«Жити на матраці в спортзалі можна, але це не те, чого б ми хотіли». Подкаст «До Дому» #4. Гості ― підприємці Вадим Махомед і Адам Харлампович, які будують у Луцьку містечко для переселенців (аудіо і текст)

Автор:
Євген Спірін
Дата:
«Жити на матраці в спортзалі можна, але це не те, чого б ми хотіли». Подкаст «До Дому» #4. Гості ― підприємці Вадим Махомед і Адам Харлампович, які будують у Луцьку містечко для переселенців (аудіо і текст)

«До Дому» ― це подкаст про переселенців, тих, хто їм допомагає, хто лишився без житла, хто починає все з нуля, хто будує, сумує за домом, але обрав жити на вільній землі. Про тих, хто не втрачає надії, воює, донатить на армію. Про те, як інтегруватися в нову громаду, знайти друзів і зрозуміти ― нам треба триматися разом. Гості ― підприємці Адам Харлампович і Вадим Махомед, які будують у Луцьку містечко для переселенців. «До Дому» — спільний проєкт «Бабеля» і RE:UKRAINE Housing Lutsk. Текст і аудіо відрізняються через редактуру і монтаж.

🎧 Spotify | Apple | YouTube | MEGOGO

У нас в гостях два підприємці — Вадим Махомед і Адам Харлампович. І саме вони започаткували будівництво компактного поселення, де можуть розміститися 500 людей. Як виникла ідея, що це буде, розкажіть про проєкт і архітектуру.

Адам: Проєкт почався 14—17 березня 2022 року. Я підписник Слави Балбека, побачив його пост про те, що вони запускають систему ReUkraine Housing, це було поштовхом до старту. Ми якраз у Луцьку дуже активно приймали людей, які виїжджали з Маріуполя, Дніпра, Харкова, з міст, які першими відчули удар. Ми долучилися до проєкту. Кілька років тому я бачив мальовничу земельну ділянку, яку нам пропонували викупити, але ми відмовились, тому що не бачили, що там можна було би зробити як проєкт, який би приносив гроші.

Потім я побачив рендери Слави в інстаграмі, мені миттєво в голові відгукнулася саме ця земельна ділянка, тому що там дуже мальовнича природа. Це берег річки, це поруч із містом, на 360 градусів навколо тебе природа, тиша, цвіркочуть цвіркуни і співають пташки.

Я написав Славі в особисті про те, що я з Луцька, підприємець, ми маємо громадську організацію і готові долучитися до проєкту в Луцьку, чи цікаво це йому. Слава відповів швидко і сказав, що так, цікаво, якщо готові активно включитися в проєкт — камон. Так все і почалося.

Вадиме, у тебе IT-компанія, як ти потрапив у проєкт і навіщо тобі це потрібно взагалі?

Вадим: Спочатку я потрапив у громадську організацію «Алгоритм Дій». По-перше, назва досить цікава, «Алгоритм Дій» означає, що все сплановано, усе зрозуміло, усе чітко. І десь такого принципу ми намагаємося триматися у всій нашій діяльності. Про те, що варто щось робити, про те, що варто покращувати наше навколишнє життя, наше оточення. Ми говорили з Адамом ще за кілька років до великої війни, що треба рухатися, працювати. Громадську організацію зареєстрував Адам за день до повномасштабного вторгнення.

Якщо ми говоримо про проєкт RE:UKRAINE Housing — він потрібен, тому що війна показала, що ми могли все втратити в перший день. Я 24 лютого зібрав усю команду, і ми розуміли, що, можливо, ми вже ніколи не побачимося, що буде завтра ― невідомо, можливо, ми втратимо все, можливо, сюди прилетить, і не залишиться ні нашого житла, ні домівок, нічого.

Багато людей, які в перші дні покинули свої домівки, потрапили в якесь тимчасове житло, їх прихистили друзі, знайомі, хтось виїхав за кордон, хтось опинився в наметових містечках для біженців. Люди побачили, що жити в кращому разі на матраці в спортзалі можна, але це не те, до чого ми звикли, не те, чого б ми хотіли.

Отже, тимчасове житло необхідне, але це негідно, тому що це досить велике скупчення людей на малій площі, відсутність елементарної приватності, відсутність місць для навчання, проблеми з санітарними зонами. Тому реукраїнхаусінг — це саме система побудови секцій, будівель та просторів так, щоб люди не відчували себе, як не вдома. Тому тут варто зауважити, що кожна секція, кожна будівля має достатню площу для того, щоб там розмістилася сімʼя. Це дасть можливість людям жити так, наче зазвичай.

Наскільки продумано містечко, скільки там плануєте побудувати будинків, як це буде влаштовано і скільки там зможе жити сімей?

Адам: Волинська область була транзитною, через нас багато людей виїжджали в Польщу. Якщо Київська, Сумська, Чернігівська, Харківська області були під обстрілами, проживали ці події, то тут ми бачили зовсім іншу штуку. Біженців.

Про RE:UKRAINE Housing Lutsk. У нас ділянка шість гектарів, її нам подарували, проєкт від Balbek Bureau. Вони розробляли такі проєкти для багатьох громад, але зараз ми — перша приватна ініціатива в Україні, яка цей проєкт реалізує. У нас є перша житлова секція та блок. Ми готові до презентації. Загалом на цій ділянці буде 17 житлових секцій. Одна містить чотири житлові блоки. В житловому блоці може бути дві або три квартири. Квадратура одного житлового блока в середньому 130 квадратних метрів, однієї квартири — від 40 до 60 квадратів.

Це можна вважати повноцінною квартирою?

Адам: Так, архітектори закладали саме такий концепт. Будь-яку кімнату можна переобладнати під робоче місце. Є повноцінна кухня, душ, санвузол. Слава заклав дизайн IKEA-стиль. Це також дуже символічно, тому що IKEA підтримала перший тестовий проєкт, який робиться у Ворзелі, паралельно з нашим. Balbek Bureau хоче відпрацювати всі механізми. Кого заселяти, як заселяти, на який період. Одразу отримувати зворотний звʼязок — що виправити, що подобається, що не подобається.

Ми одночасно будуємо за приватні гроші, наші та наших друзів, партнерів, тим, кому цей проєкт теж відгукується. Дуже класно, що нам вдається обʼєднувати навколо нього місцеву спільноту. Нам важливо буде показати, що ми тут, на місці, можемо спільними зусиллями щось зробити з іншими підприємцями, громадськими активістами, без участі влади. А далі вже доносити до суспільства — і там ще більшої кількості підприємців і управлінців, людей, хто у владі, — що цей проєкт корисний і він на часі.

Наприклад, людина втекла від війни і їй треба дуже швидко вирішити проблему житла. Є термінове житло — це якраз ті проєкти, які є піді Львовом, це те, що ООН будувало в 2014 році, люди живуть там досі. Слава заклав концепт, що так точно не повинно бути. Ми поїздили по місцевих виробниках модульних будинків, відібрали тих, хто дійсно впорається із завданням, зробить так, щоб нам не було соромно.

Для нашої організації, «Алгоритму дій», зараз дуже важливо презентувати цей проєкт, і ми для цього робимо в місті й інші проєкти. Бо важливо показати міжнародній спільноті, що в цьому місті є активні підприємці й громадські діячі — ті, хто вкладають свій час і роблять промоцію свого регіону

Переселенці казали, перше що треба — це житло, а друге — робота. Як у містечку будуть жити 500 людей і не матимуть роботи?

Вадим: Перевагою цього містечка є те, що воно за містом, на березі річки, поза цим шумом, хай навіть і невеликого міста Луцька. Мальовнича природа, яка дасть можливість перезавантажитися, видихнути і зрозуміти, що пора щось робити. Плюс ― це спільнота. Потрібно бути в середовищі людей, обмінюватись інформацією, розуміти, куди податися, де знайти роботу, куди звернутися по допомогу, як оформити документи й таке інше. Бо люді приїздять і перебувають у вакуумі. Наше завдання — зібрати їх, щоб вони були разом.

Я думаю, це вирішальний фактор для правильної реінтеграції і для відновлення людей — щоб вони розуміли, що можуть почати життя знову, розпочати з нового аркуша. І ми хочемо людям допомогти це зробити, дати гідний, правильний і надійний фундамент, незважаючи на те, що це тимчасове житло і воно встановлюється без фундаментів.

Адам: Скільки б ми не зробили благих справ, питання реінтеграції та відбору мешканців у містечко — воно для нас буде ризиковим. Одна складова — є активні переселенці, хто зумів взяти себе в руки і рухатися далі. Інша ― багато людей, які зараз живуть у Луцьку або в області, кажуть про те, що вони мріють повернутися у свої міста. Важливо зробити все так, щоб вони поїхали і сказали: «В Луцьку нас прийняли, це класне місто, нам допомогли, нагодували, поселили».

Якщо Харків відбудує Заха Хадіт, і це буде ідеальне місто, суперсучасне, але харківʼяни не захочуть туди повернутися — то воно буде мерцем. З іншого боку, якщо харківʼяни туди повернуться, але туди не поїде бізнес, місто все одно буде мерцем, бо люди мусять десь працювати. Тому треба створити класну інфраструктуру, робочі місця й умови для реабілітації. Для всіх переселенців, які будуть жити в нашому містечку, буде програма роботи з психологами. Не може бути так, що ми просто дали житло і покинули людей. Вони постійно повинні бути на звʼязку, а активні переселенці налагодять комунікацію. Бо свої зі своїми краще спілкуються.

Які у вас ще проєкти в Луцьку?

Вадим: Луцьк має великий потенціал. У місті зараз дуже багато нових мешканців, які переїхали з інших міст. Це мотивує і дозволяє нам дивитися на все інакше. Насамперед, ми, чесно кажучи, так само багато проєктів розпочали.

Ми зробили «Дія.Бізнес» ― проект національного масштабу, офіс функціонує успішно. Це навчально-консультаційний центр, куди щодня приходять на тренінги десятки підприємців і знаходять нові контакти. Спілкуються з такими ж, як вони, навчаються чогось нового ― як правильно контролювати фінанси, або як стати підприємцями. Багато хто каже, що не знав, що можна відкрити свою справу, офіційно отримувати гроші, будучи фрілансером, і не перейматися, що ти щось робиш неправильно.

Ми зміцнюємо той фундамент регіону, де будується щасливе майбутнє. Чому? Тому що підприємці в регіоні — це робота і податки в бюджет. За які можна будувати дороги і все інше.

Інший проект ― доволі глобальний. Ми готуємо відкриття «Модуля Тимчасовості», який стартуватиме в Луцьку найближчими днями. Це для Луцька чудова подія. Це подія для України. Це подія для Західної України. MOT був у Києві три місяці. Був один місяць у Дніпрі. А тепер він у Луцьку. Де він буде далі? Чи буде ще в Україні, чи поїде за кордон? Невідомо. Але він уже в Луцьку. І це круто.

Підприємці будують містечка, а ми будуємо «Бабель» за ваші донати: 🔸 у гривні, 🔸 у криптовалюті, 🔸 Patreon, 🔸 PayPal: [email protected]