, який проєктував містечко для переселенців у Луцьку (аудіо, текст)

«Бабель»

«До Дому» ― це подкаст про переселенців, тих, хто їм допомагає, хто лишився без житла, хто починає все з нуля, хто будує, сумує за домом, але обрав жити на вільній землі. Про тих, хто не втрачає надії, воює, донатить на армію. Про те, як інтегруватися в нову громаду, знайти друзів і зрозуміти ― нам треба триматися разом. Останній гість — архітектор, засновник і CEO balbek bureau Слава Балбек, який проєктував містечко для переселенців у Луцьку та інших містах. «До Дому» — спільний проєкт «Бабеля» і RE:UKRAINE Housing Lutsk. Текст і аудіо відрізняються через редактуру і монтаж.

🎧 Spotify | Apple | YouTube | MEGOGO

Розкажи, будь ласка, про проєкт RE:UKRAINE Housing. І взагалі, як виникла ця ідея, з чого ви починали, коли починали, і як це все зараз розвивається?

Якщо здалеку заходити, то ініціатива RE:UKRAINE Housing виникла як виклик на архітектурне рішення завдань тимчасово переміщених осіб. Ми, як архітектори, почали з цим працювати 10 березня минулого року. Зрозуміло, що вся наша команда є вимушено переміщеними особами. Бо хтось когось перевіз, хтось переїхав в іншу країну, хтось переїхав в інше місто. І ми, як ніхто інший, розуміли, яке рішення ми хочемо мати.

Про RE:UKRAINE Housing можна вже казати, що це система, в якої є певна кількість проєктів. У нас є заплановані ініціативи, які маємо розпочати згодом. Є ініціативи, над якими ми працюємо зараз. Все складається в єдину систему. Але почалося все саме з проєкту хаусінгу. Це гідне житло для вимушено переміщених осіб.

Розкажи, у яких містах були проєкти?

У нас є пілотний проєкт у Ворзелі. Бучанська громада надала ділянку, щоб ми зробили там проєкт. Це буде центр відновлення, ми називаємо його центром громадської взаємодії. Там буде проживати 15 родин — десь близько 50 людей. Плюс там буде зона відновлення, психологічна підтримка, фізіологічна реабілітація, клас для навчання.

Як це виглядатиме? Бо з тих містечок, що я памʼятаю з 2014 року, це було, наче якийсь вагончик. Як це буде у Ворзелі?

Важко описати словами, треба дивитися. Але в нас була головна мета — якщо його називати містечком для переселенців, воно не повинно мати вигляд містечка для переселенців.

Ворзель і Луцьк. Давай про Луцьк детальніше.

Там все основане на функції. Тобто там дійсно архітектура заради архітектури. І архітектура заради відновлення і лікування. Ми називаємо це лікувальна архітектура. Там все спрямоване на те, щоб людина максимально швидко повернулася до дієвого статусу, щоб вона пофіксувала всі свої проблеми, навчилася щось робити, познайомилася з новими людьми, відновила соціальні звʼязки і стала краще. Це у Ворзелі.

У Луцьку в нас є активне будівництво, з яким хлопці працюють майже з початку проєкту. У нас було десь близько десяти різних міст, де були передпроєктні запити і пропозиції. Ми розробляли у Збаражі з класною командою на 8 тисяч людей. Там 32 гектари, це ціле місто було. Ціла система з дитячими садками, магазинами, зонами рекреації, парками тощо. У Луцьку менший, але він будується. Ще були в Івано-Франківську, піді Львовом.

Мені здається, Одеса ще була?

Ні, Одеси не було. Був під Миколаєвом, були ще дві ділянки в Київській області та в Мукачевому. Були в Тернополі проєкти, ми з ними мали контакт, проєкт зробили, і вони пішли узгоджувати з міською радою, шукати грошей. Один із найдієвіших — це вже наші луцькі друзі, які просувають проєкт, будують. Як ми з ними говорили, що будувати чотири місяці, а узгоджувати кілька років. На це треба впливати. І ми, першопрохідці, розуміємо, де ми маємо змінювати систему на рівні держави. Щоб коли тобі терміново потрібно тимчасове рішення, ти не маєш його узгоджувати рік.

Хотів тебе запитати ще про Social Impact Design. Можеш розказати про цю ініціативу?

Social Impact Design — це взагалі вже невідʼємна частина нашого життя. Раніше, до повномасштабного вторгнення, ця ініціатива була на якихось локальних, точкових завданнях. Взяли державні будівельні норми для маломобільних груп, перемалювали всі схеми, зробили новий дизайн. Його можна придбати будь-де, приміром у кавʼярнях, чи в нас замовити. Але ми там нічого не домальовували, просто зробили зовнішній вигляд так, щоб він був більш зрозумілим.

Ми захопились цією темою і вирішили далі над нею працювати. Ми узгодили з командою, що десь 5% наших сил і ресурсів можемо витрачати на ці проєкти чи ініціативи. На початку повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що хочемо більше, можемо більше, є чим займатися, є експертиза. Тож зараз близько 25—30% залучено до соціальних ініціатив, які ми розробляємо і надаємо в безкоштовне користування.

Я правильно розумію, що ви просто робите соціальні проєкти і надаєте їх умовним громадам, а вони хочуть — втілюють, не хочуть — не втілюють?

У нас більше фокус на людину на персональному рівні. Наші інструменти — вони між громадою і між людиною. Це не державотворення, це те, що потрібно зараз, і те, чим може людина користуватися. Це інструмент для відновлення українських будинків. Усе в селах ми зробили онлайн і зараз відкриваємо інші області. От зараз це працює в Київській області.

Зараз робимо Vision — такий проєкт дуже цікавий, до якого можуть бути залучені українські і міжнародні архітектурні спільноти. Це більш прикладна соціальна ініціатива. Але важливо зазначити, що ми намагаємося створювати інструменти системні, не точкові. Ось проєкт, наприклад школа, лікарня або дитсадок. А ось принципи, за якими можна зробити 100 шкіл, 100 дитсадків чи 100 лікарень. Інший масштаб.

Ти маєш на увазі, що можна просто обкатати цю систему на чомусь одному, а потім розгортати її в будь-якому місці?

Так, ми одразу розробляємо такі принципи. Ми базуємося на цифрових інструментах, цифровій архітектурі, яка дозволяє тобі просто збільшувати результативність в рази. Одна команда робить один проєкт, а багато команд можуть користуватись інструментами і зробити багато проєктів.

А скажи, що ще входить в RE:UKRAINE Housing, окрім хаусінгу?

Villages — це онлайн-конструктор відбудови українських сіл, збереження культурного коду. І проєкт Vision, коли на основі штучного інтелекту система по фотографії генерує тобі зображення, яке пасує до навколишнього середовища, і може згенерувати багато різних рішень по фотографії. Є проєкт Codes — це дизайн-коди українських міст. Є ідея проєкту Unit — це платформи для залучення спеціалістів безпосередньо щодо відновлення. Є Monuments — це захист окремих монументів. Є Memories — це робота з памʼяттю і наслідками війни.

У мене швидке запитання, що таке код українських міст?

Принцип простий. Якщо ти забудовник і хочеш щось побудувати, відновити або створити нове в певному регіоні, то система тобі запропонує певну кількість рішень у кольоровій схемі, в розміщенні вивісок, у принципах або в архітектурних вузлах. І ти можеш обрати три варіанти розвитку. Для цього є дизайн-код, який сформований в певному регіоні, з певними характеристиками, з певними рекомендаціями. А ти обираєш за принципом світлофора, зелений шлях, жовтий чи червоний. Зеленим шляхом ти повністю рухаєшся за наданими рекомендаціями, щодо кольору, висотності, чогось іншого. І ти отримаєш швидкий доступ до будівництва, зелений коридор по всяким впровадженням тощо. Відповідно, якщо ти кажеш, що знаєш краще, ніж якась певна кількість архітекторів, яка визначила цей код, то будь ласка. Але в тебе це займе і багато грошей, і багато часу.

Чи ви співпрацюєте з державою на центральному рівні? Може, в них були запити, що ви могли б зробити для них?

Ми вважаємо, наша перевага в тому, що ми не працюємо на офіційному рівні з державою. Ми з лютого минулого року маємо напрацювання з Міністерством інфраструктури, з Мінкультури, з Міносвіти. Ми виконуємо для них певну роботу, але не робимо цього за контрактами — просто допомагаємо їм, коли їм це потрібно. А наші інструменти ми надаємо їм безкоштовно.

Просто з мого досвіду, коли ти працюєш з контрактом, з оплатою, то одразу є слухання, тендери, процедурні питання. Коли ти працюєш як незалежна структура, то ти робиш в рази швидше і маєш більшу варіативність своїх дій. Бо, як кажуть держслужбовці, державотворення — це процес. І тому ми вже розуміємо, що краще будемо без фінансування робити. Шукати донорів з приватного сектора і на рівні держави пропонувати свої рішення. Будь ласка, якщо ви вважаєте, що це ефективно, користуйтеся. Коли нам потрібна буде допомога від вас, ну давайте.

Що найголовніше в місцях, де могли б жити переселенці? Що для них найважливіше? Що там повинно бути?

Мають бути умови для того, щоб людина хотіла ставати краще. Умови реінтеграції, щоб хотілося нових знань, нових друзів, нової роботи. І не зупинятися, не завмирати на місці, не чекати кращих часів. Мають бути якісь тригери для подальших дій. Людина відчуває, що вона живе, коли вона рухається в різних сферах.

Будувати «Бабель» допомагають ваші донати: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected]